Триває 501 доба війни. Пресслужба ГШ ЗСУ інформує, що ворог зосереджує основні зусилля на Куп’янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках. Протягом минулої доби відбулось 30 бойових зіткнень.
На Куп’янському напрямку противник намагався наступати в районах Берестового, Новоселівського і Стельмахівки. Наші воїни тримають оборону, відбили усі атаки ворога.
На Лиманському напрямку протягом доби противник вів штурмові дії та намагався витіснити наші війська із займаних позицій в районі Веселого, успіху не мав.
На Бахмутському напрямку, під щільним вогнем авіації та артилерії противника, наші захисники успішно відбили усі ворожі атаки в районі населеного пункту Берхівка.
На Авдіївському напрямку ворог, за підтримки авіації, здійснив безуспішні наступальні дії в районах Новокалинове, Степове, Первомайське та Невельське.
На Мар’їнському напрямку ЗСУ відбили усі атаки в районі міста Мар’їнка.
На Шахтарському напрямку противник продовжив здійснювати безуспішні наступальні дії в районі Благодатного.
На Запорізькому та Херсонському напрямках противник зосереджує основні зусилля на недопущенні подальшого просування наших військ.
За результатами переговорів із турецькою стороноювдалося повернути на Батьківщину захисників «Азовсталі», які після російського полону перебували в Туреччині, інформує пресслужба Президента України.
В Україну повернули командира окремого загону спеціального призначення Національної гвардії «Азов» Героя України Дениса Прокопенка, його заступника Святослава Паламаря, виконувача обов’язків командира 36-ої окремої бригади морської піхоти Сергія Волинського, старшого офіцера «Азова» Олега Хоменка та командира 12-ої бригади Нацгвардії Дениса Шлегу.
21 вересня 2022 року Україна повернула з російського полону захисників Маріуполя, зокрема військових “Азову”. Серед інших з полону були повернуті командири Сергій Волинський “Волина”, Святослав “Калина” Паламар, Денис Шлега, Олег Хоменко, Денис Прокопенко “Редіс”. Згідно з домовленостями, до кінця війни вони мали залишатися під протекторатом президента Туреччини Ердогана, але керівництво Туречини “переглянуло своє ставлення до проблеми”.
Прес-секретар кремлівського бункерного пацюка Дмітрій Пєсков заявив, що Україна і Туреччина порушили умови “наявних домовленостей”. За словами прес-секретаря кремлівського терориста, українські військові “мали перебувати на території Туреччини до моменту закінчення так званого “конфлікту”. При цьому Пєсков зазначив, що про повернення бійців в Україну “Росію ніхто не ставив до відома”.
Відповідний проєкт постанови Кабінет Міністрів України ухвалмв 07 липня 2023 року. В ньому визначено процедуру встановлення факту безпосередньої участі у захисті України цивільних осіб починаючі з 24 лютого 2022 року, які офіційно не були у складі жодної з українських силових структур, повідомила пресслужба Мінвету.
Внаслідок одержаних поранень, контузій, каліцтв або захворювань під час безпосередньої участі в обороні країни від російських окупантів, багато таких цивільних стали особами з інвалідністю або загинули (померли). У зв’язку з цим, Законом № 2864 таких осіб віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни, а рідних осіб, що загинули – до членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України.
Завдяки ухваленому проєкту постанови Мінветеранів відтепер буде організовувати та координувати роботу з питань встановлення факту участі вищевказаних осіб у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відтак, рішення про безпосередню участь цивільних осіб у захисті України буде прийматися утвореною Мінветеранів міжвідомчою комісією за заявою встановленого зразка та на основі:
довідки командира військової частини;
за її відсутності – засвідчених нотаріусом двох свідчень, або свідчення командира підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа.
За результатами розгляду Мінветеранів видаватиме особам, зазначеним у рішенні міжвідомчої комісії:
довідку за формою згідно з додатком 6 до постанови КМУ №413 – для осіб з інвалідністю внаслідок війни;
довідку за формою згідно з додатком до постанови КМУ №740 – для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
Такі довідки будуть однією з необхідних підстав для подальшого встановлення органами соцзахисту населення одного із статусів: особи з інвалідністю внаслідок війни або члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
Також найближчим часом фахівці Мінветеранів проведуть низку робочих зустрічей з представниками українських добровольчих формувань, членами родин полеглих добровольців, аби обговорити можливі шляхи допомоги їм у зборі необхідних документів для пришвидшення процедури розгляду комісією та надання відповідних статусів.
Від початку контрнаступу ЗСУ втрати офіцерського складу рашистів різко збільшились. З 04 червня 2023 року на території України загинув щонайменше один генерал, два полковники та три підполковники російських збройних сил, а також ще 12 офіцерів, пише російська служба BBC.
Повідомляється, що востаннє такі “великі втрати” старші офіцери рашистської армії зазнавали лише у перші місяці вторгнення в Україну.
За даними пресслужби ГШ ЗСУ на 500 день “спецоперації”/прямого війського вторгнення в Україну кількість “хароших русскіх” становить 233.440 особин. За непідтвердженими даними деяких рашистских пропагандистських ЗМІ кількість “хароших русскіх” вже давно перевалили за 300 тисяч.
Майже 500 спортсменів з Росії та Білорусі будуть допущені до участі в цьогорічних змінених Азійських іграх в Ханчжоу, щоб допомогти їм кваліфікуватися на Олімпіаду в Парижі наступного року. Про це повідомляє Inside the Games.
Спортсмени змагатимуться на Іграх, які відбудуться з 23 вересня по 8 жовтня, під нейтральним прапором, а використання національної символіки буде заборонено.
Спортсмени з Росії та Білорусі були практично відсторонені від міжнародних змагань з березня 2022 року після вторгнення Москви в Україну. Перспектива участі російських і білоруських спортсменів в Азійських іграх, які відбудуться цього року після того, як були відкладені минулого року через пандемію COVID-19, вперше з’явилася в січні після того, як Міжнародний олімпійський комітет (МОК) заявив, що хоче допустити їх до змагань у Парижі 2024 року.
Раніше Мінмолодьспорту оприлюднило наказ про заборону збірним України змагатися разом із атлетами з РФ і Білорусі. Обмеження стосувалися олімпійських, неолімпійських і паралімпійських видів спорту. Федерації були зобов’язані відкликати українців із турнірів, якщо там будуть білоруські чи російські спортсмени.
Згодом міністерство змінило рішення щодо участі українців у змаганнях з росіянами. Відтепер у наказі замість “заборони” вказано “не відряджати” українські делегації на змагання з російськими та білоруськими спортсменами. Решту пунктів залишили без змін.
Триває 500 доба відкритої збройної агресії російської федерації проти України. Пресслужба ГШ ЗСУ інформує, що ворог зосереджує основні зусилля на Куп’янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках. Протягом минулої доби відбулось 36 бойових зіткнень.
На Куп’янському напрямку противник намагався наступати в районах Новоселівського і Стельмахівки Луганської області. Наші воїни стійко тримають оборону, відбили усі атаки ворога.
На Лиманському напрямку протягом доби противник вів штурмові дії та намагався витіснити наші війська із займаних позицій в районі північно-західніше Берестового Луганської області, успіху не мав.
На Бахмутському напрямку, під щільним вогнем авіації та артилерії противника, наші захисники успішно відбили усі ворожі атаки в районі населеного пункту Берхівка.
На Авдіївському напрямку ворог, за підтримки авіації, здійснив безуспішні наступальні дії в районах Новокалинового, Авдіївки та Невельського. Один з нещодавніх ворожих штурмів тривав близько 10 годин. Під час наступу рашисти задіяли танки, БМП, артилерію, піхоту, завдавали по позиціях ЗСУ авіаударів та навіть закидали на позиції прикордонників боєприпаси зі сльозогінним газом. Частину ворожої бронетехніки наші захисники змогли підбити, 2 танка Т-80БВ захопили, ліквідували також кілька десятків рашистів. Зрештою, російський штурм провалився, а вцілілі залишки окупантів змушені були відступити.
На Мар’їнському напрямку, під ворожими вогнем артилерії, наші захисники відбили усі атаки в районі міста Мар’їнка.
На Шахтарському напрямку противник вів безуспішні наступальні дії в районі Благодатного.
На Запорізькому та Херсонському напрямках противник зосереджує основні зусилля на недопущенні подальшого просування наших військ.
Події у Світі. Прем’єр-міністр Чеської Республіки Петр Фіала повідомив, що Чехія планує передати Україні гелікоптери та боєприпаси. “Чехія дарує Україні гелікоптери та 100 тисяч одиниць амуніції”, — сказано у повідомленні. Також вони хочуть надати Києву симулятори для навчання пілотів на літаках F-16.
Президент України Володимир Зеленський висловив здивування та обурення проросійськими людьми на Заході. “Хто ці люди, які можуть мати проросійську позицію? Що таке російська позиція? Сьогодні – це протерористична позиція. І це неправильно… Невже комусь подобається ця російська рулетка?” – наголосив президент. Так він висловився на рахунок меншості людей на Заході, що й досі просувають проросійські наративи.
1. За результатами дослідження Громадянського руху ОПОРА, у червні 2023 року в країні зафіксували 48,3 млн активних сім-карток, а оскільки на 100 жителів припадає 143 карти, дослідники припустили, що зараз в Україні проживає не більше 33,8 млн осіб. Також, за таким способом підрахунку, можна стверджувати, що з кінця 2021 року кількість жителів України зменшилася більш ніж на 7 млн осіб.
Статево-вікова структура українських ВПО за даними Мінсоцполітики
2. Міжнародні резерви України зросли до $39 млрд, повідомляє НБУ. Служба регулятора повідомляє, що у червні міжнародні резерви України збільшились на 4,5%, оновивши рекордний показник за всю історію незалежності країни. Останнє наближене до цієї суми значення було 1 травня 2011 року – $38 351,7 млрд.
Президенти Литви, Латвії та Польщі надіслали спільного листа генсеку НАТО Єнсу Столтенбергу, в якому висловили своє занепокоєння щодо подій в Білорусі. Про це пише DeepState. У листі три лідери заявляють, що співпраця між Москвою і Мінськом підриває безпеку не тільки регіону, а й всього євроатлантичного простору, а також зазначають, що кремль використовує територію Білорусі та її ресурси для незаконної та жорстокої агресивної війни проти України, що свідчить про дедалі тіснішу військову інтеграцію між цими двома країнами.
«Останнім її проявом стало розміщення тактичної ядерної зброї на території Білорусі. Це ескалація в контексті війни в Україні та пряма загроза безпеці нашої спільноти. Це ще одне грубе порушення Рамкового акта НАТО-росія і живий доказ того, що цей документ більше не є чинним <…> Переміщення російських найманців “вагнера” та їхнього лідера євгена пригожина до білорусі створить ризики для політичної стабільності в білорусі і, як наслідок, потенційну втрату контролю над звичайними та ядерними озброєннями», – йдеться у листі лідерів Литви, Польщі та Латвії.
Президенти не обмежились констаттацією фактів та простив “висловленням чергвовго занепокоєння”. Вони запропонували перелік дій, які, на їх думку, можуть допомогти покращити становище: «Дії, які ми пропонуємо, не лише покращать безпеку союзників, але й відповідатимуть демократичним прагненням білоруського народу. Наш курс дій повинен включати:
1) перегляд ядерного стримування та його адаптацію до нових реалій,
2) включення у військову адаптацію звичайних загроз, що походять з білорусі,
3) заповнення армійських запасів на східному фланзі,
4) підвищення оборонних витрат понад 2% ВВП та узгодження їх з пріоритетами НАТО, 5) підвищення стійкості союзників до гібридних загроз».
Видання “The Washington Post” повідомляє, що президент США Джо Байден схвалив рішення про надання Україні касетних боєприпасів. У Пентагоні нагадали, що Росія вже застосовує таку зброю в Україні. І хоча у 2008 році було прийнято конвенцію про заборону касетних боєприпасів, яку підписали понад 100 держав, але серед них немає США, Росії, Китаю, України та низки інших країн.
Сьогодні у Відні глава МЗС Німеччини Анналена Бербок нагадала, що Берлін є учасником угоди, а тому виступає проти постачання цих боєприпасів Україні.
З аналогічною заявою виступило Управління ООН з прав людини у Женеві. «Такі боєприпаси вбивають і калічать людей ще довго після закінчення конфлікту, – сказала сьогодні представник ООН. — Тому його застосування має негайно припинити». Проти виступили і Human Right Watch.
Редакція “НОВА: новини ветеранів” висловлює глибоке незадоволення тим, що “Управління ООН з прав людини” (в Женеві), “Human Right Watch” та понад 100 держав, які підписали “Конвенцію про заборону касетних боєприпасів”, не спромоглося зробити “аналогічну заяву” у бік росії півтора роки тому, коли російський касетний боєприпас, “застосування якого має бути негайно припинено”, “випадково” влучив у будинок, де тимчасово розміщувалася наша редакція.
Спеціально для представників “дуже стурбованої світової громадськості” паблік грузинського легіону у Twitter опублікував фото з Харкова. На фото – звалище того, що прилетіло на Салтівку рік тому. Снаряди там різні, але більшість – це саме касетні для РСЗВ “Ураган”, “Торнадо”.
«Здобути сто перемог у ста битвах — це не вершина військового мистецтва. Повалити ворога без бою — ось вершина» Сунь-Цзи
Для перемоги над ворогом – зовсім не обов’язково його розбити на полі бою. Іноді достатньо просто позбавити його волі до супротиву. Власне, це і є, за висловом відомого китайського стратега – квінтесенцією війни.
Зараз, коли всі українці нарешті усвідомили наявність могутнього й безжального ворога, зовсім по-іншому має сприйматися минуле нашої країни. Адже заклики до єдності, рівності та братства на початку минулого століття стали не більше ніж завуальованим вступом до Голодомору. Знищення фізичне з’єднувалося із знищенням моральним: бо значно легше вбивати тих, хто не чинить опір і навіть не готовий до нього.
В Україні не мало залишитися тих, хто хоч подумки міг уявити себе непокірним Москві. Це протягом століть було основною задачею володарів Кремля – і для досягнення даної мети наполегливо використовувалися будь-які засоби.
Типова імперська пропаганда – «Триєдина руська народність». Листівка 1905 року: московія збирає сили на війну з Японією
В Україні та за її кордонами знищувалися ті, хто міг очолити рух до незалежності, наставляти і закликати українців до самостійності. Петлюра, Бандера, Коновалець, Шухевич, Стус, Чорновіл, інші: це невеличка найвідоміша верхівка айсбергу вбитих та закатованих – і тільки за останнє століття. Тисячі, десятки тисяч патріотів загинули за своє прагнення до свободи свого народу.
Але ці вбивства були суто практичним намаганням імперії здолати опір, знищуючи очільників української незалежності. Основні ж зусилля Московія прикладала на те, щоб повністю викорінити притаманний нам дух свободи – який знову та знову народжував нових героїв. Для цього поколіннями імперських вчених був створений окремий світ вигадок та омани – який ми тепер усі знаємо як українську історію. І такій діяльності своє життя присвячували, на жаль, без сумніву талановиті люди.
Показово, що в основі складання цієї історії знаходилося зрадництво малоросійських церковників – тогочасних політтехнологів. Ідеологічна конструкція архімандрита Києво-Печерської лаври – Захарія Копистенського, розроблена ним ще у 1620-тих роках, заклала на століття фундамент майбутньої програми підкорення українців. Це була концепція про єдиний руський народ у складі великоросів та малоросів (пізніше до яких долучили і білорусів) – на чолі з найправославнішими правителями Московії.
Все те, що ми зараз знаємо як історія України, насправді здебільшого було протягом останніх двох століть написано вченими-істориками: звичайними, простими людьми. Котрим за сумлінну працю їхню замовники – правителі Кремля, платили гроші та забезпечували добробут. Але перші кроки на цьому шляху були зроблені освіченими малоросійськими попами, які за московське срібло віддали у кріпацтво царям свій народ.
Фреска «Хрещення Русі» (1892р.) у Володимирському соборі в Києві, виконана російським художником Васнецовим на замовлення московського патріарха
Так, як Україна значний час знаходилася на положенні провінції Малоросії у складі Російської імперії – то і її історія, звичайно, мала бути не більше, ніж невеличкою частиною імперської. Відправною точкою у народженні «православноросійського» народу стверджувалася Київська Русь в момент її хрещення князем Володимиром, пізніше цей єдиний народ в силу розорення монголами та інших факторів начебто був розподілений на малоросів, великоросів та білорусів. До цього ж було нічим не визначне перебування слов’ян на сході Європи в темряві язичництва, а після – возз’єднання Малоросії та Великоросії під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Власне, малороси та великороси були розділені тільки декількома століттями окремого існування – після руйнування у XV столітті Золотої Орди.
Вперше чітко таку загальну канву для майбутньої офіційної історії імперії окреслили саме малоросійські православні церковники у 1674 році. У друкарні, знову ж таки Києво-Печерської лаври, вийшов тоді «Київський Синопсис»: виконана за царські срібники версія минулого «слов’яно-російського народу». В даному, своєрідному тестовому підручнику з історії (єдиному і для Великоросії, і для Малоросії) стверджувалася москвоцентрична доктрина, що стане типовою – як для російської імперії, так і для СРСР, на кшалт: «…богоспасаемый град Москва прославился, прародительское имя его в народе российском обновилось и на высочайшую степень самодержавного правления поднялось…»
«Синопсис, или Краткое собрание от различных летописцев о начале славяно-росийского народа и первоначальных князьях богоспасаемого града Киева», 1674 рік
Настільки активна роль київського духовенства в процесі створення майбутніх “скрєп” пояснювалася так:
в Московії, навіть серед церковників, був дуже низький рівень освіти та письмової культури – тож і нікому було писати такі твори;
серед московітів майже повністю була відсутня тяга до знань, в тому разі і інтерес до свого минулого – це неодноразово відмічали іноземці;
великими коштами, якими їх забезпечували царські служки за розробку цієї пропаганди;
Наскільки успішним був цей витвір малоросійського духовенства свідчить те, що він витримав більше 30 перевидань у російській імперії. Цю осанну московським царям друкували протягом трьох століть – останній наклад «Синопсису» вийшов з типографії вже наприкінці ХІХ століття.
Стрижнем, навколо якого розгортався опис минулого, було княжіння богообраної династії Рюриковичей, які запровадили християнство грецького обряду в Київській Русі і, головне – нащадки яких правили у Москві. Це відверта пропаганда, точніше у сучасних термінах – інструмент інформаційно-психологічної спец-операції (ІПСО), котрою програмувалися в необхідному руслі наступні покоління українців і росіян. Її основні положення, затверджені пізніше і найманими німецькими вченими, повторюються практично без змін у всіх багатотомних «Історіях росії» корифеїв імперської науки: Василя Татищева, Миколи Карамзіна, Сергія Соловйова, Василя Ключевського і т.п.
І, звичайно, ці історичні «скрєпи» наполегливо стверджували: які народи братні і які ворожі, з ким треба дружити і з ким треба воювати. Концепція церковного «Синопсису» й досі – через радянську (таку ж само імперську) школу істориків панує в сучасній українській історії: від шкільних підручників до праць академіка Толочка.
Для розуміння наукової ж цінності «Синопсису» варто зауважити, що він, написаний київськими попами у Києві, майже не містить ніяких згадок а ні про козаків, а ні про Україну: державу, ними створену. А у подальшому блиск, розмах та позолота імперської науки повністю закрили собою справжнє минуле нашого народу.
Ермітаж у Санкт-Петербурзі. Втілення імперської ідеї: скарби та історичні цінності, зібрані для закріплення потрібної реальності
Але історія зараз — вже наука, яка все-таки більш-менш оперує наявними фактичними даними: аутентичними літописами, результатами археологічних розкопів, дослідженнями вчених – лінгвістів, генетиків. А це не дуже зручно тим, хто хоче ВОЛОДІТИ народами: під свою волю та злу вигадку не завжди вдається переписати давні хроники, розкопати усі кургани, знищити вщент і назавжди справжнє минуле.
Отже для керування країною значно вигідніше мати справу не з фактами, не з висновками вчених – а з поглядами.
Ще точніше – із переконаннями, ідеологічно-психологічними програмами.
Так, створюючи єдиний ментальний простір, наповнений фантомними образами – які більшість населення сприймає за реальність, авторитарні правителі використовують в якості зброї ідеї. Бо ідеями керувати людським натовпом значно ефективніше, ніж за допомогою армій – хоч тиранам без армій правити народами у дійсності практично неможливо. Тож разом із лязготінням російських танків ми чуємо настирливі волання:
– Навіщо українцям та росіянам воювати між собою – якщо вони один народ? Чи не краще покірно об’єднатися у рабстві під владою кривавого тирану?
Ми бачимо, як сучасні деспоти знову та знову неспинно, як злу мантру, повторюють колишні імперські «скрєпи». Стаття путіна «Об историческом единстве русских и украинцев» – яскравий приклад намагання відродити ідеологію 400-річної давнини та переконати мільйони людей в давнішні вигадки. Котрі, разом з імперією – «в’язницею народів», вже мають відійти назавжди в минуле.
Те, що не знайдете у Ермітажі: малюнок Т.Г. Шевченко «Сліпий (Невільник)». Складові історії України, які ми бачимо щодня: кобза, козак та загублена людина
Мистецькі створений пропагандистами й ідеологами уявний простір людських думок – егрегор, є штучним світом, у якому хочуть примусити жити звичайну людину: адже вона тоді не зможе, і не захоче його залишити.
Вихід з цього заплутаного лабіринту ілюзій та вигаданої історії простий: треба знати, для чого він створювався. І вихід буде в зовсім протилежному напрямку – від того, куди нас веде шлях омани.
