Сторінка 1460 – Новини ветеранів зі всієї України

Пропагандисти Росії намагаються видати своїх «іхтамнєтов» в Лівії за українців

Опубліковано by nova_admin

Поширення фейків російською пропагандою завжди мало чітко структурований характер і сам процес можна розділити на три категорії. З урахуванням даних факторів російською пропагандою використовуються певні, незмінні ланцюжки вкидання, за якими можна, наприклад, визначити яка саме силова структура здійснювала розповсюдження даного фейку.

Кілька днів тому  російські ресурси сірого сегмента Інтернету -акаунти в соціальних мережах, блоги і новинні майданчики категорії “С” – почали швидко поширювати відео, нібито зроблене в Лівії і на якому записані переговори між бійцями Уряду національної згоди, офіційно визнаного на міжнародному рівні і в ООН. І ці переговори ведуться українською мовою!

Це відео поширювалося в мережі за класичною схемою російських фейків «середнього рівня важливості», починаючи зі сторінок у соцмережах і закінчуючи новинними стрічками категорії “В”. На сьогоднішній день відео не стало вкиданням федерального рівня, хоча… Скоріше за все, на дня про нього можуть заговорити Кисельов і Скабеева.

А все почалося з того, що кілька днів тому глава МВС ПНР Фатхі Башага заявив, що Лівійська національна армія фельдмаршала Халіфи Хафтара, якого підтримує Росія і на стороні якого воює ПВК “Вагнер”, застосувала в боях за Тріполі хімічну зброю, зокрема – нервовопаралітичний газ в районі Салахаддін, що на півдні Тріполі.

У застосуванні хімічної зброї російських найманців і режими, на боці яких вони воюють, звинувачують досить часто. Головним майданчиком застосування заборонених видів озброєнь донедавна залишалася Сирія. На цей день вчинені там злочини російським воєначальникам можуть мати значні наслідки в міжнародних судових інстанціях. Саме тому, чергову хвилю звинувачень потрібно було чимось відповідати на інформаційному фронті. Чим же ще можуть «відповісти» російські пропагандисти, як не «українським питанням»?

З цією метою у відкритий доступ через Telegram-канал РЬІБАРЬ було закинуто відео з записом переговорів нібито українських найманців ПНР. Це вкидання відразу підтримали інші акаунти в Telegram і лідери громадської думки на блог-платформах. Тобто, вкидання здійснювався за класичною схемою: від інфо-низів і до ЗМІ. На другому етапі, дані з вкидання підхопили «стрічки новин», зокрема «Федеральне агентство новин», яке вже взяло інтерв’ю про фейк у таких затятих пропагандистів як Володимир Соловйов і Олександр Коц.

Зрозуміло, що з цього вийшло, хоча саме відео не витримує елементарної критики.

По-перше – саме відео опублікував не просто якийсь незалежний або більш-менш незалежний розслідувальний канал, а «жучок», який поширює пропаганду в режимі нон-стоп. І його миттєво підтримали канали, що працюють в зв’язці по лінії МО РФ, від “Генерал майора” до Діани Михайлової в ЖЖ. А на завершення, оперативне поширення в ЗМІ почалося саме через афілійований силовою структурою ФСБ – ФАН, що не є дивним. Як-не-як, а ПВК “Вагнер” це філія ФСБ, а тому «прігожінська рать» має оперативно включитися в гру.

По-друге – на відео немає жодних чітких визначень місцевості, і взагалі відсутня яка-небудь інформація про те, що сам запис цих переговорів було зроблено в Лівії, і тим більше, що переговори ведуть українці. Розмова відбувається не чистою українською, а з вкрапленнями українських слів. З таким же успіхом цей текст могли проговорити і вихідці з Кубані.

Отже, що ми маємо? Маємо відео, на якому хтось, без певного місця розташування об’єктів, розмовляє на якомусь діалекті, який цілком може бути віднесений як до південно-українського, який міг бути записаний на передовій на Донбасі, так і до кубанського і донському регіонів РФ. При цьому пропагандистськими каналами і ЗМІ даний запис відразу кваліфікується як такий, що належить українським найманцям в Лівії. Якось для таких висновків, доказова база взагалі мінімальна, якщо не сказати більше – нульова.

Але найважливіше: це зліплене наспіх відео, було опубліковано відразу після того, як глава МЗС ПНС звинуватив російських найманців в застосуванні хімічної зброї. Тобто, вереском про “українських найманців” російські ЗМІ намагаються затерти у інформаційному просторі повідомлення про свої власні злочини в Лівії.

Це цілком стандартна методика, яку російські пропагандисти застосовують постійно.

Наприклад, коли в минулому році “Нова газета” опублікувала першу порцію свого розслідування про знущання найманців ПВК “Вагнер” над полоненим сирійцем, російські ЗМІ і ресурси «сірого сегмента» стали несамовито поширювати повідомлення про якісь злочини британського спецназу на Близькому Сході.

Коли факт поставок російської зброї, грошей і живої сили генералу Халіфі Хафтару і його терористичній ЛНА підтвердився на міжнародному рівні, то в Лівії хафтарівські бойовики розгорнули полювання на українську транспортну авіацію, що виконує рейси в інтересах “Червоного хреста”, а російські ЗМІ і псевдо-експерти спробували звинуватити нашу країну в контрабанді зброї. І знову фіаско.

Україну намагалися звинуватити в поставках зброї Башару Асаду, що вказує на повну відсутність навіть зачатків здорового глузду у авторів даного фейку.

А про перевалочні бази ІГІЛ в Україні вже й згадувати смішно. Та цю тему і досі продовжує підтримувати та фінансувати Росія, країна, яка є одним з основних постачальників бойовиків для цієї терористичної організації. От тільки тепер з ІГІЛ вирішили переорієнтуватися на Лівію…

Ці, та безліч інших фейків, без великих зусиль розвінчувалися і нівелювалися. Але, найголовніше, в їх розповсюдженні, від самих низів інформаційного цеху роспропаганди, до самих верхів, так це те, що беруть участь їх розкрутці практично одні і ті ж ресурси, за практично однією і тією ж незмінною схемою.

 

Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач

34 роки тому аварія на ЧАЕС змінила все

Опубліковано by nova_admin

Сьогодні – 34 річниця Чорнобильської катастрофи, яка вважається найбільшою за всю історію людства, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Приблизно о 1:23:50 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталися два теплових вибухи, які повністю зруйнували реактор. Будівля енергоблоку частково обвалилася, при цьому, як прийнято вважати, загинула одна людина — Валерій Ходемчук. На даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони 4-го реактора розплавилися. Суміш розплавленого металу, піску, бетону і палива розтікалася під реакторними приміщеннями. В результаті аварії у атмосферу стався викид радіоактивних речовин ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років). Становище погіршилося тим, що в зруйнованому реакторі відбувалися вже неконтрольовані ядерні і хімічні реакції з виділенням тепла (від горіння запасів графіту), з виверженням з розлому протягом багатьох днів продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише на кінць травня 1986 року шляхом мобілізації ресурсів усього колишнього СРСР і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.

Радіоактивна хмара обійшла європейську частину СРСР, більшу частину Європи, дісталася східу США. 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Понад 200 000 осіб було евакуйовано із зон радіоактивного забруднення.

Радіоактивного опромінення зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС було створено тридцяти кілометрову «Зону відчуження».

Підхід до інтерпретації фактів та обставин аварії змінювався з часом і повністю єдиної відповіді на питання чому це сталося не існує і досі.

Консультативний комітет з питань ядерної безпеки (INSAG) в 1993 році оприлюднив новий звіт, що приділяв більшу увагу серйозним проблемам в будові реактора. У цьому звіті багато висновків, зроблених 1986 року, визнано помилковими.

В 2000-ні роки були названі наступні причини аварії:

– реактор був неправильно спроєктований і небезпечний;

– персонал не був проінформований про небезпеки;

– персонал допустив ряд помилок і ненавмисно порушив наявні інструкції, частково через відсутність інформації про небезпеки реактора;

– вимкнення захисту або не вплинуло на розвиток аварії, або не суперечило нормативним документам.

Сьогодні ми повинні ще раз подякувати всім, хто ціною свого здоров’я і життя приборкав полум’я «мирного атома».

 

25 квітня на фронті було дуже гаряче: режим припинення вогню порушено 16 разів

Опубліковано by nova_admin

В районі відповідальності ОТУ “Схід” зафіксовано 12 порушень режиму «тиші»:

– тричі російські гібридні збройні формування з мінометів 120-го та 82-го калібру обстріляли позиції Об’єднаних сил в районі Авдіївки випустивши 19 мін, а також здійснювали обстріл позицій з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;

– неподалік Павлополя, Широкиного, Старогнатівки, Опитного, Водяного російські наанці обстрілювали позиції ЗСУ з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї;

– в районі Лебединського було зафіксовано вогонь з автоматичного станкового гранатомета;

– неподалік Пісок окупанти вправлялись у стрільбі зі станкового протитанкового гранатомета;

– з настанням темряви по околицях Широкиного рашисти кинули 24 міни 120 калібру;

– неподалік Водяного по позиціям захисників України було випущено аж 46 мін калібру 82мм .

У секторі відповідальності ОТУ “Північ”:

– окупаційні сили РФ біля Новоолександрівки та Попасної гатили по нашим військовим зі 120 мм мінометів, використавши 29 мін, а з гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів вели вогонь по наших позиціях поруч з Оріховим.

– по опорним пунктам ОС поруч з Кримським рашисти вели вогонь з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

На усі обстріли українські військові дали противнику адекватну, вмотивовану та результативну  відповідь, змусивши окупантів кожного разу припиняти вогневу активність.

За даними розвідки вчора українські військові знищили 4-ох та  поранили 5-ох окупантів.

Внаслідок  інтенсивних ворожих обстрілів поранення отримав один наш захисник.

Сьогодні, 26 квітня, в р.в. ОТУ “Схід” рашисти вже двічі обстріляли позиції Об’єднаних сил:

– з озброєння БМП, автоматичних станкових гранатометів і великокаліберних кулеметів обстріляв наших біля Лебединського;

– зенітної установки ЗУ-23-2 по нашим захисникам гатили поруч з Широкиним.

У відповідь на порушення режиму «тиші» Об’єднані сили застосувавши чергові вогневі засоби переконали ворога припинити провокації. Під час обстрілів ніхто з наших воїнів сьогодні не постраждав.

На фото наслідки порушення режиму «тиші» і рештки того, що «прилетіло» на позиції Об’єднаних сил.

 

«Молодий бульдог». Система bullpup

Опубліковано by nova_admin

Компоновка булпап у стрілецькій зброї означає, що розташування таких елементів, як руків’я і спусковий гачок винесено перед казенною частиною ствола або простіше кажучи – перед магазином та УСМ.

 На сьогоднішній день зброя, що створена за системою булпап є доволі розповсюдженою у світі за рахунок своїх особливостей. Основною перевагою цієї системи є те, що при збереженні довгого стволу можна значно зменшити загальну довжину зброї. За класикою жанру, як і всі інші схеми, ця компоновка має, як переваги так і недоліки. Перші зразки, найвідоміші проекти , плюси й мінуси, історія створення – про все це ми поговоримо у нашій статті.

Народження «молодого бульдогу»

Чому саме bullpup називається ця система компоновки і досі залишається загадкою… Відомо, що перша згадка компоновки булпап відноситься до 1957 року, коли так називався спортивний пістолет з детально пропрацьованим прикладом. У перекладі з англійської bullpup перекладається, як «бульдог-щеня» або «молодий бульдог» Деякі дослідники зброї вважають, що час створення і застосування компоновки булпап у зброї має відношення до часу створення німецької протитанкової рушниці PzB M.SS.41, на початку 40-х років ХХ-го століття.

 

Але це не зовсім так. Першим більш менш відомим зразком у компоновці булпап стала магазинна гвинтівка шотландського зброяра Торнейкрофта, що була запатентована у Британії у 1902 році. Ця гвинтівка створювалася з урахуванням деяких особливостей, а саме – забезпечення мінімально можливої  загальної довжини зброї зі збереженням заданої довжини ствола і відповідно збереження балістичних характеристик зброї. Саме ця гвинтівка була випробувана Британською армією у декількох варіантах і була відхилена на користь відомої гвинтівки SMLE (Rifle Short, Magazine, Lee-Enfield), яка мала традиційну схему. Так що із себе представляла компоновка булпап у розрізі схеми гвинтівки Торнейкрофта? Все дуже просто і зрозуміло; коробчастий магазин ховався у приклад, а спусковий гачок з’єднувався з шепталом довгою тягою. Зброяр переніс спусковий гачок вперед так, що магазин опинився в шийці ложі, а затвор перемістив вище гребня прикладу. Що цікаво, майже одночасно з Торнейкрофтом аналогічну схему Британській армії запропонував Годсал. Головною відмінністю гвинтівки системи Годсала було те, що затвор переміщувався у гвинтівці не паралельно вісі ствола, а трохи під кутом вниз. Так само, як і гвинтівка системи Торнейкрофта гвинтівка Годсала комплектувалася інтегральним коробчастим магазином на 5 набоїв. Замикання відбувалося за рахунок поздовжньо-ковзного поворотного затвору з передніми бойовими упорами. Але і ця версія гвинтівки не знайшла підтримки і зазнала провалу. Ось таке, не зовсім райдужне і перспективне народження «молодого бульдога». Чому так сталося і чому гвинтівка Lee-Enfield була прийнята на озброєння замість двох вищевказаних гвинтівок у компоновці bullpup?

 

Через те, що магазин був повністю схований у шийці ложі, він став нез’ємний і був розрахований всього на 5 набоїв проти 10-ти набоїв гвинтівок Lee-Enfield. Також, зміщення затвору назад, як у гвинтівці Торнейкрофта, ускладнювало швидке перезаряджання зброї без віднімання прикладу від плеча. Ось так консервативні британські військові відкинули перші спроби поставити на озброєння компоновку bullpup, і у 1904 році прийняли на озброєння SMLE MK.1

Але на цьому розвиток компоновки булпап не закінчився. Різні збройові компанії світу підхопили «прапор» розробки і модернізації системи. Так з 1910 року було створено величезну кількість різних моделей зброї у компонуванні bullpup. На кінець 50-х років більша частина армій основних військових блоків – НАТО та ОВД переозброювались на нові системи стрілецького озброєння, і що характерно, всі вони мали традиційну компоновку. Тим не менш, роботи по створенню автоматів у компоновці булпап не припинялися, що диктувалося зростаючою механізацією військ. Розміщення піхоти у тісних бойових відсіках бронемашин та десантних гелікоптерів потребувало зменшенню габаритів зброї не втрачаючи можливості вести вогонь прямо з бойового відділення. Подібну проблему ведення вогню у тісному просторі бойових відділень складний приклад вирішував не завжди.

СРСР також були у «темі» і не дивлячись на вдалий проект доволі компактного АК, що був прийнятий на озброєння, продовжували роботи над автоматами bullpup. Саме на початку 60-х років було створено автомат ТКБ-022 та ТКБ-011, але в «серійку» вони так і не потрапили. Також, у 1965 році був запропонований булпап автомат СА-001 Констянтинова, але конструкція була визнана «радикальною» і далі експериментального зразка справа не пішла.

 

Подібна доля спіткала і «опонентів» СРСР. Компаніями Springfield і Colt було розроблено наступні зразки булпап зброї, як то модульний автомат SPIW 1964 року та IMP-221 (GUU-4/P) 1969 року, але успіху не мали і не випускалися.

Нова ера для булпап зброї настала у 70-х роках ХХ століття. Широкої популярності і поширення система bullpup набуває з появою австрійської автоматичної гвинтівки AUG у 1978 році.

 

Нова ера bullpup

 

Саме на кінець 70-х років ХХ-го століття припадає час популяризації та широкого розповсюдження компоновки bullpup. Саме у цей час, дві європейські армії приймають на озброєння автомати 5.56 мм компоновки булпап. Так австрійський Bundesheer отримує автомат Stg.77, який більш відомий під назвою Steyr AUG, а Збройні сили Франції отримують автомат FAMAS F1.

 

 За рішенням прийняти на озброєння вищевказані зразки у компоновці «bullpup» стояли радикальні зміни тактичних вимог щодо піхотної гвинтівки, так як майже вся європейська піхота, на той час, стала механізованою і потрапляла на місце бойового зіткнення за рахунок бронетехніки та гелікоптерів, які мали доволі тісні умови розміщення особового складу у бойових відділеннях. Саме для таких умов компоновка bullpup підходила найбільш за все. Компанія Steyr створила модульну конструкцію. Конструкція AUG складається з взаємозамінних модулів та блоків, що дозволяє, маючи набір запчастин, «гратися» і перетворювати AUG у будь яку необхідну зброю від пістолет-кулемета до снайперської гвинтівки. Саме компанії Steyr вдалося створити найбільш вдалий варіант поєднання всіх відомих на той час розробок, що і забезпечило такий успіх проекту і широку популярність даного типу зброї.

 

Переваги і недоліки bullpup

 

У цьому розділі ми поговоримо про преваги і недоліки системи bullpup.

Традиційно спочатку розглянемо переваги. Перш за все варто відмітити компактність. Більшість сучасних військових конфліктів відбуваються у щільній забудові міст, де бої можуть проходити у приміщеннях, де компактність зброї відіграє особливу роль. Так, компоновка булпап дозволяє зменшити загальну довжину зброї і зберегти довжину ствола, що забезпечує необхідну ефективність вогню. Тому, в таких умовах компактність системи особливо цінна. Зазначимо, що дана система дозволяє зручно та ефективно вести вогонь через амбразури та з бойових машин.  До того ж, варто окремо відзначити, що конструктивна особливість bullpup дозволяє легко перезаряджати зброю при веденні вогню через вузькі шпарини та амбразури бронемашин. Як ви вже помітили, у компоновки булпап майже відсутнє плече віддачі, що знижує підскакування зброї під час ведення вогню і дозволяє вести більш прицільний вогонь. Ну і варто сказати, що дана компоновка має своєрідний баланс, якщо порівнювати з класичною системою, то може здаватися, що не зручно, але до такого балансу просто необхідно звикнути. Тож, баланс залишимо на нейтральній позиції, на розсуд оператора. А тепер переходимо до недоліків, які мають вроджений характер. Отже, один з головних недоліків компоновки bullpup є близьке до обличчя розташування патронника і відповідно близькість вікна екстракції стріляних гільз. Найбільш гостро проблема стоїть щодо операторів, які ведуть вогонь з лівого плеча – гільзи летять прямо в обличчя. На більшості популярних моделей компоновки булпап проблема екстракції вирішується шляхом наявності вікон викиду гільз з обох боків зброї і можливості пере налаштування напрямку викиду гільз, під час розбирання, шляхом заміни ряду деталей затворної групи. Саме так вирішили проблему з екстракцією у таких моделях як: Steyr AUG, FAMAS та Tavor TAR-201. Додатково бажано використовувати захисні окуляри. Також, є варіант перенесення вікна викиду гільз знизу, але тоді магазин переноситься зверху або збоку, як наприклад у FN-P90. Також, суттєвих незручностей може завдати стрільцю близьке до обличчя викидання порохових газів. Ще однією проблемою може виявитися погана чутливість спускового гачка через те, що гачок кріпиться зі спусковим механізмом за допомогою довгої тяги. Ну і також, одним з недоліків можна вважати незручність використання магазинів збільшеного об’єму.

 

Найвідоміші зразки системи bullpup

 

Не дивлячись на велику кількість створених зразків компоновки bullpup ми відзначимо найпопулярніші моделі, які отримали світове визнання і популярність. І почнемо з австрійського Steyr AUG від компанії Steyr-Daimler-Puch (на сьогодні Штайер Манліхер), в Австралії випускається за ліцензією під маркою F88.

 

Далі у нас широковідомий французька автоматична гвинтівка FAMAS від збройової компанії MAS, також відома під неофіційною назвою «Клерон», що перекладається, як «горн». Наступний у нас пістолет-кулемет FN-P90 бельгійського виробництва компанії FN Herstal. Саме для цього зразка був створений потужний набій 5.7х28 мм SS190, що здатний пробити бронежилет, який відповідає стандартам NATO CRISAT, з дистанції 200 метрів.

 

 Окремо відзначимо ізраїльську штурмову гвинтівку TAR-21 5,56 (Tavor Assault Rifle) що виготовляється збройовим концерном Israel Military Industries. Названо штурмову гвинтівку не просто так, а на честь гори Tavor, що згадується у Старому Завіті. З 2009 року українська компанія Форт, за ліцензією, випускає модифікації TAR-21 – Форт-221, Форт-224, Форт-222. «Цивільні» зразки компоновки булпап від компанії Форт ми розглянемо більш детально у наступній статті.

 

Не забули ми і про «відбійний молоток» – автоматичний дробовик Pancor Jackhummer від американської компанії Pancor Corporation, що був розроблений під 12 калібр. Однією з екстра особливих «фішок» є те, що магазин дробовика можна було використовувати, як протипіхотну міну, за умови наявності спеціального  детонатора. Було випущено всього три прототипи, які поліцію та військових не зацікавили. Дробовик револьверного типу Pancor Jackhummer так і не було прийнято на озброєння поліції та армії США . У 1985 році британська армія приймає на озброєння автоматичну гвинтівку SA80. Гвинтівка SA80 активно використовувалася Британськими Збройними силами у операціях під час конфлікту у Північній Ірландії.

 

Майже всі перераховані зразки, окрім бойового використання, засвітилися у різних фільмах та комп’ютерних іграх, зокрема у відомій грі Counter-Strike

У наступній статті ми розглянемо «цивільні» варіанти зброї у компоновці булпап, які офіційно можна придбати в Україні.

Тож тримаймо порох сухим і все буде Україна!

 

 Олександр Навроцький

 

За добу авіація скинула 176 тони води на місця пожеж у Чорнобильській зоні

Опубліковано by nova_admin

У Чорнобильській зоні відчуження продовжується гасіння природних пожеж.

На ранок 25 квітня досі тліють пеньки, залишки деревини та торф’янику у місцях. Через які прокотився вогняний вал. За минулу добу пожежна авіація скинула 176 тон води.

Про це повідомляє УНН з посиланням на пресцентр ДСНС.

“Станом на 7 год. 25 квітня у Зоні відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення підрозділами ДСНС надається допомога ДАЗВ у гасінні пожеж на території Луб’янського, Паришівського, Дитятківського та Денисовицького лісництв”, — йдеться у повідомленні.

Зазначається, що основні зусилля спрямовані на локалізацію 2 осередків тління пеньків, залишків деревини та торф’янику в осередках пройдених вогнем: село Крива Гора та села Рудьки – Буряківка

Залучено важку інженерну техніку ДСНС та додатково 5 шляхопрокладачів ЗСУ.

“Інженерною технікою створено 949 км мінералізованих смуг. До гасіння залучено 1 тис. 69 чоловік та 250 одиниць техніки, з них від ДСНС 1 тис. 38 чоловік особового складу та 236 одиниць техніки, у тому числі 3 літаки АН-32П та 3 вертольоти, якими 24 квітня здійснено 79 скидів – 176 т води”, — додали рятувальники.

Як вважає один з колишніх працівників лісництва, який зараз знаходиться на пенсії, причина пожеж не лише у підпалах.

Одним із завдань працівників лісгоспів за часів СРСР було формування і підтримування у належному стані просік. Вони використовувалися під час санітарних рубок хворих чи сухих дерев, запобігали поширенню вогню на великі площі під час займання лісової підстилки внаслідок потрапляння у дерево блискавки, дозволяли пожежним машинам швидко і без перешкод дістатися місця загорання.

За останні кілька десятиліть, в умовах «тотальної відсутності коштів», головна увага лісгоспів зосередилася на так званих «санітарних» порубках, які добре видно на картах гугл у вигляді світлих плям-квадратиків. Просіками і лісовими кварталами ніхто толком не займався. А зараз, ми можемо бачити, як військова техніка надолужує згаяне роками.

 

«Іхтамнєти» у формі військ Асада у Сирії

Опубліковано by nova_admin

Інтернет-видання «Репортер» опублікувало фото російських бійців у формі Сирійської арабської армії (САА). Це фото, за інформацією видання, було розміщене в соцмережах, і «коментатори» навіть визначили, що зроблене воно нещодавно в провінції Ідліб. Перевіряти чи це дійсно так – немає жодного сенсу, бо мова піде про інший аспект.

«… зовсім поруч знаходяться бойовики, які запросто можуть відкрити вогонь, помітивши людей у такій формі. Вони не стануть займатися ідентифікацією і визначати, сирієць перед ними чи росіянин, – пише «Репортер». На думку коментаторів, одягати подібну «зеленку» в Ідлібі як мінімум небезпечно.

Звичайно, що одягати форму однієї зі сторін конфлікту, перебуваючи в зоні цього конфлікту, – це не просто небезпечно, проте все здійснюється з певною метою. Саме так і є на цьому фото, де зображені троє чоловіків в одностроях, які носять бійці Сирійської арабської армії, і двоє з цих чоловіків ще й у бронежилетах, явно не сірійці.

А от навіщо росіянам одягати форму сирійської армії – відповідь доволі проста. Вони воюють за Асада і цього навіть не намагаються приховувати.

Тому, публікуючи подібні фото, російські ЗМІ ніби «смакують» і пишаються тим, що їхні офіційні військові чи найманці-«іхтамнєти», перевдягнувшись у форму інших армій, беруть участь у міжнародних конфліктах.

«Репортер», ніби пишаючись такою «бойовою доблестю» російських «іхтамнєтів», гордо цитує слова турецьких медіа, про те, що російські військові неодноразово одягали однострої САА, щоб замаскуватись під бійців Асада і «воювали за арабів». І саме росіяни стоять за усіма фронтовими успіхами САА в Ідлібі.

У іншій фразі «Репортера» зазначається, що Туреччина, яка в сирійському конфлікті підтримує противників Асада, з росіянами воювати не хоче. Турки неодноразово під час переговорів за зачиненими дверима, порушували питання участі російських «іхтамнєтів» у бойових зіткненнях, але ті запевняють, що серед арабів САА – «іх нєт». А, як бачимо, насправді залюбки фотографуються в «арабській» формі, навіть не приховуючи свої «неарабські фізії». І ніби знущаючись і з турків, і з усієї світової громадськості, російські ЗМІ оприлюднюють такі фото, а «з метою забезпечення безпеки військових, приховують їх особи».

 

За матеріалами  АрміяInform

Штурмовики А-10 Thunderbolt II залишаться на озброєнні до 40-х років 21 століття

Опубліковано by nova_admin

Генерал-лейтенант Девід Нахом заявив про намір ВПС США залишити штурмовики А-10 Thunderbolt II на службі до 2040-х років.

Про це пише ресурс Air Force Magazine.

Планується залишити сім ескадрилій штурмовиків А-10: три в діючій армії, три в Національній гвардії і один в резерві.

Крім того парк літаків наземної підтримки ВПС США може бути доповнений легкими гвинтовими літаками.

За словами Девіда Нахома А-10 залишається дуже економічним і ефективним засобом вогневої підтримки наземних підрозділів в конфліктах низької інтенсивності в умовах коли в супротивника немає сучасних засобів ППО.

 

Для конфліктів високої інтенсивності за умови наявності в супротивника сучасних систем ППО передбачається використовувати F-35 для надання наземним підрозділам вогневої підтримки.

ВПС США планують скоротити парк наявних штурмовиків протягом двох років на 63 одиниці. Заощаджені кошти будуть інвестовані в підтримання і модернізацію збережених семи ескадрилій А-10.

Раніше США для власних Повітряних сил розпочали модернізацію А-10 Thunderbolt II. Очікувалось, що це дозволить ефективно виконувати поставленні завдання мінімум до 2030-х років.

 

Лівійський фронт: запеклі бої тривають

Опубліковано by nova_admin

Ще зовсім недавно найманці Хафтара штурмували столицю країни і готувалися до її захоплення, але після втручання Туреччини ситуація різко змінилася.

Перекидання в Лівію ударних турецьких БПЛА змінила баланс сил між протиборчими сторонами на користь визнаного ООН уряду національної згоди (ПНС), пише в зв’язку з цим французька Le Monde.

«Очолювані Хафтаром збройні формування на сходу Лівії несуть відчутні втрати. Активна підтримка Анкари дозволила зупинити наступ сил Хафтара під Тріполі. Всі спроби захопити лівійську столицю, не мають успіху з квітня минулого року », – пише видання.

«Баланс сил в Лівії почав змінюватися на початку 2020 року. Раніше в повітряному просторі Лівії домінували Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ). Однак завдяки турецьким БПЛА і установкам ППО, сили Хафтара не в змозі завдавати шкоди силам ПНР з повітря », – зазначив виданню науковий співробітник Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки в Берліні Вольфрам лахерія.

Газета пише, що підтримка Туреччини сформувала «нову стратегічну обстановку» в Лівії, а Хафтар перейшов від наступальної, до оборонної війни.

Газета нагадує, що в листопаді минулого року Лівія і Туреччина підписали Меморандум про взаєморозуміння в сфері безпеки і оборони, в той час як Хафтар отримує військову і фінансову підтримку від багатьох країн, включаючи Росію, ОАЕ, Йорданії, Єгипту, Франції і Саудівської Аравії.

 

Музи не мовчать…

Опубліковано by nova_admin

Як би нам не кортіло, але дізнатися наперед про зигзаги своєї долі людині не дано невидимою силою, яка запрограмоване, наче взявши за руку, веде її життєвим шляхом. Лише там, наверху, де у безодні таємничої пітьми виблискують далекі зорі, напевне знають, коли, наш, здавалося б назавжди встелений шовковою травичкою широкий життєвий шлях, одного фатального дня змінить свій напрямок і виведе на вузьку тропку, рясно вкриту вже колючим терном. І багато хто з людства завжди ладний покласти на жертовник останнє, аби вчасно дізнатися про несподівану витівку своєї долі…

 

Так само і планида ветерана АТО, нині вже 52-річного Павла Ротаря,у минулому випускника Луцького педінституту, склалася так, що довелося йому, митцю за покликом душі, одного дня сумно пам’ятного 2014 року відкласти подалі фарби і пензля і стати до строю добровольчого батальйону «Золоті ворота», який формували на Київщині під орудою МВС.  Формували з добровольців, котрих одразу відправляли на Донбас, де вже палало полум’я військового конфлікту. А перед тим Павло Ротар, художник, який зачарувався, зокрема, світом петриківського розпису, успішно торував шлях до творчого визнання.  Його оригінальні роботи в стилі «петриківки» встигли побачити шанувальники українського народного мистецтва на міжнародних виставках  у Франції, Білорусії, Туркменії, Україні. Було у митця ще багато творчих задумок, але війна поклала їм край і змусила відкласти пензля і взяти до рук автомат…

 

«Раптова зміна в моєму житті, яка сталася  2014 року, лише на деякий час відволікла мене від живопису, – пригадує сьогодні сержант поліції полку особливого призначення «Київ» П. Ротар. – Навіть на війні, де здавалося б, геть немає місця мистецтву, бо там панують зовсім інші закони буття, я замислювався над тим, в який спосіб мистецтвом підтримати дух українського солдата, який боронить від сепаратистів свою землю. Суспільство мало знати правду про війну і те, якою ціною творчість пробивається через жахи війни…».

Так, на фронті, зародився унікальний мистецький проект «Військово-польовий АРТ». Життя в який вдихнув П. Ротар.

 «У вільний від чергувань час я придивлявся до всього, що супроводжувало життя військовослужбовців на передовій – до порожніх ящиків з-під снарядів і набоїв, маскувальних сіток, касок, осколків від боєприпасів, відстріляних тубусів, фляжок тощо. І одного дня у голові промайнула думка, що практично все це може стати основою для розпису, який перетворить ці «сірі» речі у витвори мистецтва…»,- зазначив сержант поліції, пригадуючи обставини, які породили його творчий проект. 

Почав з того, що спробував сам розмальовувати снарядні ящики… петриківським розписом. Яскраві візерунки і дивні казкові сюжети на темно зеленому тлі казенного військового майна привнесли новизну у фронтове життя, навіювали думки про прекрасне, про те, що нарешті колись закінчиться війна і кожен з фронтовиків повернеться до мирного життя. Незабаром про оригінальний мистецький проект сержанта поліції дізналися і в інших військових формуваннях. З’явилася ідея організувати «фронтову» виставку і запросити до участі в проекті інших митців.

Переломним днем, який остаточно вирішив долю проекту і дав йому право на життя, стала виставка в Києві з нагоди дня Збройних Сил України у грудні 2015 року. Її відвідав п’ятий президент України Петро Порошенко, який не лише схвально оцінив ініціативу фронтовиків, але й запропонував свою допомогу у подальшому розвитку і просуванню проекту.

«Відтоді я із своїми однодумцями організував уже чотири десятки виставок у тридцяти містах України, – розповідає далі про долю свого дітища сержант П. Ротар. – Ми встановили зв’язок з митцями народної творчості у більшості міст країни. І перед тим, як організувати чергову виставку, запрошували їх взяти в ній участь, надавши свої вироби. Сьогодні з нами співпрацюють вже понад 250 творчих людей, котрі так само, як і я, захопилися ідеєю військово-польового арт-проекту…».

 

П. Ротаря часто запитують про те, як він, сержант поліції, який і нині служить в МВС, знаходить час для організації виставок. Фронтовик пояснює, що використовує відпустки. Крім того, організаційну допомогу йому надають керівники МВС регіонів, до яких митці привозять свою виставку.

«Те, чим ми сьогодні займаємося, теж фронт. Але творчий, –  переконаний учасник бойових дій П. Ротар. – Наш проект, це виставка не про війну, а про мир. Адже кожен її експонат, розписаний художниками, символізує мирне життя й те, що навіть на війні музи не мовчать…».

 

П. Ротар, експонати виставки «Військово-польовий Арт»

Сьогодні виставка «Військово-польовий Арт» розгорнута в Лисичанську. Творчі плани авторів проекту довелося дещо скоригувати через проблеми, пов’язані з поширенням корона вірусу. Коли це лихо відступить, П. Ротар планує, що наступними пунктами, в яких побачать виставку, стануть міста Нова Каховка, Мелітополь, Ізюм тощо. Крокуватиме проект фронтовика й іншими містами.  А поки сержант поліції П. Ротар  несе службу на одному з постів в Авдіївці, що на  Донеччині. Служить і плекає нові творчі плани, у яких багато цікавого і пізнавального для тих, кого цікавить тема війни і мистецтва…

 

Олександр Брусенський

 

 

Українським військовим морякам, звільненим з російського полону, надано статус учасника бойових дій

Опубліковано by nova_admin

24 квітня, під керівництвом Державного секретаря Міністерства оборони України (Голови комісії Міноборони України) Олександра Дубляна відбулося засідання комісії з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби.

Одним із багатьох питань, які виносилися до розгляду комісією, було надання статусу учасника бойових дій 22 військовослужбовцям ВМС ЗСУ, які 25 листопада 2018 року у складі членів екіпажів МБАК, виконували бойове завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями Російської Федерації неподалік Керченської протоки та зазначеними озброєними військовими формуваннями були захоплені в полон.

У відповідності до пункту 22 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” одноголосним рішенням комісії 22 військовослужбовцям Військово-Морських Сил Збройних Сил України надано статус учасника бойових дій.