«Міжнародний день захисту дітей» був заснований в листопаді 1949 у Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Вперше «Міжнародний день захисту дітей» вперше відсвяткували 1 червня 1950 року одразу в 51 країні світу.
За даними Офісу генерального прокурора України у 550 дітей московські виродки забрали цей день назавжди. Ще 1364 дитини у повній мірі відчули на собі “захист” рашистів, отримавши поранення різного ступеня тяжкості.
Найбільше постраждало українських дітей у областях: Донецькій – 534, Харківській – 389, Херсонській – 152, Дніпропетровській – 139, Київській – 130, Запорізькій – 108, Миколаївській – 107. І, навіть, сьогодні, 1 червня 2024 року, внаслідок ворожого обстрілу у м. Балаклія Харківської області постраждало 8 дітей.
Тисячі зруйнованих та пошкоджених шкіл, садочків, лікарень та дитячих майданчиків. Зазвичай, кажуть, що діти це слабка частинка людства, адже вони ще маленькі. Але це точно не про українських дітей, які вже не бояться нічого у цьому світі, адже вони пережили найстрашніше і їм вдалося вижити. Тисячі забраних рашистами життів їхніх батьків змусили українських дітей подорослішати ще у дитячому віці.
Україна змогла повернути з полону 72 наших співітчизників. Обмін став можливим за допомоги та сприяння Об’єднаних Арабських Еміратів. Додому повертаються українці, захоплені в полон на Харківському, Київському, Херсонському, Донецькому, Луганському, Запорізькому та Сумському напрямках.
Як зазначає Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, повернути на рідну землю вдалося 19 Захисників острова Зміїний, 14 військовослужбовців, які охороняли ЧАЕС, а також 10 Оборонців Маріуполя. Серед звільнених представників ЗСУ – 50 (з них: ВМС – 13, ВПС – 2, ДПСУ – 7, ТрО- 6) та НГУ – 21. З числа цивільних повернулося 4 жінки.
З моменту повномасштабного вторгнення з російського полону вдалося визволити тільки 3210 наших захисників.
Для ветеранів і учасників заходу організували екскурсію по центру «Інваспорт» і показали різні спортивні напрямки, які вони можуть обрати для себе, інформує ВІННИЦЯ.info.
У Вінницькому регіональному центрі фізичної культури і спорту для людей з інвалідністю “Інваспорт” 29 травня 2024 року відбувся День відкритих дверей для ветеранів та ветеранок.
Ветерани, які завітали на захід, мали можливість пограти в теніс, бадмінтон, волейбол, скористатися тренажерами та обрати спортивний напрям, яким хотіли б займатися регулярно.
В центрі «Інваспорт» створені умови для фізичного розвитку осіб з порушеннями зору, слуху та опорно-рухового апарату.
«Ветеранський простір» Вінниці спільно з командою регіонального центру «Інваспорт» планують допомагати ветеранам і ветеранкам відновлюватися після служби та досягати успіхів у спорті. Зокрема, підготовлюватися до участі у професійних спортивних змаганнях у різних дисциплінах.
Майбутні спортсмени можуть під наглядом тренерів займатися легкою атлетикою, велоспортом, пауерліфтингом та кульовою стрільбою.
Начальник Вінницького регіонального центру «Інваспорт» Лукавий Дмитро Миколайович зазначив, що основною метою їхнього центру є спорт вищих досягнень та фізична реабілітація людей з інвалідністю.
«Сьогодні, в першу чергу, наш центр працює задля реабілітації ветеранів, які отримали інвалідність внаслідок війни. Людина знайде себе тут емоційно і можливо відкриє в собі спортивні навички, про які раніше і не підозрювала.
Наша мета – досягати високих спортивних цілей. Ми для цього працюємо і наші спортсмени повинні бути вмотивовані, щоб відчувати себе переможцями попри ті вади зі здоров’ям які у них є.»
Щоб стати учасником центру, необхідно надати документ або посвідчення, яке підтверджує інвалідність, після чого можна записатися на заняття до тренерів.
«Ми рекомендуємо різні види спорту і даємо змогу спробувати себе у всіх. Але бувають різні ситуації, наприклад у людини є проблеми з серцем, але вона про те навіть і не знала. Тоді наш лікар робить обстеження і зазначає, чим можна займатись, а чим ні», – розповів Дмитоо Лукавий.
Сергій Чернявський, срібний призер Олімпійських ігор, чемпіон і рекордсмен світу, заслужений майстер спорту України, розповів учасникам заходу про нове відділення паравелоспорту, яке відкрили лише місяць тому, та продемонстрував його.
Чоловік каже: «На прохання ветеранів ми відкрили нове відділення. В нас уже є новенькі велосипеди і спортсмени, які мають бажання тренуватися. Набирається також група серед ветеранів, які мають інвалідність. Ми серйозно взялися за цю справу і плануємо, що за кілька років в нас будуть, мінімум, учасники Паралімпійських ігор».
Сергій Чернявський зазначив, що в них вже є один представник, який почав шлях велосипедиста.
«Ми намагаємось підбирати велосипед під кожну людину, бо нюанси є різні. Ми робимо висновки і будуємо свій тренувальний процес в залежності від складності травми. Але можливо все! Якщо є змога, бажання та мотивація, то спільними зусиллями можна досягти високих результатів».
Інтеграція військових ветеранів у цивільне життя має велике значення як для самих ветеранів, так і для суспільства в цілому. Статистика DAV (Disabled American Veterans) показує, що успішна інтеграція може знизити рівень безробіття та психічних проблем серед ветеранів, одночасно сприяючи швидшому розвитку економіки. Натомість ігнорування необхідності інтеграції може призвести до вищого рівня бездомності, безробіття та психологічних проблем, включаючи ПТСР і депресію. Про це пише MMR.ua.
У квітні роботодавці розмістили на Work.ua 111 095 пропозицій роботи. Це рекордна кількість вакансій від початку повномасштабного вторгнення, що свідчить про дефіцит кадрів. Проте водночас аналітика українського ринку праці від консалтингової компанії OSOBA сигналізує про те, що українські ветерани почасти стикаються з вищим за національний середній рівнем безробіття. А отже, наочно постає проблема: навіть за наявності досвіду та/чи бажання працювати ветеранів не поспішають брати на роботу. Відтак подолати подібну кризу можуть ефективні програми працевлаштування.
Віра Романова, кандидатка психологічних наук, у минулому викладачка в КНУ ім Т.Г. Шевченка, Стенфорді та консультантка ООН з питань людей в складних життєвих обставинах, співпрацює з ветеранськими та військовими організаціями, знаючи основні “болі” бізнесу та стримуючі фактори у реінтеграції ветеранів до роботи.
Після серії досліджень Віра виділила п’ять основних страхів у роботі з ветеранами:
страх непередбачуваності поведінки людини після військових дій;
страх (не)звикання колективу до набутої інвалідності колеги;
боязнь сказати щось не те та “зачепити” колегу;
розрив між баченням світу та пережитого досвіду;
страх бути щасливим поруч з людиною, яка пережила жахіття.
5 та 7 червня 2024 відбудуться онлайн зустрічі, присвячені соціалізації та реінтеграції ветеранів у компанії. Цей курс буде актуальним для HR-менеджерів та керівників, які хочуть наймати ветеранів, але мають певні страхи. Участь у курсі безоплатна. Деталі – за посиланням.
“Коли я йшла на цю посаду, то бачила багато нагальних питань, які мало вирішити Міністерство. Багато з них нам вдалося реалізувати – були проведені зустрічі з міжнародними партнерами з Великої Британії, США, Франції, Данії, Швейцарії, Польщі, налагоджене співробітництво з нашими міжнародними партнерами та їх представництвами в Україні”, – зазначила вона.
За словами Сивак, її пріоритетом було і є “залучення ветеранів до роботи Міністерства, до напрацювання стратегічних документів, адже головний мій принцип – не робити нічого для вас, без вас”.
“Зараз прийшов час змін, попереду новий цікавий шлях, нові виклики. Я йду туди, де зможу бути ще більш корисною, але напрям лишається незмінним – дбати про здоров’я наших Героїв”, – додала вона.
Мережа освітньо-культурних та волонтерських просторів Гончаренко центр запускає безкоштовний онлайн-курс англійської мови для ветеранів та військовослужбовців з інвалідністю внаслідок війни. Для них розробили спеціалізовану програму, яка поєднуватиме вивчення англійської, допомогу з реабілітацією та підготовку до подальшого працевлаштування.
За словами організаторів, інклюзивний курс з вивчення англійської запустили для того, аби допомогти ветеранам та ветеранкам повноцінно інтегруватися у ринок праці.
«Наразі в Україні гостро стоїть питання працевлаштування ветеранів та захисників, які отримали інвалідність внаслідок війни. Часто їм складно знайти роботу, особливо у разі паралельного проходження реабілітації. Аби підготувати ветеранів до потреб ринку праці та допомогти їм у реінтеграції, ми запустили інклюзивний онлайн-курс з вивчення англійської. Програма повністю адаптована під рівень володіння мовою та спеціальні потреби ветеранів. А онлайн-навчання дасть змогу долучитися до занять тим, хто отримав поранення та перебуває на реабілітації», — зазначила директорка Гончаренко центру Онлайн Вікторія Захарова.
Навчання відбуватиметься за спеціалізованою програмою, яка готуватиме ветеранів до подальшого працевлаштування. По завершенню учасники отримають рівень знань upper-intermediate та навички написання резюме та проходження інтерв’ю. Це допоможе їм краще відповідати вимогам цивільного ринку праці.
Організатори додають: Гончаренко центр вже має досвід навчання військовослужбовців, пілотні заняття англійської для ЗСУ успішно протестували на початку 2023 року, а згодом запустили безоплатний курс для захисників та захисниць.
«Наразі більше 2000 військовослужбовців покращують свою англійську на наших курсах. Ми навчаємо їх спеціалізованої англійської для комунікації із закордонними інструкторами та побратимами з Інтернаціонального легіону. Бували випадки, коли на наші заняття підключаються навіть з окопів», – діляться у команді Гончаренко центрів.
Усі заняття повністю безкоштовні, а кожна зустріч охоплюватиме нову тему. Завдяки цьому приєднатися до навчання можна на будь-якому етапі, а всі навчальні матеріали дублюватимуться в чаті групи. Аби долучитися до навчання, ветеранам та ветеранкам достатньо заповнити гугл-форму за цим посиланням.
Коли заходить розмова про кримінальні переслідування ветеранів, згадується 2016 рік. Це був той час, коли кримінальні справи на наших захисників із добровольчих батальйонів, нашвидкуруч зліплені «правоохоронцями» фейкових республік на Донбасі, радо розглядали харківські судді.
Дико було бачити, як добровольців, що врятували державу від сепаратиської нечисті, утримують в клітці в залі суду, обирають їм тримання під вартою. А в залі підтримують державне обвинувачення луганські та донецькі прокурори. Поруч з ними сидить свідок – дружина вбитого терориста, що підняв зброю на українських військовослужбовців. І вона дає свідчення про те, як її чоловіка з автоматом у руках застрелили на війні нелюди з батальйону «Айдар» чи «Азов». А судді з Ленінського чи Червонозаводського суду кивають головами, співчувають безутішній вдові та продовжують терміни запобіжних заходів підозрюваним… Коли харківські активісти приходили на такі судилища, складалося враження, що потрапили до театру абсурду, що все це не насправді, бо такого просто не може бути!..
ТОДІ Й ЗАРАЗ
Із того часу минуло багато років. І тепер здається, що ось зараз точно таке дійсно неможливе. Навіть беручи до уваги, що в прокуратурах працюють ті самі прокурори. А в судах – ті самі судді. Але ні, говоримо ми собі, після десяти років війни, на третьому році повномасштабного вторгнення, таке знову не повториться!
А чи дійсно це так? Чи не кортить поліцейському будь-що відкрити кримінальне провадження на ветерана? Хоча б за те, що він ветеран, що завадив окупантам зайти до міста. Що вкотре зберіг державу, разом з правоохоронними, наглядовими органами й судовою гілкою влади. Чи не кортить представнику державного обвинувачення, за те ж саме, просити в суду максимальної міри покарання? А судді – в повній мірі задовольнити клопотання прокурора?
У цій публікації ми розкажемо всього про дві кримінальні справи, в яких звинувачують ветеранів, учорашніх захисників, що восени позаминулого року звільнили Харківщину від рашиської навали. А читач нехай сам зробить висновок, хто тут правий і має бути заохочений, а хто винний і повинен понести покарання?
Але перед цим зазначимо, що в демократичному суспільстві перед законом усі повинні бути рівними. І якщо ветеран, не зважаючи на його заслуги, скоїв злочин, він повинен за це відповісти. Але такий підхід має працювати не лише у відношенні до ветерана. Перед законом за власні дії чи бездіяльність мають так само відповідати працівники поліції й прокуратури…
А тепер – до справ. Тобто кримінальних проваджень.
ПАСТКА ВІД ПОЛІЦІЇ
Дмитро Акименко брав участь в АТО з 2015 року. А в 2017-му переніс тяжке захворювання, був комісований і знятий з військового обліку. На початку повномасштабного вторгнення, як інвалід другої групи, міг знаходитися вдома та, з почуттям виконаного обов’язку, спостерігати, як інші проявляють себе під час захисту країни. Але Дмитро є заступником керівника ГО «Спілка ветеранів-інвалідів АТО «Непереможні», сумлінним громадянином і патріотом. Тому в лютому 2022-го прибув до Спілки ветеранів, отримав зброю й став до лав захисників у складі 228 батальйону Територіальної оборони.
Як людину з бойовим досвідом, його призначили командиром відділення. Підрозділ Акименка служив на Харківщині, виявляв диверсійні групи, охороняв стратегічні об’єкти, брав участь в евакуації військової частини. А повертаючись до Харкова, заїжджали вони з хлопцями до будинку в Пісочині, де до війни Дмитро мешкав із родиною. Тут мали змогу помитися, відпочити, залишали чи забрати якісь речі.
Але за кілька місяців служби старе захворювання знову дало про себе знати. До нього додалося ще й новітнє поранення ноги. Так що в травні Дмитро Акименко потрапив до госпіталю, а в липні вдруге визнаний непридатним до військової служби.
Довгий час знадобилося відновлювати здоров’я, потім оформляти необхідні документи. Так сталося, що в цей час він розвівся з дружиною, яка знаходилася за кордоном і назавжди залишив будинок у Пісочині, переїхавши до Харкова.
– Коли в березні 2023 року, – розповідає Дмитро, – дружина повернулася до України, вона два місяці телефонувала мені й вимагала, щоб забрав із гаража колеса від власного авто. Нарешті 5 травня я знайшов час, приїхав до оселі, де колись мешкав. Навіть привіз дочці подарунок на день народження й передав дружині. Але, коли намагався винести колеса з гаража, на подвір’ї з’явилися працівники поліції й запитали чи є в мене якісь заборонені речі. Я відповів, що немає. А дружина говорить, є патрони й гранати. І показує їм наші баули, залишені кимось із хлопців більше року тому. Однак знаходилися вони чомусь у гаражі й на горищі, де залишити їх ми точно не могли. Думаю, за два місяці моя колишня дружина знайшла все це десь у кімнаті й, разом із дільничним, переклали в місця, які їм більше сподобалися. Таким чином, влаштували на мене пастку…
А далі – викликали саперів, слідчу групу, запросили свідків. Возили до райвідділу й прокуратури. Керівник слідства районної поліції погрожував і примушував підписати якісь документи. У результаті відкрили кримінальне провадження, яке зараз розглядається суддею Денисом Савченком у Харківському районному суді.
СТАТТЯ ЗАВЖДИ ЗНАЙДЕТЬСЯ!
Інший співрозмовник – Роман Кабашний, голова Ізюмського районного відділення Спілки ветеранів АТО, воював за незалежність України в 2014–2015 роках та після повномасштабного вторгнення. У тому й іншому випадках пішов до війська добровільно. Звільняв рідну Балаклійщину, брав участь у розмінуванні, щоб знову займатися звичною для себе справою – обробляти землю, вирощувати врожай.
Сільськогосподарським ремеслом Кабашний займається давно й достатньо успішно. Але виявилося, що це чимось не подобається людям, які звикли вважати себе одноосібними господарями життя – начальнику поліції в Балаклії Сергію Гуту та керівнику Ізюмської окружної прокуратури Миколі Дементьєву. Ось як сам Роман розповідає про те, що трапилося після повернення його з війни у 2023 році:
– Спочатку поліцейські абсолютно безпідставно затримали мого підрядника, який працював на орендованій мною землі. Арештували його техніку, порушили кримінальну справу. При цьому сказали, що він їх не цікавить, їм треба, щоб тут не працював Кабашний. До мене ж ніхто навіть не звернувся, не поцікавився документами – договором на оренду землі з територіальною громадою, договором із підрядником. Тоді ми з адвокатом самі звернулися до ДБР, де на поліцейських відкрили провадження за перевищення службових повноважень, а мене визнали потерпілим.
Але поліція на Харківщині має достатньо вільного часу, щоб створити ще одну кримінальну справу. Навіть коли для цього немає жодних підстав, але існує так зване політичне замовлення.
– У липні минулого року, – розказує далі Роман Кабашний, – я став свідком пригоди. І вважався свідком у цій кримінальній справі. Але після провадження в ДБР на поліцейських неочікувано для себе перетворився зі свідка на обвинуваченого.
Щоб уявити собі межі свавілля так званих «правоохоронців», достатньо сказати, що обвинувачення Роману пред’являв сам прокурор Харківської області Олександр Фільчаков. А інкримінував йому частину 4 статті 186 Кримінального кодексу – грабіж в умовах воєнного стану, що передбачає позбавлення волі від семи до десяти років. Чи відомо було Олександру Васильовичу, що предметом «грабежу» стали чотири пляшки пива, до яких Кабашний навіть не доторкувався? Але, завдяки його зусиллям, тривало судове розслідування в Балаклії, тепер справу передали до Чугуївського суду. На Романа продовжують впливати психологічно, чинити тиск і не давати спокійно ні жити, ні працювати.
НЕ КАБАШНИМ ЄДИНИМ
А далі почалися «наїзди» на адвоката Олександра Дрижанова. У той час, коли він захищав Романа Кабашного від розгнузданих і нічим необґрунтованих дій поліції й прокуратури, захисник постійно працював на посаді юрисконсульта в Обласному центрі служби крові. І зараз, як у старі часи, коли все вирішувалося шляхом телефонного дзвінка, Олександр по суті став черговою жертвою кримінального провадження, відкритого на Романа. Під час війни юрисконсульта звільнено з посади стратегічного підприємства, на якому він працював сім років і отримав поранення, коли в лютому 2022-го Центр служби крові обстрілював ворог.
А коли Олександр взявся захищати Кабашного, новій керівниці центру почали телефонувати високопоставлені чиновники з обласної адміністрації, з управління поліції. Дійшло до того, що слідчий із Балаклії, такий собі Кирило Сакун приїздив до Харкова, щоб довідатися, де працює адвокат, хто з його близьких працює на підприємстві. А це є не лише перевищенням повноважень слідчого, а й втручанням в адвокатську діяльність. За таке свавілля Сакун був підвищений та, як повідомив Дрижанов, зараз працює в Обласному слідчому управлінні.
– Як адвокату, мені не хочеться характеризувати будь-яку свою справу, – говорить захисник Олександр Дрижанов. – Але в цьому конкретному випадку все провадження є замовленим і упередженим із боку посадових осіб, відповідальних за досудове розслідування. У цьому «криміналі» немає не те що складу злочину, а навіть якогось протиправного діяння. Підставою для підозри стало те, що якісь невідомі свідки щось згадали за два тижні до закінчення строку досудового розслідування.
На особистий погляд захисника, зацікавленість правоохоронців викликає земля, яка знаходиться в користуванні та обробляється Кабашним. Запущені процеси, щоб скасувати надання йому права користування земельними ділянками. Інших підстав для такої атаки з боку правоохоронців на ветерана захисник не бачить.
ПОВЕРНЕННЯ В МИНУЛЕ
А зовсім недавно, як повідомив Роман, один знайомий, який має відношення до поліції попередив, що на нього відкрите полювання й Кабашного хочуть будь-що запроторити за грати…
Ось так, під час війни поліцейські та прокурори відроджують старі забуті традиції дев’яностих. І цілями для такої сваволі, як це не видається блюзнірським і зневажливим, стають учорашні захисники, що ризикували всім, що в них є, включаючи власне життя.
Нам стало цікаво, а де знаходилися й що робили начальник поліції й керівник окружної прокуратури під час окупації, коли Кабашний звільняв цю територію від рашиської навали?
– Наскільки мені відомо, – відповів на це питання Роман, – Гут ховався недалеко від Балаклії в селищі Донець, а прокурор утік на Захід України й відсиджувався там, аж поки на Харківщині стабілізувалася ситуація. Інший прокурор Ігор Кривич, який представляє державне обвинувачення в суді, два місяці провів в окупації в Савинцях. Що він там робив, із ким спілкувався, мені невідомо. Знаю, що зараз продовжує працювати так само, як і до вторгнення ворога…
СУМНІ ПІДСУМКИ
На жаль, карні справи проти ветеранів з’являються як гриби після дощу. Тут приведено лише епізоди, де очевидно вбачається свідоме переслідування патріотів із боку правоохоронних органів і представників владних структур. Зауважимо, що йдеться про керівників громадських організацій, тобто тих ветеранів, які здатні відстоювати власні права. А скільки схожих епізодів, скільки «криво зліплених» кримінальних справ залишається поза увагою суспільства?!
Ми ні в якому разі не беремо на себе правову оцінку дій ветеранів. Для цього існує судова гілка влади. Але в будь-якому разі необхідність вирішення проблемних питань із переслідуванням ветеранів давно назріла. Десять років війни, катастрофічна ситуація з мобілізацією й той факт, що зараз із зони починають відправляти засуджених на фронт наочно це демонструють. Тому всі нарешті мають зрозуміти, що основним капіталом держави є воїни, які готові її захищати.
Одним із можливих вирішень цієї проблеми може бути створення в Україні окремої гілки судочинства – ветеранських судів, аналогічним тим, що вже створені і діють у США. Питання щодо впровадження ветеранських судів уже зараз підіймають громадські об’єднання та правозахисні організації у своїх зверненнях до Верховної Ради та Міністерства у справах ветеранів. Адже оціночна кількість у півтора мільйона ветеранів у державі в будь-якому разі стане справжнім викликом як судовій владі, так і правоохоронній та пенітенціарній системам. До цього треба готуватися вже зараз…
Військові та ветерани зі своїми сім’ями приїхали до села Мельники на Черкащині, щоб відновитися, відпочити з родинами, зустрітися і поспілкуватися з побратимами. На заході «Родинна колиска захисника» учасники випікали хліб у печі, ліпили глечики, виготовляли ляльки-мотанки.
На «Родинна колиска захисника» зустрівся зі своїми побратимами ветеран Борислав Бєдарєв із с. Леськи Черкаського району. В серпні 2022 року він полишив працю за кордоном, щоб у лавах ЗСУ боронити свою країну від ворога. В одному з боїв у складі 95 бригади в Кремінній отримав важке поранення. Після повернення з війни та реабілітації шукав роботу – і компанія МХП запропонувала йому посаду в одному з підрозділів у Черкасах.
«Для мене «Родинна колиска захисника» – це про відновлення та перезавантаження. Такі проєкти є важливими для людей, які повертаються з фронту, їхніх родин і тих, хто чекає», – каже Борислав Бєдарєв, ветеран.
Серед відвідувачів і ветеран Сергій Голдиш з Канівщини – учасник АТО. За контрактом служив у лавах ЗСУ з 2013 року. Брав участь у бойових діях в районі населених пунктів Мар’їнка, Горловка, Грабовське, Пески. У серпні 2014 потрапив у полон, де втратив майже всі зуби.
«Серед своїх якось простіше та легше. Сюди запросив мене директор «МХП-Урожай» Олександр Воскобойнік. Власне за його ініціативи мені й провели протезування зубів, які втратив у полоні», – ділиться Сергій Голдиш, ветеран.
Це вже вдруге територія Холодного Яру за ініціативи директора «МХП-Урожай» Олександра Воскобойніка та підтримки Благодійного фонду «МХП – Громаді» й ГО «Патріоти рідного краю – Україна» стає простором для спілкування військових, ветеранів та членів їхніх родин.
«Захід у такому форматі проводимо вже вдруге. Наша мета незмінна – повернути відчуття єдності, близькості й цілісності родинам військових та ветеранів, які тривалий час не бачилися, пережили стрес та потрясіння. Коли сім’я разом виконує одне завдання – ось тоді відроджуються позитивні емоції, відновлюється ментальне здоров’я і відбувається перезавантаження. Впевнений, що нашій команді максимально вдалося це зробити», – каже Олександр Воскобойнік, директор «МХП-Урожай».
Цьогоріч захід відбувся в межах програми «МХП Поруч», що включає медобстеження, лікування і реабілітацію, юридичну та психологічну підтримку, соціальну реінтеграцію та професійну адаптацію захисників.
«Програма «МХП Поруч» – комплексна та масштабна, зосереджена в тринадцяти областях України, де власне працює наш Фонд. Ми розуміємо, що коли наші ветерани повертаються додому до своєї родини, на роботу, до громади — важливо створити умови та можливості, щоб вони знаходили себе в цивільному житті та відчували підтримку. І якраз такі заходи як «Родинна колиска захисника» сприяють ментальному відновленню наших ветеранів та ветеранок» – каже Тетяна Волочай, директорка БФ «МХП – Громаді.
Учасники «Родинна колиска захисника» також долучилися до збору коштів на підтримку 93-ї ОМБ “Холодний Яр”. Для захисників та їхніх сімей з благодійним концертом виступили гурти «Крутий Заміс» та «Kozak System».
Гра пропонує оптимальні фізичні навантаження та підтримує ментальне здоров’я колишніх військових. Турнір організовує фонд The Borderlands Foundation. У грі візьмуть участь команди американських та українських ветеранів. У фонді наголошують, що гольф пропонує оптимальне фізичне навантаження та підтримку ментального здоров’я для колишніх військових із протезуваннями.
Про це повідомляє пресслужба фонду «Янголи Азову», передає Mind.ua.
«За 10 років роботи патронатної служби у нас сформувалася велика вибірка бійців, що були поранені або перенесли ПТСР. І на цьому тлі ми бачимо, наскільки гольф впливає і на ментальне здоров’я хлопців та дівчат, і на прогрес їх фізичної реабілітації», – прокоментувала керівниця фонду «Янголи Азову» Олена Толкачова.
Подкаст Praktyka від Veteran Hub став майданчиком для діалогу ветеранів та компаній, аби вони змогли краще зрозуміти одне одного. Прем’єра першого випуску відбулася 21 травня, а нові епізоди з’являтимуться щовівторка, пише ICTV.
У подкасті ветерани та ветеранки діляться своїм досвідом та потребами при працевлаштуванні на цивільну роботу. А компанії зі свого боку розповідають про дружні до ветеранів зміни та практики, які вони впроваджують.
Героями першого випуску стали Владислав Журавель — ветеран, менеджер проєктів Heroes в Razom for Ukraine, депутат Коцюбинської селищної ради, та Марина Соколова — керівниця Центру реінтеграції ветеранів АТ «Українська оборонна промисловість». Ведучою подкасту є Юлія Кудіна — незалежна HR-консультантка.
Подкаст буде корисним як для ветеранів та ветеранок, що шукають роботу після звільнення зі служби, так і для бізнесу, що прагне створювати конкурентні та гідні умови роботи для воїнів.
У семи випусках подкасту ветерани та ветеранки поспілкуються з компаніями різних галузей: агропромисловості, банківської справи, поліції, логістики, медицини та фармацевтики, виробництва, держсектору та послуг/ритейлу.
Всі випуски виходитимуть у каналах Veteran Hub щовівторка о 19:00 на платформах YouTube, Spotify, Apple Podcasts.
