Дату 16 лютого обрано невипадково. Це свято відносно нове для Збройних сил України. Саме цього дня, 16 лютого 2015 року, неподалік міста Дебальцеве під час виконання бойового завдання загинув редактор редакції телебачення Телерадіостудії Міністерства оборони України Бриз капітан 3 рангу Дмитро Лабуткін.
З початком російсько-української війни українська армія вперше в новітній історії взялася за захист не лише власної територіальної цілісності, але й за захист свого інформаційного простору. І тут величезна відповідальність лягла на плечі військових журналістів – представників професії, непомітної в мирний час.
Військові журналісти новинами з передової розпочинають, постійно наповнюють, а потім і завершують інформаційну добу України. Попри небезпеку та загрозу життю і здоров’ю, вони роблять усе можливе аби розповісти новини з фронту.
У місті Дебальцеве капітан 3 рангу Дмитро Лабуткін провів зйомки та зібрав фотоматеріали для переговорної групи у Мінську, мав повертатися з ними до Києва. Зник 16 лютого 2015 року в районі Дебальцевого після обстрілу колони, якою вночі вивозили поранених у напрямку Артемівська. Дмитро перебував у БТР, що рухався у складі колони.
19 лютого 2015 року проросійські бойовики надіслали дружині Дмитра відео із записом з місця бою обабіч залізничної колії, де були тіла загиблих поряд із розбитим БТРом. Пізніше інформацію про смерть кореспондента підтвердила волонтер «Офіцерського корпусу» Алла Борисенко («Чонгар»).
Разом з Дмитром загинули у бою військовослужбовці 3-го полку спецпризначення капітан Юрій Бутусов і старший сержант Віталій Федитник.
20 березня 2015 у Дніпропетровському морзі підтвердили, що одне з тіл загиблих українських військовиків, доставлених з Дебальцевого, належить Дмитру.
Героя поховали 25 березня в рідному селі Білокриниця Кременецького району. В офіцера залишилися дружина та донька.
Сьогодні, ми, в першу чергу, вшановуємо військових журналістів, які загинули під час виконання професійних обов’язків. Ми також вітаємо військових кореспондентів, військових фото-, відеооператорів, прес-офіцерів, офіцерів зі зв’язків з громадськістю, які підхопивши прапор із рук загиблого товариша, продовжують боротьбу з підступним ворогом.
Слава Україні!
Нагадуємо: