У Рівному готують до показу унікальну документальну виставу «Я не покинув Україну». Особливість її полягає у тому, що в основі — реальні історії учасників бойових дій. Вони відверто розповідають про своє дитинство, шлях до війни та досвід, який назавжди змінив їх самих та країну. Глядачі почують особисті сповіді людей, які пройшли крізь найважчі випробування, але зберегли людяність і гідність. Прем’єра відбудеться 9 листопада о 18:00 на малій сцені Рівненського академічного українського музично-драматичного театру.
Режисером-постановником виступила естонська режисерка Мерла Карузо. Вистава створена спеціально для участі у фестивалі документального театру «Vabadus» («Свободи»), який відбудеться в естонській Нарві. Таким чином, історії українських захисників будуть почуті в символічному місці біля кордону із країною-агресором.
«Це театр правди, де слово і присутність мають справжню силу. Це свідчення покоління, що боронить свободу», — йдеться в анонсі події.
Учасники бойових дій, що задіяні у виставі: Андрій Усач, Вікторія Шинкаренко та Дмитро Полов’ян.
Для військових повернення до цивільного життя — це початок нового етапу, в якому треба шукати нові можливості та цілі. В Україні на сьогодні налічується понад 1,2 мільйона ветеранів, більшість з них вже повертаються на ринок праці. Але знайти роботу з гідними умовами та зарплатою є одним з основних викликів для ветеранів після складних поранень, зокрема, втрати кінцівок.
30 жовтня в центрі ортезування та протезування MCOP Україна відбудеться відкрита дискусія та воркшоп на тему “Життя після поранення: як знайти нові сенси у роботі. Практичні поради та реальні кейси” в межах щомісячної групи підтримки для пацієнтів. На зустріч запрошуються ветерани після поранень та втрати кінцівок, та їхні родини.
ПРО ПОДІЮ
З нагоди Всесвітнього дня життя хочемо наголосити, що після поранення та втрати кінцівки життя не закінчується і не стає на паузу. Воно починає інший цикл — з підтримкою, вірою в себе, новими цінностями та метою.
Одним з основних аспектів комфортного та повноцінного життя є можливість влаштуватися на роботу. Якісне протезування та адаптація відкриває такі горизонти для ветеранів, які пережили ампутацію. Щоб підтримати захисників, які зараз у пошуку самореалізації у цивільному житті, MCOP Україна ініціює відкриту лекцію-дискусію + воркшоп на тему “Життя після поранення: як знайти нові сенси у роботі. Практичні поради та реальні кейси”.
Своїм особистим досвідом із захисниками поділиться ветеран 3 ОШБр – Гліб Кравченко. Після поранення та втрати нижньої кінцівки, завдяки високотехнологічному протезуванню, захисник зміг повернутися до роботи, і нині — він керівник відділу рекрутингу в miltech-компанії — Airlogix. Гліб розповість, чому ветеран – це цінний працівник з унікальними навичками, досвідом та відповідальністю.
Також серед спікерів:
Андрій Петрук, директор центру протезування MCOP Україна.
Альона Скорзова, заступник директора Департаменту реалізації політики зайнятості Державної служби зайнятості
Олена Ніколаєнко, президентка фонду Future for Ukraine у США.
Модеруватиме дискусію український телеведучий, ведучий Новини.LIVE — Павло Ковальчук.
Під час дискусії обговорять наступне:
як повернутися до цивільної роботи після війська та поранення; як відновити впевненість після поранення та втрати кінцівки;
як опанувати нову професію, почати з нуля та де шукати навчання\курси;
що чекає на ветеранів на ринку праці? Які є вакансії та яку винагороду пропонують?
які існують державні програми для підтримки ветеранів у поверненні до роботи;
як отримати державну підтримку у працевлаштуванні;
на скільки бізнес готовий приймати на роботу ветеранів після поранення та що вже роблять компанії, аби бути ветеран-френдлі.
Також по завершенню лекційної частини на ветеранів чекає практична частина — воркшоп, на якому учасники дізнаються, як скласти привабливе для роботодавців резюме, навіть якщо немає жодного досвіду окрім військового.
Для ветеранів участь у заході безоплатна! Попередня реєстрація обов’язкова, через гугл-форму — АНКЕТА РЕЄСТРАЦІЇ
Також можлива реєстрація за телефоном +380979745996, адміністратор MCOP Україна Владислав.
Дата та час проведення: 30.10.2025 року, початок о 15:00.
Акредитація для ЗМІ: 097 698 53 13 Олена, або в Телеграм @MCOP_Ukraine_Press
ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА:
Центр MCOP понад 20 років забезпечує високотехнологічне протезування та програму адаптації для людей з втраченими кінцівками, щоб допомогти повернути рух, впевненість та опори у житті після ампутації. Від початку повномасштабної війни MCOP забезпечив протезування та відновлення у своїх центрах в США для майже 100 українських захисників зі складними випадками ампутацій. З березня центр розпочав свою роботу й в Україні у тестовому режимі. Завдяки допомозі фахівців MCOP українські ветерани змогли повернутися до звичного життя, хобі, знайти роботу та створити сім’ю.
Окрім протезування та відновлення у центрі MCOP Україна проводяться щомісячні безоплатні групи підтримки для ветеранів з втраченими кінцівками. Зустрічі проходять у форматі лекції та можуть поєднуватися зі спортивними розвагами. Ветерани з втраченими кінцівками спілкуються на теми, що турбують, отримують корисну інформацію та підтримку спільноти, а також беруть участь в адаптивних спортивних заходах (сапбординг, вейкбординг, лижі тощо). Такі групи підтримки для ветеранів у MCOP Україна є відкритим майданчиком для різних форматів заходів, покликаних допомогти нашим захисникам, які втратили кінцівки у ході війни.
Військовий Олексій Дернов зміг подолати усі виклики після поранення та повернутися до повноцінного життя. Вже за рік після втрати руки, важких травм ніг і тривалої реабілітації він здійснив свою мрію — пробіг дистанцію в 10 км. А ще зіграв свій перший діджей сет, повернувся до улюблених занять середньовічним боєм, займається благодійністю, живе активно та відкритий до нового досвіду.
“Я заздрив усім, хто міг бігати. Бо сам провів місяці прикутим до ліжка, а потім пересувався на кріслі колісному перш ніж зміг ставати на ноги та робити хоч якісь кроки”, — пригадує Олексій перші місяці після того, як у важкому стані та з ампутованою правою рукою потрапив до госпіталю в Запоріжжі.
Історія поранення
Це був червень 2023. Військовослужбовець 37-ї окремої бригади морської піхоти Олексій Дернов, повернувшись з навчань в Британії, отримує наказ — разом з побратимами штурмувати ворожі позиції на Донецькому напрямку.
“Умови були дуже складні, без попередньої розвідки ми бігли під обстрілами та ворожим наглядом 4 кілометри. Багато хто з нас одразу отримав кульове поранення, решта продовжували відстрілюватися. Але кілометр землі ми таки зачистили”, — розповідає захисник.
Ворожа куля зачепила й Олексія — поранила праве плече. Коли його підрозділ відступав на евакуацію — прилетіла міна. “Я буквально два метри не встиг до дерева добігти”, — останнє, що пригадує чоловік з того бойового виходу.
Прийшов до тями військовий вже у госпіталі в Запоріжжі без руки. Кістки та м’язи дуже посікло осколками, тому кінцівку довелося ампутувати вище ліктя.
“Мені ще й ногу хотіли ампутувати. Турнікет стояв понад 7 годин і нога увесь цей час була без кровообігу. Але я почав вередувати. Сказав, не дам різати ногу (сміється)”.
Реабілітація та протезування
До поранення Олексій жив активно, багато бігав та займався середньовічними боєм — вид спорту, де учасники в історичних обладунках змагаються в поєдинках із використанням сталевої не нагостреної зброї. Опинитися раптово прикутим до ліжка було справжнім вироком для чоловіка.
“Поранення були всюди: руки немає, ноги побиті, шлунок порізаний, осколок у печінці. Усе це тисне… Ще й побратим загинув. Тоді я 24/7 був під крапельницями, багато ліків, постійно щось боліло. Було й таке, що сльози самі по собі текли… Але більше не через свій стан — через втрату друга.»
Реабілітація, поступові фізичні навантаження та сила волі Олексія принесли результати. Вперше ставши на доріжку, щоб знову навчитися ходити, захисник пройшов 30 метрів замість 5, наступного разу — 400, 500 і скоро почав ходити самостійно. Каже, доля йому подарувала ще один шанс на життя, і він не може провести його лежачи в ліжку.
Відновивши мобільність, Олексій почав шукати можливості протезування, адже складний випадок ампутації — потребував високої експертизи та технологій. Так, військовий став учасником програми від фонду Future for Ukraine та поїхав на протезування у США до провідного міжнародного центру Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP).
Протезування у MCOP — нові можливості для життя після ампутації
Центр MCOP працює вже понад 20 років, з яких 18 — був офіційним підрядником Міністерства оборони США у протезуванні американських ветеранів Іраку та Афганістану. Тут є та необхідна експертиза та перевірені роками протоколи роботи з високими ампутаціями, яких, на жаль, зазнають тисячі наших захисників.
Програма протезування та відновлення у центрі розрахована на 4-6 тижнів, залежно від складності. Протезист та реабілітолог працюють у парі, щоб максимально налаштовувати протез під потреби пацієнта. Інтенсивні тренування з фізичними терапевтами, холістичний підхід з турботою про людину та програма адаптації до реального життя з протезом дозволяють пацієнтам MCOP робити впевнені кроки вже в перший тиждень лікування.
Олексій повернувся з Америки з сучасним протезом та впевненими навичками, як ним користуватися у побуті. І це мотивувало його знову повернутися до активного життя, яке було в нього до поранення. І навіть більше.
Спочатку ветеран відновив свої улюблені тренування з середньовічного бою, поєднуючи із заняттям спортом, пробував свої сили у важкій атлетиці. А згодом — двічі взяв участь у забігу для ветеранів з втраченими кінцівками — Go to the Future, який щорічно відбувається в Києві.
“Це була моя перша пробіжка після поранення на 3 км, було важко, але підтримка була потужна. Наступного року я пробіг аж 5 км, і вже на фініші поставив собі нову ціль — 10 км. Тому і взяв упор на біг та витривалість. Мені це подобається, відчуваю себе вільним, коли біжу.”
Дофамінова реакція на власні успіхи Олексія допомагала йому відкриватися та пробувати щось нове. У Олексія була ще одна маленька мрія — він хотів спробувати себе діджеєм. І якось ветерану запропонували навчитися діджеїнгу та зіграти свій перший сет для учасників благодійному забігу “Go to the Future – 2025”.
А кілька тижнів тому Олексій зумів здійснити те, про що мріяв з тих часів, коли лежав прикутий до ліжка — подолав дистанцію в 10 км. Ветеран зізнається, що його ліва нога так і не відновилася повністю після поранення: пошкоджений нерв позбавив стопу чутливості та стабільності. Та і відсутність руки не допомагає у спорті. Але досягти таких результатів він зумів лише завдяки наполегливій роботі над власним тілом.
Протезування, що повертає до повноцінного життя, тепер і в Україні
Віднедавна центр MCOP відкрив (поки у тестовому режимі) своє представництво в Києві, щоб забезпечувати українцям високотехнологічне протезування та відновлення не за тисячі кілометрів, а вдома. Для пацієнтів, які протезувалися в американському центрі, це можливість проходити регулярні чекапи, відвідувати безоплатні групи підтримки для ветеранів з втраченими кінцівками та отримувати необхідну підтримку спільноти після ампутації.
«Втрата кінцівки змінює не лише тіло, а й сприйняття себе. Щоб людина могла повноцінно жити з протезом, вона має відчувати контроль над кожним рухом. Коли рух стає природним і комфортним, мозок починає сприймати протез як власну кінцівку. У цьому прогресі ключовими є професійна підтримка поруч та готовність пацієнта працювати над собою», — коментує Андрій Петрук, директор MCOP Україна.
Програма адаптації після отримання протеза
Протез – це інструмент, який дає змогу людині відновити втрачену мобільність. Втім щоб опанувати його – потрібна командна робота, мотивація та віра у власні сили. Тому у центрі MCOP Україна діє спеціально розроблена програма адаптації та оптимізації під час та після протезування.
«Коли пацієнт робить перший крок чи впевнений рух з протезом — він починає вірити в себе. Я не змушую рухатися, я нагадую, навіщо це. У кожній такій спробі залучені не лише м’язи чи техніка, а цілий шлях людини до себе. У MCOP Україна ми працюємо як одна система підтримки — терапевт, протезист, технік, менеджер, ментор, пацієнт і його родина. Жоден із нас не зробить дива сам. Саме завдяки такій системній роботі люди повертають контроль над тілом і життям», – Вероніка Кравченко, фізичний терапевт у MCOP Україна.
За словами ветерана Олексія Дернова, протезна підтримка має бути доступною впродовж усього життя. При активному користуванні, як у його випадку, деталі протеза зношуються, а тіло поступово змінюється, тому своєчасний доступ до кваліфікованої допомоги суттєво полегшує повсякденне життя. Захисник розповідає, що відкрив для себе нове захоплення, яке може стати джерелом доходу — демонтаж і збирання меблів.А з новою біонічною кистю, яку Олексій нещодавно отримав в межах навчання для протезистів у центрі MCOP Україна, такі робочі процеси виконувати значно легше.
“Мене дуже мотивує, коли я пробую щось нове робити з протезом і мені вдається. Вже вкотре переконуюсь: наші обмеження частіше живуть в голові, а не в тілі”,, — нагадує Олексій Дернов.
Кабінет Міністрів України схвалив проєкт постанови “Деякі питання реалізації експериментального проєкту щодо надання послуг з довготривалого медичного догляду окремим категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України”. Це спільний проєкт Мінветеранів, МОЗ та НСЗУ, який має на меті розширення спроможностей закладів охорони здоров’я при наданні послуг з довготривалого медичного догляду для ветеранів і ветеранок, які внаслідок поранень, травм або тяжких захворювань потребують постійної медичної, реабілітаційної та соціальної підтримки.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів України.
Як йдеться у дописі, довготривалий медичний догляд — це про підтримку, яка не закінчується після лікування, а про можливість жити повноцінно, отримуючи необхідну допомогу протягом усього періоду, коли вона потрібна.
Рішення Уряду створює передумови для нової моделі державної підтримки — системної, довготривалої і заснованої на повазі, наголосили у Мінветеранів.
Послуги довготривалого медичного догляду надаватимуться тим пацієнтам, функціональний стан яких за шкалою Бартела становить 30 балів і менше.
Вартість послуг залежатимуть від рівня функціонального стану:
для пацієнтів із високою залежністю (20 балів або менше) — 5 452,52 грн;
для пацієнтів із помірною залежністю (21–30 балів) — 3 484,30 грн.
Програма передбачає комплекс заходів із забезпечення належного рівня допомоги ветеранам і ветеранкам, зокрема:
проведення первинної оцінки функціонального стану пацієнта за шкалами Бартела й Карновського;
спостереження та супровід пацієнта з урахуванням стану здоров’я;
щоденний нагляд, контроль прийому ліків, профілактику ускладнень;
забезпечення гігієни, збалансованого харчування та спеціального ентерального раціону;
проведення підтримуючої реабілітації, психологічної й соціальної підтримки;
навчання родичів або опікунів навичкам домашнього догляду.
Як зазначили у відомстві, реалізація проєкту спрямована на формування нової моделі безперервного догляду за ветеранами, які мають наслідки поранень або захворювань, та на забезпечення доступу до належних медичних, реабілітаційних і соціальних послуг.
Депутатка Рівненської міської ради Катерина Марчук обурилася роботою місцевої агенції журналістських розслідувань «Четверта влада» та дорікнула, що їхній працівник має «довідку з психлікарні» і «для фронту не годиться, а ходить здоровий». Журналіст і ветеран АТО Сергій Турович впевнений, що мова йшла саме про нього і заявив, що чекає вибачень.
Приводом для коментаря Катерини Марчук стало розслідування «Четвертої влади», яке стосувалося можливого піару виконувача обов’язків міського голови Рівного Віктора Шакирзяна через його благодійний фонд та громадську організацію «Рівне Разом».
Як заявив Турович, політикиня «послала в армію» саме його. Чоловік опублікував допис у своїй колонці, у якому зазначив, що висловлювання Марчук принизили не лише його, а й усю ветеранську спільноту та людей із ментальними розладами.
«Катерино, ви, безперечно, – статечна людина і членкиня суспільства. Тому, напевно, хотіли сказати щось дотепне. Але у вас не вийшло. Вийшло чомусь, як ви кажете, «ГАНЬБИЩЕ». Примудритись одночасно наїхати і на ветеранську спільноту, й на користувачів психіатричної допомоги – це треба вміти», — наголосив Турович.
За словами ветерана, він служив у зоні АТО у 2015–2016 роках, а пізніше неодноразово виїжджав на ротації з медиками-добровольцями, проте через проблеми зі здоров’ям на повномасштабну війну не потрапив. Пізніше він розповів журналістам hromadske, що його виключили з військового обліку за медичними показаннями, і показав дані з власного облікового запису в «Резерв+» на підтвердження своїх слів.
Турович також додав, що очікує від Марчук публічних вибачень.
«Одним словом, я сподіваюся на ваші публічні вибачення. Не переді мною, а перед усіма, кого ви дискримінували. Бо особисто я образився б хіба тоді, якби це ляпнув хтось, кого я поважаю. Наприклад, побратим чи посестра. Але вони – надто для цього розумні й мають трохи більше емпатії, ніж буханка хліба», — зазначив ветеран.
Позиція Катерини Марчук
Натомість депутатка Катерина Марчук повідомила Суспільному, що раніше ніколи не зустрічала Сергія Туровича у “Четвертій владі”, а її реакція на публікацію стосувалася виключно методів роботи журналістів.
“Я говорила про зовсім іншу людину і зовсім інші речі. Це зараз чергова сенсація від них, яка вкотре намагається створити скандал довкола мого імені. Ніколи в житті не хотіла образити чи принизити ветеранів або людей з ментальними розладами, як там пишуть. Це є маніпуляція і перекручування моїх слів”, — зауважила Катерина Марчук.
Депутатка наголосила, що “Четверта влада” четвертий рік поспіль систематично поширює викривлену інформацію про неї, її родину, фракцію та волонтерську діяльність.
“Я як людина й як депутатка маю право на емоцію, коли бачу, як дискредитують волонтерів і знецінюють допомогу, яку ми виборюємо для армії та громади. У той час як ми звітуємо перед міжнародними партнерами публічно й особисто, подібні “розслідування” підривають довіру до України, ставлять під сумнів доброчесність волонтерів і можуть зупинити допомогу, від якої залежить життя наших воїнів”, — зазначила Катерина Марчук.
Також вона додала, що й у своїй сім’ї має ветеранів після початку повномасштабного вторгнення, тому з повагою ставиться як до цього верства населення, так і до людей із ментальними розладами.
“Я не знаю, чому Сергій сприйняв це на власний стан. Але я хочу повторитися, що мої емоційні обурення не до нього, а саме до даного ЗМІ, які чотири роки навколо мого імені перекручують будь-які матеріали. Чи маю я право емоційно якось реагувати, як людина — точно маю”, — пояснила Катерина Марчук.
Протягом трьох днів у Вінниці проходив регіональний етап Всеукраїнських змагань «Ігри Ветеранів». Усі учасники — ветерани, ветеранки, військовослужбовці та представники силових структур, які отримали поранення, травми або захворювання під час служби.
18 жовтня 77 ветеранів і ветеранок з 16 областей і м. Києва змагались у настільному тенісі. 25 жовтня відбувся турнір із волейболу сидячи, у якому взяли участь 8 команд з різних міст України, а 26 жовтня 75 учасників вийшли на старт змагань із кросфіту.
Фінал «Ігор Ветеранів» відбудеться 26–29 листопада в Києві, де визначать переможців у чотирьох дисциплінах: у волейболі сидячи, кросфіті, кіберспорті та настільному тенісі.
Верховна Рада підтримала у другому читанні законопроєкт №12233 «Про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» щодо спорту ветеранів війни». Документ визнає Міністерство у справах ветеранів України головним центральним органом виконавчої влади, відповідальним за розвиток спорту ветеранів війни. Це включає:
організацію всеукраїнських та міжнародних спортивних заходів для ветеранів;
співпрацю з громадськими організаціями;
підтримку психологічної та соціальної адаптації ветеранів через фізичну активність.
Крім того, закон вводить у правове поле поняття «спорт ветеранів війни» як окремого напряму. Його мета – залучення ветеранів та їхніх родин до фізичної активності, що сприяє відновленню здоров’я, адаптації до цивільного життя та участі в офіційних змаганнях.
«Прийняття цього закону – це ще один важливий крок у формуванні сильної ветеранської політики. Спорт має стати інструментом гідного повернення наших воїнів до мирного життя», – заявила міністерка у справах ветеранів України НаталіяКалмикова.
Закон набуде чинності через три місяці після його офіційного опублікування.
Кабінет міністрів на виїздному засіданні схвалив Концепцію державної цільової програми «Ветеран. Робота» на 2025–2027 роки. Її мета — побудувати сучасну систему професійної адаптації ветеранів і ветеранок, що охоплює всі етапи повернення до цивільного життя
Як зазначено у повідомленні, схвалена Програма передбачає розвиток навчання та перекваліфікації, створення цифрових інструментів для пошуку роботи, супровід ветеранів на робочих місцях і партнерство держави, бізнесу та громадянського суспільства.
“Це — шлях до того, щоб військовий досвід став перевагою, а не бар’єром для розвитку”, – наголосили у відомстві.
У суботу, 25 жовтня, Міністерство у справах ветеранів України попередило про заплановані технічні роботи на порталі ЄДРВВ (Єдиного державного реєстру ветеранів війни). Так, згідно з повідомленням, сервіс буде недоступний з у ніч з суботи на неділю, з 21:30 до 1:30.
“У суботу, 25 жовтня, з 21:30 до 01:30 неділі, 26 жовтня, проводитимуться планові технічні роботи, щоб забезпечити стабільність та оновлення Єдиного державного реєстру ветеранів війни (ЄДРВВ)”, — йдеться в дописі.
Згідно з повідомленням, на цей час тимчасово не працюватимуть:
Електронне посвідчення ветерана у застосунку «Дія»;
Сервіс «Ветеран Pro» у «Дії»;
Онлайн та офлайн послуги, що використовують дані ЄДРВВ;
Автоматичні перевірки статусів учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та члена сім’ї загиблого при наданні пільг чи виплат.
Коли говорять про статус Захисника України, то зазвичай мають на увазі тих, хто став на захист держави, проте не брав безпосередньої участі у бойових діях. Важливо зазначити, що тут мова не лише про військовослужбовців, що боронять країну після 24 лютого 2022 року, а й про цивільних громадян — усіх, хто зробив внесок у відсіч збройної агресії з боку Російської Федерації.
Вважається, що існують чіткі критерії, які визначають, чим статус Захисника України відрізняється від статусу УБД, а отримати його нібито можуть навіть ті, хто ніколи не тримав зброї в руках — волонтери, кухарі, будівельники, водії, медики, енергетики, підприємці тощо.
Ми розібралися, що насправді говорить законодавство про статус Захисника України чи існує він офіційно, а також хто його може отримати і як це зробити у 2025 році.
Чи є визначення у законодавстві?
Коли говорять про статус Захисника України, зазвичай мають на увазі особу, яка брала участь у заходах, спрямованих на посилення обороноздатності країни, захист суверенітету й територіальної цілісності України, або ж на відсічі збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків, що триває з 20 лютого 2014 року і донині.
Наразі межі цього поняття досить розмиті. Щоб документально закріпити статус, відповідно до законодавства, необхідно подати заяву до уповноважених органів. Зокрема:
військовослужбовці можуть отримати статус учасника бойових дій (УБД);
родини полеглих воїнів — статус членів сім’ї загиблого Захисника України;
для волонтерів передбачено включення до відповідного реєстру та оформлення посвідчення волонтера.
Статус Захисника України і учасник бойових дій: чи є різниця?
Статус Захисника України має загальний, виключно морально-суспільний характер і є формою визнання. Натомість державні пільги та соціальні гарантії отримують ті, хто має офіційно підтверджений статус — учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника війни (якщо це передбачено законодавством) або члена сім’ї загиблого тощо.
Хто вважається Захисником України?
Є чимало українців, які зробили значний внесок у захист держави, але не мають підтвердження безпосередньої участі у бойових діях, а отже — не можуть отримати посвідчення УБД.
Серед таких:
військові, які проходили службу в тилових частинах або навчальних підрозділах і не брали прямої участі у боях;
особи, що перебували у районах бойових дій короткий час та не мають підтвердження виконання бойових завдань;
працівники та військовослужбовці, котрі виконували адміністративні або штабні функції, однак не можуть надати докази участі у конкретних бойових операціях.
Статус Захисника України – як отримати
До цієї категорії належать усі, хто безпосередньо або опосередковано брав участь в обороні держави. Проте документально можна підтвердити саме статус учасника бойових дій (УБД).
Щоб отримати цей статус захисника України, необхідно:
Звернутися до свого командування або до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення.
Написати заяву та надати документи, які підтверджують участь у бойових діях (накази, довідки, рапорти, бойові донесення).
За потреби — додати інші підтвердження: акти про поранення, свідчення побратимів тощо.
Період розгляду заявки в окремих випадках може складати до 30 календарних днів. Якщо ж всі необхідні документи зібрані, а особа дійсно брала участь у боях, заявка може бути схваленою вже через 5 днів.
У разі виникнення складнощів з оформленням статусу варто подати рапорт командиру або звернутися за юридичною консультацією до фахівців.
Чи можна оформити статус УБД онлайн?
На відміну від кандидатів на статус Захисника України, учасник бойових дій може отримати свій статус онлайн. Якщо всі документи зібрані, подати заяву можна:
на електронну пошту комісії, яка розглядає питання надання пільг ветеранам,
або пройти весь процес на порталі “Дія”.
Порада: перед поданням документів перевірте, щоб у них були відповідні дати, підписи та печатки — це допоможе уникнути затримок чи відмов.
Коментар юриста стосовно статуса Захисника України
Ось, що говорить з цього приводу адвокат Роман Лихачов, заступник ГО «Чугуївська правозахисна група»:
Статус «Захисник України» не визначений законодавством України, однак Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 р. закріплює систему соціального захисту ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.
Відповідно до статті 10-1 цього Закону до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать:
батьки;
один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
утриманці загиблого (померлого), яким у зв’язку з цим виплачується пенсія.
У ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» перелічено пільги сім’ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України, до них також входять:
безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації;
безплатне першочергове зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
50% знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю);
50% знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання;
та інші пільги.
Для забезпечення гарантій та пільги для самих Захисників та Захисниць необхідно прийняття чіткого закону України, з чітким визначенням статусу «Захисник України» та «Захисниця України».
Статус захисника України: чи існує офіційно?
Поки що в країні немає єдиного правового статусу “Захисника України”, який би охоплював усіх, хто зробив внесок у захист держави — від військових до волонтерів і цивільних. Сьогодні діють окремі: статуси учасника бойових дій, ветерана війни, особи з інвалідністю внаслідок війни чи члена сім’ї загиблого Захисника.
Водночас на державному рівні триває робота над оновленням законодавчої бази, яка має на меті систематизувати всі форми визнання та підтримки тих, хто став на захист країни. Очікується, що в майбутньому це допоможе створити більш справедливу й єдину систему соціального захисту в Україні.
