Однією з головних цілей для тактичної авіації є різноманітні захищені і заглиблені споруди різного призначення. Для ураження таких цілей літакам потрібна особлива зброя – проникаючі, або ж бетонобійні бомби. Подібні засоби ураження розробляються в декількох країнах і набули широкого поширення.
Найбільше таких авіабомб виробляється в США. Замовникам пропонується кілька універсальних бойових частин з різними особливостями конструкції і різними характеристиками, за рахунок цього американцями досягається вдалий баланс.
Ще у 1985 році на озброєння ВПС США надійшла BLU-109/B. Виріб мав корпус довжиною 2,4 метри, діаметром 370 міліметрів з 25-мм стінками. Усередині корпусу містилося 240 кілограмів тритоналу і детонатор з сповільнювачем; розроблялися модифікації з іншою вибуховою речовиною та ефектом. Бомба BLU-118/B має заряд об’ємного вибуху, що вражає живу силу після пробиття укриття.
Бойові частини сімейства BLU-109/B різних модифікацій використовуються в складі чотирьох типів авіабомб на ракеті AGM-130. При падінні на ціль з оптимальною швидкістю вона пробиває до 1,5-1,8 метри залізобетону, після чого відбувається вибух. Незважаючи на солідний вік, ці бомби виробляються і досі – лише цьогоріч американська армія закупила понад 4200 таких бойових частин на понад 146 мільйонів доларів, а у 2021-му заплановано купити ще на 70 мільйонів.
На озброєнні ще однієї країни з розвиненим ВПК, Ізраїлю, раніше були проникаючі бомби тільки американського виробництва. Але потім там взялися за розробку власної зброї цього класу. Першим зразком став виріб MPR-500 від компанії Elbit Systems. Він має обтічний посилений корпус, його маса – 230 кг. Є супутникова система наведення. Бомба здатна пробити до 1 м залізобетону або 4 перекриття між поверхами. Після пробиття перешкоди забезпечується суцільне ураження живої сили в радіусі 23-25м з розльотом окремих осколків до 80-100 метрів. Elbit MPR-500 виробляється серійно, вже відомо і про випадки бойового застосування цих бомб.
Свій перший варіант бетонобійної авіабомби в 2016 році представила Туреччина. Підприємство TÜBİTAK SAGE розробило виріб NEB. Його проникаюча бойова частина має довжину 2,6 м при діаметрі 457 мм. Маса – 870 кг. В ВПС Туреччини авіабомба NEB має застосовуватися винищувачами-бомбардувальниками F-4E / 2020. Мінімальна пробивна здатність бойової частини заявлена на рівні 2,1 м залізобетону. Основний заряд забезпечує ураження живої сили за перепоною в радіусі десятків метрів. З 2016 року авіабомба NEB надійшла на озброєння ВПС Туреччини і, ймовірно, пішла в серію.
На озброєння країни-агресора в останні десятиліття надійшли кілька типів бетонобійних бомб з різними характеристиками і можливостями. Вироби, які мають ВКС Росії, здатні вражати заглиблені споруди та злітно-посадочні смуги.
Авіабомба БетАБ-500 – це виріб завдовжки 2,2 м діаметром 330 мм і масою 480 кг. На її основі створено бомбу БетАБ-500У з ракетним прискорювачем. У хвостовій частині її корпусу є заряд твердого палива, що забезпечує розгін при падінні. За рахунок прискорювача довжина бомби збільшилася до 2,5 м, маса – до 510 кг, але заряд зменшили до 45 кг. Обидва вироби, як заявлено, здатні пробивати більше 1,2 м залізобетону і понад 3 м грунту. Та попри деякі переваги, назвати російські розробки сучасними було би великим перебільшенням. Тим паче, під час «бойових випробувань» в Сирії ці бомби показали сумнівну надійність.
Таким чином, бетонобійні бомби, незважаючи на обмежене коло вирішуваних завдань, залишаються важливою складовою арсеналів розвинених ВВС і будуть зберігати такий статус в майбутньому. Це означає, що виробництво існуючих зразків продовжиться, а на зміну їм будуть приходити нові.
Українська армія, на жаль, поки не володіє такими авіаційними боєприпасами (та й не має перед собою завдань, які ці снаряди вирішують). Тим не менше, ми маємо деякі нові розробки, якими можемо похвалитися. Так, у 2018 році ТОВ Науково-Виробнича Фірма «Адрон» представило на виставці «Зброя та Безпека-2018» свої нові розробки для створення коригованих бомбових пострілів, а також нові термобаричні бойові частини для них.
Читайте також:
“Наше підприємство здатне створювати декілька видів коригованих авіаційних бомб на основі радянських боєприпасів М-54, М-62, а також американської Мк-80. Найбільш проста та дешева коригована бомба оснащена інерційною системою наведення узгодженою з GPS–наведенням. Більш вдосконалені вироби, крім інерційної, мають ще тепловізійну, лазерну чи телевізійну системи наведення.
Для власне польоту такого боєприпасу до цілі, НВФ «Адрон» розробила блок аеродинамічного управління «Адрос» БАУ-01К, що може використовуватися в складі авіаційних бомбових пострілів вагою 500, 250 та 100 кілограмів. Керування авіаційною бомбою здійснюється відхиленням двох пар аеродинамічних рулів, що розташовані на блоку аеродинамічного коригування” – розповів головний конструктор підприємства Сергій Туренко.
А в липні цього року стало відомо про те, що компанія «СпецОборонМаш» розробляє нові засоби ураження для застосування з безпілотників. Підприємство завершило розроблення одного з таких зразків – некерованої авіаційної бомби, випробування якої мали початися найближчим часом.
“Вага бомби – 4,2 кг, довжина – близько 45 см, бойова частина – уламково-фугасна з кумулятивним ефектом. Підривач БЧ має різні режими підриву – над поверхнею, на поверхні або після заглиблення. Діаметр бомби по бойовій частині – 80 мм, а діаметр у зоні кільцевого стабілізатора – 110 мм. На одній зі сторін боєприпасу розміщений роз’єм датчика сходу бомби з виконавчим механізмом для відділення від носія.
Малогабаритну авіабомбу можна застосовувати з різних безпілотних літальних апаратів – як коптерного, так і літакоподібного типу” – йшлося у технічних характеристиках виробу.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Читайте також: