У Броварах під час вечора боксу «У кожного своя мрія» ветерани війни з подвійною ампутацією вперше в Україні провели поєдинок за професійним регламентом адаптивного боксу та встановили національний рекорд.
Подія об’єднала професійних боксерів, аматорів і ветеранів, ставши символом сили, витримки та відновлення. Особливу увагу глядачів привернули ветеранські бої — учасники виходили на ринг після важких поранень, ампутацій і тривалої реабілітації.
Історичним став поєдинок між Артемом Хребетом («Грізлі») та Михайлом Дроботенком («Север»). Обидва спортсмени мають подвійну ампутацію та виступали на протезах. Перемогу здобув Хребет, однак ключовим результатом став сам факт проведення бою.
Саме цей поєдинок зафіксовано як рекорд України — перший бій ветеранів війни з подвійною ампутацією за професійними правилами адаптивного боксу.
У програмі вечора також відбулися аматорські та професійні поєдинки, включно з титульними. Глядачі побачили виступи відомих українських боксерів — Віктора Постола та Арама Фаніяна. Їхні бої зібрали тисячі вболівальників у залі та широку аудиторію в трансляції.
У КОВА зазначили, що ветеранський спорт сьогодні є важливою частиною реабілітації, допомагає повернути контроль, дисципліну та впевненість.
Цей вечір став ще одним підтвердженням: після важких випробувань ветерани продовжують рухатися вперед, надихаючи суспільство власним прикладом сили та незламності.
У Миколаєві ветеран війни, командир десантно-штурмового відділення, змушений відстоювати своє право на законну пенсію під стінами Головного управління Пенсійного фонду. Попри перемогу в суді, відомство ігнорує рішення та продовжує штучно обмежувати виплати військовому з інвалідністю.
Справа про «стелю»: як ПФУ ділить ветеранів
Історія морпіха, який отримав важке поранення у 2022 році та має ІІ групу інвалідності, розпочалася у березні 2023-го під час оформлення пенсії. Ситуація загострилася у 2025 році: після нагородження орденом «За мужність» ІІІ ступеня виплати захисника мали зрости, проте Пенсійний фонд встановив «стелю» — обмеження у 10 прожиткових мінімумів.
Формальною причиною стала дата отримання статусу ветерана (до 12 квітня 2023 року). Фактично держава розділила захисників на дві категорії з різними правами, що не має жодного логічного чи юридичного обґрунтування.
Суд виграно, але грошей немає
Ветеран пройшов восьмимісячний судовий марафон. У лютому 2026 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду набрало законної сили. Суд постановив: пенсія має виплачуватися без жодних обмежень.
«Я думав, що це кінець історії. Виявилося — лише початок. Пенсійний фонд Миколаївської області просто продовжує застосовувати обмеження, ніби судового рішення не існує. На моє звернення відповіли: “Йдіть до суду знову”», — розповідає військовий.
Юридична колізія чи свідоме ігнорування?
Ситуація виглядає абсурдною з огляду на правову базу:
2022 рік: Конституційний Суд України визнав обмеження пенсій військових неконституційними.
2025 рік: Кабмін прямо заборонив застосовувати будь-які обмеження до виплат учасникам бойових дій.
Попри це, ПФУ продовжує ігнорувати як профільне законодавство, так і вердикти судів. На думку ветерана, це — свідома тактика системи, розрахована на те, що в людей з підірваним здоров’ям не вистачить сил на роки літигацій.
Чому це важливо?
Ветеран наголошує: ця проблема стосується тисяч захисників. Невиконання зобов’язань перед тими, хто вже втратив здоров’я, стає демотивуючим фактором для тих, хто зараз перебуває на фронті.
Для розв’язання проблеми активіст висуває чіткі вимоги:
Негайне виконання вже чинних рішень судів.
Припинення практики обмеження пенсій «стелею», що визнана неконституційною.
Автоматичний перерахунок виплат без необхідності нових позовів.
Запровадження персональної відповідальності посадовців ПФУ за ігнорування судових рішень.
Наразі ветеран продовжує протест, намагаючись привернути увагу до системного порушення прав військовослужбовців.
У Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» повідомили про можливість здобуття вищої та фахової освіти на пільгових умовах для ветеранів війни та учасників бойових дій. Йдеться про понад сотню освітніх програм і спрощені умови вступу.
Про це повідомляє Медіацентр Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
У закладі зазначають, що ветерани та учасники бойових дій можуть вступати на бакалаврські та магістерські програми за пільговими умовами. Зокрема, передбачено можливість навчання без складання окремих вступних іспитів.
Університет пропонує понад 100 освітніх програм, серед яких — технічні, будівельні, ІТ-напрями, енергетика, економіка, управління, а також спеціальності у сферах безпеки, екології та реабілітації.
У повідомленні наголошується: «Вступ на навчання на освітні програми бакалаврату та магістратури без НМТ, ЄВІ, ЄФВВ для учасників бойових дій!»
В університеті також звертають увагу на зростання попиту на фахівців, пов’язаних із відбудовою країни, яка вже триває. Йдеться, зокрема, про інженерів, архітекторів, будівельників та ІТ-спеціалістів.
Для вступників проводять онлайн та офлайн консультації, де можна дізнатися про умови вступу, доступні пільги, компенсації за навчання та перспективні спеціальності.
Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №414 від 1 квітня 2026 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо підвищення ефективності функціонування Єдиного державного реєстру ветеранів війни».
Документ передбачає оновлення чинних урядових актів з метою вдосконалення роботи Єдиного державного реєстру ветеранів війни, зокрема підвищення якості обробки даних та оптимізації надання послуг ветеранам.
Згідно з постановою, Міністерство у справах ветеранів України та Міністерство цифрової трансформації України повинні протягом двох місяців із дня набрання чинності забезпечити реалізацію затверджених змін.
Очікується, що впровадження оновлень сприятиме підвищенню ефективності роботи реєстру, зменшенню бюрократичних процедур та покращенню доступу ветеранів до державних послуг.
У Львів для ветеранів та їхніх родин організовують теплу й корисну подію — творчий майстер-клас із виготовлення традиційної ляльки-мотанки. Під час заходу учасники зможуть власноруч створити ляльку-мотанку — сакральний український оберіг, що символізує захист, внутрішню силу та зв’язок поколінь. Окрім творчого процесу, це ще й можливість:
зняти напругу та емоційно відновитися
побути в колі людей зі схожим досвідом
знайти підтримку та нові знайомства
Дата та час: 7 квітня, 13:00
Місце: Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій (вул. Липинського, 11)
Участь безкоштовна, але обов’язкова попередня реєстрація за посиланням.
Додаткову інформацію можна отримати у кол-центрі за номером 073 962 83 25 або за адресами: вул. Пекарська, 41; вул. Ген. Чупринки, 85; вул. Виговського, 32; вул. Липинського, 11; вул. Сихівська, 11.
Канада готова до співпраці у створенні в Україні Фонду підтримки ветеранів, який має посилити систему їх реінтеграції після служби. Про це повідомила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко за результатами зустрічі з державним секретарем з питань міжнародного розвитку Канади Рендіпом Сараєм.
“Розраховуємо на подальшу взаємодію, зокрема у передачі досвіду у сфері будівництва житла для ветеранів”, – розповіла Свириденко.
За її словами, під час зустрічі обговорили співпрацю держав у сфері критичних мінералів і розробки родовищ. Домовилися поглиблювати взаємодію у геологорозвідці.
“Запросила наших канадських партнерів стати активними учасниками міжнародної донорської конференції, метою якої є мобілізація зусиль для відновлення після російської атаки нового безпечного конфайнменту на Чорнобильській АЕС”, – зазначила Свириденко.
Є деталі, які одразу привертають увагу: рама, мотори, камера. Пропелер у цей список зазвичай не потрапляє. Виглядає просто, коштує недорого, прийшов у комплекті і добре. Але саме пропелер стоїть між мотором і повітрям. Він визначає, скільки тяги реально знімається з кожного вата енергії, як дрон реагує на різкі команди і чи не перегріваються мотори на середині маршруту. Правильно підібрані пропелери для дронів — це не апгрейд заради апгрейду, а базова річ, яку варто зробити правильно з самого початку. Розберемо, як читати характеристики і на що дивитися перед покупкою.
Що означають цифри на пропелері
На кожному пропелері є маркування, наприклад, 5045 або 7035. Виглядає незрозуміло, але читається просто.
Перші дві цифри це діаметр пропелера в дюймах. Наступні дві називаються кроком, тобто відстань, яку пропелер теоретично проходить за один оберт у щільному середовищі. Більший діаметр дає більшу тягу, але потребує потужнішого мотора та споживає більше струму. Більший крок забезпечує агресивнішу подачу повітря і вищу швидкість, але збільшує навантаження на мотор та акумулятор.
Іноді до маркування додають третю цифру — кількість лопатей. Наприклад, 5045×3 означає трилопатевий пропелер. Більша кількість лопатей забезпечує більшу тягу при меншому діаметрі, але збільшує вібрацію та опір повітря. Для більшості збірок вибір між двома та трьома лопатями є питанням особистих уподобань та конкретних задач.
Види пропелерів та де кожен із них доречний
Кількість пропелерів — це не просто зовнішня відмінність. Це параметр, який напряму впливає на те, як дрон поводиться в повітрі. Більше лопатей дає більшу тягу, але збільшує опір і навантаження на мотор. Чим менше лопатей, тим вища швидкість і менша вібрація, але тяга скромніша. Вибір залежить від того, що для вас важливіше: різкість і швидкість чи плавність і підйомна сила. Розберемо кожен варіант окремо.
Дволопатеві
Класика для більшості FPV та гоночних збірок. Менший опір повітря забезпечує вищу максимальну швидкість і менше вібрацій. Для агресивного польоту та фрістайлу це оптимальний вибір. Єдиний мінус полягає в трохи меншій тязі порівняно з трилопатевими того самого діаметра. Якщо пріоритет — швидкість та маневреність, дволопатевий проп майже завжди буде правильним рішенням.
Трилопатеві
Дають кращу тягу на низьких та середніх обертах і реагують різкіше на зміну газу. Популярні серед FPV-пілотів, яким важлива відповідь дрона на стік, а не максимальна швидкість. Трохи більша вібрація присутня, але на сучасних рамах це некритично. Для cinematic-зйомки, де важлива плавність руху та стабільне зависання, трилопатеві підходять краще за дволопатеві.
Чотирилопатеві та більше
Зустрічаються рідше, переважно на важких платформах або дронах для підйому вантажу. Дають максимальну тягу при мінімальному діаметрі, але споживають більше енергії та створюють більший шум. Для стандартних FPV або cinematic-збірок майже не використовуються, проте у своїй ніші є незамінними і замінити їх чимось іншим просто не вийде.
Матеріал пропелера: що реально має значення
Матеріал напряму впливає на міцність, ефективність та вартість обслуговування дрона. Основних варіантів три, і кожен має свою логіку застосування:
Пластик (PC, нейлон) є найпоширенішим вибором у бюджетному та середньому сегменті. Достатньо міцний для звичайних польотів і легко замінюється після зіткнення. Слабке місце в тому, що при сильному ударі може розколотися на фрагменти. Для початківців це оптимальний варіант через низьку ціну: зіткнення неминучі, тож витрачати багато на пропелери на старті немає жодного сенсу.
Посилений пластик із карбоновим наповнювачем є жорсткішим та міцнішим за звичайний пластик і краще тримає форму на високих обертах. Дорожчий, але різниця в польоті відчутна навіть без приладів. Хороший баланс між ціною, міцністю та характеристиками робить його основним вибором більшості досвідчених пілотів.
Карбон забезпечує максимальну жорсткість та мінімальну вагу. Використовується на змаганнях та в серйозних cinematic-збірках. Проблема в тому, що при ударі він не гнеться, а ламається з гострими краями, тому для польотів поблизу людей не рекомендується. До того ж карбонові пропи коштують суттєво дорожче, що робить їх невигідними при частих зіткненнях.
Сумісність пропелера з мотором
Це той момент, коли більшість новачків припускається помилки. Навіть якщо діаметр та крок підібрані правильно, пропелер ще має фізично підійти до мотора. Зверніть увагу на діаметр посадкового отвору: стандартні варіанти — 1,5 мм, 2 мм та 5 мм, і переплутати їх цілком легко. Також обов’язково перевіряйте напрямок обертання. Пропелери бувають clockwise (за годинниковою стрілкою) та counter-clockwise (проти годинникової стрілки), і на квадрокоптері потрібні обидва типи в правильній комбінації. Якщо купити чотири однакові, дрон просто не полетить нормально.
Діаметр мотора
Рекомендований розмір пропелера
1404 – 1606
3 дюйми
2204 – 2206
4–5 дюймів
2306 – 2407
5 дюймів
2806 – 3008
7–8 дюймів
Як зрозуміти, що пропелер пора замінити
Пропелери зношуються не лише від зіткнень чи падінь. Навіть без видимих пошкоджень після десятків польотів матеріал втомлюється: з’являються мікротріщини, форма лопаті трохи змінюється. Є кілька сигналів, на які варто звертати увагу. Перший – це незвична вібрація, якої раніше не було. Другий, неявний, помітно зросло споживання енергії в тих самих режимах польоту. Третій, якщо при огляді видно дрібні зарубки, сколи або деформацію на кромці лопаті.
Не чекайте, поки пропелери зламаються прямо в польоті. Для гоночних та FPV-збірок рекомендують міняти їх кожні 10 – 15 польотів або після будь-якого серйозного удару, навіть якщо візуально все виглядає нормально. Вартість нового пропелера незрівнянно менша за ремонт після падіння через зламану лопать на висоті.
Скільки пропелерів тримати в запасі
Це питання, яке зазвичай ставлять уже після першого невдалого зіткнення. Пропелери є витратним матеріалом, тож запас має бути завжди. Для початківця мінімум становить 10 комплектів. Звучить багато, але після кількох тренувальних сесій картина стає зрозумілою. Досвідчені пілоти на змаганнях беруть від 20 комплектів на день, бо замінити пропелер — справа хвилини. Зберігайте їх у пластиковому контейнері посортованими за розміром та напрямком обертання, щоб у польових умовах не витрачати час на пошук потрібного.
Висновок
Пропелер не та деталь, яку варто вибирати навмання або брати найдешевше. Правильно підібраний проп під конкретний мотор та стиль польоту дає реальну різницю у відчутті дрона в повітрі. Визначтеся з діаметром та кроком під вашу збірку, виберіть відповідний матеріал і перевірте сумісність із мотором. Запас пропелерів має бути завжди. Не кожен хоче глибоко розбиратися в характеристиках, і це нормально. Якщо підбір характеристик викликає сумніви, зверніться до фахівців магазину r202x – опишіть конфігурацію дрона і завдання, які він має виконувати, а вони підкажуть, що брати і чому саме це. Стежте за станом пропелерів після кожного польоту — це займає хвилину, але рятує від неприємних сюрпризів у повітрі. Решта прийде з досвідом, і кожен новий комплект пропелерів стане усвідомленим вибором, а не лотереєю.
В Україні триває дискусія навколо Ветеранського кодексу – документа, який має систематизувати законодавство у сфері ветеранської політики та визначити підхід держави до підтримки ветеранів і їхніх родин. Ідея створення такого документа виникла через велику кількість законів, підзаконних актів і державних програм, які регулюють різні аспекти життя ветеранів, але не формують цілісної системи.
Фактично сьогодні ветеранська політика в Україні складається з десятків окремих законів, програм і пільг, які часто працюють паралельно, іноді дублюють одна одну, а іноді – навпаки – залишають прогалини у підтримці. Саме тому виникла ідея кодифікації ветеранського законодавства та створення єдиного документа, який би описував систему державних сервісів, статусів і гарантій для ветеранів та їхніх родин.
Водночас серед парламентарів, юристів і ветеранських організацій немає єдності щодо того, чи саме кодекс є правильною формою для такого врегулювання і що саме має бути закладено в основу ветеранської політики держави: система пільг, система сервісів чи система переходу від військової служби до цивільного життя.
Про те, на якому етапі сьогодні перебуває формування державної ветеранської політики, чи потрібен Україні Ветеранський кодекс і яким має бути законодавство у цій сфері, розповів народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко.
Тарас Тарасенко: «Ми перебуваємо на етапі закономірної еволюції»
— Пане Тарасе, як Ви оцінюєте, на якому етапі зараз знаходиться формування державної ветеранської політики?
Ми перебуваємо на етапі закономірної еволюції. Дуже складно зараз говорити про те, що ветеранська політика якимось чином формується і кристалізується в період війни. Незважаючи на те, що у нас з 2014 року йде війна, а вже більше чотирьох років повномасштабне вторгнення, ситуація по відношенню до ветеранів зберігає патерналістичний характер.
Фактично ми зберігаємо історію, як було після Другої світової війни, коли держава гарантує багато соціальних гарантій для ветеранів і їхніх родин, але це переважно історія про виплати. Зараз ми трохи почали рухатись у розрізі сервісів, у бік того, щоб турбуватися про ветерана, і це частина зміни політики. Проте нам ще дуже багато працювати, тому що загалом Україна не є сервісною державою.
Бізнес у нас орієнтований на клієнта і на сервіс, а сама держава не дуже сервісна. І фактично багато пільг або турботи зводиться саме до того, щоб надати пенсію, одноразову допомогу або інші соціальні виплати. І тому на рівні держави поки що дуже поверхово формується сам зміст ветеранської політики.
— Поясніть простими словами: навіщо Україні Ветеранський кодекс і що він має регулювати?
Поки що немає відповіді, чи потрібен Україні ветеранський кодекс. Дискусія виникла тому, що Міністерство у справах ветеранів до реєстрації кодексу зареєструвало кілька різних законопроєктів. Я більшість із них не підтримав, тому що вважаю, що нам потрібно бачити загальну карту всіх сервісів для ветеранів і всіх послуг.
У нас багато законів і підзаконних актів, і їх дійсно потрібно узагальнити. У нас є головний законопроєкт від Міністерства ветеранів, який ми точно не будемо голосувати. Є альтернативний законопроєкт, але рішення комітету — доопрацювати його. Враховуючи те, що немає остаточної редакції, поки що немає про що говорити, поки її не буде.
Я загалом пропоную інший підхід, який вважаю більш конструктивним у цей часовий період, коли у нас війна і ми повинні готуватись до післявоєнного періоду. Ми повинні прийняти два ключових закони. І ключовим законом зараз я вважаю Закон України «Про перехід від військової служби до цивільного життя».
Певні намагання щось таке створити були закладені і в кодексі, наприклад, період відновлення або посилена допомога, але немає розуміння, що таке посилена допомога і що таке період відновлення. Ми підготували Білу книгу законопроєкту «Про перехід від військової служби до цивільного життя» з командою і за підтримки Фонду «Відродження». Модель уже створена і зараз ми працюємо над текстом законопроєкту.
Тому я вважаю, що це має бути перший етап. Далі фактично має вступати в дію закон про ветеранську політику. Нам, як державі, потрібно вчитися жити більше принципами і відходити від жорсткого регулювання, але це складний процес, тому що державна система і чиновники бояться приймати рішення через постійний контроль і ризики відповідальності.
Правозахисники: уніфікація законодавства – одна з причин появи кодексу
Представниця Чугуївської правозахисної групи Ганна Фурсова пояснює, що однією з головних причин появи ідеї Ветеранського кодексу є необхідність уніфікації законодавства та практики підтримки ветеранів.
«Уніфікація основних моментів – це і є причина створення даного кодексу. Є величезний попит від споживачів усіх прав і благ, які можуть бути запропоновані державою, а саме попит від самих ветеранів, членів їхніх родин, правників та представників державних органів влади, що працюють із цими питаннями.
Крім того, досить багато питань є неоднаковими для ветеранів у різних регіонах. Є обласні, районні та місцеві програми, і вони відрізняються одна від одної. В одній громаді є виплати для мобілізованих, в іншій громаді – тільки для контрактників. Також бувають громади, в яких немає взагалі ніяких виплат для ветеранів, окрім тих, що передбачені державою.
І загалом організація всього масиву законодавства в спеціалізованому кодексі є досить непоганою ідеєю. Звісно, за умови, що кодекс буде професійно грамотним і не буде звужувати права та пільги, які є станом на зараз».
Коментуючи аргументи щодо необхідності уніфікації законодавства, Тарас Тарасенко зазначає, що сама ідея систематизації є правильною, однак питання полягає у формі та змісті такого документа.
За його словами, під час обговорення кодифікації ветеранського законодавства більшість науковців, яких залучали до обговорення, зазначали, що для цієї сфери більш правильною формою можуть бути не кодекс у класичному розумінні, а так звані основи законодавства, які б описували всі сервіси держави для ветеранів і узгоджували їх зі статусами.
Юлія Морій: Ветеранський кодекс має стосуватися передусім тих, хто брав участь у бойових діях
Іншу позицію щодо Ветеранського кодексу представляють юристи та ветеранські організації, які підтримують альтернативний варіант законопроєкту. Про ключові відмінності альтернативного підходу розповіла директорка громадської організації «Юридична сотня» Юлія Морій.
За її словами, альтернативний проєкт пропонує більш чітко визначити, кого саме має стосуватися Ветеранський кодекс.
«В альтернативному проєкті кодексу запропонована версія, що цим кодексом має регулюватись статус виключно ветеранів як учасників бойових дій, тобто виключно військових і добровольців, які брали безпосередню участь в бойових діях, і членів їхніх родин. І в альтернативному проєкті кодексу вже відсутні цивільні люди, які залучались до участі в бойових діях, і зокрема учасники Революції Гідності. Для них передбачалось прийняття інших законопроєктів».
Вона наголошує, що це не означає позбавлення підтримки інших категорій, однак їхній статус і підтримка мають регулюватися окремими законами.
«Це дуже важливо врегулювати їхній статус і підтримку. Тобто вони не мають бути просто виключені з існуючого законодавства. Тому ці акти мають іти і прийматися пакетом. Але принциповим для нас є питання, щоб у ветеранському кодексі не було дуже багато категорій, які не відносяться до військової служби, участі у війні і так далі».
Юлія Морій також звертає увагу на проблему нинішнього законодавства, де до категорії ветеранів війни віднесено дуже різні групи людей з різним досвідом і потребами.
«Якщо уважно відкрити закон про статус ветеранів війни та гарантії їхнього соціального захисту і прочитати перелік категорій, які мають право на статус учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасника війни, то серед цих категорій є цивільні люди, які постраждали внаслідок обстрілів, або люди з інвалідністю, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській станції. Їхній внесок дуже важливо визнавати на рівні держави і суспільства, але одночасно треба визнавати, що це різні явища, різний досвід і різні потреби, що має бути відображено в їхній підтримці. Не можна просто всіх прирівнювати до ветеранів війни».
Окремо вона наголошує на важливості врегулювання статусів родин ветеранів.
«Що для нас принципово важливим також було в альтернативному проєкті кодексу, це те, що він передбачав власне статуси родин і врегульовував статус як для родин ветеранів, так і родин зниклих безвісти ветеранів, полонених ветеранів і загиблих, померлих ветеранів. Він розмежовував це як окремий статус і окрему підтримку для них».
За її словами, одним із ключових елементів обох проєктів кодексу є ідея посиленої підтримки ветерана після звільнення з військової служби.
«Обома проєктами передбачається запровадження такої періодичності підтримки для ветеранів, що після звільнення з військової служби людина має мати посилену увагу і посилену підтримку певний період після звільнення. Проєктами передбачалось, що він триватиме три роки. Є дослідження, які проводив Veteran Hub, і вони показують, що саме перші роки після звільнення є найскладнішими для людини».
Вона також звертає увагу, що нові підходи передбачають зміну системи статусів і підтримки ветеранів.
«В нових проєктах відсутній окремий статус ветерана з інвалідністю. Тобто є просто один статус — ветеран. Але ветеран може одночасно бути людиною з інвалідністю, внутрішньо переміщеною особою, багатодітним батьком чи матір’ю. І держава має ідентифікувати, що ця людина перебуває в кількох статусах або життєвих обставинах і відповідно надавати їй більшу або швидшу підтримку залежно від її потреб».
На її думку, ключовим завданням держави є не створення великої кількості статусів, а створення системи підтримки, яка враховує реальні потреби ветерана і його родини.
Що далі?
Наразі остаточної редакції Ветеранського кодексу немає. Основний проєкт від Міністерства ветеранів і альтернативні підходи мають бути доопрацьовані, після чого парламент має визначитися з подальшою моделлю законодавчого врегулювання ветеранської політики.
Водночас сама дискусія навколо кодексу показала, що ключовими питаннями залишаються не лише пільги і виплати, а загалом модель державної ветеранської політики, система переходу від військової служби до цивільного життя, визначення статусів ветеранів і родин, а також створення системи сервісів, а не лише системи соціальних гарантій.
Саме ці питання, за словами учасників дискусії, і мають стати основою майбутньої ветеранської політики держави.
2022 рік розділив країну на дві реальності. В одній – фронт, де українські військові тримали оборону та здержували наступ ворожої армії. В іншій – західні кордони, де українці стояли в довгих чергах, аби скористатися новою можливістю: ввезти автомобіль з Європи без мита й податків. Рішення про нульове розмитнення ухвалили швидко – як антикризовий крок для підтримки громадян та економіки. І тисячі людей скористалися цією можливістю. До країни масово завозили автомобілі – від старих малолітражок до дорогих позашляховиків.
Але серед тих, хто не встиг скористатися цією пільгою, виявилися саме ті, для кого вона могла б стати найбільш виправданою. Військові. Бо поки одні стояли в чергах на митниці, інші перебували в окопах. Саме тому вже кілька років в Україні обговорюють ідею пільгового розмитнення автомобілів для ветеранів. Законопроєкти зареєстровані, дискусії тривають, але рішення досі немає. І поки парламент шукає баланс між бюджетом і ризиками зловживань, самі ветерани говорять про значно простіші речі – справедливість і можливість повернутися до нормального життя.
АВТОМОБІЛЬ – НЕ РОЗКІШ…
Ветеран Артем Норенко розповідає, що тема пільгового розмитнення звучить в Україні вже багато років – ще із 2014-го. Тоді теж говорили, що ветерани матимуть таку можливість, але фактично це так і не запрацювало. У 2017 році, вже у статусі учасника бойових дій, Артем увіз автомобіль, але, оскільки він був не розмитнений, то отримав штраф. Скасувати його вдалося лише завдяки адвокату. У 2020-му він знову ввіз авто – вже зі сплатою всіх податків і зборів. Сьогодні ветеран планує змінити й цю машину, але не сподіваються на пільги.
– Серед моїх знайомих, – говорить він, – військових і ветеранів, немає тих, хто зміг придбати автомобіль із пільгами. Але всі вони не проти мати таку можливість. Для багатьох захисників автомобіль – це не розкіш, а необхідність… Мій син Павло також військовий. Він був за кордоном і міг би купити там авто й використовувати його для виконання бойових завдань. Але через відсутність пільг довелося купувати машину тут, і значно дорожче.
Інший ветеран Олег Селянінов також не зміг скористатися пільгами 2022 року. Тоді не було ні часу, ні можливості – він перебував на фронті. Двома роками потому, під бойових дій на Покровському напрямку, його підрозділ отримав авто від волонтерів. Машину завезли для потреб ЗСУ за нульовою ставкою, але поставити її на облік було неможливо. Після звільнення зі служби ветеран зіткнувся з реальністю цивільного життя – ціни на автомобілі виросли в рази.
– Вживане авто в хорошому стані в Україні може коштувати вполовину дорожче, ніж за кордоном, – пояснює Олег. – Якби була можливість завезти за пільговою ставкою, частину коштів можна було б заощадити для родини. Для багатьох ветеранів автомобіль допомагає швидше адаптуватися до цивільного життя, знайти собі повноцінне заняття. Завдяки транспорту, можна було б працювати, скажімо, в таксі. Бо в шістдесят років знайти добре оплачувану роботу не те, що складно, а практично неможливо.
Обидві історії ветеранів звучать майже однаково. У 2022 році вони були там, де й мали бути, – на фронті. Не стояли в чергах на кордоні, не шукали дешевших машин в Європі, не рахували митні платежі. Вони робили те, що тоді було важливішим за будь-які податки чи пільги. А тепер, коли повномасштабна війна триває вже п’ятий рік, багато хто з ветеранів ставлять просте питання: а чи не час державі нарешті виправити таку несправедливість?
ЗАКОНОПРОЄКТИ ЗАВИСЛИ МІЖ КОМІТЕТАМИ
Ще у 2023 році в Парламенті зареєстрували законопроєкти № 9639 і № 9640. Вони передбачають спрощене ввезення транспортних засобів саме для ветеранів війни. Один із проєктів має змінити Митний кодекс, інший – Податковий. Ідеться про можливість одноразового ввезення одного автомобіля на пільгових умовах для ветеранів, учасників бойових дій і військовослужбовців. Важливо, що це не пільга заради пільги, а інструмент для повернення багатьох захисників до нормального життя, можливість пересуватися, працювати, лікуватися.
– Для ветерана автомобіль, – пояснює народний депутат, член Міжфракційного об’єднання «Розумна політика» Василь Мокан, – це мобільність, доступ до роботи, до лікування, можливість вести власну справу. А в 2022 році держава фактично створила нерівність. Переважна більшість військових просто фізично не могла скористатися пільгами – вони були на фронті. Депутати мали б виправити цю ситуацію, але тут потрібна політична воля. Ключовою проблемою є не відсутність потреби чи правовий вакуум, а політичне небажання рухати законопроєкти. Держава виділяє мільйони на різноманітні програми, але забуває про тих, хто реально ризикував життям і здоров’ям. Пільгове розмитнення – це не про пільги як такі, це про повернення гідності й можливостей для ветеранів. Це питання справедливості, компенсації за втрачений час, за участь у захисті країни.
Законопроєкти №№ 9639 і 9640, на думку депутата Мокана, повинні стати пріоритетом. Навіть якщо одна людина скористається правом на пільгу й придбає авто, то вона може почати нове життя, заробляти для родини, відчувати незалежність. А таких людей тисячі, десятки, а може й сотні тисяч!
– Якщо влада готова взяти ініціативу на себе, – підсумовує Василь Мокан, – доопрацювати й винести її від свого імені, це теж рішення. І такий крок був би найбільш доцільним! Головне, щоб ветерани реально отримали право на пільгове розмитнення.
Інший народний депутат Георгій Мазурашу з парламентської фракції «Слуга народу» також говорить про політичну волю та ще один бік проблеми – максимальний тиск знизу:
– Це може статися вже найближчим часом, якщо буде відповідне бажання в тих, хто реально впливає на ухвалення рішень. Бо формально можливості для цього є, питання не в законодавстві як такому, а в готовності винести проєкти на голосування. Тому важливо, щоб і самі військові й ветерани були активними в цьому питанні. Раджу їм спілкуватися зі своїми обранцями, доносити депутатам власні побажання. Якщо системно показати, що це позиція великої кількості учасників бойових дій, проігнорувати її буде складно. Політики реагують тоді, коли бачать запит, який не можна не помітити.
За його словами, питання зараз перебуває в тій точці, де все залежить від імпульсу. Коли ініціатива перестає бути просто ідеєю, а перетворюється в чітко сформульовану вимогу великої кількості людей, вона переходить у площину, де відкладати рішення стає значно складніше.
Як бачимо, позиції депутатів сходяться в тому, що відповідний закон потрібен і він обов’язково має з’явитися. Коли це відбудеться – не знає ніхто!..
СТРАХИ Й АРГУМЕНТИ
Натомість у Мінфіні й Державній податковій службі обережно ставляться до ідеї пільгового розмитнення. Там побоюються зловживань. А що, коли на ім’я ветеранів почнуть завозити дорогі авто, які фактично будуть використовуватися іншими людьми? Тому схильні обговорювати альтернативу: наприклад, компенсацію вартості технічного засобу – сертифікат на 150 тисяч гривень. Але навіть цей механізм поки що не має чіткої процедури реалізації.
Командир підрозділу «Птахи Мадяра» Роберт Бровді зазначав, що транспорт на війні часто стає таким же важливим ресурсом, як зброя та боєприпаси.
Військовослужбовець Олександр Матяш пропонує дивитися на проблему значно ширше – не лише як на пільгу для ветеранів, а як на симптом більшої системної помилки. За його словами, питання транспорту для військових значно глибше, ніж просто можливість дешевше придбати авто.
– Цей законопроєкт не втілено, – переконаний Олександр, – бо немає прозорого механізму, який би унеможливив зловживання. Насправді, я не люблю пільги. Це не про справедливість, а про потребу. Зараз у моєму підрозділі 46 автомобілів. У них вкладені власні кошти. І якщо війна закінчиться, що з ними робити? Було б справедливо, щоб люди, які на них воювали, могли просто залишити ці машини собі. Комусь потрібен пікап для роботи, комусь невелика машина, а комусь вантажівка, щоб почати власну справу. І це питання точно повернеться та змусить переглянути всю систему, а не лише говорити про окремі пільги.
Навіть особисті історії показують, наскільки чинна система може обмежувати бажання й можливості окремого громадянина. Приміром, у Матяша є дитяча мрія – придбати Ford Mustang 1967 року. І він його здатен придбати, але через існуючі обмеження не зможе розмитнити. Таким чином, він говорить не лише про конкретне авто, а про принцип: система досі не здатна підлаштовуватися під реальні потреби людей. Однак після війни держава все ж буде змушена реагувати.
Питання пільгового розмитнення для ветеранів залишається відкритим уже кілька років. Законопроєкти чекають на розгляд, уряд шукає компроміси, а військові сподіваються на рішення. Для когось це питання бюджетних розрахунків, законодавчих процедур і політичних домовленостей.
Але для ветеранів усе значно простіше. Для них – це справедливість! У 2022 році захисники не мали змоги стояти в чергах на митниці. Вони стояли там, де щодня вирішувалося, чи буде в нашої держави завтрашній день? Чи встоїть країна проти шаленої навали агресора? І, можливо, саме тому сьогодні питання автомобіля для них – це не питання виключно транспорту. Це питання пам’яті держави. Вдячності. І шанс достойно жити після війни для тих, хто на нього заслужив!..
Анастасія БОЙЧЕНКО
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
У селищі Рожнятів на Івано-Франківщині правоохоронці затримали двох молодиків, які в стані алкогольного сп’яніння влаштували бійку, побили ветеранів війни та чинили опір поліції. Фігурантам уже оголосили підозру, суд відправив їх під варту.
Про це повідомляє Національна поліція України.
Інцидент стався 28 березня близько 17:00 на площі Єдності. До поліції звернувся 41-річний мешканець Івано-Франківська та повідомив про побиття свого товариша.
На місце оперативно прибули правоохоронці. Вони виявили заявника, потерпілого та двох агресивно налаштованих молодиків, які перебували напідпитку та порушували громадський порядок.
Як встановили поліцейські, місцеві жителі 2005 та 2006 років народження розпивали алкоголь біля магазину. До них підійшов 39-річний чоловік і зробив зауваження. У відповідь один із юнаків спровокував конфлікт і вдарив чоловіка кілька разів у голову та груди. Після того, як потерпілий упав, обидва нападники продовжили його бити.
Згодом на місце підійшов товариш потерпілого, який викликав поліцію та намагався зупинити напад. Утім, він також зазнав побиття. Обоє постраждалих — ветерани війни.
Поліцейські припинили бійку та затримали зловмисників. Під час затримання ті чинили активний опір: один із нападників ударив правоохоронця в обличчя.
Слідчі затримали фігурантів у порядку ст. 208 КПК України та повідомили їм про підозру за ч. 2 ст. 296 (хуліганство), а також за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 345 КК України (опір працівникові правоохоронного органу).
Суд обрав підозрюваним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Досудове розслідування триває. Процесуальне керівництво здійснює Рожнятівський відділ Калуської окружної прокуратури.
