Роман Янко віддав справі захисту Батьківщини п’ять років. Пішовши добровольцем у 2015 році, повернувся додому аж наприкінці 2019. За словами ветерана 10-ої гірсько-штурмової бригади, продовжував би боронити Україну і надалі, якби не стан здоров’я
Питання про те, чим буде займатися після повернення у Романа Янка навіть не виникало. Ще там, на Донбасі, він вирішив спробувати виготовляти пелети з деревини. Захід України здавна славиться деревообробною галуззю, відходи якої і мали стати сировиною для паливних гранул.
«У нас взимку досить часто були перебої з дровами, особливо, чомусь, на Луганщині. Тож ми завжди з радістю чекали волонтерів, які час від часу привозили нам брикети зі шкарлупи соняшника. Мушу сказати, що вони чудово горіли у бліндажних буржуйках та мали велику тепловіддачу. Ось тоді я і почав думати про власне виробництво біопалива,» – ділиться спогадами прикарпатець.
Демобілізувавшись, Роман Янко пройшов навчання від центру зайнятості, зареєстрував підприємницьку діяльність та отримав кошти від держави на її розвиток. Саме на них і придбав перше обладнання для виготовлення паливних гранул. За словами учасника бойових дій, не все відразу давалося легко. Для того, щоб налагодити процес та почати отримувати продукці потрібної якості, знадобився місяць. Але відступати ветеран не звик, тож наполегливо йшов до своєї мети.
«Наразі ми виготовляємо не тільки пелети для твердопаливних котлів, але і гранульовані наповнювачі для хатніх тварин. Я додаю до таких грануло пресоване сіно лаванди, тож у зоомагазинах вони йдуть просто «на ура!». Загалом, клієнтів зараз не бракує, нашим біопаливом користуються як власники приватних будинків, так і відпочинкових комплексів», – розповідає підприємець.
Попри зайнятість, ветеран знаходить час для допомоги побратимам. Так, раз на місяць він організовує майстер-класи для бійців, які знаходяться на лікуванні у обласному госпіталі ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради. Тут він вчить всіх охочих виготовляти сувеніри з дерева та сублімаційні горнятка.
«Я знаю безліч випадків, коли учасники бойових дій не змогли знайти себе у мирному житті, починали зловживати алкоголем чи навіть накладали на себе руки. Після повернення з фронту я майже не мав часу на відпочинок. Мене, на щастя, захопила власна справа, яка і стала своєрідною реабілітацією. Під час майстер-класів я бачу, як змінюються бійці, як вони хоча б на певний час забувають про свої проблеми та жахи війни. І я щасливий від того, що можу допомогти «своїм», – каже ветеран.