Самохідна версія протитанкового ракетного комплексу «Штурм» розроблялася в 1970-і роки в підмосковній Коломнї в Конструкторському бюро машинобудування. З точки зору військового керівництва СРСР, для успішного вирішення завдань протитанкової оборони військ, був необхідний новий ПТРК, що вражав би броньовані цілі на великих відстанях. Розроблений комплекс з надзвуковою ракетою мав надто велику вагу, тому було прийняте рішення про його інтеграцію на базу МТ-ЛБ. Так з’явився 9П149 «Штурм-С».
Випробування бойової машини були завершені в 1978 році, а на озброєння її було взято в 1979 році. Шасі для неї на базі МТ-ЛБ вироблялися на Харківському тракторному заводі в Україні.
Сам ПТРК «Штурм» (за кодифікацією НАТО – AT-6 Spiral) – це комплекс, в основі якого надзвукова ракета 9М114 «Кокон» з радіокомандною системою наведення на ціль. Комплекс був створений в декількох варіантах: вертолітний «Штурм-В» для ВПС і самохідний «Штурм-С» для потреб сухопутних військ. Основним завданням для нього була боротьба з бронетехнікою противника.
МТ-ЛБ обрали у якості платформи для нового ПТРК завдяки прохідності і внутрішньому об’єму, який дозволяв встановити висувну пускову установку і автомат заряджання. Боєкомплект установки включає 12 ракет.
У похідному положенні ПУ комплексу «Штурм-С» ховається всередину корпусу, де розташований механізм боєукладки (редуктор і спеціальний обертовий барабан). На барабані розміщені 12 пускових контейнерів з ПТУР: при веденні вогню пускова установка захоплює контейнер і автоматично переводиться в бойове положення. Після пострілу використаний контейнер відкидається в сторону, а процес перезарядження продовжується автоматично. Час від моменту натискання на кнопку пуску до виходу ракети з контейнера складає всього 1 секунду; час перезарядки – до 17 секунд. В цілому скорострільність комплексу складає 3-4 постріли на хвилину.
Особливістю бойової машини стали великі кути горизонтального наведення – в межах ± 85°. Прицільний комплекс дозволяє вести вогонь по цілях, що рухаються з швидкістю 60-80 км/год. Реалізований також пуск ПТУР з положення на плаву під час руху зі швидкістю до 5 км/год. По шосе «Штурм-С» масою 12,3 тонни може розганятися до 70 км/год, запас ходу складає 500 км. Час переходу комплексу в бойове положення – всього 15 секунд, в похідне положення – 12 секунд.
Водночас, система захисту комплексу може вважатися такою суто символічно, особливо в наш час. Корпус МТ-ЛБ захищає навіть не від усієї стрілецької зброї. При цьому «Штурм-С» оснащений приладами хімічної і радіаційної розвідки, герметизації корпусу, вентиляційною установкою і засобами зв’язку з дальністю до 40 км, приладами нічного бачення. Екіпаж комплексу – 2 людини.
«Штурм-С» спочатку розглядався як засіб припинення можливих проривів танкових частин противника в глибину оборони «совєтів». Він повинен був грати роль, яку в часи Другої світової виконувала протитанкова артилерія резерву Верховного головного командування. Натомість вийшло інакше, адже наступальні та загарбницькі операції в більшій повазі у росіян: так в ході «антитерористичної» операції в Чечні «Штурм-С» в основному застосовувався для ураження вогневих точок повстанців. В даний час комплекс продовжує залишатися на озброєнні російської армії, але у модифікованому варіанті і з новим ПТРК.
“На озброєнні ЗСУ станом на 2011 рік знаходилося 108 «Штурм-С». Однак термін їх технічної експлуатації закінчився в 2012 році, і тому їх масово почали знімати з озброєння. Мало того, термін технічної придатності ракет закінчився в 2006 році. Правда, власними силами нашого воєнпрому проводилися якісь роботи по продовженню ресурсу ракет, але конкретних деталей немає” – повідомляє військовий експерт Михайло Жирохов.
Відомо, що бойові машини «Штурм-С» планувалося використати для відбиття російського наступу в Криму. Операцію було зірвано, і вперше комплекси використали проти рф вже на Донбасі. Найбільш відомий випадок зафіксовано у 2015 році: старший лейтенант ЗСУ Олексій Семиноженко в ході кількох боїв на ВОП «Павло-13» знищив зі «Штурму-С» 5 одиниць ворожої техніки: 1 танк Т-64БВ, 3 танки Т-72 та 1 БМП-2.
“У всіх випадках розрахунок використовував так званий режим «Пил», при ввімкненні якого на більшій частині траекторії ракета летить на висоті понад 6 метрів і тільки на віддаленні 500-700 м від цілі знижується і виходить на лінію візування. Це дає можливість оператору незалежно від погодних умов і роботи двигунів ракети завжди бачити об’єкт” – додає Жирохов.
Водночас, на жаль, кілька машин «Штурм-С» ЗСУ вдалося знищити російським військовим та контрольованим ними бойовикам.
Після 2015 року було відновлено зі зберігання кілька десятків ПТРК «Штурм-С». Публікувалися також варіанти модернізації машини. Влітку минулого року стало відомо, що в Україні готують до випробувань повноцінну модернізацію цього комплексу. Його мали оснастити протитанковою ракетою РК-2В з більшою дальністю (до 6 км – у наземній версії) та потужністю (бронепробиття до 800 мм), з новою системою виявлення цілей вдень і вночі та системою управління ракетою по лазерному променю.
Також була доопрацьована система заряджання ракети (спеціальний обертовий барабан) з огляду на трохи більшу довжину ракети РК-2В у порівняні з штатною радянською ракетою. Крім цього, «Штурм-С» оснастять системою постановки аерозольної завіси.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: