“Разом зібрали та вивезли десять мішків сміття”,— повідомив Суспільному керівник вишкільного центру “Айдар 95” Костянтин Рубановський.
Захід, що відбувся на Чигиринщині, унікальний тим, що молодь долучились до відновлення сакрального місця разом з ветеранами:
“Ми зібралися на толоку не лише з метою очищення Гайдамацького ставу, й задля просвітницької діяльності. Друг Скіфич прочитав молоді лекцію на тему “Суб’єктності України”, — пояснив Костянтин Рубановський.
Усі разом у Холодному Яру зібрали та вивезли 10 мішків різноманітних відходів.
“Також у цей день відбулась особлива подія для нашої організації. Був підписаний меморандум про співпрацю між Національним парком Холодний Яр, ГО “Гордість Нації” та ГО”Айдар 95″. Тепер наша співпраця набула більших можливостей котрі безперечно будуть сприяти патріотичному вихованню молоді та юнацтва, та більшої популяризації та розвитку місця мили серед усього населення”, — додав директор національного парку Богдан Легоняк.
Окремий загін безпілотних систем спеціального призначення «Тайфун» створено у 2024 році. У команді новоствореного загону спецпризначення зібрали компетентних військових спеціалістів широкого профілю, які мають бойовий досвід, та бійців, які прагнуть до розвитку у спеціалізації безпілотних систем.
«Чи міг подумати, що бізнесмен, батько трьох дітей, я прийду у військо добровольцем? Ще й маючи право на відстрочку», — каже Павло Гвозденко. Він став заступником командира новоствореного загону безпілотних систем спеціального призначення Нацгвардії — «Тайфун».
До великої війни Гвозденко займався бізнесом. Має і досвід у держслужбі, як-от створення «рибоохоронного патруля». Це й стало в пригоді під час формування нового підрозділу.
Командир «Тайфуну» Михайло Кмитюк пояснює: назва «Тайфун» виникла через схожість обертання пропелерів у дронах на рух повітря в однойменному циклоні.
Ядро загону — ветерани, які мають унікальний досвід як у війську, так і в цивільному житті. Сам командир воював іще з 2015-го. Через чотири роки повернувся до цивільного життя — спершу працював тілоохоронцем, потім інструктором тактичної підготовки в одній із приватних компаній. А вже після початку великої війни знову повернувся на фронт.
«Я пройшов шлях від бійця до командира загону, тож розумію потребу кожного воїна. Це велика відповідальність», — запевняє командир «Тайфуну».
«Ми відкрили невеличку станцію техобслуговування автівок. Усе було на старті, аж тут почалася війна. Я покликав майстрів, які залишалися в Києві, ремонтувати машини військовим», — пригадує заступник командира Павло Гвозденко.
Спершу він доєднався до лав тероборони. У ТЦК чоловікові відмовили, бо він батько трьох неповнолітніх дітей. Йому тоді взагалі порадили їхати за кордон. Однак чоловік був налаштований служити й згодом усе ж потрапив до Нацгвардії.
«Чи міг я подумати, що прийду у військо? Чи було мені страшно? Звісно! Але страх переважало бажання захистити своїх близьких, родину, країну. Я зробив цей непростий крок», — пригадує Павло.
Свій досвід він використовує для роботи над бойовим напрямом у «Тайфуні». Гвозденко зосереджує увагу на адаптації новобранців із цивільного життя до служби у війську.
“Ми не професійні військові, у нас не було того досвіду, як зараз. Ми знаємо, наскільки тяжко було тоді. Ми знаємо, як потрібна підтримка, що не треба боятися ставити питання. Не всі люди однакові: комусь потрібно щось підказати, а іншого 10 разів запитати, чого йому не вистачає“, – каже Павло Гвозденко, заступник командира загону НГУ «Тайфун».
Жінки «Тайфуну»
Лілія у цивільному житті працювала дата-аналітикинею. Повномасштабне вторгнення застало її у Сумах — поки місто оточували росіяни, вона волонтерила. На початку великої війни чоловік Лілії зник безвісти — у лавах «Азову» він боронив Маріуполь.
Дівчина спершу доєдналася до роботи за звільнення Маріупольського гарнізону. Зокрема, виступала у складі українських делегацій в ООН, Парламентській асамблеї Ради Європи, засіданнях Міжнародного комітету Червоного Хреста.
«Я боролася за військовополонених, але розуміла, що мені цього недостатньо. Хотілося піти у військо», — згадує Лілія. Тепер вона й сама у строю, має позивний Троя.
Ще у листопаді 2022-го жінка добровільно мобілізувалася до лав Нацгвардії. Починала свій шлях, як і чоловік, — з «Азову». Потім був спецпідрозділ «Омега». Тепер — у «Тайфуні».
Нині дівчина відповідає за цивільно-військове співробітництво загону. Пояснює на прикладі: якщо група військових виїжджає на завдання у якийсь населений пункт, то його спершу вивчають: зокрема, говорять із місцевою владою та жителями. Цивільні мають нормально реагувати на бійців, а бійці на цивільних. А ще у її відповідальності — благодійна робота.
Троя додає, що поки що жінок у підрозділі небагато, але для них відкриті всі посади. Головне — бути вмотивованими та прагнути змін.
“Я завжди кажу, що сміливість дає змогу йти вперед, але тільки розум дає змогу обрати правильний шлях“, – впевнена Лілія, військовослужбовиця загону НГУ «Тайфун».
Перший виліт на FPV був провалом
Руслан, на позивний Айрон, — ще один заступник командира. До 2022-го він був тренером, мав свій фітнес-клуб. На початку великої війни вивіз сімʼю з маленькими дітьми на захід країни, а сам пішов до війська — у ту ж таки «Омегу», де були його друзі.
Він став першим пілотом спецпідрозділів Нацгвардії, який застосував FPV-дрон на лінії фронту. Направду, тоді результати були такі собі, бо ці технології тільки зʼявлялись у нашому війську.
«Хлопці були в Сєвєродонецьку. Кажуть: “Ми бачимо ворога з дрона, але не можемо дострелити. “Мавік” туди ми не заведемо”. Я чув про таку тему як FPV. Допоміг менеджерський досвід — мене звели з хлопцями, які робили такі дрони», — розповідає Руслан.
Військовий згадує: хоч хлопці його навчили літати, та були проти використання їхніх дронів як «камікадзе». Для них це все ж було дороге устаткування для зйомок фільмів — а тут Руслан вирішив «таку класну Феррарі» розбити. Переконати вдалося — і вже через тиждень йому «підігнали кілька пташок».
«Ми готувалися 7 днів. Я полетів, долетів до бронетранспортера, а він… Не вибухнув! Чому? Бо в нас був механічний спосіб підриву», — ділиться Руслан спогадами про свій перший бойовий виліт.
Айрон брав участь в обороні Авдіївки та Вугледару на Донеччині. Після поранення став навчати пілотів. У «Тайфуні» заступник командира очолює також експертно-аналітичний відділ, який опікується новими технологіями.
Як долучитися до «Тайфуну»?
Павло Гвозденко запевнив, що охочих потрапити до «Тайфуну» супроводжуватимуть, щоб вони точно потрапили до цього загону.
«Йдеш на пілота — пілотом і стаєш. Якщо в процесі щось там не виходить, бо всяке буває, ми допомагаємо людині потрапити туди, де її риси й здібності будуть найбільш потрібні», — запевняє заступник командира.
В українських супермаркетах почали продавати ветеранську продукцію під брендом Мінветеранів “Створено Захисниками”. Перші полички з такою продукцією з’явилися у столичному супермаркеті “Ашан”.
– найбільшого в Україні та Європі виробництва з кизилу “FamBerry”. Підприємство заснували рідні загиблого воїна Данила Ольшанського та одними з перших почали використовувати бренд “Створено захисниками”;
– виробника гострих соусів “Вогняр”. Однойменне тепличне господарство знаходиться на Черкащині: тут вирощується понад 20 сортів гострого перцю.
“Це перший крок, який Мінветеранів буде масштабувати. Це також є дуже важливим прикладом підтримки з боку держави, яка не словом, а ділом допомагає ветеранам — виробникам виходити на полиці ринку, гідно позиціонувати себе та виступати конкурентоспроможним гравцем. Це важливий крок з боку великого бізнесу підтримувати маленький. Вірю, що в такій синергії буде результат! Тому підкреслюю: ветерани-виробники, долучайтесь до проєкту. Бізнес, допомагайте та підтримуйте. Споживачі, купляйте товари тих, хто стояв на нашому захисті”, — закликав заступник міністра у справах ветеранів України Максим Кушнір.
Риболовля з пікніком — це традиційний захід для військовослужбовців і ветеранів, що проводить Київський міський Центр реабілітації «Аскольд» у новій зоні відпочинку на Оболоні.
Фахівці стверджують, що відпочинок на природі — не просто розвага, а й потужний інструмент для реабілітації й можливість для ветеранів спілкуватися між собою, ділитися досвідом та емоціями.
На Оболонському острові створені належні умови для відпочинку маломобільних груп.
Так фахівці КП «Плесо» обладнали доступ до води, встановили спеціалізовані сенсорні фонтани, облаштували доріжки з твердим покриттям тощо.
За словами очільника Департаменту, острів Оболонський — рекреаційна зона, яка на сьогодні фактично повністю облаштована. Нині тут доробляють такі локації, які дозволять пораненим Захисникам урізноманітнити реабілітацію.
На Харківщині власники «Активної стайні «Рай» Анна й Олександр Ніконенки проводять іповенцію (модель терапевтичної взаємодії між людиною і конем) для ветеранів і військовослужбовців.
Власники утримують коней у середовищі, наближеному до природних умов. Тварини живуть в огорожі, але табуном, і фактично просто неба, лише з накриттям від сонця.
Майже два десятки коней з’являлися тут поступово.
«Спершу це було просто бажання – хочу коня. А потім з’явилася Багіра. Коли вона була вагітна, її хотіли здати на м’ясо. В нас вийшло її забрати. Її Багі народився вже тут – і він думає, що ми, напевно, його родичі. Бо коли ще в нас зовсім мало коней було і не було огорожі, коник заходив і до хати, крав капці. Наші тварини люблять спілкуватися з людьми», – говорить Анна Ніконенко.
За її словами, ідею занять для військових подала волонтерка Марія Волкова, яка на собі відчувала, що таке стрес та вигоряння. Перше заняття провели у квітні 2023-го.
Найголовніше, чому навчають – взаємодії з кіньми через внутрішні рівновагу та спокій, а не фізичну силу.
«Будь-хто може співпрацювати з конем. Ми вчимо людей концентрувати увагу на собі, на своєму диханні, розслабленості. Бо кінь розуміє людину не словом і навіть доторком, а відчуттями. Якщо ти відсторонений, кінь не почує», – вважає Анна.
Днями у стайні побували військовослужбовці та ветерани 5 Слобожанської бригади Нацгвардії.
Сергій свій позивний – «Гаїшник» – отримав не за роботу в Державтоінспекції: 26 лютого 2022-го, коли до Харкова прорвалася ДРГ росіян, і зав’язався бій, він завертав транспорт з вулиці, що вела до місця зіткнення. До того чоловік був в АТО, мав ротації у Серебрянське лісництво, Лиман, а з першого дня повномасштабного вторгнення знову став на захист країни.
Після тяжких поранень, тривало лікування та реабілітації повернувся до роботи – працює менеджером з закупівель у магазині. Народився та виріс Сергій у Кочетку на Харківщині, іповенція на природі для нього – як приємні спогади з дитинства.
«Батько мій був лісівником, умів вправлятися з кіньми. Кожне літо моє проходило в селі, в Дворічанському районі», – говорить ветеран.
Військовослужбовець Родіон (позивний «Пастор») став на захист Харкова у лютому 2022-го, згодом воював на Донеччині, у Кліщіївці дістав поранення.
«Така взаємодія з тваринами, кіньми потрібна не лише пораненим, усім бійцям, які виходять з позицій, – вважає «Пастор». – Бо потрібно відволікатися, перемикатися, отримувати зовсім інші емоції».
Очільниця Міністерства у справах ветеранів України Наталія Калмикова розповіла, що планує робити на новій посаді.
Цим вона поділилась у підсумковому інтервʼю, яке опублікували на каналі Міноборони, пише АрміяInform.
«У Міністерстві у справах ветеранів насправді дуже така свіжа історія. Це одне з наймолодших міністерств в Україні. Воно було створено ветеранами, й вони дуже слідкують за тим, що відбувається», — зазначила вона.
Наталія Калмикова вважає своїм завданням координацію всіх центральних органів виконавчої й місцевої влад у всіх програмах, де є ветеран.
«Ветеран повертається, іде на роботу, їздить у транспорті, купує житло або винаймати квартиру, або очікує на житло. Ветеран їздить дорогами, звертається до поліції, лікується. Діти ветерана йдуть до школи, в садочок або університет. Дружина ветерана хоче працювати, будувати свій бізнес тощо», — пояснила вона.
За її словами, це ті сфери, де Міністерство у справах ветеранів має надати власні рекомендації.
«Дати свої рекомендації, базуючись на інформації, яку отримає від потреб ветерана, через комунікацію, через взаємодію з ветеранськими організаціями, з громадянським суспільством, з Міністерством оборони, в якому більшість учасників бойових дій зараз служать», — пояснила вона.
На її думку, Міністерство у справах ветеранів буде більше взаємодіяти з Міністерством оборони, з Міністерством охорони здоров’я й з Міністерством соціальної політики в інтересах людини.
Наталія Калмикова розповіла, що основна увага буде приділятись спроможностям ветерана в цивільному житті.
«Пільги — це дещо принизливе слово для людини, яка зі зброєю боронила свою батьківщину. Я б хотіла, щоб ми максимально в нашому лексиконі, в принципі, відходили від такого слова. Є гарне слово, яке його заміняє, це гарантії, які надає держава», — зауважила вона.
Ексзаступниця Міністра оборони підкреслила, що надання можливостей для реалізації себе в цивільному житті — це найкраще, що можна зробити для ветерана або ветеранки за їхні жертви.
Ветерани війни, колишній військовий 3-ої ОШБр, Роман Колесник з позивним “Добряк”, відкрив збір на мільйон гривень для воїнів ЗСУ. А щоб люди активніше донатили, вирішив підкорити декілька українських вершин на протезі та показати свій шлях на сторінці в Instagram.
Першою горою, на яку піднявся “Добряк”, стала вершина Петрос. Її висота — 2020 метри над рівнем моря. Але за цей час вдалося зібрати тільки половину необхідної суми. Щоб дозбирати необхідну суму ветеран вирішив продовжити свій маршрут і піднявся на вешину Говерли.
“Три дня, 33 км пішки, 20 кг ваги на собі, на протезі, покорено — Петрос, Говерла! Так як збір не закритий я йду на озеро Несамовите, лягаю спати, а завтра вирушаю на Шпиці! Зупиніть мене будь ласка, я йду тільки через те що збір не закритий…”, — написав ветеран.
До війни “Добряк”-Роман Колесник був ультрасом київського Динамо. На початку повномасштабного вторгнення рашистів долучився до ССО “Азов.Київ”, який пізніше перетворився на Третю окрему штурмову бригаду. Після отриманого поранення у травні 2022 року Роману ампутували нижню кінцівку та встановили протез. Пройшовши реабілітацію ветеран створив власний бренд одягу та почав писати музику.
На зібрані кошти Роман планує придбати дрони, авто та засоби РЕБ і розприділити їх між “штурмовиками”, операторами БПЛА та “розвідниками”.
Громадська організація «Спілка ветеранів АТО» та Чугуівська міськрайонна громадська організація «Чугуївська правозахисна група» об’єднали зусилля. 6 вересня 2024 року ми підписали меморандум про співпрацю, щоб спільно діяти на користь ветеранів. Велика кількість питань, які належать до площини порушень прав ветеранів, тих зобов’язань, які на себе має брати держава та виконавчі органи – змушують об’єднати наші зусилля.
Юрій Даніленко, голова ГО «Спілка ветеранів АТО» (на фото ліворуч), підкреслив: «Об’єднуватися задля підтримки ветеранів — це не просто ініціатива, це необхідність. Ми хочемо зробити реальні зміни для тих, хто захищав нашу країну, і спільні зусилля значно наближають нас до цієї мети».
Ця співпраця — ще один важливий крок у напрямку реальної реінтеграції ветеранів у суспільство. Разом із нашими партнерами ми продовжуємо працювати для ветеранів, створюючи нові можливості для їхнього розвитку та захисту їхніх прав.
Сьогодні харків’яни вийшли нагадати українській влади та міжнародним організаціям про необхідність “Звільнити всіх!” і провести обмін “Всіх на всіх”.
Вже всім відомо, що російська федерація системно порушує міжнародні правила та конвенції щодо поводження з військовополоненими, а міжнародні організації, зі свого боку, не здійснюють необхідного тиск на країну-агресорку.
В офіційних зведеннях досить часто можна зустріти інформацію про катування та загибель наших військовополонених під час катувань. Відсоток українських військовополонених, які зазнають катувань в полоні у рашистів, за деякими даними сягає 95%.
Всі злочини країни-терористки мають обов’язково бути оприлюдненні і отримати належну оцінку міжнародної спільноти.
Олександр Вікторович, “Новини втеранів” (за матеріалами ЗМІ).
Згідно зі статтею 4 Конституції України в нас існує лише одне громадянство. Там прямо так і написано: «В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом». Але в останній час особливо популярним став термін «множинне громадянство». Починаючи з 2021 року, Президент, РНБО й Кабінет Міністрів усіма силами намагаються отримати від Парламенту закон саме про множинне громадянство.
Ще в грудні 2021 року Зеленський особисто вніс до Верховної Ради відповідний законопроєкт під номером 6368. Повномасштабне вторгнення агресора й окупанта в Україну на певний час відтермінувало його розгляд. Однак у поточному році, під час виступу на День Соборності, Президент повідомив що ще раз подає законопроєкт до Парламенту.
Спробуємо розібратися, що таке множинне громадянство та що воно несе нашій державі й пересічним українцям. Звернемося до термінології. Енциклопедичний словник повідомляє, що біпатризм – це громадянство двох країн. Відповідно людину, що має таке громадянство, називають «біпатридом». Існує ще й інший термін «мультипатризм» – громадянство трьох і більше держав.
Свого часу це дозволило опальному нині політику й бізнесмену Коломойському жартувати, що заборонене в Україні подвійне громадянство його не стосується, оскільки він має потрійне, тобто є громадянином не двох, а трьох держав. А це, начебто, законом не заборонено.
Наш споконвічний ворог – московія – завжди намагалася спекулювати цим питанням і торгувати громадянством власної країни. Країна-агресор, окупувавши чужу територію, відразу там проводила референдум, приєднувала її до себе й видавала мешканцям паспорти власної недодержави. І люди йшли та отримували ці, з дозволу сказати, документи. Чи то вважали, що жалюгідний папірець їх від чогось захистить, чи для них просто були створені відповідні умови, що не лишали іншого виходу…
Між трирічною боротьбою нашого Президента за множинне громадянство був проміжний етап, коли минулого року Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, виступаючи на черговому Світовому Конгресі Українців, заявив про необхідність запровадження такої форми громадянства. Він зазначив, що політика в цьому питанні має втілюватися зважено й розумно. Слід починати із країн-союзниць. І ніякого подвійного громадянства з агресором чи недружніми країнами бути не може!
А що з цього приводу думають ветерани та ті, хто опікується їхніми проблемами в Україні? Із цим питанням ми звернулися до юриста ГО «Спілка ветеранів АТО» Діани Гов’яди й отримали таку відповідь:
– У будь якому випадку цей закон, коли він стане законом, розширить отримання українського громадянства деякими категоріями іноземців і спростить процедуру його набуття. Зараз в Україні, зокрема інтернаціональних підрозділах, воюють люди, що не є громадянами України. Таку ситуацію слід виправляти. Але, з іншого боку, люди, які причетні до країни-агресорки, мають бути позбавлені можливості ставати нашими громадянами. У законопроєкті ці категорії вказані наступним чином: громадяни держави, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України. Законопроєкт також пропонує позбавляти українського громадянства за добровільне набуття громадянства російського або громадянства іншої держави, за виключенням країн-партнерів України…
Очевидно, що відповідь на питання, для чого це потрібно та кому вигідно, повинні мати депутати опозиційних до влади фракцій. Тому вирішили звернутися до Народної депутатки від партії «Європейська Солідарність», членкині Комітету Верховної Ради з нацбезпеки, оборони та розвідки Ірини Фріз із проханням пояснити, яке підводне каміння має президентський законопроєкт про множинне громадянство?
– Законопроєкт не вперше вноситься до Парламенту дев’ятого скликання, – відповіла депутатка, – але єдиної позиції щодо нього поки не сформовано. Додаткові перепони створюються небажанням влади нормально організувати процес. Остання пропозиція – законопроєкт 11469 – було внесено 7 серпня й була домовленість, що 8 серпня розпочне роботу спеціальна група, яка напрацює необхідне рішення. Але цього не трапилося й можу сказати, що законопроєкт є абсолютно неприйнятним для голосування, навіть у першому читанні. У тексті немає елементарних норм, як обов’язкових іспитів на знання української мови, історії та основ Конституції. Така спрощена процедура недоречна для всіх бажаючих і прийнятна лише для осіб, які мають особливі заслуги перед нашою державою.
Ірина Фріз уважає, що найгостріше необхідність подвійного громадянства зараз відчувається серед українців за кордоном та іноземних добровольців, які воюють за Україну, будучи громадянами різних країн від Польщі до Австралії. Ці люди, героїчною боротьбою з російським агресором довели свою відданість принципам свободи та демократії.
Єдина категорія осіб, які можуть отримати право спрощеного набуття українського громадянства – це ті, хто мають статус закордонних українців. Представники діаспори завжди підтримували тісні зв’язки з Україною, тому щодо них таке послаблення буде абсолютно доцільним.
І найважливіше, щоб громадяни рф не мали можливості отримувати українське громадянство. Навіть ті, хто воює на боці України! Можливо після нівелювання загрози, яку несе ця держава, ситуація зміниться, але зараз щодо цього питання позиція очевидна. Тому доречно виділити 35–37 держав, громадяни яких зможуть отримувати громадянство України у спрощеному порядку. Так само і наші громадяни зможуть набувати громадянства держав саме з цього переліку, зберігаючи громадянство України.
– На жаль, ці норми були виключені з нової версії законопроєкту про множинне громадянство, – резюмує депутатка. – Зараз ініціатори пропонують, щоб перелік країн нічим не обмежувався. Така візія точно не відповідає національним інтересам України.
Також пані Ірина пояснила, що принцип єдиного громадянства, який прописаний у статті 4 Конституції України не забороняє можливості набуття громадянства інших країн. А лише резюмує відсутність окремого громадянства частин України. Тому тут жодних застережень немає. І враховуючи серйозні складнощі з демографічною ситуацією, множинне громадянство може допомогти зберегти та збільшити населення України…
Начальник штабу ГО «Спілка ветеранів АТО» Влад Якименко підступність законопроєкту вбачає у відсутності в ньому вказівки на те, як має набуватися громадянство:
– Ветерани завжди наголошували, що в умовах перманентної війни основним чинником для отримання громадянства України повинно бути проходження військової служби. Для релігійних спільнот, жінок має розглядатися і альтернативна. Це логічний і розумний шлях для країни, яка приречена на подальші десятиліття військового й політичного протистояння з велетенською московією. Недооцінювати ці загрози згубно! Існування нашої держави, як ми переконалися, засноване на реальній обороноздатності та готовності громадян її захищати. Це той шлях, яким торує Ізраїль, Швейцарія, й результати таких принципів становлення держави достатньо промовисті. Якщо ж українське громадянство будуть вільно отримувати іноземні особи для того, щоб скупити декілька тисяч гектарів української землі, це взагалі руйнує засади нашої державності. Це відкрита наруга над ветеранами, що захищали та захищають Україну… Свого часу, ще до повномасштабного вторгнення, ветеранська спільнота зверталася до Президента Зеленського з пропозиціями й одна з них стосувалася громадянства й саме можливості його отримання через військову службу. Цей сюжет у мережі можна подивитися й зараз за посиланням:
На жаль, ветеранів тоді не почули. А за нерозуміння принципів, на яких має існувати держава, саме ми, ветерани, заплатили кров’ю у 2022 році та продовжуємо платити й зараз!..
Отже, на черзі в Парламенті голосування за законопроєкт про множинне громадянство. Яким вийде закон, буде він працювати на державу чи ні, залежить від більшості у Верховній Раді…
Головний редактор порталу «Новини ветеранів»Олександр КУХАРЕНКО
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію автора, яка не обов’язково співпадає з позицією Міжнародного фонду «Відродження»
