30 травня 2026 року на столичному стадіоні навчально-тренувального комплексу ім. Віктора Баннікова відбувся турнір з мініфутболу серед учасників бойових дій, ветеранів війни, військовослужбовців, співробітників державних установ і силових структур.
Змагання проводилися з метою підтримки ветеранів і військовослужбовців, популяризації здорового способу життя, спортивного братерства та єдності. Турнір організували Українська асоціація футболу та Київський міський центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» за підтримки Департаменту молоді та спорту Київської міської державної адміністрації.
Цей спортивний захід став не лише майданчиком для футбольних баталій, а й місцем зустрічі побратимів, друзів та однодумців, яких об’єднують спільний досвід, служба та любов до спорту.
Відкриваючи турнір, заступник Міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько наголосив на особливій ролі спорту у житті ветеранів та військовослужбовців. «Сьогодні ми з вами формуємо новітню сучасну культуру, і спорт став невід’ємною складовою не лише для сил безпеки і оборони країни, діючих військовослужбовців, а й можливістю ветеранів повертатись до активного життя. Сподіваюсь, що разом з Українською асоціацією футболу ми збудуємо спільну Лігу, де кожен ветеран, повертаючись до цивільного життя, матиме можливість знаходити себе через спорт», – зазначив посадовець.
Дощова погода не стала на заваді
Погода того дня випробовувала учасників на міцність не менше, ніж суперники. Від самого ранку над столицею нависли важкі хмари, а дрібний дощ час від часу перетворювався на справжню зливу. Поле ставало слизьким, м’яч поводився непередбачувано, а кожен ривок вимагав додаткових фізичних зусиль.
Втім, ані негода, ані складні умови не завадили футболістам демонструвати характер, витривалість і високий рівень майстерності. Не менш відданими залишалися й уболівальники, які під дощем підтримували свої команди з трибун.
У турнірі взяли участь 12 команд, які були розподілені на три групи. До групи А увійшли ФК «Північ – АРТА», ФК «Вовкулаки», ФК ДТП та ФК НАВС. У групі Б змагалися ФК «Омега», ФК В/Ч 3030, ФК «Анубіс» та ФК «Моноліт» Козятин. Групу В сформували ФК НУОУ, ФК 2260, ФК «Альянс» і ФК НАЗК.
Матчі проходили одночасно на трьох футбольних полях. Такий формат додавав турніру особливої динаміки: боротьба вирувала буквально на кожному клаптику стадіону. Емоції подекуди били через край, однак завдяки досвідченим арбітрам спортивний дух завжди брав гору над надмірними пристрастями.
Більше, ніж команда
Для багатьох учасників футбол давно став не просто захопленням, а важливою частиною життя та психологічної реабілітації. Гравець команди «Друзі та Побратими» (ДТП) Артем Шутковський розповів, що їхній колектив сформувався задовго до повномасштабного вторгнення: «Наша команда – це сформований колектив, який об’єднує не лише спортивний контекст. Гравці команди знайомі між собою ще до початку повномасштабного вторгнення. На початках нас зблизив футбол, а згодом додалися й інші види спільного дозвілля. Це дуже згуртовує».
За словами футболіста, турнір став можливістю не лише позмагатися, а й зустрітися з друзями та побратимами, яких давно не бачили. «Ми живемо в такий час, коли велика кількість факторів впливають на психічне здоров’я. Тому футбольні змагання – це відпочинок думками, можливість психологічно перезавантажитися, переключитися з буденності на щось цікавіше», – зазначив Артем.
Схожі думки висловив і Андрій, гравець команди «Вовкулаки». Попри те, що його команда цього разу виступала неповним складом, він наголошує: «Результат – не головна річ. Подібного роду змагання – це можливість розвіятися, забути про все на світі, сконцентруватися виключно на грі й отримати задоволення». Особливо цінною, на його думку, є атмосфера взаємної підтримки: «Додаткової мотивації надають люди, які сьогодні тут зібралися: і ветерани, і вболівальники на трибунах».
Спорт як шлях до повернення
У кулуарах турніру Руслан Приходько наголосив, що подібні заходи мають значення далеко за межами спортивних результатів: «Сьогоднішній футбольний турнір – це про суперництво між підрозділами, здорову конкуренцію, розвиток спільноти і здоровий спосіб життя. А ще – і це головне – про формування суспільної думки й культури поваги до військовослужбовців і ветеранів».
За його словами, суспільство повинно бачити ветеранів сильними, активними та успішними. «Незалежно від того, які людина отримала поранення чи контузії, ми бачимо перед собою потужних левів, які є красою нашої нації». Посадовець також підкреслив, що спорт допомагає військовим і ветеранам зберігати відчуття команди та побратимства: «Ніщо так не об’єднує, як спорт: кожен гравець на футбольному полі буде битися за свого побратима рівно так само, як на полі бою».
Фінал, гідний чемпіонів
Після напружених групових матчів до півфіналу пробилися ФК НАВС, ФК «Омега», ФК 2260 та ФК «Північ – АРТА». Матч за третє місце між ФК «Омега» та ФК 2260 завершився мінімальною перемогою «Омеги» з рахунком 1:0.
Справжньою окрасою турніру став фінал між командами ФК НАВС та ФК «Північ – АРТА». Глядачі побачили видовищний і напружений поєдинок, у якому жодна зі сторін не хотіла поступатися. Основний час завершився бойовою нічиєю – 3:3. Переможця довелося визначати в серії післяматчевих пенальті. Холоднокровніше у вирішальний момент діяли футболісти «Північ – АРТА», які й здобули чемпіонський титул.
Після фінального свистка гравець і тренер команди-переможця «Північ – АРТА» Станіслав Донцев зізнався, що погодні умови стали серйозним випробуванням: «Починали сьогоднішню гру ми не дуже потужно. Ми такі хлопці, котрі не люблять дощової погоди (Сміється, – Прим. ред.). Але вдалося взяти себе в руки і здобути класний результат». Водночас він наголосив, що найбільша цінність таких турнірів – це не медалі. «Дуже круто, що через участь у таких змаганнях хлопці мають можливість трохи перезавантажитись психологічно, отримати позитивні емоції».
Результати турніру:
1 місце — ФК «Північ – АРТА»
2 місце — ФК НАВС
3 місце — ФК «Омега»
Індивідуальні нагороди:
Найкращий захисник — Олександр Лукаш (ФК 2260)
Найкращий воротар — Ілля Янута (ФК НАВС)
Найкращий гравець — Євген Сакільський (ФК «Північ – АРТА»)
Найкращий нападник — Владислав Братаненко (ФК «Омега»)
Перемога, яка вимірюється не лише рахунком
Фінальний свисток підбив підсумки турніру, але не завершив його головної місії. Цього дня на полі перемагали не лише окремі команди — перемагали дружба, взаємопідтримка, сила характеру та віра в майбутнє.
Адже саме такі змагання допомагають ветеранам і військовослужбовцям відчувати підтримку суспільства, знаходити нові сенси після фронту, зберігати побратимські зв’язки та повертатися до активного життя. А для цивільних вони стають нагадуванням про людей, завдяки яким Україна продовжує боротися й жити.
Бо там, де спорт об’єднує серця ветеранів, військових і цивільних, народжується не просто команда — народжується сильна, згуртована країна.
Юлія Сахарова
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)