Останнім часом все частіше доводиться чути стверджувальну тезу про скасування 6-місячних контрактів для військовослужбовців. Прив’язують таке твердження до нещодавніх змін в законодавство про проходження військової служби і можливість переукладати контракти від 1 року. Давайте розберемо цю ситуацію детальніше і проллємо правове світло на це питання.

Основним документом для кожного військовослужбовця є його контракт. Це і є його правова підстава для проходження військової служби. Є різні види контрактів, які укладаються на різні строки.

В цій статті мова піде про 6-місячні контракти для військовослужбовців. Хто має право їх укладати та переукладати та чи продовжують вони зберігатися зараз.

Виникнення піврічних контрактів.

Даний вид контракту виник в українському законодавстві під час російської агресії проти України як необхідність пошуку додаткового людського ресурсу для набору на військову службу. До початку АТО таких контрактів не було.

Відгуки військовослужбовців про 6-місячні контракти.

Виходячи зі слів військовослужбовців, які щодня звертаються на «гарячу лінію» ГО «Юридична Сотня», дані контракти користуються великою популярністю. По-перше, вони приваблюють своїм коротким строком: півроку – це відносно короткий проміжок часу, коли багато хто може дозволити собі піти на контракт, не обтяжуючи себе довгостроковими обов’язками, але водночас принісши користь Батьківщині. По-друге, це додаткова перевага для осіб, які бажають проходити військову службу, але з тих чи інших причин вагаються. Такий контракт – це можливість спробувати, а далі потім вирішувати, чи варто його продовжувати, чи повернутися до цивільного життя. І по-третє, піврічні контракти мають чіткий строк – 6 місяців. Юридичних перешкод щодо звільнення осіб з такими контрактами немає. Їх не можуть затримувати понад строку і їх не стосується проблема безстрокових контрактів. Це створює впевненість у завтрашньому дні, ясність і для військовослужбовця, і для членів його родини.

Попри багато переваг даного виду контракту, він доступний не для всіх. Хто має право на УКЛАДАННЯ 6-місячного контракту? – Це:

1) Військовослужбовці строкової служби, які відслужили 11 місяців військової служби;

2) Військовослужбовці за призовом під час мобілізації, які відслужили 11 місяців;

(зараз мобілізації немає, тому ця категорія осіб неактуальна);

3) Особи, які проходили військову службу і були звільнені під час особливого періоду.

Це означає, що кожна особа, яка проходила військову службу з березня 2014 року і дотепер, і зараз не перебуває у статусу військовослужбовця (звільнена) , має право на укладання 6 – місячного контракту.

Правова підстава – Абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Зазначений вище перелік стосується осіб, які НЕ ПРОХОДЯТЬ ЗАРАЗ військову службу за контрактом, а тому мова йде про ПРАВО НА УКЛАДАННЯ 6-місячного контракту.

Однак, окрім таких осіб, постає питання, чи мають право діючі військовослужбовці, які проходять службу за різними видами контрактів, укласти (перейти) на 6-місячний контракт.

Відповідь на це питання міститься також у абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу». Відповідно до цієї норми: «Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на шість місяців».

Таким чином, якщо особа зараз проходить службу за будь-яким контрактом, окрім 6-місячного (3-річний, 5-річний, 1-річний, контракт до закінчення особливого періоду тощо), вона не зможе переукласти його на 6-місячний контракт. Лише особи, які зараз проходять службу за контрактом строком на 6 місяців, мають право укласти його знову. Обмежень щодо кількості разів переукладання (продовження) такого контракту в законодавстві немає.

І нарешті основне питання: чи справді 6-місячні контракти були скасовані у зв’язку зі зміною законодавства? Для цього потрібно просто переглянути ще раз норму абз.2 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”. Станом на 21.09.2018 р. норма є чинною і продовжує діяти. Отже, 6 – місячні контракти залишаються у правовому полі України на тих умовах, які діяли раніше і описані вище у статті. Черговий міф розвіяно.

Автор статі: Антон Красов – голова громадської організації “Штаб юридичної допомоги”, юрист ВГО “Юридична Сотня”

З 20 листопада слідство у справах Майдану зупиниться на невизначений час.

Причина в тому, що Рада так і не проголосувала за необхідні правки до закону про ГБР, які б дозволили продовжити розслідування. Про це повідомила адвокат сімей героїв Небесної сотні Євгенія Закревская.

“Наступна спроба тільки 3 грудня. Тобто 20 листопада у нас вже “чорна діра”. Передавати справи нікому, нікуди, і тому слідство зупиняється”, – написала Закревская.

20 листопада органи прокуратури втратять слідчі функції, після чого справи Майдану перейдуть до НАБУ і ГБР.

Пізніше Закревская зажадала від президента Володимира Зеленского скликати позачергову сесію Верховної Рады для проведення голосування за поправку №318 до законопроекту №2116, яка дозволить зберегти слідство у справах Майдану.

“Вимагаємо не передавати виробництво у справах Майдану в ГБР до прийняття поправки, створення управління по Майдану в ГБР і перекладу туди слідчих з ГПУ”, – сказано в заяві.

Нагадаємо

20 листопада 2019 р. органи прокуратури втратять слідчі функції, після чого справи Майдану повинні перейти частково – Держбюро розслідувань, частково – НАБУ.

14 листопада активісти і родичі загиблих під час Революції Гідності провели акцію під будівлею Офісу президента, вимагаючи ефективного розслідування справ Майдану після переходу їх в перебування під слідством ГБР, створення в ГБР окремого слідчого управління і прийняття спеціальної поправки, яка дозволила б слідчим ГПУ перейти в нову структуру.

Бізнесмен із Донеччини Сергій Свириденко вперше побачив російський триколор у січні 2014 року в Костянтинівці, на проросійському мітингу, а трохи пізніше в Донецьку. Усвідомлення того, що Росія починає війну проти України, прийшло після анексії Криму і під час перших проросійських мітингів із участю російських «гастролерів» на Донбасі, розповідає Свириденко у розмові з Радіо Свобода.

– Чим далі, тим більш був упевнений, що війна неминуча й що я не зможу лишатись осторонь цих подій… У березні – квітні 2014 року в Донецьку відбулись низка мітингів проукраїнських сил, у двох із них ми з дружиною брали участь. Люди, які прийшли на підтримку України, взяли з собою дітей, у руках тримали українські прапори, ми були мирно налаштовані. Це площа Леніна, центр Донецька.

Нас оточила міліція, з протилежного табору в нас почали яйця й борошно жбурляти й вигукувати образливі слова: «бандеровцы понаехали со Львова». Причому кричали люди з російською вимовою. Потім ми побачили незнайомі тоді прапори «народних республік», тим часом міліція відійшла від свого кордону, й люди почали виходити. І тоді той натовп на нас накинувся, і це було страшно.

– Чи напад на проукраїнський мітинг був зрежисований, як ви вважаєте?

– Найімовірніше, так. Я відходив, прикриваючи жінку, аж раптом краєм ока побачив, як біля фонтану почали шикуватись молоді хлопці віком 17–24 років. Їх було приблизно тридцятеро осіб, і якась людина кричить: «Ультрас, лаштуймось, треба рятувати людей!». І от вони, не маючи ні зброї, ні прикриття, з розбігу кинулись на натовп супротивника. Власне, вони виграли час, люди змогли відійти.

– А коли ви побачили росіян у Донецьку?

– За день до мітингу ми у районі набережної Кальміуса побачили автобуси з ростовськими номерами Росії. Приїжджі скуплялись у наших магазинах, і чомусь їх розвеселила назва «Горілка на бруньках». Гроші у них були в пачках – по 500 гривень. Один (як-то кажуть, «старшОй») тримав гроші й розплачувався за всіх. Як здивовано казали продавці, горілка з центру міста зникала з неймовірною швидкістю, хоч у крамниці її розвозили багато.

– Ви були готові за потреби іти боронити країну?

– Так, бо почалась війна з вторгненням російських військ, з обстрілами наших позицій із території Росії. А потім справді почалась війна. Я пішов у військкомат уперше в серпні 2014 року, там нормальна робота ще не була налагоджена, але мої прізвище й ім’я записали, бо я на чиновників у військкомату насідав, і на тому усе скінчились.

У 2015 році, згідно з новим законодавством, я змінив донецьку прописку на прописку в тому селі, де досі живу – Іванопілля Костянтинівського району. У паспортному столі кажу, що мені на облік у військкомат стати треба, а мені чиновники відповідають, що не треба, мовляв, я старший за сорок років.

Пішов до військкомату і змусив мене поставити на облік, тамтешні чиновники здивувались, чи я справді хочу до війська. Я сказав, що коли у країні війна, маю її захищати.15–16 січня 2015 року мене поставили на облік, і вже на початку лютого я був у Полтаві в «учебці» при військовій частині радіозв’язку.

– Ну, і як вам ця військова професія?

– Та ніяк, зв’язківець із мене не вийшов. Не для того я йшов в армію служити, щоб десь під Києвом сидіти, а не на Донбасі воювати. Дружина моя на передову мотається, нашим хлопцям розвозить бронежилети, харчі, а я «прохолоджуюсь» у тилу. Я просив офіцерів мене перевести на передову, вони мене «не чули», натомість допомогли знайомі волонтери, і я наприкінці липня 2015 року уже був на бойових позиціях.

– Коли демобілізувались?

– 7 квітня 2016 року, й вирішив, що час змінити життя: зайнявся фермерством. Ми з дружиною відкрили екологічну ферму «Козацьке подвір’я» (село Іванопілля Костянтинівського району), вирощуємо кіз і виробляємо різноманітні козячі сири і м’ясні вироби. На сьогодні у нас сотня кіз, разом із цапами, наші кози випасаються собі на вигулі, тобто на випасі, аж доки не випаде сніг.

– Ви задоволені зробленим вибором?

– Так. І знаєте, іноді я жартую, що вдячний Путіну, бо це завдяки йому я зайнявся фермерством. У цю сферу мене раніше «тягнуло», але ми з родиною мали непоганий бізнес, жили у місті-мільйоннику, хоча щось у душі муляло. Отак і став я фермером.

Ще одне дуже цікаве та правильне судове рішення. Велика Палата «поламала» уставлену судову практику по стягненню заборгованості ПриватБанком за кредитними картками.

03.07.2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справа № 342/180/17 та за її наслідками прийняла Постанову, якою докорінно змінила судову практику у спорах з ПриватБанком. Багато юристів знають, як інколи складно судитися з Приватом по їх кредитним картках. І це при тому, що цього банку видача кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту супроводжувалася порушенням масою норм, які врегульовують питання видачі кредитів. Окремої уваги заслуговують і суми боргу у банківських розрахунках, які зазвичай більші у декілька разів від сум, які банк реально міг стягнути. Проте, існувала реальна проблема, що суди ставали на сторону банку та закривали очі на велику кількість порушень прав самих позичальників. Тому, дана Постанова ВС ВП має таке величезне значення.

Предметом розгляду судової справи було стягнення заборгованості з позичальника на користь банку за договором про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на підставі якої позичальник отримав кредит у розмірі 20 000 гривень. Всього банк просив стягнути 47 325,26 грн, з яких: 16 058,07 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5 071,87 грн – проценти за користування кредитними коштами, та нарахованих за порушення умов кредитного договору 23 465,55 грн – пені, а також 500,00 грн – штрафу (фіксована частина), 2 229,77 грн – штрафу (процентна складова).

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з позичальника на користь банку суму боргу у сумі 37 188,94 грн., з яких: тіло – 16 058,07 грн, несплачені проценти за користування кредитними коштами у розмірі 5 071,87 грн та 16 059,00 грн – пеня за порушення умов договору. Своє рішення суд аргументував тим, що позичальник отримав кошти, проте, не повернув. Тому, потрібно стягнути суми залишку кредиту. Що стосується штрафів, то суд вказав, що Умови та Правила не є складовою укладеного договору, а тому, не можуть бути застосовані до даних правовідносин. Стосовно пені, то суд вирішив її зменшити, адже сума неустойки, яку просив стягнути банк становить набагато більший розмірі ніж сума боргу по тілу кредиту.

Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої – без змін.

Не погодившись з такими рішеннями судів, позичальник подала касаційну скаргу, яка у подальшому надійшла на розгляд Великої Палата Верховного Суду.

Свою скаргу позичальник аргументувала тим, що вона не підписували Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» на підставі яких банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування.

Розглядаючи справу по суті, Велика Палата Верховного Суду колегія суддів дослідила, що кредитний договір укладався на підставі договору оферти розробленої ПриватБанком. Що її умови повинні бути чіткими і зрозумілими для споживача таких послуг. Велика Палата зауважила, що у заявці на приєднання відсутні умови щодо процентної ставки та відповідальності за прострочення платежів. У свою чергу банк вказував, що такі умови знаходилися на сайті https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. У цих умовах і міститься інформацію про процентну ставку та про штрафи за прострочку оплати боргу. Проте, Велика Палата вказала, що умови на даному сайті не можуть бути застосовані судом, адже, у анкеті-заявці відсутня інформація, що позичальник ознайомилася з умовами, які містяться саме на зазначеному сайті. Більше того, сам банк неодноразово їх змінював, а тому, мав можливість подати до суду примірник таких умов, який може містити положення, які є менш сприятливими для позичальника. На цій підставі суд прийшов до висновку, що банк не підтвердив, які ж конкретні умови він запропонував позичальнику при підписанні анкети-заявці, так як, на поданому банком екземплярі умов відсутній підпис позичальника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередній інстанцій не мали права задовольняти позовні вимоги ПриватБанку про стягнення процентів та штрафних санкцій за користування кредитним коштами, адже, позичальник не підписав жодного документу, який би обумовлював порядок та умови нарахування і сплати таких платежів. Суд вказав, що в такому випадку банк має право на повернення виданих коштів та стягнення процентів передбачених положеннями статей 625 та 1048 ЦК України. Так як таких вимог банк не заявляв, то суд вирішив скасувати рішення першої та апеляційної інстанції та стягнути з позичальника виключно суму залишку тіла кредиту у розмірі 16 058,07 грн.

У Міноборони заявили, що у Балаклеї сапери виконують планові роботи по знешкодженню.

У Харківській області в районі Балаклейского військового арсеналу сталися вибухи. Про це повідомив мер Балаклеї Іван Столбовой.

“Поодинокі вибухи прогриміли на Балаклейском арсеналі. Зараз там знаходиться командир військової частини, пожежна частина наша, ДНС. Вони оцінять ситуацію – і потім буде детальніша інформація. Ситуація незрозуміла. Це сталося 20-30 хвилин тому”, – сказав Столбовой.

У коментарі керівник управління по зв’язках з громадськістю Генштабу ЗСУ Богдан Сеник заявив, що в результаті вибухів поранені чотири людини.

В той же час начальник управління по зв’язках з громадськістю Збройних сил України Богдан Сеник заявив, що зараз у Балаклеї виконують планові роботи саперів по знешкодженню.
“У районі 14: 30 на 65 арсеналі у Балаклеї було чутне близько 20 вибухів…Там проходять планові роботи саперів, які здійснюють знешкодження”, – відмітив він.

Нагадаємо, у березні 2017 року у Балаклеї Харківської області спалахнула пожежа на складах боєприпасів, вибухівка стала детонувати. Була організована евакуація жителів з 7-кілометрової зони ураження (пізніше її розширили до 10 км). Над небезпечною зоною були заборонені польоти, обмежений рух на дорогах. СБУ кваліфікувала інцидент як диверсію.

Через півроку розслідування на той час генеральний прокурор Юрій Луценко заявив, що був встановлений факт того, що з території Росії прибув беспилотник, який скинув термобарические заряди, які стали причиною вибуху під Балаклеєю.

03 травня 2018 року на військових складах у Балаклеї Харківської області сталася ще одна пожежа. У Генеральному штабі тоді розповіли, що на колишній технічній території 65-го арсеналу у Балаклеї спалахнула трава. Там проводили роботи по очищенню і розмінуванню залишків снарядів, що не розірвалися, в результаті торішньої пожежі, і почалася нова пожежа. Правоохоронці розслідували інцидент як недбале відношення до військової служби.

14 листопада 2019 року Верховною Радой був прийнятий буджет на 2020 рік. Новий бюджет прокоментировала міністр “Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Украіни” Оксана Коляда на своїй сторінці в Facebook.

Це перший бюджет у моєму житті, який вела наша команда від початку і до кінця. Нагадаю, що минулого року Мінвет увійшов в бюджетний рік зі старим розписом. Простіше кажучи профільні ветеранські програми лише декларувалися, але не фінансувалися.

Цього разу у нас є з чим працювати. Головний здобуток – фінансування у повному обсязі (понад 246 мільйонів) програми психосоціальної адаптації (повна назва «Заходи із психологічної реабілітації, соціальної та професійної адаптації, забезпечення санаторно-курортним лікуванням…»). Це – однозначно «перемога». Але з цієї перемоги починається великий шлях випробувань. Перше, програма була складена відповідно до запитів місцевих органів влади. Я свідома того, що діюча на той момент система психологічної реабілітації – неповноцінна та не дуже ефективна (м’яко кажучи). Наша команда вже зараз виходить з новими стандартами психосоціальної адаптації, ми відкриваємо нові тренінгові центри (зокрема в Лісовій поляні) та програми. Наше спільне завдання – щоб жодна гривня з цих 246 мільйонів не була витрачена неефективно.

І ще одне. Врешті-решт, бюджет затверджено. Положення про Мінвет також. Протягом найближчого часу ми затвердимо штатний розпис. І тоді ми оголосимо конкурс на заміщення посад. Мова іде про тижні. Я звертаюся до ветеранів – ви маєте можливість змінювати життя власне та своїх побратимів, беріть участь у конкурсі. Якщо комусь потрібні професійні тренінги – звертайтесь, ми організуємо навчання.

У Верховинському лісництві, в урочищі «Хітарь», атовці разом з лісівниками та представниками районної влади у рамках акції «Я люблю Карпати» висадили сіянці ялиці, модрини та кедра європейського.

“Побували у розсадниках, де працівники лісгоспу вирощують і доглядають за саджанцями, дбають про них аж до посадки в лісі. Цікаво і пізнавально. Познайомилися з лісівниками, які щиро дбають про наші Карпати, за що їм велика подяка”, – написали учасники акції у соцмережі.

Як зазначив голова Івано-Франківської асоціації воїнів та ветеранів АТО Мирослав Кріль, в майбутньому ветерани планують до таких акцій залучати дітей з обласного центру.

“Думаю, така програма буде цікава і пізнавальна як для освітніх закладів, так і дітей з Івано-Франківська, які, можливо, вперше у житті зможуть долучитись до посадки дерев і відродження наших карпатських лісів”, – зауважив Мирослав Кріль.

Пане Володимире, настав час визначатись, адже виникає питання чи Ви – Президент України, чи просто людина Коломойського?

Вчора у інтерв’ю виданню «The New York Times», Ваш (як Ви неодноразово заявляли) друг Ігор Коломойський зробив заяви, які підпадають під статтю 111 УК «Державна зрада». Закликав до миру з країною-агресором та нашим особистим ворогом російською федерацією та висловлював бажання стати з ними під прапор якогось ”нового Варшавського договору”.

Після виходу цього інтерв’ю пройшло вже достатньо часу. Більше ніж потрібно для реакції людини, яка є патріотом своєї країни, але від Вас жодного слова. Святкуєте прийняття закону про землю?
Це не є прийнятним для ветеранської спільноти та проукраїнського населення нашої Країни.
Зважаючи на вищесказане ми ВИМАГАЄМО від Вас, як від гаранта Конституції:

1. Зробити офіційну заяву щодо заяв І. Коломойського та дати належну оцінку його словам.
2. Доручити відповідним органам розпочати слідство за ст. 111 «Державна зрада» щодо цього випадку.
3. Законодавчо затвердити вектор руху нашої Держави до НАТО та ЄС.

Ми, ветерани російсько-Української війни вважаємо неприпустимим будь які загравання з нашим ворогом та зробимо все, щоб це стало неможливим для будь кого з тих, хто знаходиться на нашій території – Українській землі, незалежно від громадянства та статусу!

Слава Україні!
Слава Нації!

Командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош обурився розвитком подій в країні і запропонував радикальний план дій.

Жорсткий пост-звернення до українців він опублікував на своїй сторінці в Facebook. Лідер УДА почав його із слів підтримки на адресу заарештованого начальника Головного управління розвитку і супроводу матеріального забезпечення ЗСУ, генерал-майора Дмитра Марченка (його підозрюють в закупівлі неякісних бронежилетів).

За характером він не тиловик, а бойовий офіцер. Розслідувати будь-які прояви корупції – правильно. Але, на мою думку, це не про генерала Марченка. Я так розумію, що ці тилові щури з продажних судів знущаються із захисників України”, – обурився Ярош.

Також у нього викликало подив надання ГБР доступу до Стратегічного плану застосування ЗСУ і кадрова політика нинішньої влади України. Враховуючи це, Ярош запропонував кардинально змінити вектор розвитку України і переглянути підходи до управління державою.

“Наша Конституція дійсно потребує змін. Громадяни України, які не були задіяні в обороні держави Україна впродовж 2014-2019 років, не мають права обіймати високі державні посади. Громадянами України мають право бути тільки ті люди, які лояльно відносяться до держави і не обслуговують інтереси інших держав. Загальне виборче право – це зло, яке дозволяє водити по кругу наш народ.

Ми виганяємо одну банду, проливаючи свою кров, а на зміну їй приходить інша антиукраїнська банда, притому за неї голосують все ті, хто палець об палець не ударив для надбання свободи і справедливості”, – озвучив свої радикальні ідеї командувач УДА.

Він підкреслив, що бачить майбутнє України тільки в національному народовладді, а не в космополітичній демократії. Крім того, він не виключив, що країну знову можуть чекати позачергові вибори. За словами Яроша, ідеальним варіантом було б, якщо наступним президентом України став бойовий офіцер ЗСУ.

“Пристосованців, дезертирів, бариг, обслугу інших держав і народів – на хрін”! – жорстко підсумував він.

Нещодавно мені на очі потрапило відео, де обличчя одного з учасників акції здалося мені знайомим.
Він не голодував і тим більше не прагнув закінчити життя самоспаленням.
Відразу видно людина християнин і для нього самогубство є страшний гріх. Багато говорив і як мені здалося явно був організатором цього заходу. Все б добре і акція правильна, але навіщо підбивати людей не до боротьби, а до капітуляції.

Адже самогубство це капітуляція. Тільки представте собі, якби усі добровольці в 2014 році не взяли в руки зброю і не пішли захищати свою БАТЬКІВЩИНУ, свою УЛЮБЛЕНУ УКРАЇНУ, а замість цього стали спалювати себе на площі. Нехай навіть на червоній площі в Москві, навіть перед відеокамерами на очах всього світу.

Ну, і що, та увесь кремль лише сміявся над нами, а на лобне місце дружно стали б виносити каністри з бензином для “дурних хохлів”.

Абсурдність цієї ситуації очевидна. Ось тільки цілі організатора мені не ясні. Може він расист і нацист? Може хоче у такий спосіб викоренити іновірців таких як Аблязиз Усеинов. З почало зацькувати ветерана АТО голодом, а потім спалити живцем. І зробити це просто віртуозно руками самої ж жертви. У нас, що відмінили ст. 120 Кримінального Кодексу України? Ну, гаразд Слава Богу ця історія закінчилася без жертв, а дії цього так званого активіста залишимо на його совісті, якщо вона у нього є.

Мене найбільше зацікавила особа маніпулятора. А, головне, де я його бачив раніше. І вод всемогутній інтернет допоміг мені прояснити ситуацію.

Представляю вам маленьке резюме на нашого “героя”.

Представляю – Грекова Миколи Олександровича.

Народився Микола Олександрович в шахтарській сім’ї в селищі Біле (Лутугинский район Луганської області) 13 лютого 1970 року.
Після школи вчився в гірничому технікумі в Стаханове, працював електрослюсарем на шахті імені XIX партз’їзду КПРС.
У 1987 році він поїхав в Крондштат і поступив в 42-у школу фахівців рядового плавсостава ВМФ. Закінчивши мореходку, Микола Греков працював котельним машиністом в Мурманську, пізніше знову працював на шахті.

З 1994 року він займався приватним бізнесом. Цей бізнес по суті, як це часто бувало на Донбасе, був прикриттям місцевої ОПГ.

У 1998 році Микола Олександрович очолив правління громадської організації “Сприяння”, яка сприяла розвитку підприємництва, малого і середнього бізнесу і забезпечувала “захист” прав платників податків. У подальші роки він обіймав посаду директора підприємство “Сприяння плюс” і був в раді підприємців Луганська.

Політична діяльність Миколи Грекова розпочалася з його обрання депутатом Ювілейної селищної Ради. Потім він став депутатом Артемівської районної Ради в місті Луганську, Луганської міської Ради.

У 2003 році вступив в Партію регіонів, тривалий час очолював організацію ПР в селищі Ювілейний.

У 2009г. депутат міськради регіонал Микола Греков разом з В’ячеславом Серпокриловим і Арсеном Клінчаевим створили громадське об’єднання СССР (Союз “Соціальна справедливість і розвиток”). Скандаліст Арсен Клінчаев охоче взяв участь в постановочній бійці з найнятими особами, що зображували українських націоналістів, “протестуючих проти відродження СРСР” на презентації нової організації.

Організація СССР мала відверто провокаційний характер і, що називається, “приймала замовлення від населення”. Так, під час виборів мерів – 2010 вона висунула кандидатом однофамільця діючого міського голови “правозахисника” Владислава Кравченка (політтехнологія “кандидатів-двійників”, покликана заплутати виборця однаковими прізвищами у бюлетені).

У 2010 році Микола Олександрович став міським головою міста Александровск.
Член Союзу молодих депутатів України.

2011-м СССР брав участь в організації акцій протесту в Стаханове, де до влади прийшов неугодний Олександру Єфремову мер Юрій Борисов.

У 2012 році, Микола Греков був засуджений по частині 3 статті 368 УК України за хабарництво – разом з двома своїми співробітниками отримав 130 000 гривен за виділення підприємцеві земельної ділянки на території Александровска.

У серпні 2013 якимсь “дивом” був випущений під підписку про невиїзд. Після звільнення з СІЗО, активно влився в політичне життя. Микола Греков працював в команді Володимира Струка – творця загонів луганського “ополчення”, багаторічного “хазяїна” селища Ювілейний, почесного консула Росії.

Відзначається, що Струк в 2014 році підтримував бойовиків “ЛНР” і був одним з організаторів “референдуму”. Він активно виступав на мітингах бойовиків і відкрито агітував за відділення регіону від України.

22 лютого 2014 року Микола Греков і Серпокрилов з групою товаришів спробував імітувати “штурм” Луганської обладміністрації, влаштувавши сутичку з місцевими антимайданівцями, в ході якої постраждали 2 людини. По місту миттєво прокотилися панічні чутки про те, що в Луганську почалися криваві безлади.
Враховуючи, що “акція” Грекова і Серпокрилова виявилася приурочена до приїзду в Луганськ нардепа Єфремова, то цілком можна припустити, що таке збіг не випадковий.
Це була явна провокація, яка миттєво мобілізувала радикально налагоджених фанатів включення Луганської області до складу Росії (люди реально прийшли захищати обладміністрацію озброєними ланцюгами, бітами і арматурою), створила сприятливий контекст для піару Олександра Єфремова. Ця провокаційна акція запустила паніку в рядах більше осудних жителів міста, наразила на небезпеку справжніх мирних “евромайданівців”.

На відео колишній глава фракції “Партії Регіонів” Олександр Єфремов, розпалює ненависть серед українців і присягає на вірність нетверезим “антимайданівцям” озброєними дерев’яними дубинами і щитами, що були безробітними і майбутніми сепаратистами. На відео чітко видно, що разом з Єфремовим і своїм старим другом, і соратником по організації “СССР” Арсеном Клінчаевим, на сепаратистських зборах знаходиться і мер міста Александровск, Микола Греков.

Потім несподівано для усіх Микола Греков 15.08.2014 року вступає добровольчий батальйон “Айдар” де був зарахований солдатом на посаду “водія – електрика” згідно – наказу №47 від 18.08.2014г.

Багато його товаришів по службі, у тому числі перший комбат батальйону «Айдар» і народний депутат Сергій Мельничук, що зробив сенсаційну заяву відносно Миколи Грекова. Згідно з даними розвідки, які відомі Мельничуку, Грекова викрили в контррозвідувальній діяльності на користь сепаратистів і ставлять йому підозру в диверсійній діяльності. Справою Грекова займалася військова прокуратура. Але, і знову якимсь “дивовижним” чином йому вдалося уникнути відповідальності.

Так само відомо, що, впровадившись в “Айдар”, Греков займався підривною діяльністю, за замовленням екс-народного депутат Олександра Єфремова. Під личиною доброзичливості він постійно сіяв распі і розбрат серед добровольців “Айдара”, зливав інформацію на своїх однополчан як у військову прокуратуру, так і за “поребрик”. За таку діяльність отримав різке підвищення по службі. Будучи солдатом, відразу отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта.

Після звільнення із служби з метою пролізти у ветеранське середовище і розвалити її зсередини відкрив масу фейкових ветеранських організацій. Разом з братами Серпокриловми з якими в 2009 році створювали “СССР” створив в Києві організацію “АТО-ВПЛ” куди став заманювати учасників АТО і переселенців з Донбасу.

Став спікером цієї громадської організації. В якості лідера організації відомий відвертими провокаційними акціями із спробою просування своїх особистих інтересів. Основний почерк ще з «региональских» часів у Миколи Грекова типовий – будь-яким шляхом пробитися до тих, що приймають рішення і впливати на них, ставлячи у вершині кута свої особисті інтереси.

Маючи не дужі ораторські і організаторські таланти, Микола Греков легко входить в довіру до людей, провокуючи їх на не адекватні вчинки на благо своїх інтересів.

Побратими – це маленьке попередження. Пам’ятайте, що під маскою вічно усміхненої і доброзичливої на перший погляд людини може ховатися личина перевертня. Наявність статутних документів і печаток декількох організацій ще не про що не говорить. А, за правильними розмовами і гаслами може ховатися злий намір.
Гарно думайте перед тим, як довіряти свою долю і долю Батьківщини всяким пройдисвітам і провокаторам.

Слава Нації! Смерть ворогам!

автор статті: “Патріот України – 14.88”