27 січня (09 лютого – за новим стилем) 1918 року в місті Брест-Литовськ було укладено мирну угоду між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого. Це був перший мирний договір від початку Першої світової війни (1914-1918 рр.)
На переговорах Делегація УНР складалася із представників Центральної ради та Генерального секретаріату: прем’єр-міністра В.Голубовича (голова), М.Левитського, М.Любинського, М.Полоза, С.Остапенка та О.Севрюка (став головою наприкінці переговорів, підписав договір). За партійним складом це були есери і соціал-демократи. Принциповою позицією делегації був її статус представництва самостійної держави.
Підписанню Центральними державами договору з УНР передувало визнання її повноправним часником переговорів всупереч заяві Лева Троцького (Бронштейна), який намагався «втиснути» в переговорний процес представників повністю залежної від Радянської Росії маріонеткової «Радянської УНР», проголошеної в Харкові 24-25 грудня 1917 року.
Також в ході переговорів в Бресті-Литовському радянська делегація змушена була визнати легітимність представництва УНР і незалежність самої республіки.
Частина дослідників називає Брестський договір сепаратним, через те, що Україна, яка на початку Першої світової війни знаходилась у таборі Антанти, зрадивши союзників підписала одноосібний договір із ворогом.
Але мало хто, навіть за часів незалежності України, звертає увагу на те, що дії російських більшовиків просто поставили УНР перед вибором без варіантів вибору. Більшовики, прийшовши до влади в Росії, одразу задекларували курс на «негайне закінчення війни». І якби керівництво УНР не направило на переговори свою делегацію, то російські більшовики просто використали територію України, як «розмінну монету» під час «торгів» на переговрах із країнами “Четвертного союзу”.
Читайте також:
Країни Антанти теж не вважали за потрібне надавати допомогу УНР в той час. Тому, опинившись у ситуації, коли фактично обирати не було з чого, коли за відсутності регулярної армії УНР була втягнута у першу радянсько-українску війну, а радянські війська Муравйова вже стояли під Києвом, керівництву УНР нічого не залишалося, як підписати «капітуляційний» мирний договір.
З умовами Брестського договору, УНР «у подарунок» отримала територію Холмщини і Підляшшя. Водночас “переможці” відібрали Галичину та Буковину, які виділялися в окремий коронний край у складі Австро-Угорської імперії.
Також в умовах договору УНР було чітко зафіксовано розмір постачання до «Центральних держав» промислової та сільськогосподарської продукції.
Також, країни «Четвертного союзу» погодилися «допомогти» Центральній Раді у вигнанні російських більшовиків з території УНР, що фактично призвело до заміни більшовицької окупації України німецькою.
Читайте також:
Швидкий наступ німецьких військ в Україні змусив більшовицьке керівництво Радянської Росії до підписання Брестського договору 03 березня 1918 р., але вже на більш жорстких умовах.
Також за Брестським договром між Центральними державами та Радянської Росії, більшовики змушені були визнати законність Центральної Ради та уряду УНР, припинити політичну пропаганду і більшовицьку агітацію, вивести з України всі радянські війська та підписати мирний договір.
Олександр Олійник, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: