Сторінка 23 – Новини ветеранів зі всієї України

У Львові відбудеться вечір ветеранських історій NOSTOS.TALK

Опубліковано by Daria

29 серпня у Центрі Шептицького у Львові відбудеться вечір ветеранських історій NOSTOS.TALK. Під час події ветерани й ветеранки, їхні рідні та люди, які працюють із ветеранською спільнотою, ділитимуться власним досвідом.

Організатори зазначають, що NOSTOS.TALK — це формат коротких виступів про досвід війни, повернення до цивільного життя, втрати, силу та відновлення.

«Це надихаючі виступи, які змінюють погляд на досвід війни, повернення, втрати, сили й відновлення», — зазначають організатори.

До цього вже відбулося чотири NOSTOS.TALK у Києві та Вінниці. Наступну зустріч проведуть у Львові.

Протягом серпня організатори також знайомитимуть аудиторію зі спікерами майбутньої події.


16:30 — реєстрація учасників;
17:00 — початок NOSTOS.TALK.

Участь у події безкоштовна. Для відвідування потрібно попередньо зареєструватися.

Зареєструватися на NOSTOS.TALK

Вітаємо з Днем Незалежності України

Опубліковано by Daria

Сьогодні ми відзначаємо 35 років незалежної України — країни, свободу якої покоління українців виборювали і продовжують виборювати.

Портал “Новини ветеранів” вітає всіх тих, хто став на захист держави, і для кого незалежність — не просто слово. Сьогодні це наша щоденна відповідальність, боротьба і готовність захищати право України бути вільною.

Дякуємо всім, хто боронив і боронить нашу країну. Пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за Україну та її майбутнє.

Нехай наша незалежність буде міцною, а синьо-жовтий прапор — символом свободи, який майорить над кожним українським містом і селом.

З Днем Незалежності!

Слава Україні!

Ветеранів хочуть залучати до поліції: їм пропонують перевагу на конкурсі та надбавку

Опубліковано by Daria

В Україні пропонують надати ветеранам війни додаткові можливості для служби в Національній поліції. Йдеться про перевагу під час конкурсного відбору та щомісячну надбавку до посадового окладу для ветеранів, які вже працюють у поліції.

Відповідні зміни передбачає законопроєкт №15519 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення реалізації права ветеранів війни на службу в Національній поліції України та додаткових гарантій соціального захисту».

Законопроєкт не передбачає автоматичного працевлаштування ветеранів у поліцію.

Ветерани, як і інші кандидати, повинні будуть пройти конкурсний відбір, медичне обстеження, перевірку фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, перевірки на алкогольну, наркотичну та токсичну залежність, поліграф, спеціальну перевірку та інші передбачені законом процедури.

Водночас під час конкурсу поліцейська комісія повинна буде враховувати статус ветерана війни. Якщо двоє або більше кандидатів матимуть однаковий рейтинговий результат, перевагу отримає кандидат зі статусом ветерана війни.

Тобто статус ветерана сам по собі не гарантуватиме посаду. Перевага діятиме лише в ситуації, коли результати кандидатів будуть однаковими.

Ще одна пропозиція стосується ветеранів, які вже служать у поліції. Для поліцейських зі статусом ветерана війни хочуть встановити щомісячну надбавку у розмірі 15% посадового окладу. Порядок виплати цієї надбавки має визначити Міністр внутрішніх справ України.

При цьому загальний розмір грошового забезпечення поліцейських, як і зараз, залежатиме від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов роботи, кваліфікації та інших передбачених законом умов.

Автори законопроєкту розглянули кілька сценаріїв вартості надбавки.

За чинного посадового окладу 2500 гривень річна потреба в бюджетних коштах становитиме:

  • 199,1 млн гривень — для 31,6 тисячі поліцейських-ветеранів;
  • 243,2 млн гривень — якщо кількість отримувачів зросте до 38,6 тисячі.

Якщо після зміни системи грошового забезпечення посадовий оклад становитиме 3691 гривню, видатки оцінюють у:

  • 293,9 млн гривень — для 31,6 тисячі ветеранів;
  • 359 млн гривень — для 38,6 тисячі.

У фінансовому обґрунтуванні також наведені вищі сценарії — до 999,3 млн гривень та 2,94 млрд гривень. Автори наголошують, що це граничні розрахункові варіанти, а не прогноз майбутніх витрат. Остаточна сума залежатиме від того, якими будуть посадові оклади поліцейських після запланованих змін у системі грошового забезпечення.

Автори законопроєкту пов’язують ініціативу одразу з двома питаннями — професійною адаптацією ветеранів та кадровим дефіцитом у поліції. Станом на 11 серпня 2026 року в системі Національної поліції некомплект становить 24,7 тисячі посад. Водночас майже третина чинних поліцейських уже має статус ветерана війни.

На думку авторів законопроєкту, досвід ветеранів може бути корисним для поліції. Йдеться, зокрема, про досвід служби, дисципліну, роботу в умовах підвищеного ризику та виконання завдань із забезпечення безпеки.

При цьому запропонований механізм не скасовує конкурс. Ветерани братимуть участь у ньому на загальних підставах, а перевагу отримуватимуть лише за однакового рейтингового результату.

Остаточні витрати держави залежать від майбутньої системи грошового забезпечення поліцейських. З 1 січня 2027 року має запрацювати норма Закону №4909-IX, за якою грошове забезпечення поліцейського за місяць не може бути меншим за десять прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

За показником, закладеним у Бюджетній декларації на 2027 рік, це 36 910 гривень.

Однак це не посадовий оклад. До загального грошового забезпечення входять також оклад за спеціальним званням, надбавки, премії та інші виплати.

Тому точну вартість 15-відсоткової надбавки ветеранам наразі визначити неможливо. Кабінет Міністрів має привести систему грошового забезпечення у відповідність із новими вимогами та внести зміни до постанови №988, яка визначає розміри й умови виплат поліцейським.

Після цього стане зрозуміло, якими будуть посадові оклади та, відповідно, розмір надбавки для ветеранів.

Для фінансування запропонованої виплати також знадобляться зміни до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Ветерани заявили про конфлікт із працівниками ТЦК у Володимирі

Опубліковано by Daria

У Володимирі на одній із автозаправних станцій 3 серпня стався конфлікт між ветеранами та чоловіками, яких згодом ідентифікували як працівників 3-го відділу Володимирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Один із ветеранів стверджує, що під час сутички чоловік дістав ніж, а згодом застосував газовий балончик.

Обставини інциденту наразі з’ясовують. Заява одного з постраждалих перебуває на розгляді у Військовій службі правопорядку, повідомляє Волинська служба новин.

Про інцидент стало відомо після відео, яке опублікував ветеран Олександр — друг постраждалих. За його словами, подія сталася 3 серпня близько 16:00 на одній із АЗС у Володимирі. Журналісти ВСН поспілкувалися з одним із ветеранів — Олегом. Він розповів, що того дня приїхав до свого побратима Віктора, який працює на цій АЗС.

За словами Олега, на територію заправки приїхали мікроавтобус із трьома чоловіками у формі без розпізнавальних знаків та позашляховик. Чоловіки перебували біля паливних резервуарів і курили.

Працівники АЗС зробили їм зауваження. Після цього, за словами ветерана, виникла словесна суперечка. Олег стверджує, що один із чоловіків у цивільному підійшов до Віктора та вдарив його в обличчя. Після цього між Олегом та чоловіком почалася бійка. Далі чоловік повалив його на землю. Коли Віктор спробував втрутитися, інші чоловіки не дали йому це зробити.

Після бійки чоловік підійшов до автомобіля.

«Він дістав з пасажирської дверки ніж, намагався зробити удар, не вийшло. Потім намагався нанести другий удар, але я вибив ножа», — розповів Олег.

Після цього, за словами ветерана, чоловік застосував проти них газовий балончик.

Найбільше постраждав Віктор — газ потрапив йому в очі. Його забрала швидка допомога. Олег залишився на місці та звернувся до поліції із заявою.

Згодом його також доставили до медичного закладу, де зафіксували тілесні ушкодження.

Автор відео, що розповсюдилося соцмережами, Олександр розповів, що наступного дня ветерани почали самостійно встановлювати особи чоловіків, які були на АЗС.

«Ми їх три дні шукали, не знали, хто це, що це, бо вони були без розпізнавальних знаків», — сказав він.

За його словами, до пошуків долучилися близько 20 ветеранів. Через три дні їм вдалося зустрітися з чоловіками. На місце приїхали кілька екіпажів поліції та керівник місцевої поліції.

Саме під час цієї зустрічі, за словами Олександра, стало відомо, що серед чоловіків є працівник 3-го відділу Володимирського РТЦК та СП в Іваничах.

11 серпня у Володимирській районній державній адміністрації відбулося засідання за участю представників різних служб та ветеранів. Олег і Віктор також були присутні. Під час зустрічі обговорювали обставини конфлікту та демонстрували записи з камер відеоспостереження, встановлених поблизу місця події. За словами Олега, під час засідання ветеранам заявили, що саме вони могли спровокувати конфлікт.

Водночас ветеран стверджує, що продемонстровані записи були нарізками з камер, розташованих неподалік, а безпосередньо на АЗС камер не було.

Представники ТЦК, за словами Олега, заперечували факт використання ножа.

Також ветеран намагався з’ясувати, чому чоловіки, яких він та його побратими вважають працівниками ТЦК, перебували у цивільному одязі та без розпізнавальних знаків. У відповідь, за його словами, керівник ТЦК сказав: «Ми ж не можемо контролювати всіх».

Під час засідання також обговорювали можливе дисциплінарне покарання працівника, якого вважають причетним до конфлікту.

Наразі заява Олега перебуває на розгляді у Військовій службі правопорядку. Щодо заяви Віктора інформації про подальший розгляд немає. Редакція ВСН звернулася до правоохоронців та представників ТЦК із проханням прокоментувати обставини конфлікту, заяви ветеранів та подальший перебіг розслідування.

На момент публікації відповіді редакція не отримала.

Ексменеджер Google запустив безкоштовний застосунок для ветеранів

Опубліковано by Daria

Швейцарський нейронауковець і колишній менеджер Google та Amazon Бенджамін Баргецці разом із командою створив MindGuard — застосунок для відновлення українських ветеранів. Для колишніх військових він доступний безкоштовно.

Про це Баргецці розповів в інтерв’ю MC.today.

MindGuard пропонує починати відновлення не з психологічної терапії, а з базових фізичних практик. Застосунок заохочує користувачів більше рухатися, нормалізувати сон, виконувати дихальні вправи та спілкуватися з іншими ветеранами.

«Ми починаємо з тіла: зроби 10 віджимань, пройдися швидким кроком. Зроби дихальну вправу. Налагодь сон», — пояснив Баргецці.

У застосунку використовують штучний інтелект. Він допомагає рахувати повтори вправ, підбирати навантаження та адаптувати їх під потреби користувача. Водночас MindGuard не ставить діагнозів і не замінює психологів. Застосунок призначений для підтримки процесу відновлення.

За словами Баргецці, доступ до платформи для ветеранів зробили безкоштовним.

«Людина, яка захищала свою країну, не повинна отримувати рахунок за власне відновлення», — сказав він.

За даними MindGuard, користувачі платформи вже виконали понад 114 тисяч вправ і пройшли 4200 викликів. Через п’ять тижнів після першого виклику активними залишалися 74% ветеранів.

Застосунок доступний для завантаження в App Store та Google Play.

Український Червоний Хрест запускає проєкт підтримки ветеранів, їхніх родин і громад

Опубліковано by Daria

Український Червоний Хрест розпочав новий проєкт комплексної підтримки ветеранів, їхніх родин та громад, що постраждали внаслідок конфлікту.

Проєкт має назву «Підтримка ветеранів і громад, що постраждали внаслідок конфлікту: комплексне гуманітарне реагування на рівні громад задля сталого відновлення та соціальної згуртованості».

На старті проєкту в Києві провели воркшоп за участю партнерів та інших залучених сторін. Під час зустрічі учасники спільно планували роботу та узгоджували підходи до реалізації проєкту в громадах.

Робота охоплюватиме кілька основних напрямів.

Зокрема, ветеранам та їхнім родинам надаватимуть психосоціальну підтримку та допомогу у питаннях захисту. Також проєкт передбачає реабілітацію та підтримку фізичного відновлення ветеранів.

Окремий напрям — працевлаштування та економічна інтеграція. Йдеться про створення можливостей, які допоможуть ветеранам повертатися до економічного життя громад.

Ще один напрям — залучення ветеранів до діяльності добровільних пожежних команд та життя громад.

Партнери визначили основні напрями роботи та узгодили підходи до впровадження проєкту.

Під час зустрічі учасники:

  • сформували спільне бачення цілей, очікуваних результатів, планів дій та методології роботи;
  • узгодили ролі, механізми координації та відповідальність учасників;
  • наголосили на необхідності враховувати місцеві знання та потреби громад;
  • обговорили залучення громад на всіх етапах реалізації проєкту;
  • визначили підходи до комунікації та забезпечення видимості проєкту відповідно до його вимог.

Окрему увагу приділили координації між партнерами та подальшим крокам, щоб зробити підтримку доступною безпосередньо на рівні громад і максимально відповідною до потреб ветеранів, їхніх родин та місцевих жителів.

Проєкт реалізує Український Червоний Хрест у партнерстві з Данським, Німецьким та Іспанським Червоними Хрестами за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Для військовослужбовців та ветеранів запустили безоплатний курс із військового права

Опубліковано by Daria

Правозахисний центр для військовослужбовців «Принцип» запрошує на безоплатний курс із військового права. Цьогоріч у програмі, крім питань поранень і захворювань під час служби, окремий блок присвятять шляху військових після звільнення з полону.

Навчання триватиме сім тижнів — з 1 вересня до 15 жовтня. Програма складається з 14 навчальних модулів. Учасники матимуть онлайн-зустрічі з експертами, Q&A-сесії, а також доступ до чату з кураторами та іншими учасниками.

Після успішного завершення курсу учасники отримають сертифікат.

Курс розрахований на:

  • юристів та адвокатів;
  • помічників адвокатів і юристів;
  • студентів 4–6 курсів правничих факультетів;
  • військовослужбовців;
  • соціальних працівників та фахівців із супроводу ветеранів, які працюють із відповідними питаннями.

Є й практична умова після навчання. Учасники мають протягом трьох місяців безоплатно консультувати поранених військовослужбовців та ветеранів. Консультування розпочнеться 19 жовтня.

Водночас для тих, хто вже надає безоплатну правничу допомогу або служить у війську на відповідних посадах, ця умова не є обов’язковою.

Зареєструватися можна до 24 серпня включно. До 28 серпня учасникам повідомлять про зарахування на курс.

Форма реєстрації.

“Кім отримав хаос у спадок”: аудит Мінветеранів виявив низку проблем

Опубліковано by Daria

Рахункова палата виявила проблеми у плануванні та використанні коштів Мінветеранів на розвиток інституту помічника ветерана та роботу фахівців із супроводу.

Про результати аудиту написала юристка та громадська діячка Марина Ставнійчук у колонці для «Коментарів».

За її словами, новому керівнику Міністерства у справах ветеранів Віталію Кіму дісталася система з низкою управлінських проблем.

“Прочитала результати аудиту Рахункової палати щодо роботи Мінветеранів — і, відверто кажучи, була вражена масштабом виявлених проблем. Новому очільнику міністерства Віталію Кіму дістався у спадок серйозний управлінський хаос. Але його досвід дає підстави сподіватися, що він наведе в цій системі лад”, — говорить юристка.

Ставнійчук вважає, що після аудиту необхідно переглянути підхід до організації ветеранського супроводу.

84% коштів на систему супроводу перерозподілили

Рахункова палата проаналізувала планування та використання коштів Мінветеранів у 2024 році та за дев’ять місяців 2025 року. Йшлося, зокрема, про розвиток інституту помічника ветерана та роботу фахівців із супроводу. За даними аудиту, 84% передбачених на цей напрям коштів — 5,7 млрд гривень — перерозподілили на інші цілі. Серед причин аудитори назвали недоліки стратегічного планування та координації.

Водночас Мінветеранів планувало значно більшу кількість фахівців, ніж заявляли регіони. На 2025 рік міністерство визначило потребу у 11 400 фахівцях, тоді як області та громади заявили про потребу лише у 2 755. Різниця становила понад чотири рази.

Фахівці працювали без належних умов

Аудит також виявив проблеми з організацією роботи фахівців із супроводу. Зокрема, вони могли працювати у спільних або затісних кабінетах, де неможливо було забезпечити конфіденційність розмов із ветеранами. Частина приміщень була недоступною для людей з інвалідністю. Окремо аудитори зафіксували використання фахівцями власних ноутбуків і телефонів.

Також, за даними аудиту, не було ефективного моніторингу та єдиного підходу до звітності, а частину інформації збирали за показниками, які належним чином не перевірялися.

“Це вже не просто помилки планування. Це інституційна безвідповідальність. І війна тут не може бути виправданням. Навпаки — вона вимагає від держави значно вищої якості управління. Особливо коли йдеться про людей, перед якими вона має особливий моральний і правовий обов’язок. Проблема вже не в окремих недоліках, а в самій моделі ветеранського супроводу, яку потрібно переосмислити”, — зазначає Ставнійчук.

Пропонують оцінювати потреби кожного ветерана

Один із запропонованих підходів — не визначати навантаження фахівця лише за кількістю людей, яких він супроводжує. Наразі орієнтир передбачає, що один фахівець може супроводжувати до 35 кейсів — приблизно до сотні людей разом із членами сімей.

Однак потреби ветеранів можуть суттєво відрізнятися. Наприклад, одній людині може знадобитися допомога лише з оформленням документів. Іншій — одночасно протезування, реабілітація, психологічна підтримка, адаптація житла, працевлаштування та юридична допомога. Тому Ставнійчук пропонує розділяти випадки за складністю — на стандартні, складні та кризові. Від цього, на її думку, мають залежати навантаження на фахівця, інтенсивність супроводу та фінансування.

Один ветеран — один відповідальний координатор

Ще одна пропозиція — закріпити за ветераном одного відповідального фахівця, який координуватиме проходження людиною різних державних сервісів. Якщо ветерану одночасно потрібні медична, соціальна, юридична допомога, послуги Пенсійного фонду, служби зайнятості чи місцевої влади, фахівець має координувати цей процес. При цьому він не повинен замінювати лікаря, юриста чи іншого спеціаліста. Його завдання — стежити, щоб ветеран не залишився сам на сам із системою та не був змушений щоразу повторювати свою історію в новій установі.

Для цього також пропонують створити єдиний цифровий кейс ветерана з розмежованим доступом до інформації. У ньому можна було б бачити, які питання вже вирішені, які залишаються відкритими та які установи залучені до їхнього вирішення.

Кваліфікацію фахівців хочуть зробити доступнішою

Ставнійчук також звернула увагу на проблему підготовки та кваліфікації фахівців. За її словами, в Україні працює понад 30 центрів ветеранського розвитку при університетах, однак їхній потенціал для професійної кваліфікації фахівців використовується недостатньо. Пропонується дозволити центрам, які відповідають державним вимогам, брати участь у присвоєнні або підтвердженні професійної кваліфікації. Водночас вимоги до знань і навичок мають залишатися єдиними по всій країні.

Додатково пропонується змінити критерії оцінювання роботи системи. Адже кількість консультацій, звернень чи проведених заходів не показує, чи справді ветеран отримав необхідну допомогу. Тому оцінювати систему варто за результатом: чи отримала людина потрібну послугу, реабілітацію, виплати або роботу і скільки часу знадобилося для вирішення її проблеми.

Якою має бути система супроводу ветеранів

Ставнійчук звертається і до міжнародного досвіду. Зокрема, у Канаді навантаження фахівців визначають не лише за кількістю ветеранів, а й за складністю їхніх потреб. В Австралії за людиною може бути закріплений основний координатор, який допомагає пройти систему державних послуг. У Хорватії після війни розвивали територіально доступну мережу психологічної, медичної, соціальної та правової допомоги.

Водночас авторка наголошує, що Україні не потрібно механічно копіювати іноземні моделі. На її думку, основу української системи мають становити оцінка індивідуальних потреб, зрозумілий маршрут отримання допомоги, єдині стандарти, взаємодія між державними установами та оцінювання конкретного результату. Ключовим має залишатися питання не про те, скільки послуг держава формально надала ветерану, а про те, чи допомогла ця система реально вирішити його проблему.

“Забезпечення соціального захисту людей, які захищали Україну, — не благодійність держави і не іміджевий проєкт. Це її прямий обов’язок. Бо справжня повага до захисників вимірюється не словами подяки, а тим, як держава поводиться з ними після повернення з війни” — зазначає вона,

Ветеран з Волині будує дім після ампутації трьох кінцівок

Опубліковано by Daria

Ветеран із Волині Роман, який під час війни втратив обидві ноги та руку, власноруч будує будинок у селі Гірка Полонка поблизу Луцька. Чоловік придбав земельну ділянку ще у 2018 році, а після важких поранень продовжив облаштовувати майбутню оселю вже на протезах.

Історію Романа розказує ТРК «Аверс», як приклад того, наскільки важливим для ветеранів є доступне та адаптоване житло. В Україні для захисників і захисниць діють кілька механізмів житлової підтримки. Вони можуть стосуватися компенсації за знищене чи пошкоджене житло, придбання помешкання та адаптації оселі до потреб людини з інвалідністю.

До повномасштабної війни Роман встиг залити фундамент на своїй ділянці у Гірці Полонці. Після служби та тривалої реабілітації повернувся до будівництва. Під час бойових дій на Херсонщині чоловік отримав важкі поранення. Спочатку йому ампутували руку, а згодом через гангрену — обидві ноги.

Попри це, ветеран продовжив облаштовувати власний будинок.

«Побратими допомогли дах накрити. Далі ми своїми силами з двома братами почали з даху утеплювати, бо утеплити — найголовніше. Потім замовили вікна. Почали шпаклювати, обробляти стіни», — розповідає Роман.

Частину робіт родина замовляла фахівцям — зокрема, сантехніку та стяжку. Допомогу чоловікові також запропонував волонтер Марк. Вони випадково познайомилися в луцькому «Епіцентрі». Марк побачив Романа на касі та запропонував допомогти завантажити будматеріали. Наступного дня вже приїхав до його будинку. Волонтер допомагав із воротами, облаштуванням порогу та іншими роботами.

Що робити ветеранам, якщо житло знищене або пошкоджене

Один із державних механізмів підтримки — програма «єВідновлення». Вона передбачає компенсацію за пошкоджене або знищене внаслідок бойових дій житло. Якщо будинок або квартира пошкоджені, власник може подати заявку на компенсацію для проведення ремонту.

Якщо житло повністю знищене, передбачена можливість отримати кошти на придбання нового помешкання. Подати заявку можна через портал «Дія» або звернувшись до ЦНАПу.

Для ветеранів це може бути одним зі способів вирішити житлове питання після втрати власної оселі через війну.

А якщо ветеран хоче побудувати власний будинок?

Тут важливо розділяти допомогу на будівництво нового житла та компенсацію за вже знищене житло. Історія Романа стосується саме будівництва власного будинку на земельній ділянці. Надані дані не містять інформації про окрему загальнодержавну програму, яка б компенсувала ветерану будівництво приватного будинку «з нуля».

Водночас ветеранам варто перевіряти місцеві програми підтримки, оскільки органи місцевого самоврядування можуть передбачати власні механізми допомоги із житлом.

На Волині, зокрема, обласна влада виділяє кошти на придбання житла для окремих категорій ветеранів. Умови участі, категорії отримувачів та розмір допомоги залежать від конкретної програми. Тому ветеранам, які планують будувати або придбавати житло, варто звертатися до органів соціального захисту та місцевої влади за місцем проживання і уточнювати, які програми діють саме у їхній громаді.

Житло можна адаптувати під потреби ветерана

Окреме питання — не просто отримати житло, а зробити його зручним для людини, яка має інвалідність. Ветеранам можуть бути потрібні пандуси, ширші дверні прорізи, адаптований санвузол, зручний вхід до будинку та інші зміни.

У цьому випадку допомогу можуть надавати ветеранські фонди, громадські організації та благодійні ініціативи. Вони реалізують проєкти з адаптації житла для ветеранів та людей з інвалідністю.

Тому при пошуку підтримки варто звертатися не лише до державних установ, а й до ветеранських організацій та благодійних фондів.

Які варіанти житлової підтримки варто перевірити ветерану

Залежно від ситуації, захиснику або захисниці варто перевірити:

  • «єВідновлення» — якщо житло було пошкоджене або знищене через війну;
  • місцеві програми — громади та області можуть передбачати допомогу з придбання житла для окремих категорій ветеранів;
  • програми для ветеранів з інвалідністю — зокрема щодо адаптації житла;
  • допомогу громадських та благодійних організацій — для облаштування оселі відповідно до потреб людини.

Історія Романа показує, що житлове питання для ветерана — це не лише про квадратні метри. Після важкого поранення власний будинок має бути місцем, де людина може безпечно пересуватися, відновлюватися та жити самостійно.

Нове дослідження показало головні проблеми ветеранів після демобілізації

Опубліковано by Daria

Ветеранська політика в Україні часто оцінюється за кількістю програм, виплат, пільг та отриманих статусів. Але сам факт наявності такої допомоги ще не означає, що ветерану стало легше повернутися до цивільного життя. Дослідження реінтеграції ветеранів IREX за 2024 рік показує низку проблем, із якими захисники та захисниці стикаються після демобілізації. Серед них — бюрократія, складний доступ до психологічної допомоги, проблеми з працевлаштуванням та соціальна ізоляція.

Про це повідомляє Богдана Левицька в колонці 24 каналу.

“Можна створити десятки програм підтримки й отримати систему, в якій ветеран усе одно не знає, куди звернутися. І значною мірою саме так вона і працює зараз”, — зазначає авторка.

Однією з основних потреб ветеранів після повернення до цивільного життя дослідники називають відчуття визначеності щодо майбутнього, визнання військового досвіду та повагу до служби. Водночас ветерани розповідали про складні бюрократичні процедури та нестачу інформації про доступні послуги. Зокрема, йдеться про реабілітацію та психологічну допомогу. Окремі процедури вимагають від людини відвідувати кілька різних установ. Отримання деяких довідок може займати два-три тижні. Проблема полягає не лише в кількості послуг, а й у тому, наскільки легко ними скористатися.

Ще одна проблема — доступ до психологічної підтримки. У дослідженні IREX зазначають нестачу місць, де ветерани можуть отримувати психологічну допомогу за місцем проживання, а також дефіцит фахівців, які мають досвід роботи саме з ветеранами та їхніми родинами. Є й проблема довіри. Частина ветеранів не довіряє цивільним або державним психологам.

Окремо дослідники звертають увагу на відсутність єдиної системи оцінювання ефективності психологічної допомоги. Тобто важливо не тільки порахувати кількість проведених консультацій, а й розуміти, чи справді вони допомогли людині.

Після служби ветеранам часто доводиться шукати нову професію або перекваліфіковуватися. У дослідженні ветерани та представники ветеранських організацій говорили про неможливість частини захисників повернутися до попередньої роботи, зокрема через отриману інвалідність.

Серед інших проблем — обмежений перелік професій у центрах зайнятості та упередження роботодавців. Зокрема, ветерани стикалися зі стереотипами про те, що вони можуть бути «агресивними», «проблемними» або «непередбачуваними». Тому саме працевлаштування ще не означає успішної реінтеграції. Важливо також, чи відповідає робота навичкам людини, чи забезпечує достатній дохід і чи може ветеран залишатися на цій посаді тривалий час.

Ветеран після демобілізації повертається не лише до роботи чи лікарні. Він одночасно повертається до родини, друзів, звичного побуту та цивільного суспільства. Тому проблеми часто пов’язані між собою. Стан здоров’я може впливати на можливість працювати. Відсутність роботи — на фінансове становище та стосунки в родині. Психологічний стан — на спілкування з близькими та друзями. Ветерани також описували відчуття дистанції між собою та цивільними, скорочення кола знайомств і складнощі з поверненням до звичайного сімейного життя. Водночас наслідки війни відчувають і члени родин ветеранів. Вони можуть жити з постійною тривогою, хронічним стресом та власним травматичним досвідом.

Україна створює систему ветеранської політики під час війни, а не після її завершення. Тому чекати остаточного закінчення бойових дій, щоб займатися реінтеграцією, неможливо. Ветерани вже зараз повертаються додому, шукають роботу, проходять лікування та реабілітацію, створюють родини, відкривають бізнеси, навчаються або змінюють професію. Для частини людей після насиченого військового життя цивільне середовище може здаватися менш змістовним. Це також може ускладнювати адаптацію та впливати на соціальні зв’язки.

Ключовим показником має бути не кількість створених програм, а те, як вони змінюють життя конкретної людини. Наприклад, замість питання «скільки ветеранів працевлаштовано?» варто дивитися, скільки з них мають стабільну роботу та достатній дохід через рік. Так само важливо оцінювати не лише кількість психологічних консультацій, а й результат допомоги.

У дослідженні IREX ветерани критично оцінювали частину чинної системи пільг, яка формувалася ще до повномасштабного вторгнення і не завжди відповідає сучасним потребам. Серед рекомендацій — переглянути систему так, щоб підтримка була менш формальною, але більш доступною та допомагала ветеранам відновлювати самостійність. Для цього, зокрема, потрібна зрозуміла дорожня карта — від демобілізації до повної реінтеграції. Ветеран має розуміти, куди звертатися, які послуги йому доступні та хто відповідає за їх надання.

“Необхідно створити єдину зрозумілу дорожню карту, яка супроводжуватиме ветерана від демобілізації до повної реінтеграції та пояснюватиме політики, послуги й відповідальних на кожному етапі. І тоді успіх держави виглядатиме не як найдовший перелік ветеранських пільг. А як ветеран, який має здоров’я, достатній дохід, близьких людей, соціальні зв’язки, можливість розвиватися і планувати майбутнє. Який знає, що система підхопить його тоді, коли це буде потрібно. Але якому не потрібно щодня доводити державі, що він ветеран, щоб мати нормальне життя. Бо пільги, програми, виплати та послуги – це лише інструменти. Кінцевий результат – людина, яка після війни має не просто підтримку. Вона має життя”, — резюмує Богдана Левицька.