У громадах Івано-Франківського району ветерани та учасники бойових дій можуть займатися різними видами спорту в спортивних закладах, секціях і реабілітаційних центрах. Такий підхід спрямований на фізичне відновлення та соціальну адаптацію через регулярну рухову активність.
У регіоні працює низка спортивних організацій і установ, які залучають ветеранів до занять фізичною культурою. Серед них — мережі спортивних клубів «Animal Gym», «Hazard Gym» та «Альянс», а також Муніципальний фізкультурно-оздоровчий центр в Івано-Франківську.
Ветерани також можуть відвідувати заняття у відокремленому структурному підрозділі «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання НУФВСУ», де доступні плавання, легка й важка атлетика, настільний теніс та футбол на милицях. Подібні можливості пропонує й Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу.
Окремі спортивні напрями розвивають бійцівський клуб «Петрос», дитячо-юнацький спортивний клуб «Ринг», а також міський осередок Національної федерації кікбоксингу України WAKO, де проводять заняття з таеквон-до та кікбоксингу.
Додатково для ветеранів діють спеціалізовані ініціативи з адаптивного спорту. Зокрема, футбольна команда на милицях АМП ФК «Бартка» для ветеранів з ампутаціями, міська федерація стрільби з лука, відкритий спортивний простір «Стронг воркаут» біля стадіону «Рух», безбар’єрний спортзал у професійному будівельному ліцеї та громадська організація «Полюби Долю», яка працює з адаптивними видами спорту.
Для мешканців Рогатинської територіальної громади доступні заняття в Рогатинській дитячо-юнацькій спортивній школі обласної ради та спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву.
Розгалужена мережа спортивних закладів, клубів і громадських організацій дає змогу ветеранам Івано-Франківського району обирати різні напрями фізичної активності, що сприяють фізичній реабілітації, психологічному відновленню та підвищенню якості життя.
Ветерани у місті Українка можуть безоплатно долучитися до групи психологічної підтримки «Коло взаємодопомоги», яка працює у форматі відкритих зустрічей у безпечному просторі.
Групу створили для ветеранів, які потребують емоційної підтримки, спілкування з побратимами та допомоги в адаптації до цивільного життя. Зустрічі проходять на базі Сіверськодонецької лікарні за адресою: вулиця Київська, 1.
Учасники можуть вільно приходити, щоб поділитися переживаннями, отримати підтримку та допомогу у подоланні стресу й тривоги. Формат зустрічей передбачає живе спілкування у колі людей з подібним досвідом.
Групу веде досвідчений психолог Оксана Чуб. Участь у заняттях безкоштовна — ветерани можуть долучатися без попереднього запису або зареєструватися заздалегідь.
У Вінницькій області діє розгалужена мережа медичних закладів, де можна отримати стаціонарну та амбулаторну реабілітаційну допомогу за пакетами НСЗУ. Послуги доступні як в обласному центрі, так і в громадах, що дозволяє пацієнтам проходити відновлення ближче до місця проживання.
Повномасштабна війна суттєво збільшила потребу в реабілітаційній допомозі для військових, ветеранів і цивільного населення. У відповідь на це у Вінницькій області протягом останніх двох років розширили мережу медичних закладів, які надають реабілітаційні послуги дітям і дорослим у межах пакетів Національної служби здоров’я України.
Наразі реабілітаційна допомога доступна в лікарнях різних рівнів — від надкластерних до загальних — у громадах області. Це дає змогу пацієнтам уникати тривалих поїздок до обласного центру.
Стаціонарну та амбулаторну реабілітацію надають:
Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова;
Вінницький обласний клінічний медичний реабілітаційний центр ветеранів війни та радіаційного захисту населення;
Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка;
Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини»;
Гайсинська, Тульчинська, Хмільницька, Калинівська та Козятинська центральні районні лікарні;
Ладижинська та Немирівська міські лікарні;
Ямпільська територіальна лікарня.
Амбулаторну реабілітацію також можна пройти в Літинській центральній районній лікарні.
За наявними даними, упродовж 2025 року стаціонарну реабілітаційну допомогу у Вінницькій області отримали понад 12 тисяч пацієнтів, амбулаторну — понад 6 тисяч осіб.
Діючих військовослужбовців і ветеранів разом із подружжям запрошують долучитися до кількаденної реабілітаційно-відпочинкової мандрівки в Карпати з елементами психологічної підтримки. Участь для учасників бойових дій є безкоштовною.
Про це повідомляють організатори волонтерської ініціативи.
Волонтерська команда анонсувала сімейну реабілітаційно-відпочинкову мандрівку в Карпати, яка відбудеться з 22 по 25 січня. До участі запрошують діючих військовослужбовців та ветеранів разом із найближчими членами родини — дружиною або чоловіком. Участь з дітьми програмою не передбачена.
Мандрівка проходитиме у туристичному притулку «Перелісок», розташованому в гірській місцевості на Свидовецький хребет. Формат поєднує активний туризм із груповими сесіями психологічної підтримки.
Для учасників бойових дій участь у програмі є безкоштовною. Цивільні члени родин самостійно оплачують проживання, харчування та трансфер — організаційний внесок становить 2000 гривень.
Організатори попереджають, що програма розрахована на фізично підготовлених учасників. Зокрема, передбачений піший підйом до притулку з рюкзаками вагою 10–15 кг на відстань 7 км, а також радіальні виходи до 12 км у гірській місцевості з перепадами висоти. Пересування здійснюватиметься на снігоступах.
Учасники повинні мати власне індивідуальне екіпірування — зимовий одяг і взуття, рюкзаки, термоси, ліхтарики та аптечки. Спеціальне спорядження, зокрема снігоступи й трекінгові палиці, можна буде взяти напрокат на місці.
Програма мандрівки передбачає збір учасників на залізничному вокзалі міста Рахів, піший підйом до притулку, прогулянки гірським хребтом, відвідування лісових маршрутів, а також щоденні групові сесії психологічної підтримки. Завершення мандрівки заплановане на 25 січня з поверненням до Рахова близько 14:00.
Організатори наголошують, що всі програми є безалкогольними — вживання спиртних напоїв і наркотичних речовин заборонене. У разі порушення цього правила учасник буде змушений самостійно залишити місце проведення заходу.
Для участі необхідна попередня реєстрація через онлайн-форму.
Після її заповнення організатори зв’язуються з учасниками для підтвердження. Контактний номер для невідкладних питань: +380958462170.
На цифровій платформі ВетеранPro з’явився новий розділ «Регіональні можливості», який дозволяє швидко знайти місцеві програми та сервіси підтримки ветеранів і ветеранок у конкретних громадах та областях України.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів.
Новий розділ містить інформацію про послуги, програми й сервіси підтримки на місцевому рівні, зокрема ті, що фінансуються з місцевих бюджетів. Йдеться про можливості для ветеранів і ветеранок, їхніх родин, фахівців із супроводу та всіх, хто залучений до процесу повернення Захисників і Захисниць до цивільного життя.
Як зазначається, розділ покликаний зібрати в одному місці інформацію, яка раніше була розпорошена по різних ресурсах, а також надати чіткі та зрозумілі кроки для отримання допомоги.
Щоб скористатися сервісом, потрібно зайти на сайт платформи, перейти до розділу «Регіональні можливості» та скористатися фільтрами за статусом (УБД / ОІВВ / ЧСЗ), областю або територіальною громадою та напрямом підтримки. Користувачі можуть переглянути перелік доступних послуг, відкрити картку обраної програми та ознайомитися з коротким описом, умовами отримання, покроковими діями, а також контактами й корисними посиланнями.
Наразі у розділі представлені послуги з 11 областей України. Платформу планують наповнювати поетапно — згодом там з’явиться інформація про приватні ініціативи, місцеві бізнеси, спортивні зали та ветеранські центри.
Громадська організація «Спілка ветеранів СОУ» направила офіційні запити до органів державної влади з метою отримання публічної інформації про земельні ресурси, які можуть бути використані для забезпечення прав ветеранів. Звернення подано в межах підготовки до другого читання законопроєкту №10027, що стосується надання земельних ділянок учасникам бойових дій та родинам загиблих захисників.
У межах роботи над законопроєктом №10027 організація направила запити до Міністерства у справах ветеранів України, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, а також до Кабінету Міністрів України. Зазначені органи залучені до формування та реалізації державної політики у сфері земельних відносин і соціального захисту ветеранів.
У зверненнях організація просить надати повну інформацію про державні та комунальні підприємства, установи й організації, у користуванні яких перебувають земельні ділянки, що потенційно можуть бути передані ветеранам у приватну власність у разі ухвалення законопроєкту.
Окремо поставлено питання щодо переліку таких підприємств і установ із зазначенням площ земельних ділянок, якими вони володіють або користуються, а також фактичного обсягу земель, які можуть бути використані для реалізації прав ветеранів. У «Спілці ветеранів СОУ» наголошують на необхідності оперувати конкретними даними, а не загальними показниками.
Також у запитах порушено питання земель резервного фонду — їх загальної площі, кількості ділянок і можливості передачі у приватну власність ветеранам відповідно до положень законопроєкту, який готується до другого читання.
У громадській організації зазначають, що рішення у сфері соціальних гарантій для захисників України мають ухвалюватися на основі відкритої, достовірної та перевіреної інформації. Отримання відповідей на запити, за оцінкою ГО, є необхідним для подальшого громадського контролю за реалізацією прав ветеранів.
Про результати розгляду запитів та отримані відповіді організація поінформує додатково.
Тернопільські «Вікінги» розпочали підготовку до дебюту в Суперлізі – найвищому дивізіоні чемпіонату України з ампфутболу. За один сезон команда пройшла шлях від перших тренувань до професійних змагань. Для військових, які отримали важкі поранення та ампутації, участь у клубі стала формою дієвої реабілітації та можливістю повернутися у великий спорт.
Усі польові гравці тут мають ампутацію однієї ноги, воротарі – руки. Це не реабілітаційний гурток і не терапевтична група. Це професійний спорт, де за правилами потрібно грати без протезів, тримаючи баланс на одній кінцівці та двох милицях.
– Коли ми тільки починали, – згадує засновник команди Ярослав Несторович, – а було це 6 травня минулого року, на перше тренування прийшло всього семеро чи восьмеро людей. Хто в чому одягнений, усі розгублені. Дехто не міг влучити по м’ячу. Були й великі труднощі психологічного характеру: зняти протез і вийти на поле перед іншими – це певний бар’єр…
Ярослав займається соціальними проєктами понад двадцять років. Свого часу захоплення футболом привело до створення в Тернополі фан-клубу мадридського «Реалу», офіційно зареєстрованого в Іспанії. Ідея створити ампфутбольну команду з’явилася після дзвінка керівника проєкту «Ліга Дужих», який запропонував розвивати цей напрям у регіоні. І Ярослав Несторович вирішив спробувати.
АЖ ІСКРИ СИПЛЯТЬСЯ…
Сьогодні в команді «Вікінги» тринадцять гравців. Більшість із них – ветерани 44 артилерійської бригади, 105 бригади ТРО, колишні працівники поліції. Є кадрові військові та добровольці, які воювали ще з часів АТО та ООС. Проте капітан команди – цивільний. Він втратив ногу під час ракетного удару в Києві, не встигнувши добігти до укриття.
– Команду неможливо збудувати без дисципліни, – каже Ярослав. – Ми пройшли через ряд конфліктів, криз і травм. Але «склеїли» цей прообраз колективу. Гравці скачуть на милицях так, аж іскри сипляться. Можуть обігнати здорову людину на двох ногах.
Тренування проходять двічі на тиждень по півтори години. Додатково хлопці відвідують силові заняття в залі. Процесом керують професіонали: викладач Педагогічного університету Михайло Оліяр та легендарний паралімпієць Іван Шкварло – п’ятиразовий чемпіон світу й п’ятиразовий чемпіон Європи з футболу, який має понад двадцять років ігрового досвіду.
Адміністратор команди Любомир Перожак колись грав за юніорів у ДЮСШ. Він втратив обидві ноги, але залишився в футболі. Ярослав згадує їхню першу зустріч:
– Ми здзвонилися. Він каже: «Збігаю, заберу дитину з садочку і приїду». А приїхав… без обох ніг. Побачив мою реакцію й питає: «Що, не візьмете?..» Зараз він – наш головний організатор. Його дружина приїздить на всі змагання, приводить дітей на тренування.
Фінансова сторона проєкту тримається на особистих контактах і міжнародній співпраці. Від ігрової форми до зимових курток – усім забезпечують волонтери. Звернення до великих і відомих фірм виявилися безрезультатними. Натомість допомагають дрібні підприємці, яких ніхто не знає. Бувають і зовсім випадкові спонсори: зустрів засновник знайомого, якого не бачив багато років, розповів про команду. Той каже: «Спробую допомогти». І перераховує 50 тисяч гривень… Також надала допомогу «Укрзалізниця», в управлінні ветеранської політики допомогли із гравцями. Медичний супровід забезпечив директор Центру екстреної медичної допомоги Олександр Ріпка. Тепер на тренуваннях завжди чергує лікар, а медики іноді навіть подають гравцям м’ячі.
СУПЕРЛІГА– ЦЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Минулого року «Вікінги» взяли участь у чемпіонаті України «Ліга Дужих», що складався з п’яти турів. Суперники були різними: від новостворених колективів до досвідчених команд на кшталт львівської «Покрови», яка не пропустила жодного гола, чи донецького «Шахтаря», де тренуються роками. Тернополяни вибороли «срібло» у своїй групі та отримали право грати в Суперлізі, де змагатимуться вісім найсильніших команд країни.
– Суперліга – це зовсім інший рівень відповідальності, – говорить Нестерович. –Там грають збалансовані команди, які існують не один рік. Нам потрібно добирати людей. У Львові в команді близько 40 осіб, бо там великі реабілітаційні центри. У нас поки що тринадцять. Це – основний склад, а потрібно ще хоча б 3–4 гравці.
Ярослав планує звертатися за досвідом до польських тренерів, де рівень ампфутболу значно вищий. Але головне завдання залишається незмінним: створити простір, де ветеран після важкого поранення знову відчує азарт боротьби та смак перемоги. Срібні медалі сезону в руках, але «Вікінги» готуються до нових викликів. Для них футбол – це спосіб довести, що відсутність кінцівки не означає відсутність волі до гри.
«Я БУДУ ПЕРШИМ!»
Михайло Конон каже, що із власних 34 років він провів на полі 32. Батько привів його на тренування у дворічному віці, й відтоді футбол став для нього природним середовищем. Михайло грав на рідній Гусятинщині, де був капітаном сільської команди.
Війна змінила обставини, але не позбавила Михайла швидкості. Його поранення було раптовим. Перебуваючи у відрядженні в Києві, не встиг дістатися до сховища під час ракетного удару. Відчув гострий біль та одразу зрозумів, що ноги немає. Це була висока травматична ампутація.
Перша пропозиція повернутися у спорт прийшла не з Тернополя. Михайла знайшли через сестру й запросили до львівської команди «Покрова». Проте він відмовився.
– Я знав, що мені сподобається й доведеться постійно їздити до Львова, – розповідає Конон. – Тому сказав: якщо буде команда в Тернополі, я буду першим!
За місяць потому зателефонував Ярослав Несторович, який якраз збирав людей. Михайло погодився, не думаючи. Сьогодні він лідер на полі, бачить гру на декілька ходів уперед і почувається як риба у воді. Поки триває матч, він повністю поринає у гру, демонструючи майстерність, що напрацьовувалася десятиліттями. Володіння мовою футболу – стихія Конона. Там, у межах штучного газону, капітану все зрозуміло без слів: він миттєво зчитує позиції та керує ритмом.
Проте роль лідера для нього не обмежується лише грою. Михайло зізнається, що на полі бути капітаном значно легше, ніж поза ним. Налаштування команди перед матчем, вибудовування комунікації та згуртованість у роздягальні вимагають більше зусиль. Проте під час тренувань, тривалих поїздок чи спільних сніданків у готелях команда тримається саме навколо Михайла. Не всі «Вікінги» мають футбольне минуле, тому кожен прислухається до капітана та орієнтується на його досвід.
ПОВЕРНЕННЯ ДО АКТИВНОГО ЖИТТЯ
Поки Михайло тримає ігровий каркас, інші гравці додають команді стійкості. У кожного з них – свій шлях на поле. Для Олега Мартищука, колишнього прикордонника, футбол став способом повернутися до нормального ритму життя. У той момент, коли ми домовлялися про інтерв’ю, він тримав на руках тримісячного сина Марка. Олег попросив трохи почекати, поки дитина засне.
– Майже п’ять років я служив у прикордонних військах, – розповідає Олег. – Коли зайшли окупанти, наш підрозділ відпочивав. Вісім місяців провів в окупації. Шлях до Тернополя виявився довгим: виїжджати довелося через Крим та росію, а далі – через Литву та Польщу. Як тільки опинився на підконтрольній Україні території, одразу мобілізувався до 24-ї окремої механізованої бригади.
Поранення Мартищук отримав під час захисту селища Нью-Йорк на Донеччині. Командир відділення виносив його на собі вісім кілометрів під обстрілами. Саме завдяки йому боєць залишився живим.
– До футболу підштовхнула дружина, – згадує він. – Поки лежав у госпіталі, бачив, як хлопці ходять і запрошують на тренування, але вагався пів року. Тепер не можу дочекатися чергового виїзду на поле. Для мене це можливість скинути емоційну напругу. Тут суцільний позитив. Можна й побігати, й покричати, коли не забиваємо голи.
Сьогодні війна для Олега – це пам’ять про тих, хто допоміг вижити під обстрілами, а сьогодення – звичайні цивільні будні та піклування про сина.
Зараз «Вікінги» готуються до дебюту в Суперлізі – найвищому дивізіоні чемпіонату України з ампфутболу. Окрім команди з Тернополя за першість змагатимуться ще сім команд – із Донецька, Івано-Франківська, Львова, Луцька, Черкас, Харкова та Київщини.
Крім внутрішніх ігор, у планах спільні тренування з польськими клубами та поїздка до Мадрида для обміну досвідом із футбольним клубом «Реал».
Склад тернопільської команди продовжує формуватися. Тренування відкриті для ветеранів з ампутаціями чи важкими пораненнями кінцівок. Кожен новий гравець на полі – це ще одна особиста історія про повернення до активного життя.
Оксана ЧМИЛЕНКО
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
У столиці 28 лютого пройде ІІ чемпіонат України з богатирського багатоборства серед ветеранів і ветеранок. Участь у змаганнях запрошують ветеранів та ветеранок, які прагнуть перевірити фізичну форму та позмагатися на національному рівні. Реєстрація триватиме до 15 лютого 2026 року.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів.
Як зазначається, переможці у кожній номінації увійдуть до збірної команди України з богатирського багатоборства серед ветеранів. Надалі вони представлятимуть державу на чемпіонатах Європи та світу.
Змагання проходитимуть у кількох категоріях. Для чоловіків і жінок — практично здорових атлетів із незначними травмами або пораненнями — передбачені категорії R0, N0, H1, H2. У цій групі учасники змагатимуться у форматі триборства Old School, до якого входять підйом Зерхера, лог-ліфт та богатирська тяга у класичній стійці. Кожна вправа виконується у трьох спробах, вагу обирає сам атлет. Переможця визначатимуть за найбільшою сумою результатів у триборстві.
Окремо змагатимуться чоловіки у категоріях нозології R1, R2, N1, N1.1, N2, N2.2, S1, W0, W1. Програмою передбачені жим лежачи колоди, фронт-холд гирі, жим гирі сидячи однією рукою та утримання гантелей у положенні сидячи. Вагові параметри вправ різняться залежно від категорії.
Реєстрація учасників здійснюється онлайн за попередньою заявкою.
Чемпіонат організовано Федерація найсильніших спортсменів України та перетягування канату спільно з Міністерство у справах ветеранів України за підтримки генерального партнера — компанії «Генерал Черешня».
Міністерство у справах ветеранів України забезпечує безоплатне навчання керуванню автомобілем для ветеранів і ветеранок з інвалідністю на спеціально обладнаних транспортних засобах. Програма покликана підвищити мобільність і самостійність ветеранів та членів їхніх родин.
Про це повідомляє Міністерство у справах ветеранів України.
У міністерстві зазначають, що скористатися програмою можуть ветерани й ветеранки війни, члени їхніх сімей, а також члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, які мають інвалідність незалежно від причин її отримання та медичні показання до керування транспортними засобами.
За інформацією МВС України, наразі в Україні працює 16 спеціалізованих автошкіл у 14 регіонах. Із них сім функціонують на базі навчальних закладів системи МВС. Навчання проводиться на адаптованих автомобілях.
Для участі у програмі необхідно звернутися до місцевого підрозділу з питань ветеранської політики за місцем реєстрації або фактичного проживання. Заяву можна подати у паперовій чи електронній формі. Після цього укладається тристоронній договір між ветераном або членом його сім’ї, підрозділом ветеранської політики та автошколою. Навчання повністю оплачує Міністерство у справах ветеранів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.
Навчання реалізується в межах флагманського проєкту «Безбар’єрні автошколи» Міністерство внутрішніх справ України на виконання Стратегії ветеранської політики до 2030 року та Національної стратегії безбар’єрності, ініційованої першою леді України Олена Зеленська. Інформаційну кампанію здійснює UNDP Ukraine за фінансової підтримки Уряд Японії.
Також у міністерстві нагадують, що ветерани й ветеранки з інвалідністю можуть отримати компенсацію за переобладнання автомобіля. Максимальний розмір такої виплати становить до 70 тисяч гривень.
У Зміївській громаді на Харківщині виникла напруженість через кадрове рішення міської ради — призначення начальника відділу у справах ветеранів та учасників війни без відкритого конкурсу й консультацій із ветеранською спільнотою. Ситуація стала приводом для зустрічі військових і ветеранів із представниками місцевої влади.
Як зазначається, раніше посаду начальника відділу у справах ветеранів та учасників війни обіймав офіцер Олександр Пономаренко, який, за офіційною інформацією, звільнився за власним бажанням. Після цього розпорядженням голови громади Павла Голоднікова на посаду було призначено місцевого волонтера Руслана Амосова.
Призначення відбулося без проведення конкурсної процедури та без попереднього обговорення кандидатури з ветеранськими організаціями громади.
У ГО «Спілка ветеранів СОУ» наголошують, що подібна практика не є поодинокою. За словами представників організації, на посади, пов’язані з роботою з ветеранами та учасниками бойових дій, нерідко призначають осіб без безпосереднього досвіду служби або системної роботи з ветеранським середовищем. Такі рішення, ухвалені без участі ветеранів, призводять до напруги та конфліктів між громадськістю й місцевою владою.
У спілці підкреслюють, що ефективна ветеранська політика має базуватися на відкритому діалозі, професійному підході та врахуванні думки самих ветеранів. На їхню думку, зважене кадрове забезпечення у цій сфері сприяє підвищенню довіри та формуванню дієвих рішень щодо підтримки захисників України.
