Головнокомандувачем російських окупаційних сил в зоні бойових дій призначили генерала Гєрасімова. Його призначили замість російського генерала Суровікіна, який за три місяці перебування на посаді зміг відзначитись тільки відступом з Херсона.
Заступниками Герасимова призначили того ж генерала Суворікіна, а також головкома сухопутних військ Салюкова та заступника начальника генштабу генерал-полковника Кіма.
У міноборони рфії офіційно пояснили таке рішення “підвищенням рівня керівництва спецоперацією” через розширенням масштабу завдань і необхідністю організації більш тісної взаємодії видів та родів військ.
За неофіційною версією Шойгу віддячив” Суровікіну за його спроби посилити свої політичні позиції та потоваришувати з Пригожиним і Кадировим в той момент, коли ті “мочили” Шойгу та Лапіна.
За підсумками телефонної розмови президента США Джа Байдена та канцлера Німеччини Олафа Шольца 05.01.2023 року була оприлюднена офіційна заява про надання бундесвером ще однієї батареї ППО «Patriot». Ця гарна новина в свою чергу в котре знову підіймає питання про існуючі обмеження у постачаннях зброї Україні. Якщо брати ширше – взагалі, про ті можливі результати війни, які розглядають наші західні партнери.
Давайте оглянемося назад. У кінці листопаду 2022 року канцлер Німеччини Олаф Шольц, відповідаючи на питання щодо російсько-української війни, відмітив, що «Росія не тільки не повинна перемогти у цій війні (з Україною), але вона її вже не виграє».
Канцлер ФРН Олаф Шольц під час виступу на партійній конференції у Котбусі. Джерело:GettyImages
На перший погляд, це достатньо нейтральна політична заява. Але зауважимо, що дуже коректні у висловах німецькі політики вищого рівня зазвичай чітко формулюють своє бачення майбутнього Європи. Крім того, ця заява пролунала під час конференції партії СДПГ у Котбусі (федеральна земля Бранденбург) – і, судячи за все, є узгодженою та ретельно прорахованою програмною заявою правлячої зараз в Німеччині партії.
Вона складається в першу чергу з донесення до володарів Кремля меседжу щодо неможливості прийняття тепер російських правил гри – які до цього протягом десятиліть були схвалені політичною та бізнес елітами Німеччини.
Не треба бути астрономом, щоб прослідкувати: траєкторія пост-урядової кар’єри колишнього канцлера ФРН Герхарда Шрєдера наочно вказує «чорну діру» сучасної Європи. Ця «чорна діра» корупцією та шаленими нафтогазовими грошима наполегливо втягувала в свою орбіту і малі, і великі зірки на політичному небосхилі багатьох країн. І на жаль, не кров та страждання українських громадян примушують зараз правлячі кола Старої Європи шукати принципово новий – але все ж таки практичний і безпечний для них вихід із ситуація, яка склалася.
Примушує їх це робити розуміння відсутності контролю над тим, що відбувається на дні Балтійського моря.
Герхард Шрєдер і володимир путін біля Храму-на-крові, 2003 рік. Джерело: А. Кунілін / oblgazeta.ru
Величезний бізнес, який був започаткований Шрєдером та Путіним, майже водночас перестав існувати. Слід нагадати, що вони практично одночасно прийшли до влади в своїх країнах більше ніж 20 років тому. Ставка, що була тоді зроблена на дешеві російські енергоресурси – а також на певні сегменти німецької промисловості, які розквітлі завдяки цьому, тепер бита. Взаємовигідна співпраця з Росією нарешті поставлена на паузу, а її майбутнє під великим питанням.
Тож фізичний підрив NordSteam на дні Балтійського моря зробив для цього більше, ніж яскраві репортажі про зруйновані будинки й вбитих людей в німецьких ЗМІ. І більше – ніж багатосторінкові звіти в бундестазі щодо жахів московської агресії в Україні.
Детально розплановане бізнес-партнерство, яке не змогла зупинити а ні війна в Грузії у 2008 р., а ні війна в Україні в 2014 р. – добігло нарешті до свого логічного кінця. На дні Балтійського моря залишаються рештки вже безсилого Левіафана, що загрожував проковтнути Європу. Нові обставини об’єктивно визнані непереборними й майже повністю з часом змінять політичний ландшафт в ФРН. Дана «перебудова» буде, як це притаманне ґрунтовним німцям – поступова й повільна, але послідовна й безповоротна. І осягнення цього, нарешті, вже поширюється в Німеччині.
Екс-канцлер ФРН Ангела Меркель на початку грудня 2022 року в інтерв’ю газеті DieZeit нарешті фактично і назвала причини війни: «…Вона (Україна) хотіла, щоб газ йшов через її територію, а не через Балтійське море …»
Урочиста церемонія відкриття Північного потоку у 2011 р. Джерело:kremlin.ru
Німеччина: зміни вже відбулися.
Свідоцтвом цього є позив найбільшого покупця російського газу в Німеччині – компанії Uniper до «Газпрому». Новина про це вийшла майже одночасно із вищезазначеною заявою Олафа Шольца на партійній конференції в Котбусі. Німці наполягають на відшкодуванні збитків, які вони недоотримають внаслідок припинення постачання газу по Nord Steam: станом на зараз вони були оцінені близько 12 млрд. євро. Але і це все ще не все – до кінця 2024 року сума буде пропорційне збільшуватися в рази з огляду на об’єми неотриманого газу.
Колосальні фінансові вимоги, зазначені в позові – далеко не остаточні. Крім «Uniper» з Москвою працювала ціла низка інших компаній, які мають дбати теж щодо збереження як власних грошей, так і грошей інвесторів. Відлив почався і він означає, що повернення до минулого вже не буде: капітал – як фінансовий, так і політичний, отриманий на співробітництві з руськими, тепер токсичний. Він має поволі перетікати у інші, не такі криваві, тихі гавані.
Історія здебільшого циклічна.
Майбутнє енергетичної системи Європи, що планували розвивати на дешевому російському газі, вимагало інвестування грандіозного капіталу у відповідну логістику трубопроводів. А ще, як здавалося тоді, воно вимагало існування нерозривного зв’язку – і трубою, і політикою з Росією. Але ці обставини не стали індульгенцією для наступного кривавої війни чергового московського тірана. Одні й ті самі геополітичні рівняння, врешті решт – при тверезому оцінюванні їх європейськими політиками, і через століття мають ті ж самі рішення.
Маємо нагадати обставини, за якими практично півтисячоліття тому, в 1560 р. на великому імперському рейхстазі у Шпайєрі була заборонена торгівля з Московською державою всіх німецьких міст і князівств.
Шпайєрський собор, один з найбільших романських храмів у світі. Тут протягом століть відбувалися імперські рейхстаги. Джерело:iStock/GettyImages
У 1558 році Московія без офіційного оголошення війни напала на країни Прибалтики (Лівонську конфедерацію). У наступних роках ця Лівонська війна продовжувалася і далі – не зважаючи на чисельні звернення щодо її припинення до московського царя Івана Жаха від правителів багатьох європейських країн.
Між тим під час війни, як виявилося, бізнес з Московією і торгівельних міст Ганзи, і деяких німецьких князівств, продовжував набирати обороти. Скарги на те, що така торгівля підсилює московського агресора та призведе до того, що він у майбутньому буде діяти ще більш зухвало – не бралися до уваги. Рішення тогочасної Європейської Ради – рейхстагу, теж не виконувалося. Хоча дедалі чіткіше ставало зрозумілим, що внаслідок цього Московія може повністю зруйнувати європейський порядок та стати домінуючою силою на континенті.
Саме тому в перебігу подій нарешті прийняв участь і імператор Священної римської імперії Фердинанд І. Своїм указом від 26 листопада 1561 року він підтвердив рішення шпайєрського рейхстагу, заборонивши всім підданим імперії зноситись з московітами, доставляти їм зброю і провіант. Імператор звернувся з листами до англійського, іспанського, шведського, данського та інших монархів з проханням припинити зносини з Москвою, оскільки тим самим вони готують собі «страшного суперника» на Балтиці.
Як це зазвичай буває – звичайно не всі правителі та приватні особи, підприємці відразу усвідомили небезпеку й прийняли нові умови. Однак поволі механізм санкцій та обмежень запрацював. Лівонська війна продовжувалася ще 20 років, але Московія, поступово знесилена та майже повністю ізольована, її програла. Землі розореної Лівонської конфедерації були ж розподілені Річчю Посполитою, Швецією та Данією. І між Нарвою та Іван-городом (основними торгівельними портами, з-за яких в принципі і почалася війна), на століття вперед пройшов кордон Європи та Московії.
Військовослужбовці 173-тьої повітряно-десантної бригади армії США у Нарві, Естонія, 2017 р. На задньому фоні – кордон і фортеця російського міста Іван-город. Фото: міноборони Естонії
Звичайно, канцлер Олаф Шольц не імператор Священної Римської імперії. Але розуміння спільної мети європейських держав – не допустити перемоги й наступного домінування Московії на континенті, врешті решт знову перемагає бізнес-інтереси окремих країн та політичних кланів.
Найважливіше, що має з цього історичного уроку зрозуміти українська еліта, слідкуючи за завжди чіткими формулюваннями німецьких лідерів: в перемозі України зацікавлені тільки ми. Отже для нас стає дедалі яснішим: необхідні танки, літаки та далекосяжні ракети – це все ми маємо втілювати самостійно.
Адже перемога не любить тих, хто очікує її з протягнутою рукою…
Триває 322 доба російського широкомасштабного вторгнення. За інформацією пресслужби Генштабу ЗСУ за минулу добу підрозділи Сил оборони України відбили атаки окупантів в районах населених пунктів Гряниківки (Харківської області), Стельмахівки (Луганської області), Спірне, Роздолівка, Веселе, Бахмут, Кліщіївка, Майорськ, Водяне, Невельське, Красногорівка, Мар’їнка і Пречистівка (на Донеччині).
За Соледар тривають важкі кровопролитні бої. (КАРТА)
В Інституті вивчення війни (ISW) спростували заяви російських окупантів про захоплення ними Соледара. Незважаючи на кілька гучних заяв з боку рашистів про те, що вони вже захопили Соледар Донецької області та Бахмут ризикує опинитися в оточенні – подібні заяви не відповідають реальному стану справ. Про це йдеться у свіжому звіті ISW.
ЗАЕС перетворилася на військову та ремонтну базу окупантів. Наразі станція не виробляє енергію, а лише споживає. Про це повідомив в.о. голови Держатомрегулювання Олег Коріков. Крім того, рашистські окупанти здійснюють моральний та фізичний тиск на населення тимчасово окупованих та зайнятих територій. Так, майже 1500 працівників Запорізької АЕС, які відмовилися отримувати російські паспорти та підписувати договір з Росатомом, позбавлені перепусток та доступу на підприємство. Рашистські загарбники зараз вишукують нових працівників для ЗАЕС на території російської федерації та конфіскують житловий фонд для майбутніх рашистських працівників шляхом так званої “націоналізації” квартир місцевих жителів, які виїхали.
Україна не зможе стати членом ЄС до закінчення війни, заявив віце-голова Єврокомісії Франс Тіммерманс в інтерв’ю Deutsche Welle.
“Надзвичайно важливо негайно розпочати процес підготовки до вступу — допомогти Україні провести різні реформи та ухвалити нові закони, які прокладуть шлях до членства”, – сказав віце-голова Єврокомісії
Проте Тіммерманс зазначив, що членство не може бути реалізовано, допоки російські солдати все ще перебувають на території України. Дипломат зазначив, що припинення війни – одна з умов вступу України до Євросоюзу.
“Але вся ідея полягає в тому, щоб Україна вийшла з цього конфлікту переможницею, суверенною, незалежною, вільною та мала можливість сама зробити цей вибір. І я думаю, що Україна бореться за те, щоби це сталося”, – сказав Тіммерманс.
Переговори щодо вступу України до Європейського Союзу мають розпочатися навесні цього року. Раніше Європейська рада надала Україні та Молдові статус кандидатів на членство в ЄС.
Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок 10 січня 2023 року, з неоголошеним візитом завітала до Харкова, повідомляє німецьке агентство dpa.
“Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок відвідала українське місто Харків, розташоване неподалік від лінії фронту, ставши першим членом уряду Німеччини, який побачив цю територію на власні очі”, – повідомило видання.
Свій третій візит до країни під час війни Бербок назвала проявом солідарності. Під час візиту Анналена Бербок пообіцяла більше німецької гуманітарної допомоги, включаючи генератори, пальне та ковдри, а також «подальші поставки зброї».
Візит тривав кілька годин. Зараз німецька делегація вже повернулася до Німеччини.
Кілька днів тому уряду Німеччини прийняв рішенняпро поставку бойових машин піхоти Marder, на які давно вимагала Україна. Київ також наполягає на поставці основних бойових танків, але поки Берлін відхиляє це прохання.
Попередній візит Бербок в Україну відбувся 10 вересня 2022 року. Тоді голова МЗС Німеччини обговорила з українською владою підтримку з боку своєї держави, у тому числі в питанні розмінування та розслідування російських злочинів.
Ми не повинні дивуватися масовій “демілітаризації” з помешкань українців пральних машинок, унітазів, нижньої білизни та холодильників “расійськімі асвабадітєлямі”. Товаріщі путіна із “кооперативу Озєро” також не від стають від рядових рашистів, але грабують захоплені території України на значно просуненому рівні.
The Wall Street Journal пише, що давній друг путіна та колишній аграрний міністр рфії товаріщ Олександр Ткачов захопив на окупованих рашистами територіях 160 тис. гектарів землі. Саме захопив: приїхали бойовики з автоматами та зі стрільбою пояснили, що таке “демілітаризація” та “денацифікація” на практиці. Так Ткачов без особливих зусиль викрав близько півмільйона тон пшениці та соняшнику. Якщо взяти , навіть, самі мінімальну ціну – $150 за тону, і перемножити на кількість викраденого – отримаємо $75 млн. чистого прибутку.
Уряд рфії прагне роздати конфісковані підприємства в анексованих регіонах в управління російських компаній, писали їхні «Вєдомості» з посиланням на чільного єдинороса Андрія Лугового. Перший в черзі – «Ростєх». Це корупційна годівниця особисто товаріща путіна, якою керує його старий друг-кгбешник товаріщ Чємєзов Сєргєй Вікторовіч.
Чємєзов Сєргєй Вікторовіч (ліворуч) та Ткачов Алєксандр Ніколаєвіч
Крім того, друзям Путіна обіцяні близько 200 родовищ корисних копалин. За даними канадської компанії SecDev, Росія анексувала таких родовищ на загальну суму $12,4 трлн. Серед вкраденого – поклади вугілля, газу, нафти, титану, циркону, літію, золота, урану. В Криму на газовій трубі сидить кум путіна товаріщ Віктор Мєдвєдчук.
Загалом же за 10 місяців 2022 року рашисти вкрали в Україні зерна на $1 млрд та металу на $600 млн. Саме за можливість для російських еліт мародерити “по-крупному” й конають під Соледаром, Бахмутом, Сватовим, Мелітополем російські “мобіки”. Вони ціною власних життів дають змогу керівництву рфії банально грабувати окуповану територію.
Ось так виглядає на практиці “денацифікація” та “демілітаризація” України.
Маленька країна, яка розташована на кораловому острові, площа якого становить всього 261 квадратний кілометр, випустила срібну монету номіналом в 5 доларів на честь захисників Азовсталі -Warrior of Azovstal. На монеті зображено боротьбу українських воїнів та бійця в метафоричному обладунку.
Зображення на монеті повторює твір українського художника Максима Паленка «MARIUPOL AZOVSTAL», створений 19 травня 2022 року. На реверсі монети зображено «воїна в символічній металургійній рослинній броні з високим рельєфом, яка служила прихованим символом їхньої витривалості», і напис: «WARRIOR OF AZOVSTAL», – це офіційна назва монети.
«Ця чудова срібна монета присвячена хоробрим і відважним захисникам Азовсталі в Україні, а також громадянам, які перебували разом з ними на промисловому комплексі «Азовсталь» у Маріуполі, Україна. На великому металургійному комбінаті «Азовсталь», попри невпинну атаку росії, українці чинили непохитний опір упродовж 80 днів. Деякі з них повернулися до своїх домівок; інші, яких набагато більше, все ще поховані під руїнами Азовсталі», – так написано в інформаційному супроводі до монети.
ДОВІДКА: Ніу́е — кораловий острів (в минулому атол) і однойменна держава в південній частині Тихого океану, в Полінезії. Острів був відкритий для європейців Джеймсом Куком у 1774 році.
Територія — 258 (261) км². Населення — 1398 осіб (станом на 2009 рік). Адміністративний центр — Алофі (586 мешканців). Офіційні мови: англійська та ніуе. Грошова одиниця — новозеландський долар.
З жовтня 1974 року острів має внутрішнє самоврядування в рамках «вільної асоціації» з Новою Зеландією, яка керує питаннями оборони і зовнішніх відносин Ніуе. Державний лад Ніуе визначається Конституцією Ніуе як конституційна монархія.
Основа економіки — вирощування кокосової пальми і бананів, виробництво копри. 80 % експорту прямує до Нової Зеландії.
Триває 221 доба російського широкомасштабного вторгнення. Російські загарбники продовжують вести повномасштабну збройну агресію проти нашої України. Генштаб ЗСУ інформує, що противник продовжує вести наступальні дії на Бахмутському, Авдіївському та Лиманському напрямках, намагається покращити тактичне положення на Куп’янському напрямку. Зосереджує зусилля на захопленні Донецької області в межах адміністративного кордону, успіху не має.
За минулу добу підрозділи Сил оборони відбили атаки окупантів в районах населених пунктів Білогорівка, Червонопопівка Кузьміне Луганської області та Соледар, Білогорівка, Підгородне, Бахмут, Кліщіївка, Водяне, Курдюмівка, Майорськ, Мар’їнка і Побєда Донецької області.
Як зазначили в Інституті вивчення війни, навіть російські пропагандисти вже говорять про те, що захисники нашої країни готуються поновити наступ на Лиманській ділянці.
пригожин намагається використати ситуацію в Соледарі для розкрутки свого професійного бандфомування “ПВК Вагнер”, як єдиного російського угрупування в Україні, здатного досягти успіху на війні. Сам пригожин заявив 9 січня 23 року, що “виключно” підрозділи його компанії займають позиції в Соледарі. Він зазначив, що бійці “ПВК Вагнер” наразі ведуть “запеклі бої за будівлю міської адміністрації”. Багато “експердів” у рфії розглядають ці успіхи як ознаки того, що сили компанії Пригожина незабаром можуть оточити Бахмут.
Як повідомив журналіст Юрій Бутусов, зараз у Соледарі ситуація дуже складна. Ворог вийшов на позиції, з яких прострілює основну трасу постачань на Соледар. На сам шлях рашисти вийти не можуть, але нормальне функіонування траси наразі неможливе, що не є добре для оборони міста.
Юрій Бутусов у своєму репортажі з Соледара також повідомив, що рашисти досить грамотно організували наступ. Спочатку вони атакають по всьому фронту, а потім, з’ясувавши “слабкі місця” в бороні ЗСУ, спрямовують наступний наступ всіх наявних сил саме на цій невеличкій ділянці фронту. Вагенрівці кинули в бій всіх “зеків”, які у великій кількості зинщуються підрозділами ЗСУ. У місті тривають вуличні бої. ЗСУ контролюють всі висоти і найбільші будиники у місті і окремий бій за якусь окрему “будівлю міської адміністрації” на ситуацію в цілому особливо не впливають.
Під Бахмутом 4 бійці ЗСУ ліквідували 15 загарбників, шестеро вижили потрапили в полон. Тобто наші бійці повністю ліквідували ворожий підрозділ росіян. Про це розповів журналіст Юрій Бутусов. Цей бій провів тактичний гурт “Адам”. Операція пройшла без втрат із нашого боку.
Стало відомо, що у тимчасово окупованій Горлівці рашисти “мобілізували” мирних жителів, серед яких люди з інвалідністю.
Рашисткого генерал-полковника Лапіна, на якого “за здачу Лимана” сильно критикували товаріщі пригожин та рамзанка диров, призначили начальником Головного штабу Сухопутних військ. Раніше він виконував обов’язки командувача угрупуванням військ Росії “Центр” в Україні. Новину почали розганяти роспропагандистзмі, посилаючись на дані Мінубивств росії.
Команда китайських науковців досі так і не відновила контакт з марсоходом «Чжужун». Він мав перечекати сезон піщаних бур і значного зниження температури під час марсіанської зими у “режимі сплячки”. А повернутися до роботи мав на початку грудня. Відновити режим роботи марсоходу могла завадити значна запиленість сонячних панелей. Про негаразди місії повідомляє видання South China Morning Post.
Шестиколісний ровер «Чжужун» — перший китайський позаземний апарат, що висадився на Марсі у травні 2021. Він трхи попрацював на рівнині Утопія, де за допомогою георадарів, спектрометра і метеосенсорів досліджував Марс. Одне із завдань – знайти сліди марсіанського минулого, пов’язаного з водою.
Роботу марсохода забезпечують сонячні панелі, тому на час сезонного зниження температур та збільшення кількості пилових бур, які спостерігаються взимку на Марсі, «Чжужун» перевели у режим гібернації, після закінчення якої марсохід не повернувся до роботи.
Китайський шестиколісний ровер-марсохід «Чжужун»
Вчені вважають, що причиною могли стати піщані бурі, які істотно зменшили можливість «Чжужуна» використовувати для живлення свої сонячні панелі, які могло просто засипати пилом. Як зазначає South China Morning Post, Китай планує націлити на місце висадки орбітальний зонд «Тяньвень-1» та за його знімками спробує встановити причину несправності ровера.
Орбітальна станція Tianwen-1, яка перебуває на орбіті Марса. Фото: Xinhua
Марсіанський пил став причиною припинення роботи ще однієї місії на Червоній планеті. На четвертому році служби свій останній сигнал з Марса відправила геофізична станція NASA InSight, яка також втратила живлення через аналогічну запиленість сонячних панелей.
Сьогодні в другій половині дня рашисти перекинули під Соледар підкріплення “вагнерівців” та розпочали потужний шалений штурм міста. Після невдалої спроби сходу захопити Соледар та відступу росіяни провели перегрупування, відновили втрати, перекинули додатково штурмові загони, змінили тактику та розпочали потужний штурм. Про це повідомила заступниця міністра оборони Ганна Маляр.
“Наразі ворог задіяв велику кількість штурмових груп, сформованих з найкращих резервів вагнерівців. Ворог наступає буквально по трупах своїх солдатів, масовано застосовує артилерію, системи залпового вогню та міномети, накриваючи вогнем навіть власних бійців”, – повідомила Маляр.
Вона наголосила, що українські захисники “мужньо захищають кожен метр рідної землі”, і жорстокі бої тривають “просто у ці хвилини”.
За словами командувача Сухопутних військ ЗСУ, в окупантів був наказ захопити Соледар і оточити Бахмут до 26 грудня 2022 року. ЗСУ зірвали ці плани. 4-6 січня 2023 року Соледар штурмували найпрофесійніші загони терористичної ПВК Вагнера з різних напрямків, але без успіху, повідомив генерал-полковник Сирський.
