Сумська область долучилася до всеукраїнського проєкту, який охопив вісім регіонів України, запровадивши мобільні групи для комплексної підтримки ветеранів війни та їхніх родин.
Як зазначають у громадській організації “Ветеранський простір Сумщини”, ініціатива спрямована на забезпечення доступу до якісних соціальних послуг, особливо для ветеранів, які мешкають у віддалених громадах.
Мобільні групи складаються з професійних юристів, психологів і кейс-менеджерів. Вони консультують, допомагають вирішувати соціальні питання та сприяють успішній адаптації ветеранів до мирного життя.
Цей проєкт дозволяє ветеранам отримувати необхідну допомогу у своїх громадах, не витрачаючи ресурси на поїздки до обласних центрів чи великих міст.
Реалізація проєкту стала можливою завдяки підтримці Програми реінтеграції ветеранів IREX, яка забезпечила фахівців усім необхідним для роботи.
Щоб запросити мобільну групу до своєї громади чи отримати її послуги, телефонуйте за номером: (096)6873575.
18 січня у Луцьку відбудеться перший ярмарок ветеранського бізнесу. Захід стане майданчиком, де ветерани та члени їхніх родин представлять свою продукцію й послуги, створені в рамках власних бізнесів. Також гості ярмарку зможуть дізнатися про актуальні програми підтримки та можливості для започаткування справи ветеранами.
У події візьмуть участь підприємства з Волинської області та інших регіонів України, створені ветеранами або їхніми родинами.
Ярмарок триватиме 18 січня з 11:00 до 18:00 у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (вул. Івана Корсака, 1).
Компанія Data Science UA відкриває вакансію Data Annotator з акцентом на працевлаштування ветеранів, людей з інвалідністю та початківців, які прагнуть розпочати кар’єру у сфері штучного інтелекту (AI). Ця ініціатива демонструє прагнення компанії підтримати українських героїв, сприяючи їхньому професійному зростанню та інтеграції у високотехнологічну галузь.
Data Science UA — лідер у розробці рішень на основі штучного інтелекту, який з 2016 року активно розвиває найбільшу AI-спільноту у Східній Європі. Компанія спеціалізується на розробці інновацій у галузях машинного навчання, комп’ютерного зору та IoT, спрямованих на підвищення безпеки промислових середовищ у світі.
Data Science UA запрошує долучитися кандидатів, які:
Володіють базовими навичками роботи на ПК.
Швидко навчаються і можуть працювати за інструкціями.
Готові виконувати зосереджену монотонну роботу.
Мають рівень англійської Pre-Intermediate (A2).
Попередній досвід анотації буде перевагою, але компанія готова навчати новачків.
Що робить Data Annotator?
Анотує зображення для навчання алгоритмів комп’ютерного зору: виділяє об’єкти, виконує сегментацію, позначає ключові точки.
Категоризує зображення та відео відповідно до встановлених критеріїв.
Ця ініціатива є прикладом соціальної відповідальності Data Science UA та їхнього прагнення сприяти працевлаштуванню ветеранів, допомагаючи їм зробити впевнений крок у технологічне майбутнє України.
Потрапивши на Полтавщину і спостерігаючи місцеві реалії, хочеться перефразувати класика світової літератури, який народився й виріс саме тут: «Чи знаєте ви українські дороги? О, ви не знаєте українських доріг!..»
Ветерани, й ми неодноразово на цьому наголошували, не мають права стояти осторонь того, що відбувається в країні. Вони захистили й зберегли Українську державу й зараз повинні втручатися в усі процеси, які в ній відбуваються. Особливе значення така позиція має саме зараз, у воєнний час, коли країну розриває не лише зовнішній агресор, а й внутрішні вороги. І часто-густо ворог проникає на всі щаблі державної влади, щоб розколювати й знищувати країну зсередини…
Але сьогоднішня розповідь не про це. Вірніше, не зовсім про це. Зараз хотілося б поговорити саме про дороги чи скоріше про їхню відсутність там, де ці дороги мають бути… Серед колишніх захисників і нинішніх військовослужбовців існує ще одна, цілком вірна думка: тепер не час витрачати надмірні кошти на стадіони й парки, на заходи й урочистості, на дерева й квіти! Їх треба спрямовувати на війну, щоб належним чином протистояти загарбникам!
Але ж ремонтується розбомблена інфраструктура, відновлюються знищені будинки й електростанції. Бо без дому, де є тепло, світло й вода сучасні люди жити не можуть. Так само й без доріг держава перетвориться на середньовічну пустку. Це з одного боку… А з іншого – сьогодні союзники спрямовують в Україну значні кошти, щоб літні люди отримували пенсії, а державні службовці немалі зарплати. У тому числі й ті службовці, які опікуються станом доріг. Коло замкнулося!!!
А тепер повернемося до Полтавщини. Їдете ви, скажімо Харківською областю й неочікувано не стало дороги – це означає, що почалася Полтавщина. Чи намагаєтеся об’їхати яму на ямі на проїжджій частині, плигаєте у глибокі рівчаки прямо посеред дороги й тут… усе це закінчується – значить почалася Сумщина. Доводилося їздити поганими дорогами, але таких доріг, як у Полтавській області не зустрічали більше ніде!..
Давайте за приклад візьмемо всього одну дорогу, але не якусь містечкову, а дорогу національного значення, таку як Н-12 Полтава – Суми. Вона проходить і через гоголівські місця – ту ж Диканьку, і через Опішню, котру називають столицею українського гончарства з великою кількістю музеїв і баз відпочинку. Сюди щодня їздить маса відвідувачів. А дороги немає! Щоб не бути голослівним і суб’єктивним, звернемося до сайту «Автострада», на якому лишають відгуки самі водії.
«Погана дорога. Уся в ямах. Ремонтні роботи необхідні». «Нема сенсу їхати цим маршрутом. Низьким кліренсам не треба навіть пробувати». «80 % дороги немає, глибокі ями… Немає цензурних слів щоб описати цей напрямок, це не дорога! Куди дивиться дорожня служба Полтавської області??? Вас розігнати потрібно всіх, дармоїдів». «Підкажіть, хто відповідальний за руйнацію дороги Полтава – Опішня? Де підрядник який зруйнував дорогу? Хто замовляв даний ремонт? Я сподіваюсь карні справи вже в роботі?»…
Думаю, цього буде достатньо… Насправді, погана дорога тут була завжди. У 2022 і 2023 рр., уже традиційно, в кінці літа дорожні служби розкопували ями й залишали так на півтора-два місяці. Ні, не розкопували частину дороги й латали ями, а потім переходили до нової ділянки. У Полтаві так не ремонтують! Дорожники розкопували всю дорогу й залишали на кілька місяців! А ближче до холодів ще біля місяця ці ями закидали. Коли дорога була більш-менш полатана, починалися холоди. А навесні, разом із снігом і льодом, зникав увесь ремонт. Таку практику минулого року могли спостерігати мешканці Левади. Прямо в Полтаві зрізану частину траси залишали на місяць перед тим, як її відремонтувати!
А тепер перейдемо до відповідальних. На зміну сумнозвісному «Укравтодору» прийшло Державне агентство з відновлення та розвитку інфраструктури України. У Полтавській області його очолює такий собі Іван Краповницький. На сайті агентства вказано, що він має аж трьох заступників – заступника начальника з експлуатаційного утримання та безпеки автомобільних доріг, заступника з розвитку доріг і заступника з відновлення… Яке утримання, який розвиток чи відновлення?! Дороги взагалі немає! Там замість асфальту залишилися лише ями й рівчаки! На дорозі національного значення! Що можна говорити про всі інші дороги в цьому регіоні?!
Користуючись моментом, хочу запропонувати назвати дорогу Н-12 іменем Івана Краповницького. Принаймні хоча б частину її – від Полтави до Охтирки. Щоб водії, які їдуть нею, знали кому вони мають бути вдячні за той жах, який чекає їх за кермом автомобіля.
Доводилося якось потрапити сюди уночі весною. Так назустріч сунули десятки 30-40-тонних фур, судячи з усього, завантажених зерном. Сайт повідомляє, що до компетенції служби входить також обмеження руху вантажівок, маса яких перевищує 24 т. Чесно кажучи, не бачив, щоб хтось щось обмежував. Може вони тому й рухалися вночі, тобто не в робочий час служби, якою керує пан Краповницький.
Коли наші журналісти зацікавилися темою доріг Полтавщини, вони почали телефонувати до керівника та його заступників. Жодного разу ні один із трьох заступників не відповів на дзвінок. Мабуть саме в цей час вирішували питання утримання, розвитку та відновлення. А ось за номером начальника майже завжди можна додзвонитися, бо там є секретарка. Таке враження, що в Полтаві в цьому агентстві працює лише секретарка. Вона біля десяти разів у різні пори року й будь-який час дня відповідала, що Іван Юрійович на виїзді. Я запитував, який виїзд, коли немає фінансування? На що секретарка казала, що начальнику слід бути присутнім на всіх нарадах адміністрації.
Минулого 2024 року до дороги Н-12 руки ремонтників так і не дійшли. Після звернення на гарячу лінію ще влітку, отримали відповідь – відсутнє фінансування! І тоді виникла така думка. Якщо грошей на ремонт дороги немає, не говорячи про утримання, розвиток і відновлення, за що ці посадовці, які не в змозі виконувати свої безпосередні функції, щомісяця отримують зарплати. Про секретарку я не говорю, до секретарки немає жодних претензій! А скільки людей, окрім секретарки, працює у державному агентстві в Полтавській області? Яка кількість штату та який фонд заробітної плати витрачається державою на утримання працівників служби?
Тоді ГО «Спілка ветеранів АТО» підготувала офіційний запит із проханням дати відповіді на ці питання й надіслала його до Полтави. Відповіді не було кілька місяців. Ми вже почали переживати, чи не відволікаємо дорожників від їхньої надважливої діяльності. А потім зателефонували й поцікавилися, що там із запитом від 22 липня 2024 року. На третій день секретарка повідомила, що запит вони не можуть знайти й попросила надіслати його ще раз. 2 грудня було надіслано повторний запит. Але й після цього у визначений законом термін відповідь не надходила. Почали телефонувати знову на гарячу лінію агентства та урядову лінію…
І ось 30 грудня, напередодні Нового року, як подарунок під ялинку, отримали нарешті листа, підписаного Іваном Краповницьким, від державного агентства на запит ветеранів. Я розумію, що складали його юристи, які також знаходяться на державних зарплатах тоді, коли коштів на дороги немає. Тому вийшов цей лист аж на три сторінки. Але відповіді на жодне з наших питань ми так і не отримали. Це виявилося простою відпискою, де за словами «Служба утримується у межах кошторису видатків, затвердженого Державним агентством…» та «…інформація щодо суми фонду заробітної плати Служби не є публічною інформацією…» легко вгадується лише одна фраза: «Не ваше собаче діло!»
Не зважаючи на таку таємничість, розмір заробітної плати начальника нам вдалося встановити, звернувшись до його декларації. Правда, лише за позаминулий, тобто 2023 рік. Тоді за основним місцем роботи Іван Юрійович Краповницький отримав 1 мільйон 820 тисяч гривень (без однієї гривні, щоб бути максимально точним). А це в середньому виходить понад 151 з половиною тисяч гривень на місяць! Мабуть його заступники отримували ненабагато менші зарплати. А в минулому році, враховуючи інфляцію, зарплати мали збільшитися. То й суми там мають бути більші…
А ви кажете, що ветерани, як захисники держави, мають усе контролювати, не миритися зі свавіллям, протистояти корупції, вимагати відповіді від представників влади? Завдяки цій публікації ми нарешті знайшли головний принцип, яким керуються деякі професійні чиновники, що вимушені співпрацювати з ветеранами. І принцип цей – не ваше собаче діло!!!
Артем ПРАВДЮК
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію автора, яка не обов’язково співпадає з позицією Міжнародного фонду «Відродження»
У центрі реабілітації «Титанові» ветерани щоденно отримують підтримку як психологічну, так і фізичну, щоб відновити своє здоров’я та повернутись до нормального життя. Нещодавно Володимир Кличко завітав до поранених військових, що проходять реабілітацію, і за їхнім проханням провів тренування.
За словами мера Києва Віталія Кличка, Володимир Кличко відвідав центр, поспілкувався з ветеранами та провів тренування для героїв, які пережили ампутації. Кличко наголосив на важливості комплексного підходу до реабілітації, зокрема на необхідності ментального здоров’я, правильного налаштування і чіткої мети, що допомагає долати навіть найскладніші випробування. Фізичні тренування мають бути основою цього процесу.
Віталій Кличко підкреслив, що у центрі «Титанові» ветерани працюють над відновленням щодня, проходячи як психологічну, так і фізичну реабілітацію, щоб повернутися до звичайного життя.
Також нещодавно мер Києва відвідав центр реабілітації та біонічного протезування «Титанові», де обговорювались питання створення робочих місць для ветеранів, забезпечення їх житлом і розвиток безбар’єрного середовища. Окрім того, у Києві завершується облаштування сучасного протезування, яке функціонує на базі однієї з місцевих лікарень за підтримки міської влади Берліна.
Міністерство у справах ветеранів України розпочало прийом заявок на участь у відборі на посади фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. Набір проводиться відповідно до оновленого професійного стандарту. Подати заяву можна виключно в електронній формі через веб-платформу е-Ветеран.
Фахівцями із супроводу ветеранів можуть стати:
громадяни України;
особи, які мають освіту не нижче бакалавра.
Серед затребуваних галузей знань:
освіта;
культура, мистецтво;
соціальні науки;
журналістика;
бізнес;
право;
IT;
інженерія;
охорона здоров’я;
транспорт;
послуги;
безпека та оборона.
Перевага надається кандидатам зі статусом ветерана війни, особи з особливими заслугами перед Батьківщиною, постраждалого учасника Революції Гідності, члена сім’ї загиблого ветерана або Захисника України. Також враховується реєстрація в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни. Пріоритет мають професійні якості й уміння надавати ефективні послуги.
Ця ініціатива реалізована Міністерством у справах ветеранів у співпраці з «Проєктом підтримки Дія», який впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні за фінансової підтримки Швеції.
Veteran Hub та Lobby X організовують кар’єрний день у Вінниці, запрошуючи ветеранів, які шукають роботу, та працедавців, готових запропонувати вакансії для учасників бойових дій.
Захід відбудеться 18 січня о 10:00 у просторі Cherdak за адресою: вул. Соборна, 24 (ТРЦ Sky Park, 8 поверх).
На кар’єрному дні заплановано:
Тренінг від Lobby X на тему «Як отримати бажану роботу після служби: підготовка та інструменти».
Тренінг для рекрутерів на тему «Інструменти ефективної та толерантної співпраці з ветеранами на робочому місці».
Презентації від роботодавців про можливості працевлаштування та переваги роботи в їхніх компаніях.
Кар’єрне консультування та швидкі співбесіди для ветеранів і роботодавців.
6 січня, у день народження українського поета-дисидента Василя Стуса, по всій Україні та за кордоном розпочався Всеукраїнський та міжнародний фестиваль «Стус-Фест», який ініціювала спільнота DSP (dsptheatre.com.ua). І зокрема у Києві відбулася премʼєра ескізу вистави «Стусанина» від Театру Воєнних Дій у виконанні військових:
«Це перша українська вистава про супергероїв, от у нас не було такого, був якийсь Котигорошко там, от в нас не було реальної постаті українського героя, в мене на сцені вісім, і вони всі структуровані, розділені по персонажам, по архетипам. Якщо скласти до купи, то вийде один Василь Стус», — коментує засновник «Стус-фесту», режисер Алекс Боровенський.
Вистава бере початок з 2019 році, саме тоді Боровенський її поставив уперше, тепер там інший склад — ветерани, курсанти, чинні військовослужбовці.
«Ми вже другий рік поспіль беремо участь в даній ініціативі, перший раз в минулому році все відбувалося дистанційно, тобто ми записували відео з різних куточків України, з різних військових частин військовослужбовці декламували вірші Василя Стуса, в цьому році вірші вже тут», — ділиться начальник служби культурно-просвітницької роботи ГУ НГУ, Ірина Дегтяренко.
Матвій Харченко — один із акторів вистави, а також курсант Київського інституту Національної гвардії України,
«В минулому році вступив на перший курс і одразу пішов в клуб нашого інституту і знайшов там людей, які займаються творчістю, привчають курсантів до творчого життя, ось так Алекс знайшов мене, я знайшов Алекса через цей клуб. Я вдячний, в першу чергу, взагалі за можливість, яку дає Київський інститут Національної гвардії за те, що він проводить такі заходи. Дуже круто і приємно розуміти, що взагалі армія і військові, військові інститути — це не тільки про війну, про якісь військові дисципліни, а це теж і ще й про творчість та про розвиток людини всебічно», — розповідає Матвій Харченко.
Премʼєра повної вистави запланована на початок лютого за участі більшої кількості ветеранів війни.
Андрій Чічік взяв участь у кастингу за запрошенням свого друга і вже через місяць відбудеться його дебют у цій виставі вже в ролі актора:
«Це така психотерапія і свого роду соціалізація: з тими сами людьми, з якими я був на війні, я з ними спілкуюсь, у нас багато спільного. І спілкування — це те, чого не вистачає, бо сім’я моя, наприклад, за кордоном», — розповідає ветеран.
Фестиваль проводиться вдруге і триватиме до кінця січня. У межах фестивалю вже розпочалась акція #рядовий_стус. У ній беруть участь українські військові, які читають вірші поета і дисидента.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Громадські активісти та організації, зокрема Рух ЧЕСНО, звернулися до президента та уряду із закликом провести прозорий конкурс на розробку проєкту та будівництво Національного військового меморіального кладовища. У своєму відкритому листі вони наголосили на важливості довіри суспільства до реалізації цього масштабного та значущого проєкту.
Перший тендер, оголошений 30 серпня 2023 року, завершився укладанням угоди з компанією ТОВ “ІНЖИНІРИНГ–ХОЛДИНГ” вже 15 вересня. Її головний архітектор Сергій Дербін раніше брав участь у дизайнерській конференції, що проходила у Москві в 2015 році, після масштабних воєнних злочинів росіян в Іловайську та Дебальцевому. Цей факт викликав хвилю обурення в українському суспільстві.
Будівництво кладовища доручили консорціуму “Білдінг.ЮА”, до складу якого входить компанія АКАМ, що постачає граніт для меморіалу. Власник компанії Вадим Єрмолаєв, за даними СБУ та журналістських розслідувань, перебуває під санкціями за ведення бізнесу в окупованому Криму та сплату податків до російського бюджету на суму понад 6,5 мільйонів доларів.
У своєму зверненні активісти наголошують, що рішення про вибір матеріалів для меморіалу було прийнято без консультацій із громадськістю та експертами. Вони також критикують поспішність укладання договорів, що, за їхніми словами, підриває довіру до процесу.
“Керівництво НВМК виправдовує відсутність прозорого конкурсу тим, що це нібито затримає поховання загиблих воїнів. Однак сім’ї, які роками змушені зберігати прах своїх рідних вдома, заслуговують на чіткий і відкритий підхід до створення меморіалу”, — йдеться у зверненні.
Рух ЧЕСНО також підняв питання щодо доцільності розміщення кладовища в урочищі Лиса гора, яке має історичну та екологічну цінність. Громадськість наполягає на тому, щоб такий важливий проєкт реалізовувався з максимальним врахуванням думки суспільства.
На Водохреще в актив-парку «Ікспарк» відбувся тринадцятий всеукраїнський фестиваль «МоржFest-2025». Захід зібрав сотні учасників, серед яких поранені захисники України, ветерани з ампутаціями та члени Клубу моржів «Ікспарку». Цей клуб вже понад десять років займається популяризацією здорового способу життя, організовуючи зимові купання, які також слугують елементом спортивної реабілітації.
До організації фестивалю долучився Департамент суспільних комунікацій Київської міської ради. Його директорка, депутатка Київради від фракції УДАР Мирослава Смірнова зазначила, що департамент створив усі необхідні умови для проведення заходу.
«Ми сьогодні відзначаємо Водохреще і зібралися з нашими Захисниками, зокрема пораненими воїнами, на березі річки. Головна мета нашої зустрічі — створити комфортні умови для наших Захисників. За підтримки мера Віталія Кличка та Київради ми вперше презентуємо наш проєкт — підйомники для людей з інвалідністю та ампутаціями, щоб їм було зручно занурюватися у воду. У майбутньому плануємо додатково фінансувати такі проєкти, щоб наші Захисники мали доступ до води, відпочинку на природі, занять спортом. Це перший такий підйомник у Києві. Сьогодні ми провели експеримент і побачили, як він працює. У нас є ще декілька таких пристроїв», — розповіла Мирослава Смірнова.
Першим, хто випробував новий підйомник, став Павло Кушніров, ветеран 114-ї бригади ОбТРО. «Занурення в крижану воду дало мені море емоцій та вражень. Зараз почуваюся прекрасно. У цьому році вперше занурююсь. У 2023 році отримав важке поранення на Бахмутському напрямку й рік пролежав по госпіталях, поки не став на ноги. Зараз разом із дружиною приїжджаємо з Броварів до Києва на реабілітацію в „Титанові“, де вчуся заново ходити», — поділився ветеран.
Цьогоріч під час фестивалю презентували три нові ініціативи. Засновник «Ікспарку» Юрій Зозуля розповів, що головною з них став підйомник для поранених. «Зранку до нього вишикувалася черга», — зазначив він. Також у програму свята інтегрували військово-прикладні конкурси. Один із них мав назву «руський воєнний корабель, іди на…», де учасники скидали вантаж із дронів на умовний «корабель». Іншою новинкою стала гра, у якій дрони «полювали» на учасників, що пересувалися по сапбордах, які замінили лід через його відсутність на річці. Юрій Зозуля додав, що такі заходи спрямовані на популяризацію спорту, загартовування та здорового способу життя.
На фестивалі було встановлено новий рекорд, який зафіксував експерт Національного реєстру рекордів Віталій Зорін. Він відзначив, що це був наймасовіший заплив на швидкість у крижаній воді в Україні на дистанціях 25 і 50 метрів. У змаганнях взяли участь 42 учасники, серед яких три жінки.
Сергій Капралов, Народний Герой України та генеральний директор «Центру Капралова», провів майстер-клас із фізичної реабілітації для воїнів із контузіями та ампутаціями. Він продемонстрував комплекс вправ, які допомагають відновлювати функції організму та підготуватися до нових фізичних викликів.
Засновник протезно-реабілітаційного центру «Титанові» В’ячеслав Запорожець наголосив на важливості соціальної адаптації ветеранів. Він зазначив, що протезування — це лише 20% успіху, а основна мета — забезпечити робочі місця, доступ до реабілітації та участь у заходах, подібних до цього.
Протягом дня гості фестивалю брали участь у змаганнях із гирьового спорту, перетягування канату та інших активностях. Завершилося свято частуванням козацьким кулішем, який став приємним фіналом насиченого дня.
