В Ірпені ветеранів та ветеранок громади запрошують на безкоштовний тренінг «Власна справа». Учасникам розкажуть, як започаткувати або розвинути бізнес, а також де шукати можливості для грантового фінансування.
Під час навчання учасники отримають практичні знання для розвитку власної справи та дізнаються більше про реалізацію соціальних ініціатив. Також вони зможуть поставити запитання сертифікованому бізнес-консультанту Павлу Пархоменку та отримати рекомендації щодо розвитку бізнесу.
Тренінг проведуть у два потоки: 15–16 серпня 2026 року та 28–29 серпня 2026 року.
Окрім навчання, учасники зможуть записатися на безкоштовні індивідуальні консультації. На них допомагатимуть із підготовкою бізнес-плану та поданням заявок на гранти Ірпінської міської ради.
Участь у тренінгу безкоштовна, однак необхідно попередньо зареєструватися. Місце проведення повідомлять зареєстрованим учасникам. Зареєструватися можна за формою: https://forms.gle/42R5LX2b4qdgE9LB9
Додаткову інформацію можна отримати за телефоном +380 97 476 79 14 (Ірина).
У Тернополі ветеран Арсен Гринчак відкрив незвичну торгову точку у парку Шевченка, де він готує креативні десерт просто перед відвідувачами — на спеціальній холодній пательні. Своєму бізнесу 26-річний підприємець дав назву «Крутиво».
Але морозиво на пательні — це лише перший етап розвитку, адже ветеран уже планує нові проєкти, зокрема мікромаркет самообслуговування.
Ідея продавати морозиво на холодній пательні виникла в Арсена під час поїздки до Португалії. Там він побачив, як готують такий десерт, і вирішив реалізувати подібний формат в Україні. Згодом повернувся додому, але до відкриття бізнесу справа дійшла не одразу. Ідею Арсен продовжував обдумувати навіть під час служби.
У «Крутиво» морозиво готують безпосередньо перед відвідувачами. Пательня охолоджується приблизно до -15°C, а саме приготування однієї порції займає близько трьох хвилин. Обладнання може працювати за температури до -34°C.
Для Тернополя такий формат поки незвичний. За словами Арсена, відвідувачі часто дивуються, коли бачать процес приготування.
Однією з особливостей бізнесу підприємець називає натуральні начинки. Крім того, на території точки є столики, де можна одразу з’їсти морозиво.
Арсен пішов до війська після того, як йому виповнилося 25 років. Він провів у війську близько півтора року та виконував завдання у складі 156-ї бригади. Про конкретний підрозділ і деталі служби ветеран не розповідає з міркувань безпеки побратимів, які досі служать. За час служби Арсен отримав два важкі поранення внаслідок атак танків та FPV-дронів. Одне з них призвело до втрати зору на одне око. Також він пережив контузії та сильний стрес.
У травні 2026 року його комісували через поранення. А вже 4 липня Арсен відкрив «Крутиво».
Спочатку він планував простіший формат — встановити парасолю та продавати морозиво. Однак для роботи в парку потрібно було отримати місце через аукціон Prozorro. Оренду довелося оплачувати наперед, а сам бізнес є сезонним. Зараз у роботі Арсену допомагають молодші сестри, які також навчилися готувати морозиво на холодній пательні.
Стаціонарна точка з морозивом для Арсена — не кінцева мета. Підприємець уже працює над ідеєю, яка дозволить зробити бізнес мобільнішим.
Також він планує змінити формат роботи «Крутива» взимку. Замість морозива хоче готувати гарячі страви, зокрема великі млинці з начинками.
Паралельно Арсен розробляє ще один проєкт — мікромаркет самообслуговування. За його задумом, це буде невелика точка з готовою їжею та напоями, де не буде продавця. У приміщенні планують встановити «розумний» холодильник зі штучним інтелектом, кавомашину, мікрохвильову піч та стійку для відвідувачів. Покупець зможе самостійно обрати продукцію, а оплату система проводитиме автоматично. Інформацію про наявні товари планують вивести у застосунок. Через нього можна буде також сформувати замовлення дистанційно.
На першому етапі Арсен розглядає можливість працювати з готовою продукцією або залучати партнерів. Після відкриття третьої точки він планує створити власну центральну кухню, яка постачатиме продукцію до всіх мікромаркетів.
Такі точки підприємець хоче розміщувати, зокрема, у лікарнях, гуртожитках, спортзалах та інших місцях, де людям потрібен швидкий доступ до їжі й напоїв.
«Мабуть, життя справді як «Крутиво»: як не в жар, то в холод, а далі — додати свої інгредієнти й створити щось нове», — говорить Арсен.
Анімалотерапія – метод реабілітації за допомогою тварин. Взаємодія з котами, собаками, конями може покращити психоемоційний стан, тому тварини активно застосовуються в реабілітації ветеранів. Перебуваючи на фронті, військові часто заводять тварин, які стають справжніми побратимами. При поверненні до цивільного життя спілкування з братами нашими меншими може допомогти у знятті стресу, зменшенні тривожності та покращити ментальне здоров’я.
Коні, як фізична та психоемоційна підтримка
Кінно-асистована терапія включає психотерапію, фізичну реабілітацію та соціальну адаптацію. В Україні найчастіше застосовують іпотерапію, як метод оздоровлення людини за допомогою використання руху коня. Верхова їзда рекомендована в процесі реабілітації військових після поранень. Їзда верхи тренує опорно-руховий апарат, покращує відчуття рівноваги та координацію рухів. Взаємодія з кіньми позитивно впливає на людей з психоемоційними травмами, допомагає покращити настрій і зменшити тривожність.
Мілена Тараненко разом з чоловіком Олександром заснували кінний клуб «Тримайся за гриву» в місті Дніпро. Олександр, перебуваючи на службі, подав заявку на грант і отримав підтримку від держави для ветеранського бізнесу. Після важкої черепно-мозкової травми чоловік звільнився з армії і зараз разом з дружиною допомагає військовим і ветеранам відновлюватися завдяки іпотерапії.
Мілена розповідає, що зараз у їхньому клубі живуть вісім коней, які спеціально треновані для взаємодії з людиною. Спочатку учасники бойових дій знайомляться з кіньми, гладять їх, розчісують гриву, чистять копита. Процес спілкування та взаємодії з кіньми, їх підготовка до їзди верхи – це іповенція, тобто початок звʼязку між людиною та конем, в процесі якої і починається позитивний вплив. Не обов’язково їздити на коні, щоб відчути його здатність відновлювати стан людини. Якщо для іпотерапіі є протипоказання, то для іповенціі їх немає взагалі.
– Іпотерапія – це емоційне перезавантаження. Наша задача – змістити фокус втоми від перебування в окопах, просто змінити оточення. Причому змістити фокус на будь-що: на копита, верхову їзду. Зараз навіть якщо когось вкусить конячка, або когось штовхне і буде безліч спогадів про це. Наша задача – повернути хлопців до людського життя, нагадати їм, що в світі є щось, крім війни. Тут може спрацювати будь-що, після занять по людині видно, що вона змінилась і починає посміхатися, – Мілена пояснює про суть іпотерапії.
Кінно-асистована терапія підходить для діючих військових, ветеранів, бійців після поранень. Військові 79 бригади приїхали на іпотерапію прямо з бойових позицій. Для них це спосіб перемкнути увагу і зняти стрес після бою. Військовослужбовець на позивний «Турік» поділився своїми враженнями після верхової їзди:
– Сподобалось навіть не кататися, а просто взаємодіяти з конем, гладити його, бачити, як він задоволений чи незадоволений. Хотілось здобути прихильність коня, щоб потім він не скидував з себе чи не кусав. Це був процес побудови довіри, він найбільше мені запам’ятався, бо я цього не очікував. Я думав, що ми просто сядемо і поїдемо. А виявилось, що треба ще заробити довіру коня, подружитись з ним. І простого шляху не дали інструктори, щоб просто дати коню моркву і підкупити. Довелось здобувати прихильність рухами і харизмою, – говорить боєць.
Нещодавно у кінному клубі «Тримайся за гриву» з’явилася Леся, коняка, яка дає змогу військовим з вагою більше 100 кг відчути радість верхової їзди після важких випробувань. Також покататися на конях можуть ветерани з ампутаціями і верхніх, і нижніх кінцівок. Коні виконують всі команди інструкторів, тому відсутній ризик, що людина впаде і травмується.
Собака – не лише друг, а й психотерапевт
Собаки в ДСНС застосовуються для пошуково-рятувальних робіт, їх залучають при розмінуванні для пошуку вибухівки. Також собаки використовуються для охорони, вони першими попереджають про небезпеку і є справжніми бойовими побратимами для військових. Реабілітація за допомогою собак називається каністерапією. Взаємодія зі спеціально навченими собаками знижує рівень стресу, допомагає у соціалізації і покращує психоемоційний стан.
Кінологиня Любов Тарасенко проводить заняття з каністерапії з 2022 року. Жінка розповідає, що для допомоги військовим і ветеранам можуть застосовуватися собаки будь-якої породи, але вони мають бути навчені контактувати з людьми. Собаки повинні вміти виконувати команди не лише господаря, а й інших людей та їм має бути комфортно під час занять. Любов працює з різними породами собак. У неї живуть чотири бельгійські вівчарки, два шпіци, також жінка працює з доберманами та іншими породами.
Під час каністерапії від військових не вимагається якихось складних дій. Наприклад, при роботі зі шпіцами, їх можна просто взяти на руки гладити і нічого не робити, тому ця порода підходить навіть для реабілітації важкопоранених. Бельгійські вівчарки застосовуються для активних занять, вони виконують команди, показують трюки і люди починають радіти від того, що встановлюється контакт з твариною.
– З військовими важко працювати, вони дуже втомлені. Поранені в шпиталях часто закриті та інколи не хочуть йти на контакт. За рахунок собак їх хоч якось можна вивести на контакт з тваринами, щоб вони хоча би трішки готові були спілкуватися, а не перебувати в своєму замкнутому просторі. З тваринами вони швидше йдуть на контакт, ніж з людьми, бо собаки не задають питань, – Любов розповідає про особливості каністерапії з військовими.
Кінологиня говорить, що військові після поранень – найважча категорія для роботи, їм складно розслабитись, оскільки попереду в них повернення на фронт. Жінці легше працювати з ветеранами, вони вже знають, що не повернуться на війну, тому більш вільні та емоційні. Також жінка працює з людьми з ампутаціями, собаки допомагають їм пережити важкі часи й емоційно підтримують.
Ветеран Олександр Кваша розповідає, що собаки для нього – це антистресова терапія. Коли він перебував на лікуванні в шпиталі МВД, потрапив на каністерапію.
– У мене почалося погіршення зору через нервову напругу. Я втратив зір на лівому оці, існує загроза повної сліпоти. Стрес в армії ще сильніше погіршив стан. Собаки мені допомагають знизити нервозність і покращити настрій, – ветеран поділився своїм досвідом каністерапії.
Ідеальна каністерапія має включати заняття з кінологом, психологом і реабілітологом. Але в Україні не вистачає потрібних фахівців, тому, на жаль, повноцінна реабілітація ветеранів з собаками наразі мало кому доступна.
Дельфіни дарують позитивні емоції
Дельфінотерапія, як метод реабілітації військових та ветеранів, в Україні застосовується дуже рідко. У нас в країні не вистачає фахівців, які вміють працювати з дельфінами, також немає достатніх умов для утримання тварин і належного фінансування зі сторони державних органів.
Керівниця дельфінотерапії Вероніка Петрова говорить, що для реалізації постійних занять військових з дельфінами необхідна співпраця з медичними та реабілітаційними закладами, профільними фахівцями, а також підтримка державних органів, благодійних фондів і соціально відповідального бізнесу. В Трускавецькому дельфінарії «Оскар» планують зробити дельфінотерапію максимально доступною для військових і ветеранів, які потребують комплексної реабілітації та психологічної підтримки.
– Спілкування з дельфінами відбувається у поєднанні з роботою фахівців і спрямоване насамперед на психоемоційну підтримку. Багато учасників відзначають зниження рівня тривожності, покращення настрою, емоційне розвантаження та відновлення відчуття безпеки й довіри. Перебування у воді також сприяє фізичному розслабленню, а виконання вправ допомагає покращувати координацію, рухову активність та загальний фізичний стан, –Вероніка розповідає про особливості роботи з військовими та ветеранами.
Керівниця дельфінотерапії зазначає, що цей напрямок не є самостійним методом лікування, а доповнює комплексну медичну, психологічну та фізичну реабілітацію.
Ветеран Роман Матвійсів завдяки благодійникам зміг долучитися до занять з дельфінотерапії.
– Було цікаво подивитись виступ дельфінів. А потім нам дозволили поплавати з ними. Плавав на дельфіні, потім на спину він перевертався, я на животі у нього лежав, потім я лежав у воді біля бортиків басейну, а він позаду підпливав і масаж робив. Було цікаво, мені дуже сподобалось. Та й поплавати у воді добре для реабілітації, – Роман ділиться враженнями від реабілітації з дельфінами.
Дельфінотерапія може бути корисною для людей, які пережили сильний стрес, психологічну травму або потребують комплексної реабілітації після важких поранень. За словами Вероніки Петрової, у роботі з військовими та ветеранами головна увага приділяється психологічному відновленню, зниженню рівня стресу, відновленню емоційної рівноваги, мотивації та внутрішнього ресурсу. Програма адаптується до фізичного стану людини, її психологічних потреб та рекомендацій спеціалістів. Кожне заняття будується індивідуально.
Найчастіше в анімалотерапії застосовують коней, собак та дельфінів, але позитивно вплинути на психоемоційний стан ветерана може будь-яка тварина. Менш поширеними є апітерапія (реабілітація за допомогою бджіл) та фелінотерапія (застосування при реабілітації котів). Також заспокоювати можуть споглядання за рибками в акваріумі, контакт з птахами та рептиліями. Але методи анімалотерапії не є повноцінним лікуванням, вони можуть використовуватися лише як додаткові засоби для зниження стресу та напруги, покращення настрою.
Ефективність зоотерапії викликає дискусії серед науковців. Наразі не існує переконливих наукових досліджень, що тварини можуть повноцінно застосовуватись при реабілітації ветеранів. Але учасники бойових дій зазначають, що контакт з тваринами допомагає їм зняти напруження, нервозність і покращує психоемоційний стан.
Реквізити банківської картки для допомоги кінному клубу, який безкоштовно проводить заняття для ветеранів і військових: 4441 1111 2150 4587
Ольга Куршевська
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
Кабінет Міністрів змінив правила перевірки ветеранських статусів перед призначенням одноразової грошової допомоги. Тепер у разі сумнівів щодо законності отримання статусу розгляд заяви можуть призупинити, а виплату — не призначити. Відповідні зміни уряд затвердив постановою від 6 серпня 2026 року №1001. Вони стосуються кількох процедур, пов’язаних із ветеранськими посвідченнями, одноразовими виплатами та роботою Міністерства у справах ветеранів.
Зокрема, нові правила стосуються членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України та людей з інвалідністю внаслідок війни.
Перед призначенням одноразової грошової допомоги Мінветеранів додатково перевірятиме, чи законно людина набула відповідного статусу. Якщо до ухвалення рішення про виплату особу позбавили статусу члена сім’ї загиблого Захисника чи Захисниці України або статусу особи з інвалідністю внаслідок війни через порушення процедури його набуття, одноразову допомогу не призначатимуть і не виплачуватимуть.
Якщо під час перевірки виникнуть сумніви щодо законності набуття статусу, Мінветеранів може запросити додаткову інформацію.
У такому випадку строк ухвалення рішення продовжується. Максимальний термін продовження становить до трьох місяців із дня направлення відповідного запиту.
Тобто якщо для перевірки статусу знадобляться додаткові документи або відомості, остаточне рішення щодо одноразової допомоги можуть ухвалити пізніше.
Зміни також визначають порядок дій структурних підрозділів, які працюють із документами на місцевому рівні. Якщо такий підрозділ виявить можливі порушення під час надання ветеранського статусу, він має повідомити про це Мінветеранів.
Після отримання такої інформації Міністерство протягом трьох днів зупиняє розгляд заяви про призначення одноразової грошової допомоги.
Окрім перевірок статусів та виплат, постанова уточнює порядок продовження ветеранських посвідчень для дітей з інвалідністю після досягнення ними повноліття. Таким чином, нові правила стосуються не лише призначення одноразової грошової допомоги, а й перевірки законності ветеранських статусів та окремих процедур із посвідченнями.
У Кропивницькому для ветеранів та ветеранок із Кіровоградщини проводять безплатні одноденні кемпи за містом. Учасники можуть відпочити на природі, поспілкуватися, долучитися до творчих і командних активностей, порибалити або покататися на байдарках.
Під час виїздів учасники на один день залишають міську метушню та проводять час біля води. У програмі — спілкування з психологинею, творчі заняття, командні ігри, риболовля, прогулянки та катання на байдарках. За бажанням можна просто відпочити на природі.
«Люди, які до цього не були знайомі, швидко знаходили спільну мову, ділилися власними історіями, підтримували одне одного та поверталися додому з новими знайомствами й відчуттям, що вони не залишаються наодинці зі своїм досвідом», — повідомляють у благодійному фонді.
Водночас організатори наголошують: кемпи не є медичною реабілітацією чи лікуванням. Їхня мета — дати ветеранам та ветеранкам можливість відпочити, поспілкуватися, знайти нових друзів і провести час у комфортній атмосфері.
До другого виїзду долучилися ветерани з важкими бойовими пораненнями, зокрема з ампутаціями. Вони брали участь у всіх активностях нарівні з іншими учасниками, зокрема каталися на байдарках. У фонді «Полку Святослава Хороброго» зазначають, що такі зустрічі допомагають руйнувати стереотипи щодо людей з інвалідністю. Вони також показують, що після поранень ветерани можуть залишатися активними та продовжувати брати участь у житті громади.
Організатори планують провести ще кілька таких кемпів.
Участь можуть взяти ветерани та ветеранки з усієї Кіровоградської області. Кемпи безплатні, але необхідна попередня реєстрація.
Заповнити реєстраційну форму можна за посиланням. Після цього організатори зв’яжуться з учасниками та повідомлять деталі виїзду.
Ветеран ЗСУ та громадський діяч Андрій Кривонос понад півтора року фіксує в Одесі автомобілі, припарковані на місцях для людей з інвалідністю, тротуарах та пішохідних переходах. Він фотографує порушення, викликає поліцію, спілкується з водіями, а в окремих випадках домагається евакуації машин. За словами ветерана, найбільше його мотивують звернення побратимів, які через припарковані з порушеннями автомобілі не можуть скористатися спеціально відведеними паркомісцями.
Про це повідомляє Суспільне Одеса.
Після повернення з війни Андрій Кривонос почав особливо звертати увагу на проблему доступності паркування.
«Я постійно бачу, скажімо так, таке неподобство: це паркування на місцях для осіб з інвалідністю, паркування на тротуарах, паркування на пішохідних переходах. І мене це злить, тому що я не можу кудись пройти, я не можу скористатись своїм правом, запаркуватись на цьому місці», — розповів ветеран.
За його словами, за час таких рейдів він бачить зміни та більшу увагу суспільства до проблеми.
«Я бачу суттєвий результат, я бачу підтримку суспільства, що це не тільки мене болить, це болить ветеранів, осіб з інвалідністю, простих людей», — зазначив Кривонос.
Під час одного з рейдів, який проводили за участю журналістів Суспільного, ветеран помітив автомобіль, припаркований на місці для людини з інвалідністю. Власник машини заявив, що приїхав із фронту на десять діб. Під час розмови чоловік також сказав, що працює у Службі зовнішньої розвідки України. Однак 5 серпня Служба зовнішньої розвідки України офіційно спростувала цю інформацію. Там заявили, що чоловік «не був і не є співробітником Служби зовнішньої розвідки України».
Інший водій на ім’я Влад пояснив, що не звернув уваги на позначення спеціального паркомісця. За його словами, перед цим охоронець прибрав фішку, яка стояла на місці. Водій зазначив, що зазвичай не паркується на таких місцях, оскільки розуміє ситуацію ветеранів та людей з інвалідністю.
У Патрульній поліції нагадують, що за паркування на місці для людини з інвалідністю без законних підстав передбачений штраф від 1020 до 1700 гривень. У передбачених законом випадках автомобіль можуть тимчасово затримати та евакуювати. За словами Кривоноса, евакуація для деяких водіїв стає додатковим стимулом дотримуватися правил.
«Коли ми машину евакуюємо, власник сплачує 5-6-7 тисяч гривень разом зі штрафом, евакуацією і штрафмайданчиком. І це вже суттєві кошти», — розповів ветеран.
Патрульна поліцейська Олена однією з причин порушень називає велику кількість відпочивальників, які приїжджають до Одеси та можуть не знати, де розташовані платні парковки.
За словами Андрія Кривоноса, системно займатися проблемою його спонукали саме звернення інших ветеранів.
«В першу чергу я це роблю для ветеранів. Чому? Тому що я сам ветеран, і мої побратими вперше по місцях для людей з інвалідністю до мене звернулись, ветерани, що там і там вони не можуть запаркуватися», — каже він.
Для ветеранів із пораненнями та ампутаціями спеціальні паркомісця є не питанням зручності, а частиною доступності міського простору. Вони розташовані ближче до входів у будівлі та інших необхідних об’єктів, що може бути важливо для людей із порушеннями мобільності. В Україні такими паркомісцями можуть користуватися водії з інвалідністю та водії, які перевозять людей з інвалідністю, за наявності передбачених законодавством документів або відповідного розпізнавального знака.
Андрій Кривонос продовжує фіксувати порушення та звертатися до поліції, якщо автомобілі залишають на місцях, призначених для людей з інвалідністю.
Народна депутатка України Анна Скороход підтримала ініціативу щодо запровадження доступного розмитнення автомобілів для військовослужбовців, ветеранів та людей з інвалідністю внаслідок війни. Із відповідною пропозицією виступили громадські об’єднання ветеранів із різних регіонів України. Вони закликають надати можливість ввозити автомобілі без сплати митних платежів.
Скороход заявила, що останнім часом отримує звернення від військовослужбовців із питаннями, чому така можливість досі не запроваджена.
«Чому військовіьне можуть отримати машину з нульовим розмитненням, і чому до сьогодні їм не дають такої можливості?» — сказала народна депутатка.
За її словами, військові очікують реалізації соціальних гарантій, передбачених для них державою.
«Я розумію їхнє обурення, що ці обіцянки великої соціальної підтримки, прописані в їхніх контрактах, не реалізуються в реальності», — зазначила Скороход.
Також нардепка заявила, що планує винести питання нульового розмитнення автомобілів для військовослужбовців на обговорення у Верховній Раді і запропонувала розглянути можливість надання такого права щонайменше на один автомобіль для кожного військовослужбовця, ветерана та людини з інвалідністю внаслідок війни.
«Тому я ініціюватиму на найближчому засіданні Верховної Ради розгляд можливості впровадити нульове мито на ввезення автівок для військовослужбовців».
Поки що йдеться саме про ініціативу та її подальше обговорення. Для запровадження відповідного механізму необхідні законодавчі зміни та їхнє ухвалення Верховною Радою.
Герой України, ветеран і засновник ГО «Об’єднання ветеранів російсько-української війни» Сергій Пономаренко планує облаштувати на власній пасіці апіхатинки — спеціальні будиночки над вуликами, де ветерани та побратими зможуть відпочивати.
Про це Сергій Пономаренко розповів у сімейному YouTube-подкасті Олександра та Інни Педан «Кажуть! Брешуть?».
Апіхатинки, або апібудиночки, — це невеликі споруди з лежаками, розташованими над вуликами. Людина перебуває всередині будиночка, чує гул бджіл і відчуває запах пасіки, але безпосередньо з комахами не контактує. Пономаренко розповів, що сам користувався таким способом відпочинку. За його словами, перебування в будиночку над вуликами допомагало йому розслабитися та швидко заснути.
“Там і вібрації, там і інгаляції, тому що це запах класний. Дослідники доводять, що ніби вулики правильно налаштовують ритм серця. Тобто ти відключаєшся, розслабляєшся і правильно функціонує твій організм, коли ти на вуликах. Це дуже круто”, – розказує Сергій.
Тепер ветеран хоче зробити такий формат доступним для інших ветеранів і побратимів. Облаштувати апіхатинки на своїй пасіці він планує протягом 2026 року. Поки що говорити про результативність майбутнього проєкту для ветеранів зарано, адже будиночки ще не облаштовані.
Водночас у 2025 році дослідники з Туреччини провели попередній експеримент за участю 60 людей. Частина учасників протягом десяти хвилин перебувала в апібудиночку з живими бджолами у вуликах, інша група слухала запис бджолиного гулу. Після сеансу в обох групах зафіксували зниження показників тривожності.
Бджільництвом Сергій Пономаренко займається з 2009 року. За його словами, почалося все випадково: його покійний кум привіз вулик і залишив його посеред подвір’я. До цього Сергій не знався на бджільництві та навіть побоювався комах через сильну алергію. Згодом один вулик перетворився на велику пасіку.
До початку повномасштабного вторгнення на ній було близько 72 вуликів. Нині пасіка розташована приблизно за 100 кілометрів від Києва, тому ветеран не завжди може доглядати її самостійно. Попри це, він продовжує займатися бджільництвом. Торік, зокрема, вперше зібрав коріандровий мед.
Пасіка стала для Пономаренка не лише хобі, а й частиною його благодійної роботи. З неї почалася співпраця з фондом «Юлині бабусі». Сергій передавав для фонду мед, свічки та подарункові набори, а частину коштів від продажу продукції планував спрямовувати на допомогу підопічним.
Після завершення військової служби за станом здоров’я Сергій Пономаренко продовжив працювати з ветеранською спільнотою. Він заснував ГО «Об’єднання ветеранів російсько-української війни», яка працює з військовими, ветеранами, родинами загиблих та зниклих безвісти. Організація вже долучалася до вирішення конкретних питань. Зокрема, допомагала ветерану, якому відмовили у пільговому проїзді, військовому — з отриманням належних виплат, а також представляла інтереси ветеранської спільноти на місцевому рівні в Яготині.
Апіхатинки на пасіці мають стати ще одним напрямом цієї роботи. Їх планують облаштувати протягом року, щоб ветерани та побратими могли приїжджати на пасіку для відпочинку.
10 серпня біля Автозаводського районного суду Кременчука зібралися ветерани війни, представники родин військовослужбовців та представники «Правого сектору». Вони прийшли підтримати свого побратима — молодшого сержанта ЗСУ Олександра Оловаренка з позивним «Акбар», повідомляє “Кременчуцький Телеграф”.
Оловаренко — ветеран війни з інвалідністю II групи, двічі поранений, бойовий медик та захисник Донецького аеропорту. Він також нагороджений відзнакою «Комбатантський хрест» від Головнокомандувача ЗСУ. Нині Олександр Оловаренко є обвинуваченим у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України — хуліганство.
Кримінальне провадження стосується подій 18 жовтня 2020 року у центрі Кременчука. Тоді виник конфлікт біля агітаційного намету нині забороненої Партії Шарія. У наметі поширювали агітаційні матеріали, зокрема газети із зображенням карти України без Криму.
Під час конфлікту Олександр Оловаренко отримав травму голови. Також постраждав один із представників агітаційного намету. Тієї ж ночі правоохоронці затримали Оловаренка та повідомили йому про підозру за ч. 4 ст. 296 КК України. Прокуратура наполягала на взятті чоловіка під варту.
Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Сторона обвинувачення оскаржила це рішення в апеляційному суді.
Під час засідання 10 серпня стало відомо, що потерпілий Олександр Мірошников та його представники не з’явилися до суду.
Суддя Оксана Пальчик зазначила, що на момент засідання не було відомостей про належне повідомлення потерпілих. Прокурор Олефіренко заперечив проти продовження судового розгляду без потерпілої сторони та попросив перенести засідання.
Захист Олександра Оловаренка, зі свого боку, заявив, що учасники процесу мають сумлінно виконувати свої обов’язки та стежити за перебігом розгляду справи. Адвокат зазначив, що потерпілі, які ініціювали кримінальне провадження, повинні цікавитися його розглядом та стежити за інформацією про судові засідання.
Після заслуховування позицій сторін суддя Оксана Пальчик постановила відкласти засідання, щоб належним чином повідомити потерпілих.
Наступне судове засідання призначили на 23 вересня о 9:30.
Перед засіданням ветерани та побратими Олександра Оловаренка зібралися біля суду, щоб висловити йому підтримку. Слово також мав представник Політичної партії «Дія» та Організації Української Молоді «Грім» імені Героя України Тараса Бобанича — Олександр Топко, який розповів про події 2020 року.
Ветеран із Делятина на Прикарпатті Роман Масевич перетворив невелике господарство на ферму, де сьогодні утримують близько 200 овець. Паралельно чоловік розвиває сироварню та виготовляє традиційні гуцульські сири.
Історія ферми почалася у 2019 році. Роман придбав кілька овець, щоб очистити свою ділянку від бур’янів та хащів. Тварини швидко впоралися із завданням, а господар згодом зацікавився вівчарством. На рішення займатися цією справою вплинуло і захоплення його дідуся. До початку повномасштабного вторгнення отару вдалося збільшити до 20 овець.
25 лютого 2022 року Роман прийшов до військкомату.
«Навіть думки не припускав, щоб відсиджуватися вдома, коли ворог прийшов на нашу землю, – каже Роман. – Адже я рухівець з 1990-х років!».
Догляд за господарством на цей час взяв на себе його старший син. Ветеран воював на Донецькому та Запорізькому напрямках. Наприкінці 2022 року його демобілізували за станом здоров’я. Після повернення Роман вирішив розвивати ферму вже як повноцінний бізнес.
Допомогли йому в цьому грантові програми та підтримка колег. Голова обласної асоціації вівчарів Василь Стефурак допоміг фермеру порадами та безкоштовно передав господарству 10 овець. А у 2023 році Роман отримав грант від Українського ветеранського фонду. За ці кошти він придбав 65 овець молочної породи, барана та сучасне доїльне обладнання.
Зараз на фермі близько 200 овець.
Господарство розташоване неподалік туристичних маршрутів на Яремче та Буковель. Це підштовхнуло Романа розвивати не лише вівчарство, а й власне виробництво сирів. Ветеран протягом року навчався сироваріння у вівчаря Дмитра Шушмана. Тепер на фермі відроджують традиційні рецепти гуцульських сирів — будзи та бриндзі.
Підприємець планує і надалі розширювати виробництво. За словами Романа Масевича, наступного року очікується збільшення обсягів молока. Через це господарство планує наймати працівників та шукати пастуха.
У подальших планах — збільшити поголів’я до 500–600 овець та розширити площу пасовищ.
Окрім вівчарства і сироваріння, Роман разом із демобілізованим побратимом Миколою Вольвиним розвиває пасіку. Наразі вона налічує 30 вуликів.
