Цю бойову машину створювали як продукт суто ізраїльської оборонки. Перша версія збудована на базі танка «Меркава» Mk1, але дуже швидко ізраїльські військові перейшли до ідеї БТР на шасі досконалішого танка «Меркава» Mk4 із силовим блоком, запозиченим від версії Mk3.
Бронетранспортер Namer відрізняється класичною компоновкою. У передній частині корпусу розташований двигун, за ним – робочі місця екіпажу бойової машини, у складі якого три особи: командир, механік-водій і оператор озброєння. Далі – десантне відділення, розраховане на перевезення 8–9 бійців у повному екіпіруванні. Для виходу з БТР вони використовують апарель, що опускається, з гідравлічним приводом у кормі. Екіпаж залишає машину через люки в даху корпусу.
Основна особливість Namer – недосяжний для техніки подібного класу рівень захисту. Збудований на базі «Меркави» бронетранспортер спеціально адаптований під перевезення солдатів із максимально можливим захистом. Виграш щодо ваги від демонтажу башти з гарматним озброєнням пішов на посилення бронювання. За словами ізраїльського генерала Ярона Лівната, БТР має важче бронювання, ніж танк «Меркава» Mk 4, на базі якого він і збудований. Загальна вага Namer перевищує 60 тонн.
Це один із небагатьох бронетранспортерів у світі із протиснарядним бронюванням лобової проєкції. За словами ізраїльських бійців, БТР та його екіпаж переживуть влучання протитанкових ракет «Корнет» і «Фагот» під час попадання у «лоб». А з бортів і даху він надійно захищений від ураження гранатами РПГ-7. При цьому конструктори подбали і щодо протимінного захисту, передбачивши днище V-подібної форми. Елементом протимінного захисту десанту є і сидіння, виконані на спеціальній підвісці і не прикріплені до днища. З 2016 року всі нові бронетранспортери Namer постачають в армію тільки зі встановленою системою активного захисту Trophy ізраїльського виробництва. Це ще збільшує захищеність і живучість на полі бою.
Бронетранспортер приводить у рух дизель потужністю 1200 к.с. – такий, як на «Меркава» Mk 3. На більшості БТР встановлено американський V-подібний 12-циліндровий дизель повітряного охолодження Teledyne Continental AVDS- 1790-9AR. Потужності двигуна достатньо, щоб розігнати важкий бронетранспортер до 60 км/год на шосе. Запас ходу – 500 км. Попри велику вагу, він вирізняється хорошою питомою потужністю – 20 к.с. на тонну, тому Namer досить маневрений.
Як основне озброєння на Namer встановлено дистанційно керований модуль озброєння Katlanit (RCWS). Зазвичай комплектують великокаліберним 12,7-мм кулеметом M2HB Browning (боєзапас 200 набоїв), також доступні варіанти з установкою єдиного 7,62-мм кулемета FN MAG або 40-мм автоматичного гранатомета Mk. 19. Додатково на люку командира на спеціальній штировій опорі можуть встановити 7,62-мм кулемет FN MAG з ручним керуванням. По бортах БТР у кормовій частині є шестиствольні пускові установки для відстрілу димових гранат.
Одна з останніх модернізацій БТР Namer – варіант з баштою із 30-мм автоматичною гарматою Mk44 Bushmaster II, яка є на багатьох зразках техніки. З таким озброєнням спроможності машини суттєво зростають. Башта – дистанційно керована, без екіпажу, а в корпусі відсутнє підбаштове відділення й інші системи, тому корисний об’єм десантного відділення не постраждав.
Інший варіант посилення бойових можливостей Namer – розміщення на сучасних ПТРК. У 2018 році Ізраїль опублікував відеозаписи пусків ПТКР «Гіль», включених до складу бойового модуля бронетранспортера. Відмінна їх особливість – пускова установка укрита в башті і піднімається тільки в момент пуску. Цей варіант розміщення захищає ПТРК від ураження осколками снарядів і мін, а також кулями й снарядами малого калібру. У разі визначення екіпажем цілі для ураження, контейнер ПТКР піднімається зі спеціально обладнаної ніші, а опісля знову повертається на місце.
Колись українці у 14 столітті частково уникнули чуми і не мали такого мору, як у Європі, де чума косила сотнями тисяч.
Так могло б статися в Україні і зараз з коронавірусом. Чудом, на нашу Богом бережену землю, епідемія докотилася чи не останніми. Ми могли б уникнути масових заражень і відбутися легким переляком, якби не одне але.
І це АЛЕ криється у спецрейсах літаків, які привозять українців з-за кордону. Привозять з епіцентрів коронавірусної інфекції. Цих українців мали би помістити на карантин, як тих “перших ластівок” у Нових Санжарах. Треба було б, аби кожна область забирала з літака своїх, попередньо підготувавши місця ізоляції для таких пасажирів, поміщати їх у себе на карантин, і лише дочекавшись результатів обстежень, відпускати здорових.
Натомість, цих українців, потенційних рознощиків, відпускають прямо з аеропорту їхати далі Україною, громадським транспортом, контактуючи з усіма навколо. Та й дома вони продовжують бути активними контактерами. Їх не ізолюють від інших.
В аеропорту їм прикладають градусника до лобика – і відпускають їздити Україною. І що той градусник дасть? Якщо його прикласти до лоба людини, яка вже випила жменю жарознижувальних засобів, або до лоба тих, хто заражений, є носієм, але в кого ще не проявилися ознаки хвороби. Приклали – гуляй. Звідки приїхав? З епіцентру заражень? Пофіг. Іди собі. Засівай.
У мене питання, це спеціально так зроблено? Навмисне, щоб ми НЕ уникнули епідемії?
Служба безпеки України викрила та блокувала масштабний механізм постачання військової продукції для авіатехніки вітчизняних оборонних підприємств до Російської Федерації. Про це повідомляє пресслужба СБУ.
У межах багатоходової операції оперативники спецслужби встановили, що до функціонування оборудки причетні понад 20 учасників. Організатори задіяли комерційні структури, у тому числі фіктивні, в Україні, країнах ЄС та РФ. Серед учасників угруповання були, зокрема, представники кримінальних кіл, які займаються контрабандою.
За реквізитами фіктивних українських та російських комерційних фірм ділки закуповували на підприємствах Укроборонпрому продукцію військового призначення. За інформацією слідства, для проведення цих оборудок зловмисники залучали посадовців МО України, які відповідають за так звану «військову прийомку». Потім незаконно придбану військову продукцію вони контрабандою переправляли до РФ поза пунктами митного контролю.
Організатори оборудки також задіяли інструмент фіктивної зовнішньоекономічної діяльності. Військову продукцію підприємств Укроборонпрому з оформленням усіх необхідних дозвільних документів ділки офіційно переміщували до країн ЄС, звідки за підробленими документами реекспортували до РФ.
У ході спецоперації співробітники СБ України затримали одного з активних учасників злочинної групи на території Дворічанського району Харківської області під час спроби незаконного переміщення товарів військового призначення поза пунктами митного контролю. З позашляховика зловмисника правоохоронці вилучили 11 електромагнітних пристроїв, що використовуються для комплектування російської авіаційної техніки, а також 64 інфрачервоних патрона, призначених для захисту російських літаків від керованих ракет.
Проведено понад 30 обшуків за місцями роботи і мешкання фігурантів справи, місцями зберігання товарів військового призначення на території Харківської та Миколаївської областей. Під час слідчих дій вилучено продукцію військового призначення, документи офшорних та фіктивних компаній, банківські платіжні картки, а також кошти, можливо здобуті злочинним шляхом.
Наразі двом учасникам групи слідчі Управління СБУ в Харківській області повідомили про підозру за ч. 2 ст. 201 (контрабанда) Кримінального кодексу України. Готуються повідомлення про підозру іншим учасникам групи за статтями 263, 333, 201 КК України.
Тривають слідчо-оперативні дії.
Операція з викриття та блокування протиправної діяльності проводилась співробітниками Головного управління по боротьбі з корупцією і оргзлочинністю Служби безпеки України спільно з Управлінням СБУ у Харківській області під процесуальним керівництвом прокуратури Харківської області.
Російські терористи на Донбасі почали масово покидати свої позиції, у зв’язку з чим у лавах окупантів спостерігається серйозна нестача кадрів.
Як повідомляється на сайті Міністерства оборони України, про ці факти стало відомо Головному управлінню розвідки.
“У з’єднаннях та частинах 1 (Донецьк) і 2 (Луганськ) АК ЗС РФ тривала ротація командного складу кадрових російських офіцерів. У процесі прийняття-передання посад новопризначеними командирами підрозділів виявлено численні факти незаконної відсутності російських найманців, які протягом цього року самовільно покинули місце служби, а за даними обліку нібито перебувають у відрядженнях, на лікуванні та відпустках”, – йдеться у зведенні.
У зв’язку з наростанням некомплекту особового складу командування російських окупаційних військ намагається терміново усунути виявлені проблеми. Насамперед у підрозділах, які виконують завдання на лінії зіткнення.
Зокрема, окупаційні адміністрації активізували агітаційну та рекрутерську роботу в тилових районах тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях із призову на військову службу.
Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше розвідка повідомила, що в лавах терористів “Л/ДНР” почастішали випадки масового дезертирства через відсутність ротації, яку російські куратори намагаються виправдати заходами боротьби з коронавірусом.
Їхній досвід індивідуальної підготовки бійців, практики захисту важливих об’єктів та контрдиверсійної боротьби активно вивчають в інших регіонах України. А торік в Естонії вони здивували закордонних армійців креативністю підходів до військової справи. Все це і багато іншого можна розказати про окремий батальйон територіальної оборони Зміївського райвійськкомату окремої бригади ТрО Харківщини, де побував кореспондент АрміяInform.
Об’єднані патріотизмом
Весна 2014-го. У регіоні виникла складна соціально-політична ситуація. І саме в цей період у місті Зміїв під Харковом десятки чоловіків віком 30-50 років створили дружину самооборони, вирішивши протистояти можливій появі окупантів і проявам сепаратизму. Серед них був і нинішній командир окремого батальйону тероборони майор Олексій Шелест.
− Ми тоді були, немов партизанський загін: без зброї, спорядження й не мали чіткого плану дій, − пригадує офіцер. − Половина бійців – мешканці Харкова, інші – із маленьких селищ Зміївського району. Здебільшого, волонтери, підприємці, фермери й колишні армійці.
Комбат не приховує, що тоді було чимало тих, хто мріяв про великі російські пенсії й дешевий бензин за рублі. Навіть серед чиновників райдержадміністрації, до яких вони постійно зверталися по допомогу. Зустрічалися і противники створення їхнього загону самооборони.
Військкомати тоді повністю займалися мобілізацією, тому підготовку ми організували самі. За власний кошт придбали форму й елементи бойової екіпіровки. Навіть старенький УАЗ дістали. І звернулися до командирів військових частин та правоохоронних органів із проханням відрядити до нас інструкторів. Шукали фахівців і серед колишніх десантників, розвідників. І поступово стали схожі на військове формування, − розповів військовий.
Олексій Шелест тоді перебував у запасі, але свій досвід, набутий ще під час служби в підрозділі спецпризначення, охоче передавав друзям по загону. При цьому, тверезо оцінюючи свої малі можливості, акцент ставили на контрдиверсійній і диверсійній боротьбі. Як гадюка, що і нині є на шевроні підрозділу, вчилися болісно уражати ворога.
«Під крилом» військкомату
У 2015-му при Зміївському райвійськкоматі офіційно створено роту охорони та окремі загони тероборони.
Тоді ми стали існувати офіційно, отримали підтримку військової установи і місцевої влади. Наші практичні заняття стали глибокими, з’явилась змога проводити стрільби на полігонах. Почали проходити перепідготовку в навчальних центрах ЗС України.
Місцем тимчасового розміщення загону ТрО стала територія однієї з баз відпочинку за межами населеного пункту, а поруч із нею – чимало простору для польових занять.
Мені тоді запропонували офіцерську посаду в нашому РВК. Я погодився і став займатися територіальною обороною на професійному рівні. Та, на жаль, старі проблеми з матеріально-технічним забезпеченням і правовим статусом бійців ТрО залишалися. Проте наш патріотичний запал допомагав обходити, або просто не помічати труднощі, − говорить майор Олексій Шелест.
Один із бійців загону, сержант запасу Мирослав Лукавенко пригадує ті часи: «Нові можливості «під крилом» військкомату дозволили вийти на вищий рівень. Ставши на крок ближче до військової майстерності, деякі воїни ТрО, як я три роки тому, підписали контракт із Збройними Силами. А потім уже з бойовим досвідом повернулися у підрозділ. Зазначу, що відтоді до нас прийшло чимало демобілізованих бійців.
Від загону до батальйону
Влітку 2018-го на базі загонів тероборони сформовано окремий батальйон ТрО. Новостворений колектив розширив зону відповідальності зі Зміївського ще на 4 райони Харківщини, де розташовані десятки важливих об’єктів і стратегічних шляхів.
Майже щосуботи збираємося в пункті постійної дислокації і займаємося військовою справою, як кажуть, на всі сто. І міркуємо про гідну зміну. Тому активно займаємося військово-патріотичним вихованням молоді. Для цього підтримуємо тісні зв’язки майже з усіма місцевими школами, − продовжив комбат.
Тільки торік бійці ТрО провели майже три десятки різних заходів зі школярами. У результаті, кілька тисяч юних українців більше дізналися про надання першої меддопомоги пораненому, ознайомилися з тактичними діями в складі розвідгрупи, поводженням зі зброєю тощо.
− Цього року вже двічі залучалися до зборів із вихованцями місцевих осередків Українського скаутського руху «Пласт» і «Джура». А після завершення противірусних заходів плануємо провести в регіоні низку польових занять із юнаками й дівчатами. Навіть бойові стрільби хочемо організувати з майбутніми захисниками України, − уточнив офіцер.
Яким би не був напруженим робочий день майора Шелеста, він завжди знаходить час на спілкування із відвідувачами райвійськкомату. Під цигарку та анекдот розповідає про батальйон і наголошує на важливості їхніх завдань. Так поступово він розширює коло побратимів.
До вишколу залучаються і спецпризначенці
У серпні-вересні 2018-го батальйон ТрО успішно склав своєрідний іспит, коли на його базі провели перші збори з практичним призовом сотні військовозобов’язаних. Хлопці й дівчата залишили основну роботу, щоб покращити навички з вогневої, інженерної, тактичної, спеціальної, медичної і інших видів підготовки. Зрештою, десятки військовозобов’язаних підписали контракт на проходження служби в резерві.
− Особлива увага під час подібних практичних вишкілів приділяється підготовці керівного складу батальйону та підрозділів, − каже майор Шелест. – Також, як і на початку бойових дій на Донбасі, продовжуємо залучати армійських фахівців до індивідуальної підготовки чи польових виходів.
Приміром, торік у серпні на базі полігона Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» бійці ТрО сходили в розвідку, навчилися робити засідку і бути непомітними в тих місцях, де, здавалося б, сховатися ніде.
Тоді інструкторами стали військовики однієї із частин Сил спеціальних операцій, які в Східних регіонах відбирали рекрутів.
− Справжні профі показали, як малими силами можна перемогти великий ворожий підрозділ, − розповів резервіст Олексій Муштай. – Вони поділилися деякими таємницями, а потім прийняли умовні заліки в бійців тероборони. Звісно, за кілька занять хлопці не досягли армійських висот, як наші гості. Проте бажання вчитися чомусь заради захисту України в нас «запалало» ще більше.
Тоді спецпризначенці провели майстер-класи й поділилися методикою проведення занять, щоб бійці ТрО змогли вчити інших.
Участь у перших міжнародних навчаннях
За словами командування батальйону, особовий склад періодично направляють на курси підвищення кваліфікації. Ці навчання проводять на базі провідних військових вишів.
− В інших батальйонах ТрО також є чимало цікавого та корисного. Тому активно обмінюємося напрацюваннями – направляємо своїх позаштатних інструкторів до них, а вони − кращих до нас, − повідомив майор Олексій Шелест.
До речі, захисники України зі Змієва набули й першого закордонного досвіду. Зведений підрозділ батальйону залучали до міжнародних навчань армій країн-членів НАТО в Естонії «Весняний шторм-2019».
Як пригадує резервіст Олексій Муштай, там вони продемонстрували досить високий рівень підготовки, що підтвердили іноземні колеги.
− Після презентацій і спільних занять ми виступили в ролі ворожих диверсантів, отримавши завдання діяти на певній території. Тоді нам удалося трохи «поганяти» по лісах естонських військових, і ми побачили деякі слабкі сторони їхньої тероборони, − говорить боєць ТрО.
До заслуг військового колективу майор Олексій Шелест відносить і те, що нині вже підписано понад 80 контрактів на проходження служби у військовому резерві.
− Поступово кількість наших бійців збільшується, а їхній середній вік – молодшає. Патріотичні настрої серед молоді зміцнюються, а місцеві, побачивши, як живуть люди на окупованій території, вже не прагнуть перейти на російські рублі. Тож певної перемоги на локальному рівні вже досягли і цим дуже пишаємося, − підсумував комбат.
Зміївський батальйон тероборони може вразити ворога, як гадюка на його шевроні.
У змаганнях взяли участь спортсмени у двох вагових категоріях – до 90 кг та понад 90 кг. У командному заліку «золото» вибороли поліцейські Запоріжжя. Другими були спортсмени з Сумської області, а бронзові призери – батальйон «Луганськ-1» патрульної служби поліції особливого призначення ГУНП в Луганській області.
Гирьовий спорт – силовий вид спорту, який ґрунтується на підніманнях гирі максимальну кількість разів за визначений проміжок часу згідно з правилами змагань.
– Спорт – це невід’ємна частина нашого життя та служби. В змаганнях нехай переможуть найкращі, – зазначив заступник командувача Об’єднаних сил з Національної поліції полковник В’ячеслав Печененко.
Спортивні змагання серед правоохоронців не тільки сприяють фізичному розвитку та укріплюють бойовий дух бійців, вони також є одним із способів психологічного розвантаження та відновлення. Це не перший турнір, в якому приймають участь поліцейські зі всіх областей України.
Російські окупанти продовжили обстрілювати позиції Об’єднаних сил. 20 березня вони порушили режим припинення вогню 9 разів.
Під Маріуполем, неподалік Широкино, позиції Об’єднаних сил були обстріляні з автоматичного станкового гранатомета, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
Під Донецьком:
– поблизу Мар’їнки – з великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
– неподалік Красногорівки – зі станкового протитанкового гранатомета.
Під Новотроїцьким обстріл вівся з мінометів калібру 82 мм (було випущено 20 мін), з ручних протитанкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;
П’ять обстрілів було здійснено у районі відповідальності ОТУ “Північ”:
– поблизу Кримського – з мінометів калібру 120 мм було випущено 20 мін;
– неподалік Луганського позиції ЗСУ були обстріляні з автоматичного станкового гранатомета та великокаліберних кулеметів;
– в районі населеного пункту Хутір Вільний – зі стрілецької зброї;
– поблизу Новгородського – з ручного протитанкового гранатомета;
– поруч з Новотошківським – з 82-мм мінометів було випущено 10 мін.
Внаслідок ворожих обстрілів чотири наші військовослужбовці отримали поранення.
З початком цієї доби (21 березня) російські окупаційні війська встигли вже двічі обстріляти позиції Об’єднаних сил:
– під Донецьком, поблизу населеного пункту Красногорівка – зі станкового протитанкового гранатомета.
– неподалік Новгородського, що поруч з Горлівкою, з мінометів калібру 120 мм було випущено 15 мін.
Такі злочинні дії російських окупантів вкотре підтверджують те, що ворог цілеспрямовано порушує режим припинення вогню і не має бажає дотримуватись існуючих мирних домовленостей.
Індексацію грошового забезпечення проводять щомісяця для часткового або повного відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Виплата проводиться відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
Індексують доходи, які не мають разового характеру. Нараховують суму лише тоді, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотки.
Базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Вже в грудні 2018 року індекс споживчих цін перевищив 103%, що і стало підставою для виплат особовому складу. Обчислюється як добуток прожиткового мінімуму (для відповідних соціальних і демографічних груп населення) та величини індексу споживчих цін.
Зауважимо, що ця виплата напряму залежить від обсягу фінансування на відповідний рік. Наприклад, із січня 2016-го по лютий 2018 року в Міністерстві оборони України не було відповідного фінансового ресурсу. Ситуація змінилась після ухвалення з 1 березня 2018-го постанови Уряду від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Із січня 2020 року індексація грошового забезпечення становить 216,51 грн.
Для порівняння, торік індексація грошового забезпечення становила 206,72 грн.
На Вінниччині висадили Ліс пам’яті на честь полеглих захисників України
До висадки чотирьох тисяч дерев у Бершадському лісгоспі долучилися лісничі, волонтери та ветерани АТО/ООС. Разом вони висадили саджанці та сіянці цінних порід дуба, береки, модрини, що ростимуть наступні десятиліття на згадку нащадкам про героїзм українських воїнів.
Ініціатива створити подібний ліс належить Тростянецькій спілці учасників бойових дій та волонтерів АТО/ООС. Голова спілки Анатолій Савченко розповідає, що у війні із загарбниками загинули чотири бійці з Тростянецького району, але ліс садять у пам’ять про всіх полеглих на сході України.
– Я саджаю в пам’ять про Олександра Прейтику, який першим загинув у 9-му батальйоні, саджаю в пам’ять про Володимира Кульбіду з села Демківка, який був у добровольчому батальйоні «Донбас». Саджаю в пам’ять про Миколу Мельника з села Соболівка, який загинув під Дебальцевим, та саджаю в пам’ять про свого кума – Олександра Черепаху, який загинув 31 січня 2015 року в селі Чорнухине, – наголосив Анатолій Савченко.
За словами директора Бершадського лісгоспу Миколи Краснєєва, ліс створений з особливою увагою. Кожен жолудь для майбутніх дубів ретельно відібраний вручну, щоб обов’язково зійшов.
– Всі сіянці перед посадкою пройшли спеціальну обробку, що сприяє максимально можливій приживлюваності. Ми не можемо допустити, щоб хоча б один сіянець не зійшов, адже це пам’ять про людей, – зазначив лісничий.
Також він запевнив, що працівники лісгоспу докладуть максимум зусиль для догляду за Лісом пам’яті.
Минулого року Україна і французький гігант Airbus Helicopters підписали угоду про постачання 55 вертольотів (моделей H125, H145 і H225 ) для потреб Нацполіціі, Держприкордонслужби та Нацгвардії. Вартість контракту склала 555 млн євро. Але ЗСУ мають потребу і в ударних вертольотах. Саме про перспективні варіанти для України ударних вертольотів розповідається на сайті milnavigator.com.ua
Ударний вертоліт — військовий вертоліт, який виконує функції штурмовика і здатний вражати цілі на землі.
На сьогоднішній день такий вертоліт має дві основні ролі: забезпечення прямої і точної авіапідтримки наземних військ та знищення бронетехніки.
Ударні вертольоти також використовуються в ролі розвідників.
Озброєння ударних вертольотів може включати в себе ПТРК, високоточні ракети, кулемети, малокаліберні гармати. Деякі оснащуються ракетами класу повітря-повітря, але лише для самооборони.
На сьогоднішній день ринок ударних вертольотів (саме ударних, а не багатоцільових) відзначений такими представниками: американськими McDonnell Douglas AH-64 Apache (до $ 60 млн і більше) і Bell AH-1Z Viper (від $ 30 млн), італійськими Agusta A129 ( турецька аналог T-129 ATAK) Mangusta (до $ 50 млн), південноафриканськими Denel AH-2 Rooivalk ($ 40 млн), японськими Kawasaki OH-1 Ninja ($ 25 млн), китайськими Harbin Z-19 і CAIC WZ-10 ($ 17 млн) , перспективним (на стадії проектування) індійським HAL Light Combat Helicopter (LCH), російськими Мі-28 і Ка-52, франко-німецьким Eurocopter Tiger ($ 40 млн).
Розглядати російські вертольоти, а так само південноафриканські, японські та китайські, думаю, сенсу не має, так само, як і пояснювати чому. У свою чергу, вельми цікаві вертольоти виробництва США, Італії (Туреччини) і, звичайно ж, франко-німецький.
Почнемо з найбільш всім відомого AH-64 Apache. Причому, він не тільки найвідоміший з усіх, але і найдорожчий – до $ 60 млн і більше, за задоволення володіти даними апаратом.
Найсучасніша модифікація даних вертольотів на сьогодні це AH-64E Apache “Guardian” з двигуном T700-GE-701D потужністю 2000 к.с, оновленою системою управління польотом і контролем 2 і більше БПЛА. Здатний розвивати швидкість до 300 км / год (максимальна яку вдавалося розвинути 365 км / год) і має дальність польоту до 700 км в залежності від модифікації і комплектації. Вага порожнього вертольота близько 5,1 тонн, максимальна злітна маса від 8 до 10 тонн, в залежності від модифікації. Гранична висота польоту до 6,5 км, в залежності від модифікації і навантаження, оптимальна – 4 км. Основне озброєння: 30 мм M230 Chain Gun з боєзапасом до 1200 пострілів. Має 4 точки підвіски для розміщення додаткового озброєння.
Наступним є його співвітчизник AH-64E Apache – Bell AH-1Z Viper Bell, який є подальшою модернізацією ударних вертольотів AH-1 Super Cobra.
Як ви могли помітити “Гадюка” значно дешевше AH-64E Apache. Його “порожня” маса близько 5,5 тонн, а максимальна злітна 8,5 тонн з корисним навантаженням трохи більше 2,5 тонн. Його максимально швидкість 285 км / год (гранична досягнута – 411 км / год), а радіус польоту до 210 км, в залежності від навантаження. Гранична висота польоту – 6,1 км. Основне озброєння: 20-мм триствольна гармата M197 з боєзапасом 750 пострілів. Має 6 точок для розміщення додаткового озброєння.
Італійські ударні вертольоти Agusta A129 Mangusta і їхні ліцензійні копії, турецькі T-129 ATAK, можуть створити і створюють, конкуренцію американцям. Хоча, вони значно легші і менші
Маса порожнього Agusta A129 Mangusta 2,5 тонни, а максимальна злітна 4,6 тонни при оптимально допустимою 3,9-4 тонни. Максимальна швидкість польоту 250 км / год, дальність до 560 км, в залежності від навантаження, а гранична висота – 4,7 км. Основне озброєння: 20-мм гармата Giat M621 з боєзапасом 500 пострілів. Має 4 точки підвіски для розміщення додаткового озброєння.
І замикає парад претендентів франко-німецьким Eurocopter Tiger.
Його порожня маса 3 тонни, а максимально можлива 6 тонн. Максимальна швидкість польоту 278 км / год (гранично досягнута 322 км / год), дальність польоту до 800 км в залежності від навантаження, а гранична висота польоту – 4 км. Основне озброєння: 30-мм гармата Giat AM-30781 з боєзапасом 450 пострілів. Має 4 точки підвіски для розміщення додаткового озброєння.
Власне, ось такі варіанти, по-своєму кожен має свої переваги і недоліки. Але, той факт, що з вуст міністра оборони свого часу прозвучало назва AH-64E Apache, а президент говорив про ударні вертольоти Airbus Helicopters, говорить про те, що якщо закупівлі обновки для парку вертольотів ЗСУ і обговорюється, то розглядаються вельми різноманітні моделі. На який саме зупиняться – покаже час.
