Думаю не для кого не секрет, що війна змінює людей ментально, фізично, емоційно…. Ті, хто ризикуючи власним життям і здоров’ям, захищали мир і спокій в нашій країні, аби «решта» людей, а особливо так сильно «змучених від війни», могли спокійно вести свій бізнес, ростити дітей в країні без війни і не прокидатись у підвалах та сховищах від вибухів….. Ми, пройшовши горнило війни, повертаємось додому, у цивільне життя, донедавна – таке звичне і буденне…. Але багато хто з нас повертається іншими! Із загостреними відчуттями справедливості , полохливими реакціями, неспокійним сном, з проблемами розслабитись, або просто відпочити… МИ зіштовхуємось з неготовністю цивільного суспільства сприйняти нас такими, прийняти нас після повернення з війни…, а іноді – з прямим нерозумінням, чи навіть навмисними знущаннями над ветеранами, тими, хто дорогою ціною дав ВАМ – ЦИВІЛЬНИМ, простим, пересічним громадянам, спокійно жити, АЖ так, щоб ВИ могли СТОМИТИСЬ від війни, якої переважна більшість навіть не бачила і не відчувала на собі … просто аж НІЯК!!!!

(Аби не накрило зараз емоціями, перейду до суті цього поста)

Хочу Вас познайомити з ветераном російсько – української війни, Загірним Андрієм Сергійовичем, який проходив службу в АТО в складі 24 омбр 24 ОМБр імені короля Данила, прес-служба.

Андрій звернувся до нас, ГО «Всеукраїнське об’єднання учасників АТО», з приводу неправомірних і обурливих дій проти нього.

Трохи передмови. Восени 2015року, повернувшись із зони бойових дій на Сході нашої країни, Андрій стикнувся з тим, що у підвалі будинку, де він проживає зі старенькими (поза 70 років) батьками, відкрився ресторанчик за назвою «Фраєрка» Кондитерська – Ресторан “Фраєрка”. І все б нічого, але власники, не рахуючись з мешканцями будинку, повиводили системи кондиціонування і комунікації витяжних систем просто попід вікна житлових квартир, а саме вікна спальні нашого побратима Загірного Андрія. Щодня майже безперервно від роботи витяжок та кондиціонерів в квартирі стоїть гул і гуркотіння, а по стінах і меблях валить вібрація, що призводить до шаленого дискомфорту і не дає ніякої можливості відпочивати чи спати, а після участі в бойових діях, навіть шорох може перервати сон чи сполохати!!! То ж можна собі лише уявити, як жахливо жити в таких умовах. Аби залагодити непорозуміння з порушенням права на відпочинок, Андрій спробував поговорити з власниками ресторану, на що отримав відповідь, мовляв, ніякі норми не порушено! Після чого, наш побратим звертався за допомогою у врегулюванні цього інциденту і до органів ЖКГ, місцевої влади, дільничного поліцейського…., але все марно. Хоча ні – звернення Андрія таки дали зрушення : до нього з погрозами прийшов чоловік власниці ресторану Лукович Назар Станіславович. Після словесних образ і погроз в сторону Андрія, останній звернувся знову ж таки до дільничного поліцейського, який знову ж таки не відреагував…принаймні не допоміг усунути причину конфлікту. Але постійні скарги та звертання до органів влади все ж таки тиснули на ведення бізнесу власників ресторану, адже Лукович Н.С. перейшов від словесної перепалки до погроз, намагався навіть проникнути у помешкання нашого побратима, а ще й не сам, а з трьома молодиками, певно для підтримки, а може щоб руки особисто не «бруднити», та нічого не вийшло, двері не відчинили, а все обійшлося лайкою, та грюканням кулаками по металевій оббивці балкона. Слід віддати належне ветерану, він не зірвався і втримав себе в руках, навіть тоді, коли Лукович Н.С. та ще троє з ним, ображали честь Андрія, як захисника Батьківщини, говорячи , що останній не служив і бреше, що потрібно ще перевірити в якому АТО той був, що його туди не посилали і ніц йому не винні, а ще й більше, пропонували здійснити самогубство шляхом стрибка з даху будівлі, аби від нього було менше турбот і т.д.

Та все на тому не скінчилося. Ввечері 22.06.2019 року, ветеран вийшов до магазину, що є поблизу, за адресою: вулиця Глибока, 20,м. Львів, де його вже очікували двоє з трьох молодиків, які нещодавно приходили з Луковичем Н.С. Андрій зайшовши в магазин, здійснивши покупку, зауважив, що ті двоє також зайшли за ним, він попросив, аби продавчиня натисла «тривожну кнопку». Жінка у відповідь спровадила всіх з магазину на вулицю, мовляв, натисла кнопку і зараз має приїхати поліція. Вийшовши на вулицю, Андрій зустрівся лицем до лиця з Луковичем Н.С. який, підійшовши впритул до нашого побратима промовив: «Ну шо!?»,- вдарив головою в обличчя Андрію. Так як Лукович Н.С. вищий на зріст і більший за масою, то від удару в обличчя Андрій на короткий час втратив свідомість і впав назад на землю. Подальших дій проти нього не чинили, адже під’їхало авто служби охорони та поліції. Отямившись лежачи на землі, ветеран зауважив, що нападник, Лукович Н.С. , тримався рукою за обличчя під оком. Після інциденту Андрія забрали у відділок поліції Франківського р-ну м. Львова для дачі показань, після чого наш побратим повернувся додому. Прокинувшись на ранок, Андрій відчув що йому зле, нудить, болить та крутиться голова . Він викликав швидку і був госпіталізований до 8-ї міської лікарні з діагнозом «Забій м’яких частин лобної ділянки, струс головного мозку та черепно-мозкова травма». Після цього був госпіталізований до шпиталю ветеранів війн та репресованих в м. Винники з 25.06 по 5.07.2019р.

Але виявилось, що постраждалим було визнано Луковича Н.С., а проти нашого товариша-ветерана Загірного Андрія було відкрито кримінальну справу, де спочатку він був звинувачений в умисному нанесенні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

А пізніше, коли ми, побратими і ветерани російсько-української війни, зацікавились справою Андрія, перекваліфікували та звинуватили його у хуліганстві, тобто в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, які вчиненні із застосуванням предмета спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Шановна громадо, любі друзі, побратими і цивільні співгромадяни, «шановна» наша владо та поліція…. Львівська обласна державна адміністрація, Львівська міська рада, Поліція Львівської області , Управління Служби безпеки України у Львівській області… Невже ми воювали за ТАКУ країну, де гроші вищі над правдою, за ВАС, тих, хто тут в тилу не може забезпечити порядок в мирі, а не під ворожими обстрілами!!!??? Схаменіться!!! Ганьба і осуд такому правосуддю!!!

Вірю, що ми воювали і захищали ВАС – наш народ не даремно! То ж прошу допомоги у наданні резонансу цій справі! Ми не вимагаємо нічого протизаконного, лише просимо про справедливість!

Волонтери InformNapalm розповіли про наступальний характер російських стратегічних командно-штабних навчань «Центр-2019» та про психологічні спецоперації РФ проти України, проведені на фоні перемовин «Нормандської  четвірки». Найцікавіше наприкінці огляду.

13 вересня, в попередньому тижневому огляді, волонтери розповіли про одночасний старт двох потужних військових навчань: російсько-білоруських «Щит Союзу-2019», в яких було задіяно 12 000 осіб та українсько-американських «Rapid Trident-2019», до яких були залучені також інші партнери  з країн НАТО, в яких задіяли близько 3600 військових.  Але вже через 3 доби після цього в Росії стартували ще більш масштабні  маневри «Центр-2019» в яких прийняли участь 128 000 військовослужбовців ЗС РФ та представники з Китаю, Пакистану, Казахстану, Киргизії, Індії, Таджикистану і Узбекистану.

Основні дії цих маневрів проходили  з 16 по 21 вересня одразу на 6 загальновійськових полігонах, розташованих в Оренбурзькій, Челябінській, Курганській, Астраханській і Кемеровській областях, на території Дагестану і Алтайського краю, а також в акваторії Каспійського моря.

20 вересня президент РФ Володимир Путін особисто прибув на військовий полігон Донгуз в Оренбурзькій області для спостереження за активною фазою стратегічних командно-штабних навчань «Центр-2019».

6 вересня InformNapalm повідомляв які дії в ході маневрів відпрацьовували зв’язківці, війська ППО та флот. І хоча в рамках навчань були задекларовані завдання протидії “групам терористів”, але характер маневрів, їх масштаби та специфіка завдань вказує скоріше на злагодження дій ЗС РФ при повномасштабній війні.

Наприклад, на цьому фото ми бачимо як війська відпрацьовують форсування водних перешкод в Кемеровській області на річці Томь.

А на цьому фото танки Т-72Б3 відпрацьовують наступальні дії.

Крім того, на маневрах здійснили і одне з наймасштабніших одночасних парашутних десантувань останніх років. У операції застосовували 80 військово-транспортних літаків Іл-76, з яких висадили 1,5 тисячі десантників і понад 200 одиниць бойової  техніки.

Все це не дуже схоже на відпрацювання «антитерористичної операції», яка заявлена в навчаннях і знову підводить до висновків про підготовку до великої війни.

Хоча основні військові маневри відбувалися на достатній відстані від українського кордону, але паралельні тактико-спеціальні  навчання (ТСН) менших масштабів проводились і у інших військових округах  РФ. Так 16 вересня на ТСН Росгвардії в Смоленській області БТР збив двох солдат, один з яких загинув.

Ймовірно, що паралельно з маневрами «Центр-2019» проводяться і тактико-спеціальні  навчання в Ростовській області, до яких залучені підрозділи 150-ї мотострілецької  дивізії.  При цьому російське керівництво вирішило використати їх в політичних цілях: з метою психологічного тиску на керівництво України напередодні зустрічі «Нормандської четвірки».

Так, 19 вересня, в мережі з’явились відео, зняті автомобілістами. На відео водій акцентовано промовив, що проїжджає біля селища Родіоновка, Ростовської області РФ (координати:  47.382065, 38.655705) . Це в 30 км від державного кордону з Україною і поблизу немає ніяких полігонів, що наштовхувало на висновки про перекидання бронетанкової БТГр для агресії.

Як з’ясували волонтери InformNapalm пізніше, озвучена голосом на відео локація була не зовсім достовірною, а знаходилась біля слободи Родіоново-Несвітайська (координати: 47.569636,39.753871), що на 85 км східніше, хоча і також неподалік від кордону з Україною. Проте, неподалік від цього району знаходиться Кадамовський військовий полігон.

Характерно, що людина, яка знімала та виклала відео в мережу, зробила наголос саме на хибну локацію і виклала тільки невеликий шматок відео, на який потрапили танки Т-72Б3 та Т-72Б3М, бойові машини БМП-3,  152-мм самохідні гаубиці 2С3 «Акація» та машини керування вогнем артилерії, але практично не було ділянок, до яких можна було б прив’язатись та визначити точну геолокацію. Крім того, було видно, що перекидання техніки відбувається не приховано  вночі, а вдень – це також вказувало на елемент психологічного впливу. Схоже, що водія ніхто не зупинив і не перешкодив зйомці, тобто його дії могли бути санкціоновані військовими і яскраві емоційні вислови з матами мали посилити вплив: «Ось вам і війна готується, ***, гляньте скільки одиниць техніки!» .  Ці деталі доповнюють картину, не виключено, що над цією інформаційно-психологічною акцією впливу працювали фахівці загону ІПсО 22-ї окремої бригади спецпризначення (в/ч 11659), або їх колеги з Центру іноземної інформації Південного військового округу РФ.

В будь-якому випадку емоційне поширення цього відео деякими блогерами та ЗМІ без пояснень та факт-чекінгу лише допомогло росіянам посилити вплив. Демонстративне переміщення російських бронетанкових БТГр до кордону мало ознаки психологічного тиску на керівництво України для досягнення капітуляційних домовленостей по “формулі Штайнмаєра”.

Висновок

При оцінках можливої ескалації повномасштабних бойових дій слід враховувати, що російські гібридні окупаційні війська на Донбасі вже мають достатню кількість військової техніки в ОРДЛО та  в будь-який час можуть приховано перейти в наступ. Зважаючи на це Міжнародне співтовариство має реагувати на агресивні дії, сигнали та інформаційно-психологічні акції Росії біля українських кордонів та збільшити політичний та економічний тиск на РФ, як стримуючий фактор.

Командний склад полку «Азов» провів пресконференцію, на якій підсумував понад вісім місяців своєї роботи на «нулі». Повернення азовців на першу лінію фронту, було знаковою для полку подією. З 2015 року, після того як «Азов» фактично був виведений з передової, бійці постійно вдосконалювали свої військові навички, тактику, вогневу підготовку і жадали повернутися на фронт, аби закінчити невирішений конфлікт на сході України та звільнити наші землі від окупанта.

Під час спілкування з журналістами командир полку друг Редіс розповів про найуспішніші операції «Азову» на дорученій йому ділянці фронту та вдалу взаємодію підрозділу зі Збройними силами України.

«В ході роботи на передовій ми досягли певних успіхів. На трьох напрямках одночасно нашими військами була просунута лінія вперед. Ми своєю батальйонною тактичною групою диктували умови противнику і вводили його в патове становище. Противник був вимушений тікати, відступати, відводити свої війська на інші рубежі, безперервно зазнавати втрат. За час перебування нашого підрозділу на передовій, ворог втратив 30 бойовиків убитими, 42 пораненими, не рахуючи контужених. Шість бойових машин піхоти та щонайменше 10 одиниць вантажної та легкової техніки було підбито, дві БМП знищено. Та вперше за всю історію проведення операції було зафіксовано документально в бойовому стані радіолокаційну станцію контрбатарейної боротьби «Зоопарк-1», що вчергове підтверджує присутність військ Російської Федерації на сході України. Силами «Азову» станцію було виведено зі строю. Також було збито два російських БПЛА типу «Елерон»», – розповів друг Редіс.

Командир «Азову» наголосив, що не останню роль успішної роботи на фронті відіграє мотивація азовських воїнів, їхнє бажання воювати та звільняти українську землю від ворога.

«Кожен боєць мотивований, кожен боєць хоче і бажає потрапити на передову. Для нього це йде у вигляді заохочення. Якщо боєць доводить на полігоні, що він готовий, вміє прицільно стріляти, виконувати поставлені задачі, надавати медичну допомогу, в нього хороший фізичний і моральний стан – такий особовий склад ми допускаємо до бойового злагодження. Якщо він показує високий рівень професіоналізму на полігоні, у бійця з’являється можливість потрапити на передову зі зброєю. За основу взято саме такий принцип, бо армія має бути боєздатною і готовою іти на будь-які ризики та виконувати ті задачі, які їм ставлять командири», – додав Редіс.

З початку року, за час перебування «Азову» на Світлодарській дузі, близько 400 бійців підрозділу відзначилися державними та відомчими нагородами. Та справжніми героями для «Азову» і країни залишаться чотири бійці підрозділу, які поклали свої життя в боях на Світлодарській дузі – це друг Круглий, Максон, Біч і Шах. Відтепер вони назавжди в строю полку.

Командир додав: «Своїм прикладом і героїзмом ці бійці показали, що вони готові віддати все, аби наша країна була незалежною й усіма своїми силами намагалися вигнати агресора зі сходу України. Це безперечно герої, усі вони, на жаль, нагороджені посмертно».

Наразі «Азов» провів успішну ротацію та повернувся в пункт постійної дислокації, де продовжить покращувати свій рівень військової підготовки, аби невдовзі знову повернутися на передові рубежі, щоб боронити українські землі від ворога та помститися за кожного побратима, який віддав своє життя за Україну.

Полк «Азов» має багато традицій, яких дотримуються та які шанує кожен боєць підрозділу. Однією з найважливіших та найвидовищніших є традиція вшанування пам’яті загиблих побратимів. Цьогоріч азовці вже вп’яте зібрались біля азовського кургану з мечами, аби згадати кожного з тих, хто пліч-о-пліч з нами обороняв Батьківщину від ворога, але чий земний шлях та чия боротьба обірвались на полі бою.

2019 рік став для азовців роком випробувань, роком перемог та гірких втрат. Вісім місяців наш підрозділ гідно боронив рідну землю на Світлодарській дузі. Наші бійці довели як бійцям інших підрозділів, так і сепаратистам та російським найманцям, що азовці є дійсно одними з найкращих. Вони готові стояти за України до останньої краплі крові. Їхня робота злагоджена та самовіддана. Але як би не хотілось та не мріялось – на війні не буває без втрат. На превеликий жаль, за ці вісім місяців на передовій загинули чотири наші побратими: Максон, Круглий, Біч та Шах. Кожен з них був гідним воїном, загибель яких стала дійсно великою втратою для побратимів та підрозділу.

За традицією, розпочалась містерія із Молитви українського націоналіста, яка луною рознеслась над всією площею. Після прочитання молитви слово взяв командир полку «Азов» друг Редіc:

https://youtu.be/Vhw4IdIO6Lg

«Слава Україні! Два дні тому на цьому ж місці я шикував полк і нагороджував особовий склад. Нагородами та відзнаками, які ви заробили кров’ю та потом. На превеликій жаль, чотири бійці, які навіки залишаться в нашому строю, були нагороджені посмертно. Їм випала честь загинути в бою за рідну землю та зробити безцінний внесок в незалежність нашої держави. Нарешті «Азову» випала реальна можливість подивитись ворогу в обличчя і помститись за кожного полеглого побратима. Ми довели, що українська армія може йти вперед. Ми довели, що українська армія здатна перемагати. І наше гасло «Пам’ятаємо! Помстимося!» залишилось для нас не просто словами. Слава Нації!» — зазначив друг Редіс.

Після чинного командира полку до усіх присутніх звернувся засновник та перший командир «Азову» Андрій Білецький:

«Сьогодні ми згадуємо наших братів. Тих, кого немає з нами, хто загинув на цій війні. Ми будемо згадувати їх такими, якими вони були – молодими, сміливими, принциповими, хоробрими. Пересічний обиватель, можливо, скаже: такі молоді й загинули дарма, ні за що. Він бреше. Вони будуть жити вічно. Ніхто не згадує раба або актора часів Давньої Греції. Але всі пам’ятають про триста спартанців, всі пам’ятають про героїв Фермопіл або Марафон. Нікого не зацікавить аптекар часів Богдана Хмельницького, але завжди будуть пам’ятати хто такий Богун і Кривоніс. Хто ті триста козаків, які загинули, прикриваючи армію під Берестечком. Наші брати будуть жити в історії. Їхнє коротке життя було наповнено сенсом значно більшим, ніж життя більшості обивателів. Пройде сто років і люди не зможуть згадати прізвища або не будуть цікавитись ані заробітчанами, які в найважчий час поїхали з країни, ані українськими олігархами сьогодення. Але героїв цієї війни, героїв «Азову», – їх будуть пам’ятати. Цей день, можливо, потрібен більше не їм, бо вони вже живуть у вічності. Він потрібен нам для того, щоб пам’ятати, що найкращі віддали своє життя за нашу справу і наша справа честі довести їх боротьбу до переможного кінця. Слава Нації!»

Далі на екрані перед присутніми почали з’являтись фото та лунати позивні, дати, обставини та місце загибелі кожного з 38 полеглих азовців і весь стрій вигукував «Помстимося!».

38 загиблих азовців. 38 щитів було піднято на урочистій містерії на площі біля кургану. На кожному з щитів позивний бійця, якого фізично вже, на жаль, немає серед строю. Але присутність кожного ніби відчувається поруч. В цей день здається, що всі полеглі азовці прийшли до нас, щоб нагадати заради чого вони загинули, щоб нагадати, що вони завжди з нами та готові невидимим щитом прикрити в бою своїх побратимів.

Наприкінці містерії було оголошено хвилину мовчання, після якої яскравими блискавками мінометних сальв запалало небо.

Пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя за рідну землю і помстимося за смерть найкращих синів нашої Нації. Їхні імена навіки увійдуть в історію боротьби за Українську державу.

Бійці, пам’ять про яких навічно житиме в наших серцях:

• Балаган — 04.08.2014 — Мар’їнка

• Береза — 10.08.2014 — Іловайськ

• Світляк — 10.08.2014 — Іловайськ

• Маджахед — 11.08.2014 — Іловайськ

• Хома — 20.08.2014 — Іловайськ

• Аксьон — 20.08.2014 — Іловайськ

• Дєрзкий — 23.08.2014 — Іловайськ

• Кузьміч — 26.08.2014 — Новоазовськ

• Сокіл — 23.09.2014 — Іловайськ

• Бєлаз — 12.12.2014 — Павлопіль

• Тихий — 12.12.2014 — Павлопіль

• В’єтнам — 28.12.2014 — блокпост під Маріуполем

• Бізон — 28.01.2015 — Гранітне

• Вальтер — 28.01.2015 — Гранітне

• Уж — 05.02.2015 — Дзержинське

• Брат — 11.02.2015 — Широкине

• Бенч — 14.02.2015 — Широкине

• Ернест — 14.02.2015 — Широкине

• Чемпіон — 14.02.2015 — Широкине

• Акела — 15.02.2015 — Широкине

• Козак — 15.02.2015 — Широкине

• Кутуз — 15.02.2015 — Широкине

• Сіф — 15.02.2015 — Широкине

• Чавур — 15.02.2015 — Широкине

• Амброс — 18.02.2015 — Широкине

• Сатана — 19.04.2015 — Широкине

• Дюшес — 31.05.2015 — Широкине

• Дюс — 10.06.2015 — Широкине

• Ратибор — 30.06.2015 — Широкине

• Француз — 26.03.2016 — Павлопіль

• Ніж — 23.10.2016 — Мар’їнка

• Баррет — 09.03.2018 — Водяне

• Упрямий — 14.03.2018 — Водяне

• Подгон — 20.04.2018 – під Маріуполем

• Круглий – 07.06.2019 – Світлодарська дуга

• Максон – 07.06.2019 – Світлодарська дуга

• Біч – 10.08.2019 – Світлодарська дуга

• Шах – 04.09.2019 – Світлодарська дуга

Загиблі за трагічних обставин:

• Вікинг — 08.01.2015

• Морпех — 13.07.2015

• Кузьміч — 21.07.2016

• Весп — 04.12.2017

• Ватсон — 19.08.2018

• Кіхот – 31.05.2019

• Дартс – 15.09.2019

Бійці, які раніше служили в «Азові» та загинули в рядах інших підрозділів:

• Білий — 13.10.2015

• Спартанець — 28.02.2017

• Растішка — 27.03.2017

• Гюрза-2 — 31.10.2017

• Хмара — 17.01.2018

Відбулася урочиста церемонія нагородження особового складу «Азову», який відзначився у роботі на передовій в районі Світлодарської дуги. Захід відбувся на знаковому для всіх азовців місці – площі перед одним із гарнізонів полку, де стоїть легендарний азовський курган з трьома мечами.

Більше, ніж вісім місяців перебування «Азову» на «нулі», відзначилися чималими успіхами нашого підрозділу: азовці знищували ворожу техніку та особовий склад противника, збивали та перехоплювали російські безпілотники, брали окупантів у полон, та найголовніше – просувалися вперед, метр за метром звільняючи українські землі.

Нагороди азовцям вручив командир полку «Азов» друг Редіс. Перед початком церемонії він звернувся до особового складу полку:

https://youtu.be/u8AXxwIIYzU

«По-перше, я хочу подякувати кожному з вас та привітати з поверненням на пункт постійної дислокації. Хочу подякувати кожному з вас за ваш безцінний внесок у боротьбу за Незалежність нашої держави. Нашому підрозділу було поставлене нелегке завдання, якого з нетерпінням чекав кожен з нас – стати на захист нашої держави. Вісім місяців на передовій ми з вами писали історію: мужньо тримали оборону, рішуче знищували ворога та впевнено просувалися вперед. Ми повернули «Азову» бойову славу та здобули визнання серед генералів та офіцерів Національної гвардії та Збройних сил України. Своїм власним прикладом ми надихнули українську армію на нові здобуття та перемоги, а найголовніше – ми змусили ворога відступати назад і згодом ми відновлювали контроль над українськими територіями. Сьогодні я з гордістю можу сказати, що «Азов» готовий протистояти будь-якому противнику, у будь-якому місці, у будь-який час. Я дякую всім вам, хто в цей час був поруч. Я ніколи цього не забуду. Слава Нації!»

У цей день бійців «Азову» було нагороджено нагрудним знаком «За доблесну службу», а також «Козацьким хрестом» – відзнакою командувача ООС. Загалом тільки під час цієї церемонії було оголошено про відзначення за успішне виконання службових обов`язків з оборони держави на «нулі» понад двох сотень бійців «Азову». Ще більше нагород азовцям було присвоєно за весь період останнього бойового виїзду. Даний факт є підтвердженням того, що дії «Азову» з протидії ворогу на передовій були надзвичайно ефективними, а азовці укотре довели, що найбільшою метою нашого підрозділу є повне знищення ворога, який прийшов з війною на терени української держави.

Слава Україні!

19.09.2019г. за ініціативою ГО ХО “Спілка ветеранів АТО” в місті Вовчанськ в конференц-залі фізкультурно-оздоровчого комплексу відбулося обговорення питання по розміщенню пам’ятного знаку “Захисникам Вітчизни” на території парку 40-річчя Перемоги.

У обговореннях виступив і голова Вовчанського районного осередку ГО ХО “Спілки ветеранів АТО” Кросовский Сергій Володимирович.

Більшістю присутніх була підтримана концепція меморіальної частини парку, запропоноване і розроблене Вовчанським міською радою.