Держгеокадастр опрацював майже мільйон проектів землеустрою. Це документи, необхідні для оформлення земельної ділянки у власність чи користування.
З жовтня 2016 року започатковано принцип екстериторіальності погодження. Таким чином, було усунуто підґрунтя для корупційних ризиків. Адже громадянин міг отримати документи без контакту з чиновниками, через електронний кабінет. Він не знав, до чиїх саме рук потрапить документ, а тому і не міг шукати шляхи «домовлятися».
Це також сприяло своєчасності, об’єктивності та неупередженості розгляду проектів. Висновки надсилалися на електронні адреси розробників автоматично (за умови, якщо вони подавали документацію на погодження через особистий кабінет).
Термін отримання висновку — усього 10 днів.
Таким чином, станом на сьогодні на погодження до територіальних органів Держгеокадастру надійшло 1 000 074 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Опрацьовано 994 137 (99%) проектів, серед яких надано 730 764 (74%) висновки про погодження та 263 473 (26%) не погоджено. Ще 5 837 проектів знаходяться на опрацюванні.
Для порівняння — у 2015 році, коли погодження проектів землеустрою відбувалося за місцем розташування земельної ділянки, до територіальних органів Держгеокадастру надійшли 200 343 проекти, серед яких 103 548 (52%) було погоджено, а решта – 96 795 (48%) оцінено негативно та повернуто на доопрацювання. 80 000 (40 %) проектів розглянуто із порушенням законодавчо визначених термінів.
Хто має право? Учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, члени сімей загиблих.
Які документи потрібно мати? Посвідчення учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни або члена сім’ї загиблого.
Де це можна зробити? В державних закладах охорони здоров’я.
Хто це фінансує і що робити якщо відмовлено в послузі? Зубопротезування фінансується з місцевих бюджетів. В разі відмови у наданні пільги слід звертатися до територіальних структурних підрозділів з питань охорони здоров’я за місцем проживання (обласних, міських).
Де про це написано?
ЗАКОН УКРАЇНИ. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 45, ст.425) {Вводиться в дію Постановою ВР № 3552-XII від 22.10.93, ВВР, 1993, № 45, ст.426}
Розділ III ПІЛЬГИ ВЕТЕРАНАМ ВІЙНИ ТА ГАРАНТІЇ ЇХ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Стаття 12.Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них Учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: П. 2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
Стаття 13. Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни. Особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: П. 2) позачергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів), безплатне забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами;
Стаття 15.Пільги особам, на яких поширюється чинність цього Закону. Особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги: П. 2) безплатне першочергове зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
У Михайлівському Золотоверхому монастирі відбулась панахида за загиблими протягом 2019 року військовослужбовцями в російсько-українській війні.
Як повідомляє “Новинарня“, захід з поминання пам’яті загиблих проводиться щомісячно в стінах Золотоверхого монастиря.
Загальні втрати серед представників сил безпеки та оборони протягом 2019 року склали 110 осіб, з них три – жінки.
Серед полеглих героїв минулого року три полковника, два з яких отримали своє звання посмертно, один з них командир 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ Євген Коростельов.
“Християнство та патріотизм – це нероздільні поняття. Адже любов до Бога починається з любові до ближнього. Воїни, за яких ми молилися сьогодні, віддали свої життя з любові до свого народу, своїх братів і сестер. Цього разу ми згадували всіх полеглих за 2019 рік. Тому я називав їх не лише за іменем, але і за прізвищем. Оскільки за прізвищами стоять їхні історії, сім’ї та покоління”, – цитують протоієрея Павла Мельника, який очолив богослужіння, на офіційному сайті Української нацпам’яті.
Вшанувати полеглих бійців прийшли військовослужбовці Збройних сил, Національної гвардії та Служби безпеки України, ветерани та громадські активісти.
Серед присутніх на панахиді був також начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна, Герой України, генерал-майор Ігор Гордійчук.
Молилися також за перемогу українського війська.
“Ми збираємося не лише, щоби вшанувати їх панахидою. Але й для того, щоби згадати: наші військові не лишають зло непокараним, а за кожного загиблого в бою українця доводиться щонайменше четверо окупантів“, – наголосив співробітник УІНП та ініціатор панахиди за українськими воїнами, які загинули в боях за незалежність України Роман Кулик.
З метою інформування народних депутатів України та інших відвідувачів ВРУ про сучасні інтерактивні методи відновлення психологічного здоров’я ветеранів та учасників АТО/ООС.
З 14 по 17 січня 2020 року у Верховній Раді України в кулуарах ІІІ поверху будинку Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5). Відбудеться виставка під назвою «Арт – терапія: унікальний досвід реінтеграції після війни». Експозицію виставки складуть 25 робіт ветеранів АТО/ООС, які були створені в рамках арт-терапії під час реабілітації у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни
(вхід за картками акредитації).
Нагадуємо: арт-терапія проводиться при будинках ветеранів в Рівненській, Житомирській, Миколаївській та Одеській областях за фінансової підтримки British Embassy Kyiv та за сприяння Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Захід проводить благодійна організація Stabilization Support Services (SSS) – це канадська неурядова структура, яка виступає партнером у втіленні різноманітних проєктів для задоволення потреб громадян України, котрі постраждали від конфлікту.
Контррозвідка Служби безпеки України попередила в Харкові замах на вбивство одного з колишніх бойових командирів розвідувального підрозділу батальйону ЗСУ, який був організований спецслужбами РФ.
Оперативники СБУ встановили, що для скоєння злочину російські спецслужби притягнули харків’янина, який раніше проходив військову службу в Національній Гвардії України, проте був звільнений із-за компрометуючих обставин. Про це повідомив глава прес-центру СБУ в Харківській області Владислав Абдула.
Завдання харків’янин отримав під час короткострокового виїзду в Росію.
Подальші його дії російські куратори погоджували через мобільний мессенджер. За вбивство колишнього командира виконавцеві було обіцяно грошову винагороду.
“Спецслужби країни-агресора планували помститися українському командирові за успішні операції проти незаконних озброєних формувань терористичних організацій “Л/ДНР”. Зокрема, була знешкоджена група офіцерів Збройних сил РФ, один з яких носив звання “Героя Росії”, – розповів Абдула.
Харків’янин готувався вчинити замах у багатоквартирному житловому будинку, де живе командир, заклавши саморобний вибуховий пристрій. Дії диверсанта створювали загрозу для життя багатьох мирних громадян.
Контррозвідники і слідчі СБУ із задіюванням бійців ЦСО “А” затримали зловмисника з вибухівкою в будинку. За оцінками фахівців, потужність вибухового пристрою складала півкілограма тротилу і наводилася в дію за допомогою радіосигналу з автомобільної сигналізації. Із-за підвищеної небезпеки вибухового пристрою під час транспортування, воно було знищене у дворі будинку без загрози для життя людей.
У рамках початого кримінального виробництва вирішується питання об повідомлення затриманому про підозру в скоєнні злочину і обранні йому застережні заходи у вигляді утримання під вартою.
Насамперед потрібно подати до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцем свого постійного проживання і реєстрації письмову заяву.
Далі орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування утворює комісію у складі спеціалістів житлово-експлуатаційних і ремонтно-будівельних організацій, представників органу, що фінансує виконання ремонтних робіт, та інших уповноважених осіб.
Після обстеження будинку, квартири комісія складає перелік, визначає види і обсяги робіт, які необхідно виконати, з урахуванням часу проведення останнього капітального ремонту та виходячи з переліку основних робіт, орієнтовної тривалості ефективної експлуатації елементів будинку, квартири.
Рішення про проведення безоплатного капітального ремонту приймається у місячний термін після подання заяви особою на підставі результатів обстеження комісією.
За результатами обстеження будинку, квартири складаються дефектний акт, кошторисний розрахунок і визначається загальна вартість капітального ремонту.
При цьому безоплатний капітальний ремонт проводиться у встановленому порядку підприємствами, які відповідно до законодавства мають право на виконання таких робіт, на замовлення органу, що є головним розпорядником коштів місцевого бюджету.
Пам’ятайте, що особи з інвалідністю внаслідок війни не мають права на грошову компенсацію у разі проведення капітального ремонту власними силами.
Періодичність проведення ремонту визначається органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, але не частіше одного разу на 10 років.
Де це написано?
Ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
Постанова КМУ «Про затвердження Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право» від 20 травня 2009 року №565.
Заява про проведення безоплатного ремонту:
___________________________________________
(орган виконавчої влади або орган місцевого
самоврядування, до якого подається заява)
___________________________________________
(прізвище, ім'я та по батькові особи,
що має право на пільгу)
___________________________________________
(адреса місця постійного проживання
і реєстрації)
___________________________________________
(документ, що підтверджує право на пільгу)
ЗАЯВА
Прошу провести безоплатний капітальний ремонт будинку,
квартири за місцем мого постійного проживання і реєстрації з _ року. Склад сім’ї – _______.
(кількість осіб)
Рік будівництва (прийняття в експлуатацію) будинку -
__ (для квартири не зазначається).
Документ, яким встановлено право приватної, зокрема спільної,
власності на будинок, квартиру, – ___________________,
(назва документа, номер
і дата видачі)
зареєстрований у _____________________________________
(найменування органу, що здійснює державну _____________________________________________________.
реєстрацію прав на нерухоме майно, дата та реєстраційний номер)
Особа, що має право на пільги, є власником (співвласником)
будинку, квартири (необхідне підкреслити).
Останній капітальний ремонт проводився у ______ році.
_______________________________________ ___ _______ 20_ р.
(підпис особи, що має право на пільгу)
Як кажуть класики, війна – продовження політики, а політика – продовження економіки. Для широких мас, режим Путіна створює маячні конструкції для виправдання своєї агресивної політики, а насправді йдеться про цілком реальні гроші. Причому, після недавнього просочування інформації про те, що США мають намір блокувати гроші Путіна на суму 40 млрд. дол. тільки в одній Швейцарії і тільки отримані з прибутків нафто-газових підприємств, то доречне питання: за чиї ж гроші розв’язана війна?
ТРОХИ ПРО ЦІНИ.
Так, що ж стало базою цієї війни. Як сказано вище, корені будь-якої війни лежать в економіці. Тут доречно згадати про те, що ціни газу і нафти, пов’язані між собою через їх енергетичну цінність в плані тепловиділення. Грубо кажучи, ціна газу, прив’язана до ціни нафти. Так само згадаємо про те, яка ціна на нафту була в 1999 році, коли Путін прийшов до влади. У лютому цього року нафта марки Brent була близько 10 дол. за бочку. Після цього, ціна на нафту безперервно росла, хоч і з коливаннями. Свого максимуму ціна нафти досягла перед кризою 2008 року. Тоді вона склала 135 дол. за бочку. Найбільш швидке і неухильне зростання ціни розпочалося з 2004 року.
Наступні 4 роки були бенефісом країн експортерів нафти і газу, газ дорожчав приблизно тими ж темпами. Таким чином, Росія, починаючи з 2004 року, отримала джерело фінансування власних амбіцій у вигляді надприбутків від продажу своїх природних ресурсів. Саме ціна на нафту створила Путіну вигляд мачо, а його попередникові – алкаша і невдахи.
Динаміка цін була така, що в певний момент, у керівництва країни виникла інтоксикація від передозування доходів. Виникло внутрішнє переконання того, що ціни на нафту, газ, золото і так далі будуть рости нескінченно. І тут потрібно розуміти ще один важливий момент. І якщо нафта, в основному, поставляється танкерами, то газ (зважаючи на його фізичні властивості) переважно поставляти трубопровідним транспортом. Тобто – мало мати газ, треба ще контролювати трубу! Запам’ятаємо це. Ми пам’ятаємо заяви керівників російської держави і держ. корпорацій, зроблені на піку цін, про те, що запаси газу кінцеві і у міру його здобичі, його вартість тільки ростиме. Називалися ціни 600, 800 і навіть 1000 доларів за тис. м куб газу, як найближча перспектива.
У ПОШУКАХ СВОГО ПОЧЕРКУ.
Амбіції світової імперії прокидалися в чіткій прив’язці до зростання доходів. Але 2008 року сталася перша, тривожна катастрофа. Грянула криза і ціни пішли вниз. Причому ціни рухнули услід за попитом. В той момент Російське керівництво ще сподівалося на те, що це – тимчасове явище, але вирішило вжити рішучі заходи для того, щоб зберегти status quo в плані постачальника сировини в Європу. Насамперед, Росія позбавилася від законтрактованого в Туркменії газу для Європи. Дуже вчасно вибухнула газокомпресорна станція, разом з шматком газопроводу. Тоді ще хотілося вірити в заяви росіян про те, що плигнуло тиск або щось ще. Тепер зрозуміло – це була диверсія. Туркмени з Газпромом перестали грати в підкидного дурня, і пішли в Китай. Але пішли і з Європи! Одним конкурентом стало менше.
ГРУЗІЯ.
Агресія ж проти Грузії була першою, серйозною пробою пера. Тоді це було обумовлено необхідністю створення вогнища напруженості по трасі газопроводу НАБУККО. Нагадаю: НАБУККО – альтернативний проект постачання газу з Азербайджану, Казахстану і Туркменії в Європу.
З урахуванням того, що Іран був під санкціями, то єдиний коридор був якраз через територію Грузії. Мета була досягнута. Проект НАБУККО був зупинений.
Брутальність вторгнення, зажадала термінового інформаційного і політичного прикриття акції. Саме тоді був обкатаний механізм тотального промивання мізків тих, кому не повезло дивитися або читати російські ЗМІ. Населення було успішно заражене вірусом неоімперіалізму. Але не менші зусилля були зроблені і на іншому кінці труби! У Європі оптом і уроздріб скупались політичні діячі і цілі партії. Нафтодолари потекли в кишені лобістів і європейських ЗМІ. У результаті вийшла абсурдна ситуація – європейці стали вголос говорити про те, що Грузія напала на РФ і та вимушена була захищатися.
З тієї миті, керівництво РФ набуло прецеденту безхребетності європейських структур. Тобто, елемент безкарності був апробований і усвідомлений як реальність. Саме тоді військове вторгнення було зараховане до інструментарію зовнішньої політики РФ.
Загалом, Кремль вирішив, що ситуацію з європейським ринком збуту потрібно контролювати жорстко. Схеми взаєморозрахунків відводять в тінь велетенські суми, які плавно перетікають в кишені керівництва РФ і їх агентів впливу в Європі. Зменшення цього потоку прямо відіб’ється як на Кремлівських бонзах, так і на їх європейському авторитеті. Крім того, амбітні проекти усередині РФ, давали засоби для “прокорма” багатомільйонної армії чиновників та силовиків. Саме на їх лояльності тримається режим. Допустити зниження припливу доходів – самогубно. Все було добре, але високі ціни на енергоносії, примушують приходити в рух механізми компенсації. До них відносимо ефективні енергозбережні технології, на одному кінці труби, і нові методи здобичі сировини – на іншому.
США – КАТАР.
Біда прийшла звідти, звідки не чекали. Сланцевий газ в США виявився громом серед ясного неба. Я думаю, що реальність і ефективність цієї технології була оцінена правильно і відразу. Правда глава Газпрому Міллер, роки півтора знущався з потуг американців і стверджував, що це піар, мовляв – мильна бульбашка лопне не завтра – післязавтра. Повідомлення ЗМІ про те, що ціна газу в США впала нижче 100 дол., пояснювалася прихованим державним субсидуванням проекту. Проте 100 діл американського газу проти 450 діл росіянина, вже не проігноруєш.
Браві і лихі гумористичні ескапади громадянина Міллера закінчилися рівно у той момент, коли США відмовилися від імпорту скрапленого газу. І тут потрібно згадати економічну географію. На західному узбережжі США існують і планувалися до будови, нові термінали для прийому скрапленого газу, що доставляється газовозами. Якраз в цей час, в Південній Кореї почали спускати на воду кораблі газовозного флоту. А замовником цього флоту була маленька держава з величезними запасами газу – Катар. Щоб собі уявляти, на скільки багата ця крихітна держава, варто відмітити, що окрім флоту газовозів, Катар замовив флот новітніх і найшикарніших авіалайнерів для своєї авіакомпанії. Вже у строю 128 новітніх лайнерів, ще 50 в цехах виробників. Причому ні єдиного перекупленого, тільки нові.
Звичайно, це не Емірати з їх 229 у строю і 50 на заводі, але і не Трансаэро з його 103 антикварними колимагами. Цілком порівнянно з Аерофлотом, у якого 144 авіалайнери. І це у Катару, який на карті не видно! Чому приклад з літаками?
А тому, що туди черга виробників озброєнь коштує аж по коліно у воді, але військові контракти закриті і про них можна тільки припускати. Помітимо, усе це замовляється і будується – одночасно!
СИРІЯ.
Така увага до Катару не випадково. Коли США відмовилися від катарского скрапленого газу, говорять, сталися переговори з європейцями про те, щоб допустити катарский газ в Європу. Така згода була отримана і усі ми пам’ятаємо, що Європа вголос заговорила про диверсифікацію постачань газу. Але тут виникли дві перешкоди. Катар може приганяти газовозами стільки, скільки завгодно цього газу, але для його прийому потрібні термінали. На їх будівництво треба час і засоби, що обчислюються в мільярдах євро. Проте, будівництва йдуть в різних частинах Європи, але на сьогодні, масових постачань доки немає. Друга перешкода – відсутність трубопровідного повідомлення Європи з країнами Затоки.
Цю перешкоду Катар спробував дозволити самостійно. Завдання стояло проста – дотягнути трубу до Туреччини, а далі – буде відроджений проект НАБУККО в його турецькій і європейській частині. Як ми бачимо, до Туреччини труба може потрапити або через Ірак, або через Сирію. Як ми пам’ятаємо, в Іраку йде перманентна громадянська війна, а в Сирії ще кілька років тому було тихо. Вибір був очевидним. Катар влив понад 10 млрд. дол. в інфраструктуру Сирії під згоду Асада на трубу. І ось Асад, після спілкування з російськими братами, йде у відмову. Що було дальше – все в курсі. Почерк Газпромовско-КГБовской братії видно відразу. Війна в Сирії закрила цей коридор.
УКРАЇНА.
Ніби добре попрацювали, труби скрізь відсікли, скрізь йде війна або напруженість, яка не дозволить фінансувати альтернативні трубопроводи із-за високих ризиків. Але тут виявилось, що Україна мало того, що не наслідувала приклад Білорусі і не здала трубу, а ще і виявилася власницею найбільших покладів сланцевого газу в Європі!
Причому, найбільша частина цих покладів – на території Донецької і Харківської областей (ось звідки Новороссия взялася і бійня за Слов’янськ!). Тобто, виникла реальна перспектива, що по трубах української ГТС в Європу піде наш газ. З цієї миті варіант вторгнення став основним і єдиним. На кін була поставлена взагалі можливість виживання РФ як єдиного географічного простору. Перекриті труби нафти і газу в Європу – швидка і гарантована смерть енергетичної наддержави.
Саме таким чином, були запущені елементи вторгнення.
Європейські лобісти отримали команду топити реакцію здорових сил в демагогії, ЗМІ – самі знаєте, що творили, місцева креатура ФСБ, яка складалася з чіткої змички правоохоронців і бандитів, – ударила зсередини, і Крим впав в руки як стигле яблуко. Той же сценарій був задіяний і в Донбасі.
Думаю, що агресія РФ проти України планувалася на більше ранній термін. Мабуть, ми повинні сказати спасибі Катару за відстрочення.
ЕПІЛОГ.
Нам бачиться, що цю війну веде Газпром і та невелика групка осіб, які присмоктували до труби намертво і справедливо вважають, що володіння або втрата труби – питання їх особистого життя і смерті. Якщо розглядати ситуацію під цією точкою зору, то майже усі дії Москви знаходять своє просте пояснення. Інша справа, що можливо змусити Європу купувати газ і нафту тільки у них, а нас – любити старшого брата, вже неможливо.
Що ж лежить в основі усього цього потоку крові і руйнувань? Жадність! Тваринна, всепоглинаюча і безмежна! Будь Путін мудрим політиком, він би стримав власні апетити (награбував те далеко за 100 млрд.!), урізував би ряд абсурдних бюджетних програм і скинув би ціну рівно на стільки, щоб сланцевий газ став не рентабельним. Ніхто б цим не займався. А тепер – пізно. Технології здобичі нестримно удосконалюються. За газом пішла сланцева нафта. Собівартість неухильно падає, а економіка США споживає дешеві енергоносії.
Ми трохи не дотягли до краху і розвалу “енергетичної наддержави”, але ми зобов’язані вистояти і ми вистоїмо!
Представники ГО “Спілка ветеранів АТО” зустрілися з Заступником міського голови з питань інфраструктури міста Харкова Водовозовим Євгеном Наумовичем і запрошеними їм профільними фахівцями щодо вирішення проблеми з питань пільг на проїзд в міському транспорті.
Під час зустрічі було ще раз наголошено на обов’язковому виконанні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993р.
При зустрічах робочої групи ветеранів та керівництва Харківської міської ради, які відбулися 28.12.2019р., 03.01.2020р., було з’ясовано, що обмеження кількості поїздок у міському транспорті відбувається на виконання постанов Кабінету Міністрів України № 196 та № 197 від 14.03.2018р.
Згідно Рішення Харківської міської ради від 26.10.16 № 419/16 та змін до нього, затвердженого Рішенням Харківської міської ради від 21.02.18 № 1009/18 з 01.03.2020 у місті Харкові запроваджується в дію електронний квиток для проїзду у міському електротранспорті, який обмежує кількість поїздок як ветеранам війни, так і іншим пільговим категоріям громадян.
У зв’язку з цим до Голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Третьяковій Г.М. та Міністрову у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Коляді О.В. були надіслані листи від ГО «Спілка ветеранів АТО» щодо надання офіційного роз’яснення статтей 12,13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993р. та в частині пільгового проїзду у транспорті загального користування, обсяг яких був зменшений постановами Кабінету Міністрів України № 196 та № 197 від 14.03.2018р. – у якому відношенні знаходяться між собою ці юридичні документи й яким правочином має користуватися місцева влада у таких випадках.
На підставі відповідей на листи будуть проведені зустрічі і прийняті рішення щодо виниклої проблеми з проїздом учасників АТО / ООС в громадському транспорті.
Ми стоїмо на своїх вимогах і будемо надалі всіляко вимагати про рішення існуючої проблеми, яку потрібно врегулювати і вирішити. Сподіваємося на зустріч з головою області для обговорення цих питань і виконання закону України в Харкові та Харківській області.
Будемо уважно слідкувати за діями влади. Консолідовані вимоги учасників АТО/ООС відстоюємо і будемо відстоювати.
Пільги на оплату газу, електроенергії, опалення, квартирної плати та інших комунальних послуг гарантуються:
учасникам бойових дій у розмірі 75%,
особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі 100%,
членам сімей загиблих у розмірі 50%.
При цьому пільги надаються незалежно від форми власності та виду житла.
Які норми споживання в межах яких надається пільга?
Пільга надається на 21 кв. м. площі на кожну особу, яка має право на знижку та постійно проживає у житловому приміщенні.
При наявності сім’ї знижка поширюється на додаткові 10,5 кв.м. Тобто загальна площа, на яку розповсюджується знижка – 31,5 кв.м.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб пільга надається на 42 кв.м. площі на кожну особу, яка має право на знижку та постійно проживає у житловому приміщенні. До цього додаються додаткові 21 кв.м. на членів сім’ї. Тобто загальна площа, на яку розповсюджується знижка 63 кв.м.
За рішеннями органів місцевого самоврядування учасникам АТО та членам їх сімей можуть надаватися додаткові знижки на оплату комунальних платежів. За додатковою інформацією звертайтеся до сільських, міських, районних, обласних рад за місцем проживання.
Які потрібні документи?
Заява про оформлення пільги (зразок надається в управлінні соцзахисту).
Оригінал та копія ветеранського посвідчення.
Деякі органи місцевого самоврядування надають пільгу на основі довідки та інших документів, які засвідчують участь в АТО/ООС (заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).
Оригінал та копія паспорту (стор. 1, 2 та сторінка, де зазначена остання реєстрація або зняття з реєстрації).
Оригінал та копія ідентифікаційного номера.
Оригінал та копія довідки про склад сім’ї з ЖЕО.
Оригінал та копії свідоцтв про народження неповнолітніх дітей пільговика.
Квитанції про сплату рахунків за комунальні послуги (усі, що є).
Які документи потрібні для сімей, що складаються з непрацездатних осіб?
На кожного члена сім’ї, зазначеного у довідці про склад сім’ї, і зокрема є:
неодруженою повнолітньою дитиною пільговика, яка визнана особою з інвалідністю з дитинства І чи ІІ групи або особою з інвалідністю І групи;
особою, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни війни І групи (при оформленні пільги такою особою з інвалідністю внаслідок війни війни) та доглядає за ним за умови, що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі;
непрацездатним батьком або матір’ю пільговика;
особою, яка знаходяться під опікою або піклуванням пільговика (з наданням копій документів, що підтверджують встановлення опіки чи піклування)
додатково подаються копія та оригінал документу пільговика; копія та оригінал паспорту; копія та оригінал ідентифікаційного номера.
При оформленні пільги за фактичним місцем проживання потрібно надати документальне підтвердження того, що таку пільгу за місцем реєстрації особа не реалізувала. Відповідну довідку можна отримати в управлінні соціального захисту населення за місцем реєстрації, в тому числі надіславши їм письмове звернення рекомендованим листом з повідомленням.
Яким чином це відбувається?
Перший пакет документів подається до управління соціального захисту населення за місцем проживання. В разі оформлення пільги за фактичним місцем проживання, подається довідка про ненадання пільги за місцем реєстрації. Другий пакет документів подається до регіонального представника постачальника послуг (обленерго, облгаз, комунальні підприємства – надавачі послуг). Надавач комунальних послуг робить відмітку в договорі про надання послуг. Оплата комунальних послуг за пільговими тарифами здійснюється з моменту подачі споживачем заяви.
При цьому потрібно пам’ятати, що коли декілька членів сім’ї, які проживають разом, мають право на пільги на комунальні платежі, пільги надаються тільки одному з членів сім’ї. Споживач, який має декілька пільг, може обрати одну, більшу за розміром пільгу.
Як скористатися пільгою членам сім’ї?
Особа, яка має право на пільгу, може скласти довіреність на дружину чи іншого уповноваженого члена сім’ї. Майте на увазі, що для оформлення пільг нотаріально посвідчувати довіреність не вимагається. Проте, якщо маєте можливість оформити нотаріальну довіреність – це допоможе уникнути зайвих питань. Зверніть увагу, що довіреність вважається належним чином завіреною, якщо на ній стоїть підпис командира військової частини, де Ви служите. В разі, якщо Ви не можете оформити пільгу через те, що перебуваєте на лікуванні в госпіталі, довіреність має право посвідчити начальник лікувального закладу.
У випадку оформлення довіреності заяву та всі інші документи на оформлення пільги подає уповноважена особа, пред’явивши довіреність та оригінал паспорту.
Розповідаємо історію 18-річного Героя України Юрія Поправки – першого закатованого на Донбасі активіста, якого вбили за відмову говорити російською і відмову збрехати, що ходить до храму Московського патріархату.
18-річного Юрія Поправку закатували у Слов’янську весною 2014 року.
Передісторія. «Візитівка Яроша». Весною 2014 року події в Україні розвивалися більше ніж просто стрімко. У квітні у захопленому російськими гібридними силами Слов’янську з’явилася інформація про так званий пасхальний розстріл. Тоді бойовики угрупування «ДНР» під керівництвом російського полковника Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) заявили, що бійці «Правого сектору» розстріляли їхній блокпост прямо на Великдень, 20 квітня.
Напад тоді намагалися «повісити» на групу активістів Майдану, серед яких були 18-річний Юрій Поправка, 25-річний Юрій Дяковський та 22-річний Віталій Ковальчук. Насправді ж вони не могли навіть теоретично розстріляти блокпост поблизу Слов’янська, адже 20 квітня двоє з трьох хлопців уже були вбиті.
Через два роки, весною 2016-го, тепер уже екслідер «Правого сектору» (ПС) Дмитро Ярош розповів, що напад на блокпост бойовиків угруповання «ДНР» й справді був. Тоді ж народилася «візитівка Яроша» – її й справді знайшли на місці бою. Поправка, Дяковський і Ковальчук не були причетні до тих подій – вони потрапили у полон орієнтовно 17 квітня.
За словами Яроша, у великодньому бою загинув 31-річний киянин Михайло Станіславенко. Його тіло перепоховали уже після звільнення Слов’янська. Також під час перестрілки був поранений 25-річний боєць ПС Ярослав Антонюк із позивним «Бурий». Хлопець отримав першу групу інвалідності.
Юрія Поправку, Юрія Дяковського, а також незнайомого з ними депутата міськради Горлівки Володимира Рибака, закатували ще до 20 квітня. Їх тіла кинули у річку Торець. 18-річного Поправку поховали під Києвом 28 квітня. А з 25-річним Дяковським попрощалися у рідному місті Стрий аж 8 травня.
Віталій Ковальчук – єдиний з групи активістів Майдану, хто вижив після полону. За його словами, йому пощастило, адже погодився перейти на російську мову і сказати, що ходить до храму Московського патріархату. Дяковський та Поправка під час допитів продовжували говорити українською. І обидва заявили, що не визнають ніякої іншої церкви, окрім (тоді ще) церкви Київського патріархату.
Майже через шість років після вбивства Юрія Поправки Радіо Донбас. Реалії зв’язалися з його мамою Ярославою Поправкою. Жінка виховує двох малюків, семи і двох років, але не перестає наголошувати, що має троє синів. Нижче – її монолог.
Кати з «Оплоту». «Ми в родині, – розповідає жінка, – ніколи не насаджували Юрі ненависть до російської мови. Та й правила говорити лише українською не було. Мова – його свідомий вибір. До смерті сина я могла перейти на російську у відповідь. Після трагедії – принципово не переходжу. Тепер це і мій свідомий вибір.
Юрій був активістом Майдану. Перед трагедією він запевнив близьких, що їде до друзів у Харків.
Весною 14-го разом з іще чотирма активістами Майдану Юра таємно поїхав партизанити під Слов’янськ. Хлопці не були підготовлені, але були вкрай патріотично налаштовані, і просто не могли змиритися з тим, що хтось захоплює їхню країну. Мені він сказав, що їде до друзів у Харків. Врешті, виявилося, що у Харкові вони просто пересідали до активістів Автомайдану, які погодилися підвезти хлопців до Ізюму. Далі всі п’ятеро йшли по навігатору. Ледь не одразу їх група попалася бойовикам: двоє дивом втекли, троє – Дяковський, Ковальчук і мій Юра, – потрапили в полон.
Тоді я ще цього не знала, і почала пошуки сина. Пам’ятаю, як дзвонила на його мобільний, а слухавку знімав якийсь дядько і відповідав російською, що Юру вбили.
Дуже важко було, коли мене покликали на впізнання у Києві. Слідчий показував жахливі фото після катувань і якогось часу у воді. Перед смертю над Юрою знущалися – йому, зокрема, розрізали живіт. Я досі не знаю, як таке взагалі могли зробити люди.
За даними слідства, убивством мого сина, Юри Дяковского та Володимира Рибака керував особисто Гіркін.
Палачі, виконавці катувань, також встановлені. Це – громадяни України, жителі Харкова й члени «Оплоту» – проросійської організації і бійцівського клубу одночасно. Є інформація, що їх уже немає в живих. Але я, певно, до кінця життя думатиму, як же люди, у яких є діти, змогли до смерті закатувати чужих дітей.
Коли тіла знайшли, столичні слідчі сказали, що у Слов’янськ ніхто з них не поїде. Мовляв, забирайте самі. Я вже почала збиратися і думати, на кого нам із чоловіком залишити меншого сина, аж тут подзвонив мій брат Андрій Тарасенко. Він був рятувальником, працював у ДСНС. Щоб геть не втратила глузд, мене посадили на сильнодіючі заспокійливі: і перевозку тіла, і організацію поховання, здебільшого, взяв на себе брат. Пізніше він і сам героїчно загинув. Влітку 2015-го Андрій ліквідовував пожежу на «БРСМ-Нафта» під Києвом. Як завжди, поїхав рятувати інших, але сам не повернувся.
За ці майже шість років без Юри я говорила з десятками людей. З випадковими свідками, з безпосередніми учасниками подій, з тими, хто також був у полоні. Всі вони єдині у тому, що у сина був шанс жити, якби він все-таки перейшов на російську мову і збрехав, як хотіли кати, що ходить у церкву Московського патріархату.
Андрій Тарасенко, дядько закатованого активіста, загинув в результаті трагедії на нафтобазі під Києвом.
З дня прощання з сином я пам’ятаю, як намагалася якомога більше його торкатися. Щоб запам’ятати деталі. Щоб відчувати свою гарячу долоню на його холодній. Щоб тепер кожного разу, як тільки надумаю опустити руки, казати собі, що маю триматися, адже Юра віддав за всіх нас найцінніше – власне життя».
