Після серії локальних конфліктів, які виникли або загострилися по всій земній кулі за останні 5 років, можна констатувати високу актуальність сучасних ракет «земля-повітря», що запускаються з переносних установок з плеча або треноги. Ці комплекси з розвитком технологій дають можливість отримувати багато переваг за порівняно малі гроші. В цьому матеріалі автор зібрав погляди на перспективи розвитку ПЗРК західних військових експертів.
«Свіжі» досягнення в технології мікропроцесорів і рухомих установок значно розширили дальність дії і точність сучасних переносних зенітно-ракетних комплексів, і дозволили з вкрай високою ефективністю нейтралізувати надширокий діапазон повітряних цілей на великих відстанях (включаючи безпілотники і балістичні ракети).
Багато армій світу вбачають у цьому нові можливості для оптимізації ефективності невеликих бойових підрозділів при обмежених бюджетах. Це стосується не лише країн з відсталою або середньою економікою, а й передових.
Британська компанія Thales UK постійно вдосконалює ракетний комплекс «земля-повітря» ближньої дії Starstreak, який ще в 1997 році надійшов на озброєння королівської армії. Цей комплекс, що прийшов на зміну ПЗРК Javelin цієї ж компанії, створювався для забезпечення ближньої протиповітряної оборони від таких загроз, як наприклад, винищувачі і штурмові вертольоти.
Новітня модифікація з позначенням Starstreak II HVM (High Velocity Missile – високошвидкісна ракета), має значно збільшений радіус дії і підвищену точність, а також поліпшені характеристики, що дозволяють працювати за програмними цілями на набагато більших висотах.
Головний технолог по ракетних систем в компанії Thales UK Педді Меллон сказав, що Starstreak II розсуває кордони щодо дальності ЗРК дуже малого радіуса дії (VSHORADS).
“Starstreak II, можливо, найсучасніша ракета свого типу в світі, оскільки вона постійно доопрацьовується… Тепер дальність ракети досягла приблизно 7 км, це дуже ефективне озброєння як проти ближніх високошвидкісних цілей, так і проти дальніх.
Ракета складається з трьох стрілоподібних кінетичних вольфрамових суббоєприпасів, які мають свою власну систему наведення і управління; бойової частини з детонатором з уповільненням; двоступеневого твердопаливного ракетного двигуна; вибухового заряду, який працює в момент пуску; і маршового двигуна другого ступеня.
Ключовим елементом в основі самої бойової частини, очевидно, є ударна дія, тобто вся маса бойової частини, вся маса ракети вдаряє в ціль. За рахунок високої швидкості польоту ракета пробиває корпус цілі, а потім вибухає всередині її з нанесенням максимального збитку. У той час як з багатьма іншими зенітними ракетами ви втрачаєте велику частину осколків в повітрі навколо повітряного судна, а не всередині самої цілі” – пояснює головний технолог з ракетних систем в компанії Thales UK Педді Меллон.
За даними розробників, систему вкрай важко заглушити, оскільки передавач ПЗРК не активується, поки оператор не натисне на спуск, тому ціль не знає про те, що вона вже підсвічується, поки ракета не вилетить з пускової труби. Розрахунок комплексу, як правило, складається з двох чоловік: оператора і командира. Всі ПЗРК виробництва Thales, що в даний час пропонуються на ринку, використовують станок-триногу LML, який має блок управління пуском, куди входять оптика, тепловізор і пусковий механізм.
Шведська оборонна компанія Saab також представила модернізований варіант ПЗРК RBS 70, що є на озброєнні багатьох країн з кінця 60-х років. Новий комплекс отримав позначення RBS 70 NG. Незважаючи на однакове позначення, новий варіант являє собою зовсім іншу систему.
RBS 70 NG – це комплекс з командним наведенням; пускова установка складається з транспортно-пускового контейнера з ракетою, триноги і прицілу. Комплекс має інтегровану систему наведення і ракету четвертого покоління Bolide, здатну боротися з цілями, що маневруюь з прискореннями більше 20g!
“Тепер у нас є автоматичний відеозапис всього процесу стрільби, так що можна потім подивитися, як все відбувалося, що було зроблено, чи правильно була захоплена ціль тощо.
Система забезпечує об’ємне візуальне зображення мети, що дозволяє оператору впевненіше здійснювати захоплення цілі і скорочує загальний час реакції до однієї секунди. Ми також можемо перервати процес стрільби в будь-яку секунду, аж до моменту перехоплення цілі. У нас є приймачі лазерного наведення, щоб заглушити сигнал, достатньо просто встати між прицілом і ракетою.
Вона, до речі, може пробити будь-який існуючий бронетранспортер, і наш ПЗРК міг би використовуватися навіть для самооборони на землі. Якщо ж мова про «традиційне» використання, то взвод з 3-4 таких комплексів «закриє» близько 50 квадратних кілометрів території” – розповів голова служби збуту компанії Saab Білл Форсберг.
Також європейський виробник ракет, компанія MBDA, пропонує новітній варіант свого ПЗРК Mistral.
“В даний час в підрозділах французької армії ми займаємося модернізацією ПЗРК Mistral, встановлюємо в ракети нову головку самонаведення. Тепер у нас є можливість вражати цілі зі слабкими тепловими демаскувальними ознаками, наприклад ракети і БПЛА, що було вимогою французької армії і флоту” – повідомив представник компанії MBDA.
В Україні на озброєнні залишаються переважно комплекси радянського виробництва, термін експлуатації яких вже закінчується. Попри це, від таких ПЗРК на початку війни на Донбасі дуже постраждали наші льотчики (мова про комплекси «Стріла-2М» и «Ігла-1»). Однак в кінці 2018 року на засіданні РНБО стало відомо про початок випробувань нового комплексу «Колібрі».
Інформації про цей проект у відкритому доступі мало, однак ще в 2009-му році на Le Bourget українським ВПК було представлено ракету 9М313, яка, як очікується, і може стати основою ракети для вітчизняного ПЗРК. Ракета отримала високі оцінки експертів; в умовах війни на Донбасі так можна було б закрити прогалину, яка утворилася в комплексах ППО малої дальності в ЗСУ.
Узагальнючи, потрібно нагади про наступне: виробники ПЗРК випускають два типи цих систем – з ракетами з інфрачервоною ГСН і з ракетами з лазерним наведенням. Судячи з останніх досліджень, ГСН-ракети, що запускаються з плеча (такі переважають в країнах пост-радянського простору), є більш портативними, але мають менш ефективну бортову електроніку і бойову частину.
“Запущені з плеча ракети, звичайно ж, менше за розмірами, ГСН у них слабша і ефективність менше. Ми провели безпосередню оцінку систем різних країн і продемонстрували, що ефективність ракети Mistral значно краще, ніж ефективність «плечових» конкурентів.
Що стосується ракет з наведенням за лазерним променем, то це зовсім не те, що «вистрілив-забув» або самонаведення. Це наведення менш точне і що більша дальність, то гірше точність, оскільки ваш прицільний блок знаходиться на землі. І тому дальність безпосередньо впливає на точність… єдиною перевагою таких систем є низька чутливість до протидії враженню” – каже Педді Меллон.
Західні армії довгий час мали суттєву перевагу в авіації та ракетному озброєнні, тому до мінімуму зводили свої потреби в недорогих системах ППО. І навпаки, на ринку ПЗРК домінували армії країн, що розвиваються, які прагнули отримати підвищені бойові можливості за мінімальну ціну. Це зараз відбувається в арміях країн, що межують у Китаєм, який активно зміцнює військові потужності по всіх напрямках.
Відтак, експерти припускають, що потреба в ПЗРК зростатиме й надалі. При цьому матиме значення не лише технологічність рішень, а й можливість інтеграції комплексів з різними транспортними засобами та кораблями.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: