З 1 квітня в Україні запрацюють електронні лікарняні. Затвердити документ лікар зможе електронним підписом. Про це повідомляється на Telegram-каналі прем’єр-міністра Олексія Гончарука.
Система буде автоматично надсилати інформацію про лікарняний роботодавцю працівника і до Фонду соціального страхування. Очікується, що це прискорить процедуру отримання страхових виплат і зменшить шахрайство навколо теми з фейковими лікарняними за 200-300 грн.
Міністр Кабміну Дмитро Дубілет підкреслив також, що для закриття лікарняного відвідувати медустанову окремо не потрібно. Лікар ставить термін за замовчуванням і може закрити його без візиту пацієнта.
Дубілет підкреслив, що систему розробили на базі вже існуючого програмного забезпечення Пенсійного фонду, яким зараз користуються.
“Дуже люблю такі кейси, коли замість створення нової дорогої ІТ-системи ми швидко адаптуємо то, що вже є, і не ускладнюємо життя ні бізнесу, ні державі”, – додав він.
3 березня 1918 згідно з Берестейським миром радянська Росія визнала незалежність України.
Військові невдачі Росії на фронтах Першої світової війни стали одним із вирішальних факторів, що привели до падіння монархії і приходу до влади більшовиків під час Жовтневого перевороту 1917 року. 8 листопада Другий всеросійський з’їзд Рад прийняв “Декрет про мир”, в якому запропонував усім воюючим державам негайно укласти перемир’я і почати мирні переговори. 21 листопада припис «невідкладно зробити формальну пропозицію перемир’я всім воюючим країнам, як союзним, так і тим, що перебувають з нами у ворожих діях» Рада Народних Комісарів (Раднарком) надіслала в. о. верховного головнокомандувача російської армії генералу Ніколаю Духоніну. Того ж, 21 листопада, ноту із закликом оголосити перемир’я і почати мирні переговори отримали посли союзних держав, а через два дні Раднарком звернувся до послів нейтральних держав з пропозицією взяти на себе посередництво в організації переговорів про мир.
На ініціативу Радянського уряду відгукнулись лише країни Четверного союзу, зацікавлені у ліквідації фронту на Сході, і 3 грудня до Брест-Литовська для переговорів з Німеччиною була російська делегація на чолі з Адольфом Йоффе, яка уклала угоду про тимчасове перемир’я з можливістю його продовження, а 22 грудня до переговорів приєднались Австро-Угорщина, Болгарія та Туреччина. Після кількаденного обговорення радянської пропозиції укладення миру «без анексій і контрибуцій» німецька та австро-угорська делегації заявили про необхідність «взяти до відома заяви, в яких виражена воля народів, що населяють Польщу, Литву, Курляндію і частини Естляндії та Ліфляндії, про їх прагнення до повної державної самостійності і до виділення з Російської республіки».
28 грудня радянська делегація виїхала в Петроград, де в надії на швидку революцію в самій Німеччині було прийнято рішення затягувати мирні переговори якомога довше й ініціатор стратегії «ні війни, ні миру» народний комісар закордонних справ Лев Троцький очолив російську делегацію на другому етапі переговорів. Однак його дії не принесли успіху — 9 січня 1918 року глава німецької делегації Ріхард фон Кюльман заявив про відмову від радянської формули миру «без анексій і контрибуцій» та про приєднання до переговорів делегації Української Центральної Ради, з якою 9 лютого 1918 року країнами Четверного союзу був укладений мирний договір. Це значно ослабило позиції Радянської Росії — хоча військова конвенція між УНР, Німеччиною і Австро-Угорщиною, що стала правовою основою для вступу австро-німецьких військ на територію України, була офіційно оформлена пізніше, німецьке командування в той же день дало свою попередню згоду на вступ у війну проти більшовиків, а кайзер Вільгельм II категорично зажадав негайно пред’явити радянської делегації ультиматум про прийняття німецьких умов миру з відмовою Росії від прибалтійських областей до лінії Нарва-Псков-Двінськ. Віхилення ультиматуму Троцьким привело до припинення переговорів, і 18 лютого військові дії на Східному фронті поновились.
Німецькі та австрійські війська зайняли Прибалтику і Україну, наблизилась до Петрограда, що поставило більшовицьку партію на грань розколу — Володимир Ленін, погрожуючи відставкою, зажадав укладення миру на німецьких умовах, його опонент лідер «лівих комуністів» Ніколай Бухарін оголосив про свій вихід зі складу ЦК партії і склав із себе обов’язки редактора «Правди». Це змусило Троцького і Фелікса Дзержинського змінити свою позицію, що, фактично, і забезпечило Леніну більшість під час голосування 23 лютого 1918 року за прийняття нових, ще більш жорстких, німецьких ультимативних вимог.
1 березня до Брест-Литовська відбула радянська делегація на чолі з членом політбюро ЦК РСДРП(б) Григорієм Сокольниковим, яка 3 березня 1918 року в Білому палаці Брестської фортеці підписала з країнами Четверного союзу мирний договір. За його умовами демобілізовувались російська армія і флот, який виводився з баз у Фінляндії та Прибалтиці, Росія зобовязувалась виплатити 6 мільярдів марок репарацій і збитків, понесених Німеччиною, втрачала майже 800 тисяч кв.
км території з населенням 56 млн чоловік (третиною населення) — Польщу, Естляндську, Курляндску і Ліфляндську губернії, які відходили під протекторат Німеччини, Велике князівство Фінляндське, Україну, зобов’язуючись визнати її незалежність в особі уряду УНР і укласти з ним мирний договір, та Карську і Батумські області, які відходили Туреччині.
27 серпня 1918 року в Берліні був укладений “Російсько-німецький додатковий договір до Мирного договору між Росією, з одного боку, і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною — з іншого”, за яким Росія відмовилась від своїх прав на окуповані Німеччиною області Естляндії, Ліфляндії, Курляндії та Литви, громадяни і компанії Німеччини виводилися з-під дії більшовицьких декретів про націоналізацію, особи, що вже втратили майно, відновлювалися в правах і попри відмову більшовиків від виплат царських боргів, Росія підтверджувала перед Німеччиною ці зобов’язання.
Однак після Комп’єнського перемир’я 11 листопада 1918 року, за яким Німеччина сама у безумовній формі капітулювала перед країнами Антанти, Росія в односторонньому порядку анулювала Брестський договір. У 1919 році вона завоювала Україну і Грузію, у 1939-у захопила східну частину Другої Речі Посполитої, а в 1940 році — республіки Балтії.
У 1991 році Грузія, Естонія, Латвія, Литва і Україна проголосили незалежність і вийшли зі складу Радянського Союзу.
В Молдові, ветерани війни з російськими гібридними формуваннями в Придністров’ї вимагають відставки уряду та вже штурмують вхід до будівлі уряду і розбили скляні двері.
Про це повідомляє видання NewsMaker.
Це стало продовженням акції, яка відбулась 8 лютого 2020 року, тоді ветерани виставили ряд вимог, які мали виконати в уряді до 25 лютого, в разі невиконання 54 ветеранські організації Молдови пообіцяли 2 березня вийти на більш масштабну акцію у Кишеневі.
Тоді причиною мітингу стала заява міністра закордонних справ Молдови Ауреліу Чокоя, який заявив, що російська армія втрутилася у війну на лівому березі Дністра, щоб припинити кровопролиття.
Тепер же люди вимагають уряду і домагаються зустрічі з його представниками.
Поліцейські, які оточили вхід в будівлю, погодилися впустити до неї представників протестувальників, але більшість маніфестантів не згодна і вимагає, щоб представники кабміну вийшли на вулицю.
Між мітингарями в Молдові, що штурмують будівлю уряду, та правоохоронцями виникла сутичка. Один із протестувальників розбив скляні двері, які ведуть до урядової будівлі, повідомляє TV 8. Поліція вивела його з натовпу.
Ветерани незадоволені проросійським курсом молдовського уряду та президента, а також – останніми заявами глава МЗС Молдови Ауреліу Чокоя.
Заява міністра також викликала невдоволення у ліквідаторів Чорнобильської аварії та серед ветеранів війни в Афганістані, що долучились до акції та підняли питання соціальної несправедливості – низьких соціальних виплат, відсутність нормального медичного забезпечення, тощо.
У конференції, присвяченій підбиттю підсумків чергового етапу проєкту, взяв участь заступник Міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Олександр Терещенко, який нещодавно у складі делегації проєкту відвідав благодійний захід “Незламна Україна: Ціна Свободи”, який відбувся у Дубліні.
«Ми постійно маємо нагадувати світу, що в 21 столітті в самому центрі Європи йде війна, на якій реально гинуть люди, є полонені та зниклі безвісти», – зазначив під час пресконференції заступник міністра.
Олександр Терещенко розповів, що на благодійному заході у Дубліні були присутні понад 300 журналістів та дипломатів з Ірландії та всього світу, було презентовано понад 600 книжок, які розповідають про російсько-українську війну й те, що 140 з них написані самими ветеранами. Також в межах заходу було показано фільм «Незламні» – про українських жінок звільнених з полону.
Окремо була представлена фотовиставка про зниклих безвісти та їх родичів, світлини відтворюють почуття людей, які вимушені жити в постійному очікуванні близьких чи бодай звістки про них.
Метою проєкту є не лише збір коштів на допомогу родинам загиблих воїнів – а й нагадування Європі, що Україна, в якій шостий рік іде війна, щодня платить високу ціну за вірність демократичним ідеалам та свою свободу. «Незламна Україна: Ціна свободи», має стати системним заходом по всьому світу», – резюмував Олександр Терещенко.
Народного депутата “Опозиційної платформи – За життя” Іллю Киву викликали до державного бюро розслідувань, щоб вручити підозру у нанесенні легких тілесних ушкоджень.
Дослівно: “За дорученням генерального прокурора слідчий Державного бюро розслідувань 27 лютого 2020 року з дотриманням вимог ст. 135 КПК України для вручення письмового повідомлення про підозру на 02 березня 2020 року на 14:00 год. викликав народного депутата України”.
Деталі: Якщо Кива не з’явиться до ДБР без поважних причин і не повідомить, чому не прийшов, на нього можуть накласти грошове стягнення або застосувати привід.
Згідно з повісткою, подію кваліфікували за ч.2 ст.125 Кримінального кодексу (умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я).
Що було раніше: 22 січня генпрокурор Руслан Рябошапка відкрив провадження за фактом нанесення народним депутатом від ОПЗЖ Іллею Кивою тілесних ушкоджень відвідувачу ресторану в Києві.
Того дня у ресторані “Моссо” в Києві сталася бійка між Кивою та іншим гостем закладу.
На опублікованих у мережі записах видно, як депутат підходить до іншого чоловіка і раптово б’є його головою в обличчя. У свою чергу, чоловік завдає йому удар в обличчя.
02 березня збройні формування Російської Федерації 13 разів порушили режим припинення вогню. Противник обстріляв наші позиції із заборонених Мінськими домовленостями артилерійських систем калібру 152 мм, мінометів калібру 120 мм, а також з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. Сім обстрілів було зафіксовано в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”, а саме: поруч з населеними пунктами Мар’їнка та Опитне – з гранатометів різних систем та стрілецької зброї; двічі неподалік Красногорівки – зі ствольної артилерії калібру 152 мм – 2 снаряди та 3 міни – з міномету калібру 120 мм; у районі Авдіївки – з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї; поряд з Новомихайлівкою – з міномету калібру 120 мм – 6 мін, а також противник вів вогонь з великокаліберних кулеметів; поблизу Лебединського – з ручного протитанкового гранатомету, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ” противник здійснив шість обстрілів наших позицій, а саме: двічі поблизу Оріхового – зі 120-мм міномету – 10 мін та здійснив 4 постріли зі станкового протитанкового гранатомету; двічі у районі Новотошківського – з міномету калібру 120 мм – 31 міна; двічі неподалік Кримського – з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. Слід зазначити, що противник вів вогонь по населеному пункту Красногорівка з міномету калібру 120 мм. Внаслідок розриву міни поблизу будинку вибуховою хвилею вибито віконне скло, осколками якого було поранено місцеву мешканку. Постраждалій оперативно надали медичну допомогу. Вчора, 02 березня, внаслідок ворожих обстрілів два українських військовослужбовці отримали поранення, троє – бойове ураження. З початком цієї доби російські окупаційні війська з міномету калібру 82 мм випустили 8 мін по захисникам населеного пункту Широкине, що у районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”. За поточну добу втрат немає. За підтвердженими даними втрати російських окупаційних військ протягом останніх двох днів склали: безповоротними – 4 особи, пораненими та травмованими – 2 особи, знищено озброєння та військової техніки – 2 одиниці.
Росія зосередила на кордоні з Україною майже 90 тисяч військових, 1100 танків, 2500 бойових броньованих машин, 1 600 артилерійських і ракетних систем, 340 бойових літаків та інше озброєння та техніку.
Про це в інтерв’ю Obozrevatel розповів представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький.
“Загалом угруповання Збройних Сил Росії вздовж державного кордону України, на тимчасово окупованій території у Донецькій, Луганській областях та Криму складає близько 87-90 тисяч військовослужбовців (зокрема, 1 і 2 армійські корпуси понад 35 тис. військовослужбовців). Також це 1100 танків, 2500 бойових броньованих машин, 1 600 артилерійських і ракетних систем, 340 бойових літаків і 240 бойових вертольотів, понад 50 кораблів/катерів та 6 підводних човнів”, – розповів Скібіцький.
Він також повідомив, що зазначені угруповання можуть бути посилені за рахунок трьох Центрів забезпечення мобілізаційного розгортання (ЦЗМР), які можуть мобілізувати близько 40 тисяч осіб. В безпосередній близькості від кордонів України фактично завершене створення ЦЗМР в населеному пункті Богучар (Бєлгородська область), Каменськ-Шахтинському (Ростовська область), а також на території АР Крим (Новоозерне).
Відповідаючи на питання як довго тривало нарощування російських військ біля українського кордону, Скібіцький повідомив, що у Західному і Південному військових округах воно розпочалося одразу після початку агресії проти України.
Крім того., на сьогодні завершується формування двох нових армій у Західному та Південному військових округах (це 20-та армія, штаб у Воронежі, і 8-а армія, Новочеркаськ), а також 22 армійського корпусу (Сімферополь) на тимчасово окупованому Кримському півострові. Вже практично сформовані основні бойові частини та триває формування підрозділів забезпечення. Досягнення оперативних спроможностей армій очікується до кінця 2021 року”, – повідомив Скібіцький.
За його словами, з’єднання та частини Південного і Західного військових округів РФ у пріоритетному порядку отримують сучасні та модернізовані зразки озброєння і військової техніки. Особлива увага приділяється переозброєнню авіаційних частин ударними літаками і вертольотами, а також постачанню у війська новітнього ракетного озброєння наземного та морського базування.
На світлині: турецька пілот тримає плакат: «Росіяни, мали ми вас, шлюхіни діти»
Президент Туреччини Ердоган вирішив бути послідовним і довів, що його слова не повинні розходитися з ділом. Тому він вже провів переговори з союзниками на НАТО, отримавши підтримку. Фінальне комюніке переговорів відмовилася підтримати тільки Греція. Також Ердоган переговорив з Путіним, фактично поставивши того перед фактом, що тепер всі військові об’єкти на території Сирії для нього є ворожими і потенційними цілями для його збройних сил.
Про це в своєму блозі розповідає військовий експерт Олексій Арестович.
Він зазначає, після того, як союзники і потенційні противники були повідомлені Туреччина почала діяти. Тільки за день перетворені на купи металобрухту кілька десятків танків, БМП, САУ, РСЗО, ЗРК, включаючи «Панцир». Кілька десятків офіцерів, включаючи, мінімум, двох бригадних генералів ЗС Сирії – ліквідовані. Зрозуміло, що не обійшлося без втрат і серед російських військових, але в Кремлі продовжують зберігати спокій, взагалі нічого не трапилося.
За словами О.Арестовича, росіяни нікому нічого не повідомляючи, продовжують завдавати ударів по турецьким військам. До того ж, з Криму до берегів Сирії вирушили два фрегати і десантний корабель. Скоріше за все, буде підкріплення не тільки силою, але й технікою.
Пам’ятний знак воїнам Одещини, які загинули під час Другої світової війни, АТО/ООС, а також воєнних конфліктах на території інших держав, виконуючи свій військовий обов’язок, відкрито в Одеському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
На заході були присутні представники оперативного Командування «Південь», військові комісари центрів комплектування Одеської області та почесні гості.
− Цей пам’ятний знак – символ нашої вдячності всім тим, хто загинув, захищаючи рідну землю, батьківські домівки, незалежність нашої держави та майбутнє дітей і онуків, − зазначив заступник військового комісара Олександр Білевич. − Усі вони, й молоді й сиві, − представники різних часів, народів та релігійних конфесій зображені на імпровізованій фотоплівці, яка є елементом пам’ятного знаку. Ці героїчні люди заслуговують на нашу пам’ять та пам’ять наших нащадків.
Присутні вшанували пам’ять загиблих героїв хвилиною мовчання та покладанням квітів.
Конституційний Суд України 27 лютого 2020 року ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.
Конституційний Суд підкреслив, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов’язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов’язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.
Ухвалюючи Рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
