На Черкащині працює кілька просторів і центрів, де ветерани та ветеранки можуть отримати психологічну, юридичну й фізичну підтримку, пройти реабілітацію, займатися спортом або знайти спільноту однодумців.
Про це ЗМІ.ck.ua повідомили в Центрі ініціатив «Повернись живим».
Ветеранський простір «ВЕТЕРАН ПРО»
Один із найбільших ветеранських просторів області розташований у Черкасах.
Тут ветерани та їхні родини можуть отримати:
психологічну допомогу;
юридичні консультації;
соціальний супровід;
допомогу з працевлаштуванням;
фізкультурно-спортивну адаптацію;
можливість долучитися до освітніх заходів, групових занять і спільного дозвілля.
Ветеранський простір «ReHub»
Простір працює у Степанецькій громаді. Тут поєднали кілька напрямів допомоги:
юридичні консультації;
підтримку з працевлаштування;
психологічну допомогу;
соціальний супровід;
спортивно-реабілітаційну зону з тренажерним залом і масажним кабінетом.
МСК «Дніпро»
Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» в Черкасах розвиває адаптивний спорт для ветеранів. Тут враховують фізичний стан людей після поранень і травм, а тренування проводять досвідчені фахівці.
У клубі можна займатися:
адаптивним футболом і баскетболом;
плаванням та аквааеробікою;
стрільбою з лука;
стрільбою з пневматичної гвинтівки;
великим і настільним тенісом;
фітнесом.
Частина спортсменів уже представляє Черкащину на всеукраїнських та міжнародних змаганнях.
Центр фізичної реабілітації та навчання «Торс»
Центр спеціалізується на фізичній реабілітації, відновленні після травм і операцій, лікуванні болю у спині та суглобах.
Відвідувачам доступні:
тренажерний зал;
сайкл-зал;
фітнес-програми;
масаж;
заняття з кінезотерапії;
навчання з тактичної медицини;
спортивні та освітні заходи.
Простір «ПАТРІОТ»
У Каневі працює ветеранський простір «ПАТРІОТ», який надає комплексну підтримку військовим, ветеранам, ветеранкам і членам їхніх родин.
Тут доступні:
індивідуальні та групові консультації психолога;
юридична та правова допомога;
інформаційний супровід під час реінтеграції;
майстер-класи;
круглі столи;
зустрічі ветеранської спільноти.
Де знайти інші ветеранські простори
У Центрі ініціатив «Повернись живим» повідомили, що всі перевірені локації для підтримки ветеранів та їхніх родин зібрані на інтерактивній мапі проєкту «Наші тут».
Мапу постійно оновлюють і доповнюють новими просторами з різних регіонів України, щоб ветерани могли швидше знайти необхідну допомогу поруч із місцем проживання.
Ветеран Збройних сил України, підприємець і громадський діяч із Чернігова Ігор Романенко заявив про систематичний тиск, інформаційну кампанію з дискредитації та погрози на адресу його родини. За його словами, до цього причетний начальник Чернігівської міської військової адміністрації Дмитро Брижинський. У зв’язку з цим ветеран повідомив, що направив офіційне звернення до керівника Офісу Президента України Кирила Буданова з вимогою провести службову перевірку.
За словами Ігоря Романенка, він понад 25 років займається підприємницькою діяльністю, створює робочі місця та сплачує податки. Також він був депутатом міської та обласної рад. Після початку повномасштабного вторгнення у березні 2022 року чоловік добровільно вступив до лав ЗСУ. Під час служби він отримав захворювання та статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Попри це, залишався на військовій службі до вересня 2025 року, коли був демобілізований за рішенням військово-лікарської комісії.
Після демобілізації Романенко подав документи на відкриті конкурси до наглядових рад державних підприємств та почав співпрацювати з Міністерством економіки. Саме після цього, як стверджує ветеран, щодо нього розпочалася кампанія з дискредитації.
Ігор Романенко заявляє, що спочатку в інформаційному просторі поширювали неправдиві твердження про те, що він нібито претендує на безкоштовне житло в Чернігові. За словами ветерана, попри публічне спростування та надані документи, інформаційна кампанія не припинилася. Він також заявив про поширення недостовірної інформації, яка, на його думку, шкодить його репутації, погрози йому та членам його родини, адміністративний тиск на сімейний бізнес.
У своєму зверненні до керівника Офісу Президента Кирила Буданова Ігор Романенко просить провести повну службову перевірку щодо можливого використання посадовцями Чернігівської МВА службового становища та адміністративного ресурсу, а також дати правову оцінку діям начальника Чернігівської МВА Дмитра Брижинського. У разі підтвердження порушень вжити передбачених законом заходів.
За словами ветерана, до звернення він додав документи, які підтверджують проходження військової служби, статус ветерана, участь у конкурсах до наглядових рад державних підприємств, а також матеріали, які, на його думку, підтверджують факти тиску та погроз.
Ігор Романенко також оприлюднив публічну заяву, в якій наголосив, що не претендує на отримання житла в Чернігові та вважає безпідставними звинувачення на свою адресу. Він заявив, що замість спростування недостовірної інформації тиск лише посилився, а ситуація перейшла від інформаційної кампанії до погроз і тиску на підприємства, пов’язані з його родиною.
Ветеран висловив сподівання, що його звернення буде розглянуте об’єктивно, а викладені у ньому обставини отримають належну правову оцінку.
На момент публікації матеріалу наведені твердження є позицією Ігоря Романенка, викладеною у його офіційному зверненні та публічній заяві. Інформації про результати перевірки чи публічну позицію Дмитра Брижинського щодо цих звинувачень наразі немає.
Ветеран війни Олексій Цибін заявив, що не зміг потрапити на консультацію до нейрохірурга в ЛІЛ «Кременчуцька», хоча мав направлення від сімейного лікаря. Після цього чоловік звернувся до прокуратури та повідомив про ситуацію директора департаменту охорони здоров’я Кременчуцької міської ради.
За словами Олексія Цибіна, він має третю групу інвалідності внаслідок бойового поранення, тяжку черепно-мозкову травму та перелом 11-го хребця. Через біль у спині сімейний лікар направив його на консультацію до нейрохірурга. Чоловік стверджує, що, коли прийшов до нейрохірургічного відділення, лікар відмовився його оглядати.
«Тебе ніхто дивитися не буде, ніхто тобі нічого не зробить, іди звідси», — такі слова, за словами ветерана, він почув від лікаря.
Олексій зазначив, що після цього звернувся до сімейної лікарки, подав заяву до прокуратури щодо можливого ненадання медичної допомоги та повідомив про ситуацію керівника міського департаменту охорони здоров’я Максима Середу. Після того як він надіслав чиновнику своє направлення, йому порадили звернутися до приймального відділення лікарні.
Середа підтвердив, що спілкувався з ветераном. За його словами, пацієнту запропонували звернутися до приймального відділення ЛІЛ «Кременчуцька», де його можуть госпіталізувати, провести обстеження та визначити подальше лікування — у нейрохірургії або неврології. Також Середа повідомив, що доручив керівництву лікарні перевірити інформацію про можливу відмову в прийомі.
«Я дав керівнику лікарні завдання розібратися в цій ситуації. Наскільки мені відомо, той лікар сьогодні не приймав, у нього не було амбулаторного прийому. Там розберуться в ситуації й усе вирішать», — сказав Середа.
Директорка ЛІЛ «Кременчуцька» Оксана Корлякова також заявила, що нейрохірург цього дня працював лише у стаціонарі й не мав амбулаторного прийому. За її словами, після звернення ветерана в лікарні запропонували госпіталізацію через приймальне відділення, якщо чоловік має сильний больовий синдром.
Олексій Цибін повідомив, що сімейна лікарка оформила йому направлення до Кременчуцького обласного госпіталю ветеранів війни. Коли саме він зможе потрапити на консультацію, поки невідомо. Також ветеран звернувся до міськвиконкому, де йому запропонували зареєструвати офіційне звернення. За словами чоловіка, він залишився незадоволений такою відповіддю.
«Мені сказали: хочете — пишіть заяву, хочете — не пишіть. За десять днів дамо відповідь. Тобто виходить, що ми нікому не потрібні», — сказав він.
Олексій Цибін розповів, що вступив до лав Збройних сил України у березні 2022 року. Тяжкі поранення він отримав на Запорізькому напрямку поблизу Роботиного, коли бойова машина підірвалася на протитанкових мінах. Після лікування його звільнили зі служби за станом здоров’я, однак згодом він знову проходив службу у Дніпропетровській області. Наразі ветеран уже не служить. За його словами, під час війни він також втратив брата.
Міністерство у справах ветеранів спільно з Міністерством цифрової трансформації оновили послугу «Статус ветеранського підприємництва» на порталі Дія. Відтепер ветерани та ветеранки можуть одночасно отримати статус суб’єкта ветеранського підприємництва (СВП) для кількох підприємств.
Це означає, що якщо людина веде бізнес як фізична особа-підприємець і водночас є засновником одного чи кількох товариств з обмеженою відповідальністю, кожен із цих бізнесів може окремо отримати статус СВП та цифровий витяг у Дії.
Статус суб’єкта ветеранського підприємництва підтверджує, що бізнес належить ветерану або ветеранам. Він дає можливість скористатися програмами державної підтримки, зокрема:
грантами та фінансовою допомогою;
пільговими кредитами;
підтримкою для розвитку бізнесу;
пріоритетом під час державних закупівель;
орендою державного майна без аукціону;
консультаційною та освітньою підтримкою
Подати заявку можна за кілька хвилин через портал Дія. Для цього потрібно:
після успішної перевірки отримати цифровий витяг у кабінеті громадянина та на електронну пошту.
Якщо оформлюється статус для юридичної особи, необхідно використовувати КЕП компанії, який містить код ЄДРПОУ.
Якщо у державних реєстрах є застарілі або некоректні дані, система не зможе підтвердити право на отримання статусу. У такому випадку потрібно спочатку оновити інформацію в реєстрі, а потім повторно подати заявку.
Для фізичних осіб необхідно мати чинний статус ветерана та зареєстрований активний бізнес — ФОП або статус самозайнятої особи. Для юридичних осіб діє окрема вимога: усі засновники та кінцеві бенефіціарні власники компанії повинні бути ветеранами війни.
Оформити статус суб’єкта ветеранського підприємництва можна для кожного свого бізнесу без обмежень. Це дозволить окремо користуватися можливостями державної підтримки для кожного підприємства.
Ініціативна група за участі представників ГО «Спілка ветеранів Сил Оборони України» звернулася до Міністерства у справах ветеранів із пропозицією переглянути підхід до пільгового розмитнення автомобілів для ветеранів.
Автори звернення наголошують, що чинні норми законодавства вже не відповідають сучасним потребам. Після аналізу діючих законів та зареєстрованих законопроєктів вони дійшли висновку, що існуючий механізм містить низку прогалин, через які ветерани не можуть повною мірою скористатися передбаченими державою соціальними гарантіями.
Однією з ключових пропозицій є створення постійної робочої групи при Міністерстві у справах ветеранів. До неї пропонують залучити представників міністерства та ветеранських громадських організацій, щоб спільно напрацювати зміни до законодавства.
Крім цього, ініціативна група пропонує сформувати окрему міжфракційну робочу групу за участю народних депутатів, представників Кабінету Міністрів, профільних міністерств і ветеранської спільноти. Її метою має стати підготовка комплексних законодавчих рішень щодо пільгового ввезення та розмитнення транспортних засобів. У ГО «Спілка ветеранів СОУ» вважають, що оновлення законодавства допоможе зробити автомобілі доступнішими для ветеранів, що позитивно вплине на їхню мобільність, спростить повернення до роботи та пришвидшить адаптацію після військової служби.
Також в організації переконані, що вдосконалення механізму пільгового розмитнення матиме позитивний ефект не лише для ветеранів, а й для держави. Якщо більше захисників зможуть швидше працевлаштуватися, це сприятиме їхній інтеграції до мирного життя.
У самому центрі Львова працює керамічна майстерня Tyrson Ceramics. Її засновник — ветеран Андрій Тирса, який двічі проходив військову службу. Сьогодні він створює авторську кераміку та переконаний: найлюдяніша справа — це творчість.
Про історію майстра розповіли журналісти ІА Дивись.info.
Андрій родом із Полтавщини. За освітою він біолог, однак життя привело його до зовсім іншої справи. Наприкінці 90-х разом із дружиною, яка працювала викладачкою образотворчого мистецтва та психологинею, вони почали опановувати кераміку практично з нуля. Тоді знайти потрібну інформацію було непросто. Інтернету ще не було, сучасних майстер-класів також. Подружжя навчалося самостійно: за фотографіями в журналах, книжками та спостерігаючи за роботою майстрів по телевізору. Методом численних спроб і помилок вони поступово освоїли ремесло, яке згодом стало справою всього життя.
Свою майстерню Андрій назвав Tyrson Ceramics. За його словами, назва походить від шкільного прізвиська, а логотип побудований навколо літери «Т», яка символізує людину, розвиток і гончарний круг.
Сьогодні невелика майстерня наповнена десятками керамічних виробів, інструментами та заготовками. Тут немає ідеального порядку, зате є атмосфера постійної творчості.
“У мене ідей і робіт, мабуть, на 300 років вперед. Я розумію, що нічого не встигну з цього зробити. Тому з цих образів висмикуєш те, що ближче, те, що більше хочеться робити”, — говорить Андрій
“У японців є напрямок вабі-сабі, у скандинавів — джапанді, суміш їхнього спокійного стилю з японським. Мені хотілося створити щось українське. У нас історія вибухова, гаряча, рухома, танці складні, їх не може повторити ніхто”.
Сам Андрій говорить, що кераміка для нього — це значно більше, ніж ремесло чи робота. Це можливість створювати щось власними руками, залишатися вільним у своїх рішеннях і знаходити внутрішню рівновагу після пережитого. Саме тому ветеран переконаний: «Найлюдяніша справа — займатись творчістю».
В Україні поступово змінюють підхід до ветеранської політики. Якщо раніше вона переважно зводилася до пільг і соціальних виплат, то зараз її розглядають значно ширше — як один із важливих елементів оборони країни.
Про це розказала ветеранка та голова правління ГО «Платформа відновлення людського капіталу. Рестарт» Оксана Коляда.
За її словами, наприкінці 2024 року в Україні вперше затвердили Державну стратегію ветеранської політики. Вона визначає, як держава має підтримувати ветеранів після служби та допомагати їм повертатися до мирного життя. Оксана Коляда наголошує, що така підтримка важлива не лише для самих ветеранів. Від того, як держава ставиться до своїх захисників, залежить і мотивація людей служити, і престиж військової професії.
“Цілком зрозумілою є теза, що ефективна ветеранська політика безпосередньо впливає на престижність військової професії. Це не тільки про соціальне забезпечення та реабілітацію. Це, в першу чергу, про Повагу та гідне ставлення. Чи треба говорити, що якби ми усвідомили цей факт хоча б на початку «великої війни», коли у чергах до ТЦК стояли ветерани, то пізніше, можливо, мали б зовсім інший рівень проблем з мобілізацією?”, — зазначає вона.
Вона також звертає увагу, що багато військових після звільнення залишаються в резерві. Їхній бойовий досвід буде потрібен і після війни — для розвитку системи національного спротиву та підготовки країни до можливих майбутніх загроз.
Одним із важливих кроків стало створення системи супроводу ветеранів. Вона має допомагати людині ще під час служби, а також після демобілізації — під час лікування, реабілітації, оформлення документів, пошуку роботи та адаптації до цивільного життя. Сьогодні в українських громадах уже працюють близько 2700 фахівців із супроводу ветеранів, ще 440 спеціалістів допомагають ветеранам у медичних закладах. Для них уже розробили професійні стандарти, систему навчання та підвищення кваліфікації.
Паралельно держава запускає нові програми підтримки. Зокрема, розширюються можливості медичної реабілітації, впроваджуються послуги довготривалого догляду, допомога ветеранам із залежностями та естетична хірургія для військових із тяжкими пораненнями.
Окремий напрям — житло. За словами Оксани Коляди, останнім часом вдалося систематизувати державні програми. Серед них — оновлена програма «єОселя» для ветеранів, житлові програми для ветеранів-переселенців, забезпечення житлом ветеранів з інвалідністю І та ІІ груп, а також компенсація витрат на оренду житла. Також по всій країні продовжують відкривати ветеранські простори, де захисники та їхні родини можуть отримати консультації, психологічну підтримку та інші необхідні послуги.
Ще один важливий напрям — оновлення законодавства. Після 12 років війни Україна має шанс переглянути застарілі норми та привести їх у відповідність до сучасних потреб ветеранів і їхніх родин. Оксана Коляда зазначає, що над змінами вже працюють Міністерство у справах ветеранів, народні депутати та експертна спільнота. Водночас вона наголошує: реформи ще не завершені, але вже запущені процеси важливо не зупиняти, адже від них залежить якість підтримки ветеранів у майбутньому.
“Чи означає це, що все вдалося? Звісно, ні. Є величезний масив завдань, які потрібно виконати. Але шлях осилить той, хто йде”, — резюмує ветеранка.
В Україні створено багато центрів з реабілітації ветеранів, але майже ніхто не займається абілітацією та адаптацією до цивільного життя учасників бойових дій. Війна сильно змінює людей, більшості ветеранів важко повернутися до минулого життя. За даними Інституту Соціальних Досліджень, серед військових 30-45% не мають наміру повертатися до професії, яку вони мали до служби, при цьому 71% опитаних висловили бажання продовжити кар’єру в середовищі «своїх». Багато військових хотіли би працювати у бізнесах, заснованих ветеранами. Проєкт «Пункт Постійної Дислокації» («ППД») передбачає проживання ветеранів у сільській місцевості та дає змогу залишатися в безпечному для них середовищі і знайти підтримку серед побратимів.
Ідея проєкту
Керівник ГО «Пункт Постійної Дислокації» Дмитро Довженко двічі пройшов шлях абілітації після звільнення зі служби, тому хоче допомогти побратимам реінтегруватися до мирного життя. Після участі в АТО Дмитро виїхав з родиною за кордон і побудував успішний бізнес в Польщі. Але з початком повномасштабного вторгнення не зміг залишатися за кордоном і повернувся боронити Батьківщину до рідної бригади морської піхоти.
Наразі Дмитро Довженко допомагає ветеранам створювати нові бізнеси і займається реалізацією проєкту «Пункт Постійної Дислокації». Ідея проєкту орієнтована на реабілітацію ветеранів і повернення до цивільного життя шляхом створення аграрно-промислового кооперативу в сільській місцевості, націленого на спільне ведення господарства та виробництва. Дмитро планує придбати в селі на Полтавщині 10 будинків, де будуть проживати ветерани з родинами. У спільноті ветеранів планується створення промислово-виробничого комплексу, який забезпечить людей роботою.
До проєкту закладена діяльність з виробництва комбікормів, вирощування та переробки власної сировини та продукції, виробництва сучасних будівельних матеріалів. Також Дмитро мріє про створення дитячого будинку сімейного типу, освітнього та IT-кластерів.
– Я не вигадав велосипед. Це робоча модель, схожа на комуни, але люди об’єднані не за релігійним принципом, а за спільними цінностями і досвідом. Це комуна, яка буде виробляти, продавати, реалізовувати продукцію, де люди будуть отримувати зарплати. Вже на сьогоднішній день мої 10 будинків не охоплюють навіть частково кількість людей, які хотіли би в цьому брати участь. Що я пропоную? Я надаю житло і роботу. Через 10 років, якщо ти ці 10 років відпрацьовуєш, це житло переписується на тебе, – ветеран пояснює привабливість проєкту.
За соціологічними опитуваннями, від 10 до 30% ветеранів втратили житло за час війни. Багатьом немає куди повертатися після звільнення з Сил оборони. Цей проєкт дозволить забезпечити родини ветеранів одночасно і житлом, і роботою. Учасникам бойових дій комфортніше буде жити в середовищі своїх побратимів. Також перевагами проєкту є збільшення надходжень до місцевого бюджету, покращення соціального сприйняття та престижності проживання в сільській місцевості.
Команда ветеранів
До команди проєкту приєдналися представники різних родів військ та силових підрозділів з родинами. Станом на 2026 рік у складі команди налічується 29 повнолітніх та 16 неповнолітніх осіб. Серед ветеранів 9 ФОП, що є переможцями грантових національних та міжнародних програм, 3 представники громадських організацій та благодійних фондів. 14 Родин готові до переїзду «в проєкт» негайно – решта потребує на переїзд від 30 до 90 діб.
До участі в бойових діях кожен ветеран мав цивільну спеціальність, яка стане в нагоді при реалізації проєкта. Ветеран морської піхоти на позивний «Директор» до війни мав багаторічний педагогічний досвід. Чоловік 10 років займав посаду директора навчального закладу і зараз продовжує викладацьку діяльність. Він виїхав з окупації з Херсонської області, йому немає куди повертатися, тому проєкт для нього – це можливість отримати житло і почати життя заново на новому місці.
– Ветеранів, які втратили все, дуже багато, і людям треба повертатися кудись. Це шанс за виконання певних норм і правил отримати житло на майбутнє. В проєкті я себе бачу в освіті, враховуючи мій багаторічний педагогічний і адміністративний досвід. Дуже великий плюс проєкту – це однодумці. Це ті люди, які завжди підтримають, до будь-якого зі своїх побратимів я можу повернутися спиною, бо довіряю їм, – «Директор» розповідає про свою зацікавленість та роль в проєкті «Пункт Постійної Дислокації».
Євгеній Упоров звільнився з ЗСУ за віком, але досі продовжує працювати на оборонно-промисловий комплекс і виконує бойові задачі в складі Полтавського ДФТГ. Чоловік також допомагає розвивати ветеранський бізнес і підтримує проєкт «Пункт Постійної Дислокації». Євгеній пояснює переваги проєкту:
– Це буде майданчик для людей, де вони зможуть самореалізуватись, створювати родини і повернутись до мирного життя. Це гарна можливість для підтримки військових, збереження ветеранської єдності та гідності. Зараз багато ветеранів мають інвалідність. Коли буде спільнота, то ногу одного буде компенсувати інший. Один буде цілою лівою рукою тримати дошку, а другий цілою правою її пиляти. Відсутність можливостей однієї людини компенсують можливостями іншої.
В селі планується створення інклюзивної інфраструктури, щоб люди з обмеженими можливостями мали змогу вільно пересуватися. Також великою перевагою проєкту є спільне ведення господарства. Родина може залишити господарство, поїхати у відпустку і бути впевненою, що за худобою та будинком приглянуть побратими.
Ветеран морської піхоти Анатолій Пархомчук займається інформаційною підтримкою проєкту. Він називає основним плюсом «Пункту Постійної Дислокації» – відчуття захищеності і створення комфортного середовища в колі побратимів.
– Я вірю в успішність проєкту. Щоб не відбувалося у нас, люди їли, їдять і будуть їсти, а варіант Дмитра – це невелике фермерське господарство, яке має стати самодостатнім. І, відповідно, це виробництво харчових продуктів, що завжди буде затребувано і актуально,– говорить Анатолій.
Наразі Дмитро з дружиною Олександрою вже тримають невеличке господарство, у них на подвір’ї живуть кози, кури, свині. Подружжя також обробляє город, де вирощують помідори, огірки, кукурудзу, перець. Село знаходиться в екологічно-чистому регіоні Полтавщини, де відсутні військові та промислові об’єкти, поруч лише ліс та річка. Для ветеранів, які прагнуть відпочити від великих міст та соціуму, село на Полтавщині – гарний спосіб реабілітації та відновлення ментального здоров’я.
Пошук фінансування
Повна реалізація проєкту розрахована на 15 років, коли він має вийти на рівень стабільного динамічного розвитку. Планується створення 7 кластерів в різних регіонах України, що дозволить забезпечити житлом понад 150 родин ветеранів і працевлаштує близько 600 людей. Першим етапом запланована пілотна реалізація проєкту з метою показати реально-діючу модель за 2,5 роки в обсязі 5% від запланованої мети.
Дмитро Довженко шукає інвесторів та спонсорів, які готові підтримати його ветеранський проєкт. На першому етапі планується придбання 10 будинків в сільській місцевості та створення фермерських господарств, які забезпечать родини ветеранів роботою та прибутком. Реалізація проєкту покращить економічну та соціальну ситуацію в регіоні, принесе додаткові надходження в бюджет громади, сприятиме реінтеграції ветеранів до цивільного життя.
Дмитро має готову бізнес-модель, команду ветеранів, які вже працюють над проєктом. Чоловік також має досвід в бізнесі та впевнений в успішності та важливості проєкту. Він вже веде перемовини з потенційними інвесторами і говорить, що навіть якщо не знайде надійного спонсора, то реалізує проєкт власними силами, але це займе значно більше часу. Впевненості в успіху розвитку «Пункту Постійної Дислокації» Дмитру додають побратими. Ветерани завжди готові прийти на допомогу, підставити плече, підтримати і в горі, і в радості. Спільнота ветеранів має величезний потенціал і досвід, а реалізація проєкту – гарний спосіб реінтеграції учасників бойових дій до мирного життя.
Ольга КУРШЕВСЬКА
Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)
На Харківщині створили перший в Україні медичний кластер «Ветерани Харківщини», який об’єднає медичні заклади, наукові установи та реабілітаційні центри для комплексної допомоги ветеранам.
Про це повідомили у Харківській обласній військовій адміністрації.
Засідання засновників кластера відбулося за участі заступниці начальника Харківської ОВА Олени Логвинової. Захід пройшов під головуванням голови Харківської обласної ради Тетяни Єгорової-Луценко. До створення нового об’єднання долучилися керівники провідних лікарень, закладів вищої освіти, наукових установ, реабілітаційних центрів та ветеранських організацій.
За словами Олени Логвинової, головна мета кластера — забезпечити безперервну допомогу ветеранам. Йдеться про повний цикл підтримки: від лікування та реабілітації до повернення до активного життя. Для цього планують об’єднати можливості медичної, наукової та освітньої спільнот.
Під час засідання учасники затвердили склад Координаційної ради медичного кластера, визначили його керівництво та основні напрями роботи. Серед головних завдань нового об’єднання — координація співпраці між медичними закладами, науковими установами та реабілітаційними центрами, впровадження сучасних методів лікування й реабілітації ветеранів, а також реалізація спільних медичних і науково-практичних проєктів.
У Харківській ОВА наголошують, що розвиток сучасної системи лікування та реабілітації ветеранів залишається одним із пріоритетних напрямів роботи області.
Міністерство у справах ветеранів України продовжує виплачувати грошову компенсацію за оренду житла відповідно до постанови Кабінету Міністрів №252. Програма призначена для ветеранів, ветеранок та їхніх родин, які через війну втратили житло, не можуть ним користуватися або були змушені переїхати чи проходити реабілітацію.
Нещодавно уряд розширив програму. Тепер щомісячну компенсацію можуть отримувати всі ветерани й ветеранки, які залишилися без житла внаслідок російської агресії.
Право на виплати мають:
ветерани й ветеранки зі статусом учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни, які вже звільнені зі служби;
військовослужбовці, які були мобілізовані або брали участь у бойових діях, звільнилися зі служби, але ще не оформили статус УБД чи особи з інвалідністю внаслідок війни;
поліцейські та рятувальники, які захищали Україну, звільнилися зі служби, але поки не мають статусу УБД або особи з інвалідністю внаслідок війни;
ветерани й ветеранки, які перебували в полоні держави-агресора через захист України, повернулися додому та не мають житла для проживання, або їхнє житло було зруйноване, пошкоджене чи залишилося на тимчасово окупованій території.
Розмір компенсації залежить від населеного пункту:
Київ, Дніпро, Львів та Одеса — 6 656 гривень на місяць;
обласні центри — 4 992 гривні;
інші населені пункти — 3 328 гривень.
Якщо оренда коштує дорожче, різницю потрібно доплачувати самостійно. Якщо житло орендували не повний місяць, компенсацію нарахують пропорційно кількості днів проживання.
Щоб подати заяву, необхідно звернутися або до структурного підрозділу з питань ветеранської політики за місцем орендованого житла, або до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем оренди, скориставшись послугою 02606.
Документи можна подати особисто або надіслати рекомендованим листом поштою.
За потреби працівники структурного підрозділу допоможуть підготувати документи, перевірять їх та визначать розмір компенсації. Також із оформленням може допомогти фахівець із супроводу ветеранів і ветеранок.
Кошти перераховуватимуть щомісяця на банківський рахунок (IBAN), вказаний у заяві.
Після завершення першого шестимісячного періоду виплати можуть продовжити ще на шість місяців, якщо захисник чи захисниця не мають іншого житла для проживання.
