У Києві стартував новий сезон адаптивних заходів із риболовлі для ветеранів, які проходять лікування та реабілітацію в медичних закладах столиці. До одного з таких заходів долучився мер Києва Віталій Кличко.
Про це він повідомив у своєму Telegram-каналі.
Захід організували на базі «Київ Мілітарі Хаб». Його головна мета — дати ветеранам можливість кілька годин провести поза лікарняними стінами, змінити обстановку та поспілкуватися в неформальній атмосфері.
Віталій Кличко зазначив, що для людей, які довго перебувають у медзакладах, важливо мати прості речі: тишу, природу, можливість побути біля води та поспілкуватися з побратимами. За його словами, такі виїзди допомагають ветеранам відволіктися від лікування та відчути себе більш залученими до звичного життя.
Програму адаптивної риболовлі в Києві запустили минулого року як один із форматів підтримки ветеранів і ветеранок під час реабілітації. За цей час у заходах уже взяли участь близько 100 військових.
Під час виїздів з ветеранами працюють фахівці із супроводу, психологи та спеціалісти зі спортивного напрямку. Вони допомагають учасникам не лише відпочити, а й пройти елементи психологічного відновлення. У міській владі зазначають, що такі ініціативи сприяють соціальній адаптації ветеранів і допомагають їм поступово повертатися до активного життя в громаді.
В Україні готують великі зміни для ветеранів та інших пільговиків, які користуються громадським транспортом. Якщо новий закон ухвалять, проїзд за посвідченням може залишитися в минулому.
Замість того, щоб просто показати ветеранське посвідчення і безкоштовно їхати в автобусі, трамваї чи тролейбусі, ветерани отримуватимуть гроші на спеціальну банківську картку. Цими коштами вони оплачуватимуть кожну поїздку самостійно через валідатор.
Такі зміни передбачає законопроєкт №5651-2, який підготувало Міністерство розвитку громад і територій. Уряд пояснює, що нова система дозволить точно бачити, скільки поїздок здійснили пільговики та скільки грошей на це витратили. Також чиновники вважають, що це допоможе уникнути суперечок між перевізниками та пасажирами, які мають право на пільги.
Для ветеранів війни та військовослужбовців компенсацію за проїзд планують виплачувати з державного бюджету. Тобто кошти на поїздки має надавати держава. Водночас для пенсіонерів та більшості інших пільгових категорій фінансування покладуть на місцеві громади.
Через це розмір компенсацій може відрізнятися залежно від регіону. У великих містах грошей на такі виплати може бути більше, ніж у невеликих громадах.
Новий підхід має зробити систему більш прозорою. Крім того, міста отримають точні дані про кількість пасажирів і зможуть краще планувати роботу громадського транспорту. Однак для ветеранів головна зміна буде заключатися в тому, що замість того, щоб показати водієві посвідчення, тепер доведеться оплачувати проїзд карткою через валідатор.
Наразі законопроєкт ще не ухвалений. Якщо парламент підтримає ініціативу, це стане однією з найбільших реформ транспортних пільг в Україні за останні роки.
Війна змінила Україну не лише на фронті, а й у медицині. За роки повномасштабного вторгнення реабілітація стала одним із ключових викликів для країни — тисячі військових і цивільних потребують не просто лікування, а повного повернення до життя. В Україні формується нова система відновлення: від масштабних національних центрів до приватних ініціатив, які допомагають військовим фізично та психологічно пройти шлях після поранень і травм.
Сьогодні у Київському інституті реабілітації працюють із військовими та цивільними, які проходять складний шлях відновлення після поранень, травм і ампутацій. У центрі поєднують сучасну фізичну реабілітацію, нейрореабілітацію, роботу з протезуванням та індивідуальні програми відновлення для пацієнтів.
Як розповідає медичний представник центру Максим Паламарчук, заклад розпочав роботу у 2021 році як центр неврологічної допомоги та реабілітації. Проте вже з 2022 року основним напрямком стала допомога військовим, які потребують відновлення після поранень, операцій та ампутацій.
Максим Паламарчук
За його словами, станом на 2026 рік повний курс безоплатної реабілітації тут пройшли близько шести тисяч пацієнтів. Сьогодні центр працює в амбулаторному форматі, а щодня його відвідують від 60 до 80 людей.
«Ми стараємося зробити все максимально ергономно і правильно, щоб людина могла повернутися або до професійної діяльності, або до повноцінного цивільного життя», — зазначає Максим Паламарчук.
«У більшості лікарень не використовують таку кількість фізіопроцедур. У нас програма — це не одна-дві процедури на день, а сім-вісім інтервенцій протягом дня. Пацієнт постійно займається, і це дозволяє скоротити терміни відновлення», — розповідає лікар ортопед-травматолог та спеціаліст фізичної та реабілітаційної медицини Юрій Науменко.
Юрій Науменко
У центрі працюють із наслідками мінно-вибухових та вогнепальних поранень, переломами, пошкодженнями нервової системи та післяопераційною реабілітацією. Для цього використовують кріотерапію, лазерну терапію, ударно-хвильові методики та сучасне реабілітаційне обладнання.
Окремий напрям — допомога людям після ампутацій. Як пояснюють спеціалісти центру, процес відновлення після втрати кінцівки — це не лише робота з м’язами, а й адаптація нервової системи та всього тіла до нового способу руху й балансу.
Серед пацієнтів центру — як ветерани, так і військові, які після лікування планують повернутися до служби.
UNBROKEN сьогодні став одним із найбільших реабілітаційних і протезних центрів України. Він працює на базі Першого медоб’єднання Львова та об’єднує хірургію, протезування, фізичну й психологічну реабілітацію в єдину систему допомоги. Сюди на лікування та відновлення приїжджають пацієнти з різних регіонів України. Центр протезування та ортезування за два роки роботи виготовив понад 1100 протезів.
Національний реабілітаційний центр UNBROKEN у Львові сьогодні є одним із найбільших центрів реабілітації, протезування та реконструктивної хірургії в Україні. Створений на базі Першого медичного об’єднання Львова, він об’єднує в єдину систему хірургічне лікування, протезування, фізичну та психологічну реабілітацію. Саме тут допомагають військовим і цивільним, які зазнали важких поранень внаслідок війни.
Одним із ключових напрямів роботи екосистеми UNBROKEN є Центр протезування та ортезування. За два роки роботи його фахівці виготовили понад 1100 протезів для пацієнтів з усієї України.
Як розповідає керівник Центру протезування та ортезування Владислав Сіховський, для кожного пацієнта команда підбирає індивідуальне рішення залежно від характеру травми, фізичних потреб та способу життя.
«Протезування — дуже індивідуальна річ. З кожним пацієнтом ми працюємо окремо, обираючи ту технологію, яка найкраще підійде саме в його випадку», — зазначає він.
Владислав Сіховський
У роботі фахівці поєднують традиційні методики із сучасними цифровими технологіями, зокрема 3D-скануванням та 3D-моделюванням. Після виготовлення протеза пацієнти продовжують відновлення вже разом із фізичними терапевтами.
За словами фізичної терапевтки Христини Цап, головна мета команди — повернути людині максимальну незалежність і мобільність.
«Для когось це можливість знову самостійно пересуватися, для когось — повернутися до роботи, а дехто після реабілітації навіть продовжує військову службу», — говорить вона.
Христина Цап
Одним із таких пацієнтів є військовослужбовець Тарас Якимович на позивний «Дред». Доброволець із 2014 року, учасник оборони Дебальцевого, Київщини, Миколаївщини, боїв за Соледар та Харківського контрнаступу. Після важкого поранення, отриманого у січні 2025 року, він проходить лікування та реабілітацію у Львові. Попри складний шлях відновлення, Тарас активно бере участь у спортивних та соціальних ініціативах центру, займається стрільбою з лука та готується до повернення до активного життя.
Тарас Якимович
Важливою складовою роботи UNBROKEN є також ментальне здоров’я. Як наголошує керівник цього напрямку Олег Березюк, війна поставила перед українською медициною нові виклики, адже дедалі більше пацієнтів потребують комплексної допомоги через поєднання фізичних, психологічних та моральних травм.
Олег Березюк
Superhumans Center — це всеукраїння мережа центрів воєнної травми, яка спеціалізується на протезуванні, реабілітації, психологічній підтримці та соціальній реінтеграції військових і цивільних, які постраждали внаслідок війни. У 2025 році другий центр мережі відкрився у Дніпрі — одному з ключових медичних хабів України, через який проходить значна частина поранених із фронту. Нещодавно Superhumans став першим медичним закладом в Україні, який отримав найвищу міжнародну акредитацію Qmentum International — Diamond від канадської системи Accreditation Canada — одного з головних світових стандартів якості та безпеки медичної допомоги.
У Superhumans Dnipro пацієнти можуть проходити протезування, фізичну та психологічну реабілітацію. Тут працюють лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, психологи, психіатри та фахівці з ерготерапії. Як розповідає експерт із соціальної реінтеграції Іван Марчак, який сам є ветераном російсько-української війни та випускником Superhumans, головна мета центру — повернути людину до активного життя після поранення.
Іван Марчук
Окрему увагу тут приділяють ментальному здоров’ю. У центрі проводять індивідуальні, групові та сімейні психологічні заняття не лише для пацієнтів, а й для їхніх родин.
«Наші пацієнти залишаються нашими пацієнтами пожиттєво. Навіть після виписки вони можуть звернутися по психологічну допомогу у будь-який момент», — зазначає заступниця директора з психічного здоров’я Ольга Пучина.
Ольга Пучина
Важливу роль у відновленні пацієнтів відіграє ерготерапія — напрям, який допомагає людям знову адаптуватися до повсякденного життя після ампутацій та важких травм. Тут пацієнтів навчають догляду за куксою, підготовці до протезування та роботі з чутливістю після операцій.
Одним із головних просторів центру є зал фізичної реабілітації, де пацієнти роблять свої перші кроки з протезами та поступово повертаються до активного життя.
«Найбільший запит — повернути людину до максимально повноцінного життя, яке вона мала до поранення», — говорить фізичний терапевт Євген Рудов.
Євген Рудов
За словами Івана Марчака, за час роботи центру в Дніпрі реабілітацію та протезування тут уже пройшли понад 200 пацієнтів, а фахівці виготовили більше 300 протезних виробів. Усі послуги для військових, цивільних та дітей, які постраждали внаслідок війни, надаються безкоштовно.
Після початку повномасштабної війни реабілітація стала одним із ключових напрямів, навколо якого об’єднуються медики, ветерани, громадські організації та волонтери. Одним із таких прикладів є Академія здоров’я ORTHOSPIN та проєкт «Братику, відпочинь!», який працює на Київщині та Чернігівщині.
Засновник та розробник Академії здоров’я ORTHOSPIN Віталій Боднар займається реабілітацією військових ще з часів АТО. До повномасштабного вторгнення він працював із ветеранами та військовими у Києві та Бердянську. Після окупації міста вирішив продовжити роботу у сфері реабілітації вже на Київщині.
Віталій Боднар
У 2024 році команда створила Академію здоров’я ORTHOSPIN — простір, де поєднують фізичну реабілітацію, роботу з опорно-руховим апаратом та відновлення ветеранів. Окремим напрямом став проєкт «Братику, відпочинь!», започаткований у 2024 році. Його основна ідея — створити для військових та ветеранів безпечний простір для короткотривалого відновлення, спілкування та психологічного розвантаження.
«Ми побачили, як можемо не просто працювати з людьми поодинці, а як можемо відновлювати їх разом, створюючи природні механізми якісної реабілітації», — розповідає Віталій Боднар.
Серед тих, хто регулярно бере участь у проєкті, — ветеран та колишній полонений Владіслав Дрездов. За його словами, для багатьох військових важливо не лише фізичне відновлення, а й можливість знову навчитися довіряти людям після пережитого досвіду війни та полону.
«Не всі ветерани одразу готові приймати допомогу. Але тут хлопці й дівчата бачать щире ставлення і поступово починають відкриватися», — говорить він.
Владіслав Дрездов
До розвитку ініціативи долучилися й самі ветерани. Голова ГО «Народне Благо» Олександр Вялих розповідає, що після власного досвіду відновлення разом із Віталієм Боднарем вони вирішили створити простір, де військові могли б проходити реабілітацію у довірливій атмосфері.
Олександр Вялих
Окрему увагу в проєкті приділяють освіті та професійній адаптації ветеранів. За словами доктора наук Ярослава Журавля, команда працює з кожним ветераном індивідуально, допомагаючи знайти нові можливості для навчання та професійного розвитку після служби.
«Кожен ветеран має свій досвід, свої навички й свої потреби. Тому важливо допомогти людині знайти себе в цивільному житті», — зазначає він.
Ярослав Журавель
Сьогодні реабілітація в Україні стала одним із ключових напрямів медичної та соціальної системи. Поряд із великими національними центрами по всій країні продовжують з’являтися нові ініціативи, які допомагають військовим і цивільним проходити фізичне та психологічне відновлення після війни. І саме від розвитку таких центрів та програм залежатиме, наскільки ефективно Україна зможе допомогти людям повернутися до повноцінного життя.
Після майже трьох років військової служби, лікування та реабілітації ветеран з Одещини Володимир Сорокін повернувся до підприємництва. Після поранення на фронті він відновив власну справу та започаткував бренд, під яким реалізує горіхи, ягоди й лікарські рослини.
До початку повномасштабного вторгнення Володимир Сорокін займався заготівлею горіхів і працював як підприємець у Подільську та сусідніх громадах. З початком великої війни чоловік долучився до територіальної оборони Одещини, а власну справу був змушений закрити.
«З першого ж дня я відправився в територіальну оборону Одещини. Звісно, я все покинув, навіть не просто прикрив усе, закрив повністю і припинив свою діяльність», – розповідає ветеран.
У лавах війська він прослужив майже три роки та виконував бойові завдання на різних напрямках. Службу завершив після поранення, отриманого на Покровському напрямку.
«У мене вийшло рівно 999 днів служби. Я не можу сказати, що я герой. Я звичайний піхотинець. Це звичайна справа чоловіча. Я вважаю, що зробив усе правильно», – говорить захисник.
Влітку 2024 року під час ротації група військових потрапила під удар. Володимир отримав поранення руки, ноги та голови. Після контузії він досі має проблеми зі слухом і зором, а також постійний шум у вухах.
Повернувшись додому після лікування та реабілітації, ветеран вирішив знову зайнятися підприємництвом, хоча через наслідки поранення вже не міг виконувати значну частину фізичної роботи.
«Я не знав, чи буду я взагалі починати це. Бо після поранення в мене обмежена діяльність, я вже не можу сам нічого робити. Але все ж таки вирішив розпочати все спочатку», – розповідає Володимир Сорокін.
Для відновлення справи чоловік повторно зареєстрував ФОП і розширив асортимент продукції. Окрім горіхів, тепер він займається заготівлею та продажем лікарських трав, ягід і коріння рослин. Сировину збирають місцеві жителі, а підготовкою продукції до реалізації займається родина ветерана.
За словами Володимира, важливу роль у розвитку справи відіграє підтримка близьких. Донька допомагає з просуванням продукції в інтернеті та соціальних мережах, а друзі й побратими долучаються до виконання фізичної роботи.
Для свого бізнесу ветеран обрав назву «Горіхомет». Водночас головною метою він називає не лише розвиток підприємництва, а й бажання підтримати інших ветеранів власним прикладом.
«Я хочу показати на собі, що можна відновлюватися, можна повертатися до життя, починати свої справи. І жити далі. Це буде мотивувати вас, і ви будете існувати далі. Нехай воно буде невеликою справою, але ви будете зайняті, і це сподобається і вам, і навколишньому вашому оточенню, вашим рідним», – говорить Володимир Сорокін.
Програма стартувала на початку літа і діятиме до початку осені. Дітям доступне не лише плавання. На території зони відпочинку також працюють додаткові активності — зокрема батути та надувні гірки.
За перші дні роботи програми нею вже скористалися близько десяти дітей.
“Війна триває, але ж діти виростають, і потрібно дати їм щось гарне у цей складний час. Адже їм важко все переживати, тому потрібно їх якось відволікти, розвантажити їхню психіку, дати позитивні емоції, щоб не тільки морок і сум був на душі у дітей”, – відзначив працівник басейну “Radiant” Данило Вороненко.
Басейн розташований у Хортицькому районі Запоріжжя. Безкоштовні відвідування передбачені двічі на тиждень — у понеділок і середу з 09:00 до 11:00. Щоб скористатися програмою, потрібно пройти попередню реєстрацію. Зробити це можна двома способами: залишити заявку у Viber-групі Департаменту з питань ветеранської політики або звернутися особисто до «Кімнати Ветерана», які працюють у кожному районі міста.
Програма реалізується другий рік поспіль. Її впроваджують Департамент з питань ветеранської політики міської ради спільно з адміністрацією спортивного комплексу.
На Прикарпатті відбулася зустріч ветеранів з представниками місцевої та обласної влади, ТЦК і Нацполіції. Зустріч зініціювало об’єднання ветеранів «Покуття», щоб обговорити проблеми, які накопичилися, та знайти шляхи їх вирішення.
Зустріч відбулася у Заболотівському будинку культури. На неї запросили представників влади різних рівнів, ТЦК і Нацполіції. Окремо ветерани очікували на участь голови Івано-Франківської ОВА Світлани Онищук, однак вона не приїхала. Натомість делегацію очолив її заступник, полковник Володимир Бабанін. Ветеранів обурила відсутність онищук:
“Ми ні отримали від нех ніякої відповіді на попередні звернення. Іде повне нехтування, вона не хоче зустрічатися з ветеранами. Чому так? Я не знаю”, — розводить руками голова ГО Василь Дідушко.
Василь Дідушко
Серед учасників також були представники обласного департаменту охорони здоров’я, ветеранської політики, районної адміністрації та поліції.
Під час зустрічі ветерани підняли кілька ключових проблем. Зокрема — доступ до ліків, які реально потрібні за медичними показниками, а не лише тих, що входять у формальні державні програми. Також обговорювали, куди саме має звертатися ветеран або військовий для отримання безоплатних ліків у випадках, коли лікування не покривається програмами. Велику частину зустрічі присвятили питанням медицини та реабілітації ветеранів.
Ще одне питання — координація ветеранських організацій. Зокрема, чи може бути створена незалежна рада ветеранів при області, яка представлятиме інтереси всіх, а не окремих груп. Окремо ветерани порушили тему рівності між організаціями та доступу до співпраці з владою незалежно від політичної лояльності.
Також говорили про випадки конфліктів у ветеранському середовищі, зокрема розпалювання ворожнечі між ветеранами в окремих громадах. Учасники наголошували, що подібні ситуації потрібно вирішувати законним шляхом і з реакцією відповідальних органів. За словами учасників, у деяких громадах також виникають конфлікти між ветеранськими групами та місцевою владою. Ветерани заявляли, що іноді стикаються з образами або некоректними висловлюваннями, і наполягають на офіційній реакції на такі випадки.
“Є і ганебне ставлення до втеренаів, побиття ветеранів, обзивання ветеранів. Тому ми мусимо самі себе захищати, бо поки що немає надії ні на кого. З боку органів ми бачимо бездіяльність, і це треба виправляти. Ми себе захистила на війні і готові захищати себе тут”, — говорить заступник голови ГО Ігор Одинський.
Ігор Одинський
Зустріч тривала близько чотирьох годин. Одинський додав, що ветерани загалом задоволені розмовою. За його словами, частину питань вдалося узгодити, інші взяли в роботу. Він зазначив, що влада зафіксувала звернення і пообіцяла реагувати на них у подальшому.
Організація «Покуття» об’єднує понад 300 ветеранів, переважно з Коломийського району, а також із Косівського та Верховинського районів. За словами одного зі співзасновників Василя Дідушка, основна ідея спільноти — справедливість, чесність і підтримка ветеранів як на фронті, так і в цивільному житті.
30 травня 2026 року на столичному стадіоні навчально-тренувального комплексу ім. Віктора Баннікова відбувся турнір з мініфутболу серед учасників бойових дій, ветеранів війни, військовослужбовців, співробітників державних установ і силових структур.
Змагання проводилися з метою підтримки ветеранів і військовослужбовців, популяризації здорового способу життя, спортивного братерства та єдності. Турнір організували Українська асоціація футболу та Київський міський центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» за підтримки Департаменту молоді та спорту Київської міської державної адміністрації.
Цей спортивний захід став не лише майданчиком для футбольних баталій, а й місцем зустрічі побратимів, друзів та однодумців, яких об’єднують спільний досвід, служба та любов до спорту.
Відкриваючи турнір, заступник Міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько наголосив на особливій ролі спорту у житті ветеранів та військовослужбовців. «Сьогодні ми з вами формуємо новітню сучасну культуру, і спорт став невід’ємною складовою не лише для сил безпеки і оборони країни, діючих військовослужбовців, а й можливістю ветеранів повертатись до активного життя. Сподіваюсь, що разом з Українською асоціацією футболу ми збудуємо спільну Лігу, де кожен ветеран, повертаючись до цивільного життя, матиме можливість знаходити себе через спорт», – зазначив посадовець.
Дощова погода не стала на заваді
Погода того дня випробовувала учасників на міцність не менше, ніж суперники. Від самого ранку над столицею нависли важкі хмари, а дрібний дощ час від часу перетворювався на справжню зливу. Поле ставало слизьким, м’яч поводився непередбачувано, а кожен ривок вимагав додаткових фізичних зусиль.
Втім, ані негода, ані складні умови не завадили футболістам демонструвати характер, витривалість і високий рівень майстерності. Не менш відданими залишалися й уболівальники, які під дощем підтримували свої команди з трибун.
У турнірі взяли участь 12 команд, які були розподілені на три групи. До групи А увійшли ФК «Північ – АРТА», ФК «Вовкулаки», ФК ДТП та ФК НАВС. У групі Б змагалися ФК «Омега», ФК В/Ч 3030, ФК «Анубіс» та ФК «Моноліт» Козятин. Групу В сформували ФК НУОУ, ФК 2260, ФК «Альянс» і ФК НАЗК.
Матчі проходили одночасно на трьох футбольних полях. Такий формат додавав турніру особливої динаміки: боротьба вирувала буквально на кожному клаптику стадіону. Емоції подекуди били через край, однак завдяки досвідченим арбітрам спортивний дух завжди брав гору над надмірними пристрастями.
Більше, ніж команда
Для багатьох учасників футбол давно став не просто захопленням, а важливою частиною життя та психологічної реабілітації. Гравець команди «Друзі та Побратими» (ДТП) Артем Шутковський розповів, що їхній колектив сформувався задовго до повномасштабного вторгнення: «Наша команда – це сформований колектив, який об’єднує не лише спортивний контекст. Гравці команди знайомі між собою ще до початку повномасштабного вторгнення. На початках нас зблизив футбол, а згодом додалися й інші види спільного дозвілля. Це дуже згуртовує».
За словами футболіста, турнір став можливістю не лише позмагатися, а й зустрітися з друзями та побратимами, яких давно не бачили. «Ми живемо в такий час, коли велика кількість факторів впливають на психічне здоров’я. Тому футбольні змагання – це відпочинок думками, можливість психологічно перезавантажитися, переключитися з буденності на щось цікавіше», – зазначив Артем.
Схожі думки висловив і Андрій, гравець команди «Вовкулаки». Попри те, що його команда цього разу виступала неповним складом, він наголошує: «Результат – не головна річ. Подібного роду змагання – це можливість розвіятися, забути про все на світі, сконцентруватися виключно на грі й отримати задоволення».Особливо цінною, на його думку, є атмосфера взаємної підтримки: «Додаткової мотивації надають люди, які сьогодні тут зібралися: і ветерани, і вболівальники на трибунах».
Спорт як шлях до повернення
У кулуарах турніру Руслан Приходько наголосив, що подібні заходи мають значення далеко за межами спортивних результатів: «Сьогоднішній футбольний турнір – це про суперництво між підрозділами, здорову конкуренцію, розвиток спільноти і здоровий спосіб життя. А ще – і це головне – про формування суспільної думки й культури поваги до військовослужбовців і ветеранів».
За його словами, суспільство повинно бачити ветеранів сильними, активними та успішними. «Незалежно від того, які людина отримала поранення чи контузії, ми бачимо перед собою потужних левів, які є красою нашої нації».Посадовець також підкреслив, що спорт допомагає військовим і ветеранам зберігати відчуття команди та побратимства: «Ніщо так не об’єднує, як спорт: кожен гравець на футбольному полі буде битися за свого побратима рівно так само, як на полі бою».
Фінал, гідний чемпіонів
Після напружених групових матчів до півфіналу пробилися ФК НАВС, ФК «Омега», ФК 2260 та ФК «Північ – АРТА». Матч за третє місце між ФК «Омега» та ФК 2260 завершився мінімальною перемогою «Омеги» з рахунком 1:0.
Справжньою окрасою турніру став фінал між командами ФК НАВС та ФК «Північ – АРТА». Глядачі побачили видовищний і напружений поєдинок, у якому жодна зі сторін не хотіла поступатися. Основний час завершився бойовою нічиєю – 3:3. Переможця довелося визначати в серії післяматчевих пенальті. Холоднокровніше у вирішальний момент діяли футболісти «Північ – АРТА», які й здобули чемпіонський титул.
Після фінального свистка гравець і тренер команди-переможця «Північ – АРТА» Станіслав Донцев зізнався, що погодні умови стали серйозним випробуванням: «Починали сьогоднішню гру ми не дуже потужно. Ми такі хлопці, котрі не люблять дощової погоди (Сміється, – Прим. ред.). Але вдалося взяти себе в руки і здобути класний результат».Водночас він наголосив, що найбільша цінність таких турнірів – це не медалі. «Дуже круто, що через участь у таких змаганнях хлопці мають можливість трохи перезавантажитись психологічно, отримати позитивні емоції».
Результати турніру:
1 місце — ФК «Північ – АРТА» 2 місце — ФК НАВС 3 місце — ФК «Омега»
Індивідуальні нагороди:
Найкращий захисник — Олександр Лукаш (ФК 2260)
Найкращий воротар — Ілля Янута (ФК НАВС)
Найкращий гравець — Євген Сакільський (ФК «Північ – АРТА»)
Фінальний свисток підбив підсумки турніру, але не завершив його головної місії. Цього дня на полі перемагали не лише окремі команди — перемагали дружба, взаємопідтримка, сила характеру та віра в майбутнє.
Адже саме такі змагання допомагають ветеранам і військовослужбовцям відчувати підтримку суспільства, знаходити нові сенси після фронту, зберігати побратимські зв’язки та повертатися до активного життя. А для цивільних вони стають нагадуванням про людей, завдяки яким Україна продовжує боротися й жити.
Бо там, де спорт об’єднує серця ветеранів, військових і цивільних, народжується не просто команда — народжується сильна, згуртована країна.
Юлія Сахарова
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
Державна система супроводу ветеранів, на яку було спрямовано мільярди гривень бюджетних коштів, поки що працює лише на 20% від запланованого масштабу. Таких висновків дійшла Рахункова палата за результатами аудиту програми.
Звіт оприлюднили 28 травня. Перевірка охопила 2023–2025 роки та виявила цілу низку проблем у плануванні, фінансуванні, кадровому забезпеченні та організації роботи нової системи.
Ідея створення інституту помічника ветерана передбачала персональну підтримку захисників після завершення служби. Такі фахівці мали допомагати ветеранам отримувати соціальні, медичні та адміністративні послуги, а також сприяти працевлаштуванню та адаптації до цивільного життя.
Проте, як показала перевірка, перед впровадженням данної ініціативи не було проведено аналізу потреб громад. Тобто посаду ввели, попередньо не з’ясувавши, чи вона взагалі потрібна. У Міністерстві у справах ветеранів не створили механізмів для визначення фактичної потреби в таких спеціалістах, не оцінили кадрові можливості громад та не врахували їхню готовність до впровадження програми.
У результаті виникла суттєва різниця між планами та реальністю. Якщо у 2024 році Міністерство визначило потребу у 15 тисячах фахівців, то регіони повідомили про готовність створити лише 1360 посад. До кінця 2024 року вдалося працевлаштувати лише 485 осіб. Станом на жовтень 2025 року в громадах працювали близько 2 тисяч фахівців із супроводу ветеранів.
Понад 20% громад взагалі не створили таких посад.
Відбор кандидатів також проводився із суттєвими порушеннями строків подання документів, правил проведення співбесід та умов працевлаштування. Крім того, існувала можливість проводити конкурс навіть за відсутності вакантної посади.
Окремі зауваження аудитори висловили щодо обліку даних про ветеранів. На початок 2025 року в державному реєстрі налічувалося близько 1,5 мільйона ветеранів. Водночас система не містила повної інформації про всі категорії осіб, які мають право на державну підтримку. Через хаос в данних неможливо скласти прозору звітність, яка б відповідала реальності. Наприклад, станом на 3 липня 2025 року система містила інформацію про 63,9 тисячі заяв ветеранів, а вже через чотири дні цей показник зменшився до 54,5 тисячі. На 1 жовтня кількість заяв у звітності зросла до 95,1 тисячі. Водночас на платформі «е-Ветеран» на ту саму дату відображалося лише 56,5 тисячі заяв. Причини таких суттєвих розбіжностей аудиторам пояснити не змогли.
Значні питання виникли і щодо використання бюджетних коштів. Через помилки у плануванні у 2024 році та протягом дев’яти місяців 2025 року довелося перерозподілити 84% передбаченої субвенції, а це приблизно 5,7 млрд грн. Ці гроші були закладені на оплату праці фахівців із супроводу ветеранів, яких так і не вдалося знайти за відсутністю потреби в них.
Більше того, під час аудиту також встановили, що в державі відсутні єдині стандарти організації роботи таких фахівців. Частина працівників не мала електронних ключів та доступу до платформи «е-Ветеран», а сама система не була інтегрована з іншими державними реєстрами. Через це значний обсяг роботи доводилося виконувати вручну.
В тих громадах, де все ж таки вдалося влаштувати помічників ветеранів, не всюди були забезпечені належні умови праці. У 12 перевірених установах фахівці працювали в спільних кабінетах з іншими працівниками. В окремих випадках співробітники використовували власну техніку та засоби зв’язку, що створювало ризики для захисту персональних даних.
Майже третина приміщень не була адаптована для людей з інвалідністю. Для системи, яка має обслуговувати ветеранів війни, зокрема людей після поранень, ампутацій або тяжкого лікування, це критична проблема.
Міністерство ветеранів вже взялося виправляти частину недоліків. Зокрема, там пообіцяли вчасно перераховувати гроші громадам у 2026 році. Також у 14 областях уже тестують нову систему, яка допоможе працівникам швидше обробляти звернення ветеранів і менше часу витрачати на паперову роботу та звітність.
Окремі громади також покращили умови роботи спеціалістів. Для них облаштовують окремі приміщення та виділяють кошти на створення робочих місць.
За результатами аудиту Рахункова палата рекомендувала Міністерству ветеранів краще планувати витрати та потребу у фахівцях, покращити систему обліку даних і встановити єдині правила роботи для спеціалістів у громадах. Звіт уже готують до передачі Верховній Раді, Кабміну та іншим державним органам. Після офіційного оприлюднення він з’явиться на сайті Рахункової палати.
Підтримка ветеранів після завершення війни може стати одним із найбільших фінансових викликів для України. Якщо держава вже зараз не почне системно готуватися до цього, країна ризикує зіткнутися не лише із соціальними, а й серйозними економічними проблемами.
Про це заявив колишній радник президента та економіст Олег Устенко.
Устенко стверджує, що ветеранська політика не повинна обмежуватися створенням профільних структур, призначенням посадовців або публічними заявами. Головне питання — як забезпечити реальну підтримку сотням тисяч людей, які повернуться до цивільного життя після війни.
Економіст звертає увагу, що міжнародний досвід показує: найбільше навантаження на державу у ветеранській сфері виникає приблизно через п’ять років після завершення бойових дій. Саме тоді різко зростають потреби у медичній допомозі, реабілітації, психологічній підтримці, перекваліфікації та соціальному супроводі ветеранів.
На думку Устенка, зараз держава не має достатньої готовності до майбутніх викликів.
“Сентиментальні розмови з прапорами, піснями й танцями недостатні. Людям треба дати матеріальну основу для їхнього теперішнього й майбутнього життя. Вони дуже багато зробили для держави,” — говорить експерт.
Вже сьогодні необхідно створювати ефективні програми протезування, забезпечення житлом, працевлаштування та адаптації ветеранів і людей з інвалідністю.
Окремою проблемою залишається доступність інфраструктури. Поодинокі приклади облаштування безбар’єрного середовища не вирішать проблему в масштабах країни, особливо для людей, які проживають у невеликих містах і селах.
Не менш важливим питанням є працевлаштування ветеранів. На думку експерта, роботодавці мають отримати реальні стимули для створення робочих місць для ветеранів та людей з інвалідністю. Без таких механізмів інтеграція великої кількості колишніх військових у цивільне життя може суттєво ускладнитися.
За розрахунками Устенка, підтримка кожних 100 тисяч ветеранів потребуватиме щонайменше одного мільярда доларів на рік. Якщо ж кількість ветеранів сягне приблизно 1,5 мільйона осіб, що відповідає нинішнім прогнозам, загальні витрати становитимуть близько 15 мільярдів доларів щороку. Це еквівалентно приблизно 7% ВВП України.
Знайти такі кошти за рахунок міжнародних кредитів навряд чи вдасться. Тому головним джерелом фінансування має стати розвиток власної економіки.
Тож Україні необхідно вже зараз працювати над прискоренням економічного зростання, переглядати бюджетні пріоритети та більш раціонально розподіляти державні витрати, щоб в майбутньому мати фінансові можливості забезпечити гідне життя людям, які віддали своє здоров’я за Україну.
За словами Устенко, люди, які захищали країну, потребуватимуть не лише моральної вдячності, а й реальних механізмів для відновлення здоров’я, працевлаштування та повноцінного життя. Саме тому питання підтримки ветеранів вже сьогодні стає не лише соціальним, а й одним із ключових економічних викликів для України.
У Харкові планують створити Палац ветеранів. Для реалізації проєкту розглядають будівлю Палацу культури «Залізничник», яка була пошкоджена внаслідок російських обстрілів у 2022 році.
Про це 3 червня під час спілкування з журналістами повідомив начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.
За його словами, наразі триває процес передачі будівлі у комунальну власність області. Об’єкт розташований поблизу спортивного комплексу Локомотив та має значну територію, що дозволяє реалізувати масштабний ветеранський простір. Фінансування проєкту планує забезпечити Міністерство у справах ветеранів України.
Як зазначив Синєгубов, через безпекову ситуацію в Харкові створення ветеранських об’єктів потребує особливого підходу. Саме тому для майбутнього Палацу ветеранів вирішили використати вже існуючу будівлю, а не будувати новий об’єкт з нуля.
У новому просторі планують облаштувати Центр надання адміністративних послуг, сервісні зони, спортивні локації та місця для спілкування ветеранів, ветеранок і членів їхніх родин.
Також Палац ветеранів має стати центром підтримки захисників та захисниць після повернення до цивільного життя. Йдеться про допомогу з оформленням документів, отриманням соціальних послуг, житла, медичної допомоги та інших питань, які виникають у ветеранів.
Наразі проєкт перебуває на етапі підготовки, а остаточні терміни створення Палацу ветеранів поки не озвучуються.
