26 травня, Міністр оборони України Андрій Таран вручив військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України державні та відомчі відзнаки й нагороди.

 

Так, за значний особистий внесок у справу зміцнення обороноздатності держави, бездоганну військову службу, зразкове виконання військового обов’язку, високі особисті досягнення у службовій діяльності та виявлені при цьому високий професіоналізм, честь і доблесть, низка військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту отримали почесні нагрудні знаки «За зразкову службу», а також відзнаки Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя».

 

Також, відповідно до Указу Президента України, за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, а також до Дня науки, кращі офіцери та працівники Збройних Сил України були удостоєні почесних звань — «Заслужений винахідник України», «Заслужений діяч науки і техніки України» та «Заслужений працівник освіти України».

Вітаючи нагороджених військовослужбовців та працівників, Міністр оборони наголосив, що військовослужбовці та працівники Збройних Сил України доклали надзвичайних зусиль і енергії, часто жертвуючи власним здоров’ям для того, аби зупинити ворога.

— Ваша мужність, рішучість та професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов’язку, ваша щоденна кропітка праця — це приклад для наслідування. Працювати і нести службу в рядах таких людей завжди почесно, — наголосив Андрій Таран.

Керівник військового відомства наголосив, що держава дбає про те, аби її захисники належним чином були відзначені за власні здобутки у службі.

— Завдяки таким як ви, завдяки тим, хто сьогодні перебуває на фронті, ми маємо можливість зміцнювати армію і продовжувати проведення реформ всередині країни. Від імені Міністерства оборони, від всього Українського народу дякую кожному з вас за вагомий внесок у справу зміцнення обороноздатності держави та наближення мирного майбутнього для нашої країни. Міцного здоров’я вам, натхнення, сили волі, благополуччя і миру, — додав Міністр оборони.

26 травня 2020 року російські окупаційні гібридні збройні формування шість разів порушили режим припинення вогню.

Всі обстріли позицій ЗСУ були зосереджені в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”.

– Поблизу Водяного російські окупанти обстріляли позиції наших захисників із автоматичних станкових гранатометів.

– По околицях Новомихайлівки та Новотроїцького рашисти вели вогонь зі станкових протитанкових гранатометів.

– Неподалік Пищевика та двічі біля Мар’їнки російські найманці ввечері вели вогонь із автоматичних станкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

Під час ворожого обстрілу один наш захисник загинув.

Прицільним вогнем у відповідь українські військові щоразу переконували російські окупаційні гібридні збройні формування припиняти свою збройну активність та переходити на «лінії зіткнення» до режиму «тиша», передбаченого «мінськими домовленостями».

Втрати окупантів: один «двохсотий» та щонайменше ще один «трьохсотий».

Сьогодні з ранку російські окупаційні війська активності не проявляли.

 

Суму застави в 168 тис. грн для фігурантки у справі Шеремета Яни Дугарь вдалося зібрати за три години. Про це на своїй сторінці в Facebook написала журналістка Ольга Худецька.

 

“Сума застави для Яни Дугарь була зібрана за 3 години з моменту оголошення збору.

Це могло б стати для МВС і Зеленського дзвіночком про легітимність в очах суспільства цього розслідування, але немає, вони знову не зроблять висновків “, – зазначила Худецька.

Нагадаємо, що Павло Шеремет загинув вранці 20 липня 2016 року в результаті вибуху машини. 12 грудня 2019 року поліція затримала трьох підозрюваних: це військова медсестра Яна Дугарь, волонтерка і лікарка Юлія Кузьменко та ветеран АТО Андрій Антоненко. Крім них, за версією слідства, до вбивства причетні подружжя-ветерани Владислав і Інна Грищенко.

04 лютого 2020 року Печерський суд продовжив арешт Юлії Кузьменко на 2 місяці.

05 лютого Печерський суд продовжив арешт Андрію Антоненко на 2 місяці. В цей же день суд прийняв рішення залишити Яну Дугарь під нічним домашнім арештом за місцем служби.

Печерський районний суд міста Києва 02 квітня задовольнив клопотання прокуратури і продовжив Яні Дугарь запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22:00 до 06:00 з забороною покидати місце свого проживання до 31 травня 2020 року включно.

Сьогодні в Маріуполі групу військовослужбовців окремого батальйону морської піхоти нагороджено медалями «За жертовність і любов до України». Це відзнака Православної церкви України, заснована 2 січня 2015 року, нею нагороджують за активну громадянську позицію, героїзм, самопожертву під час Революції Гідності, у захисті України на Донбасі та в Криму, а також за волонтерську допомогу Збройним Силам, Національній гвардії, добровольчим батальйонам та іншим військовим формуванням України.

 

У цій військовій частині військовослужбовців уже нагороджували такою відзнакою раніше. Сьогодні ж, як розповів кореспондентові АрміяInform заступник командира військової частини з морально-психологічного забезпечення старший лейтенант Петро Олексюк, нагороду отримали десять морпіхів. Серед них – військовослужбовці, які були поранені під час минулих ротацій частини до першої лінії оборони, а також кавалери державних нагород.

Від імені предстоятеля Православної церкви України митрополита Київського та всієї України Епіфанія вручив нагороди морпіхам їхній капелан, військовий священник отець Анатолій Павлов.

 

За матеріалами  АрміяInform

В рамках планового патрулювання та здійснення контролю за дотриманням законодавства України в її територіальному морі, прилеглій та виключній (морській) економічній зоні тактичною групою катерів та кораблями Морської охорони «Григорій Куроп’ятников» (на фото) та «Павло Державін» за підтримки прикордонної авіації обстежено, в тому числі райони прилеглі до лінії розмежування з ТОТУ і райони газоконденсатних родовищ.

 

Протягом кількаденного перебування в морі корабельно-катерним складом пройдено близько 1000 морських миль. На площі у понад 6 000 кв. миль забезпечено безпеку судноплавства цивільних суден, проведено заходи з контролю дотримання суднами екологічного законодавства, недопущення забруднення навколишнього середовища під час здійснення суднових та інших дозволених видів робіт в морі. А також проведено обстеження районів імовірної браконьєрської діяльності.

Виявлено 145 суден, опитано понад десяток суден закордонного та прибережного плавання. При цьому продовжується відстеження обстановки і щодо протидії розповсюдженню коронавірусної інфекції. Огляди суден здійснено із суворим дотриманням відповідних заходів безпеки. Хворих не виявлено, зараження персоналу Морської охорони не допущено.

Традиційно, в районі газоконденсатних родовищ виявлено присутність кораблів ЧФ РФ, при чому на тих, що ближче до ТОТУ, службу несуть і кораблі Берегової охорони ПС ФСБ РФ. Окрім охорони газовидобувних об’єктів, боронять «самовстановлений» кордон.

 

На самопідйомних бурових установках наявні ознаки продовження виробничої діяльності. Всі матеріали узагальнено і передано до компетентних органів для відповідного реагування.

 

За планом виходу також відпрацьовано комплекс артилерійських стрільб, стрільб з крупнокаліберної та стрілецької зброї, заходи протидиверсійної оборони корабля в морі.

 

Відпрацювання навчальних вправ ускладнювали швидкозмінні погодні умови: засліплююче сонце змінювалось густою хмарністю, поривчастий вітер час від часу приносив дощ, хвилювання моря випробовувало на стійкість і екіпаж, і техніку. Але це лише додавало тієї самої складності, про яку говорять – важко у навчанні, легко у бою.

 

Завдання виконанні із загальною оцінкою «добре».

А зафіксованим фактам правопорушень надано правову оцінку.

 

Служба безпеки України встановила персональні дані всіх учасників терористичної групи, які 26 травня 2018 року здійснили артилерійський обстріл позицій операції Об’єднаних сил на Луганщині. Під час обстрілу загинули двоє співробітників Центру спеціальних операцій «А» СБУ – полковник Руслан Муляр і прапорщик Юрій Журавльов (на фото). Ще двоє спецпризначенців зазнали поранень.

 

За даними української контррозвідки, групу терористів так званого «03 мотострілецького батальйону 04 ОМСБр Народної міліції ЛНР» очолював уродженець РФ на прізвисько «Шумер». У його підпорядкуванні перебували троє учасників незаконних збройних формувань. Обстріл позицій Об’єднаних сил в районі Бахмутської траси бойовики здійснили з артилерійського озброєння.      

 

Також встановлено причетність даної терористичної групи до обстрілу підрозділів Збройних Сил України в Новоайдарському і Слов’яносербському районах Луганської області.      

У межах відкритого кримінального провадження ватажку групи та його підлеглим повідомлено про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.258 (терористичний акт) та ч.1 ст.258-3 (участь у терористичній організації) Кримінального кодексу України.

Судом надано дозвіл на затримання фігурантів. Зловмисників оголошено у розшук. Терористам загрожує до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.

Заходи з викриття учасників терористичної групи проводились під процесуальним керівництвом прокуратури Луганської області.

Усі засоби масової інформації, фейкові органи влади та бізнес в окупованих українських містах Донецьку та Луганську контролюються місцевим так званим «МДБ», яке відповідно підпорядковано ФСБ РФ. Терористи наказують журналістам писати про неіснуючі успіхи «республік», та в жодному разі не згадувати про корупцію та соціальні проблеми в республіках «ЛуганДонії».

 Про це Службі безпеки України розповів один із колишніх керівників одного із пропагандистських каналів Горлівки. Після втечі з окупованої території України чоловік прийшов до СБУ. Він підтвердив, що на тимчасово непідконтрольних територіях Донбасу за кожним каналом, радіо та видавництвом закріплений свій куратор. Донедавна цими процесами керував Александр Казаков – ексрадник Захарченка, який тримав під контролем усі силові та владні структури російських терористів. Щомісяця усіх керівників ЗМІ та працівників так званого Міністерства інформації збирають на наради, які проводять росіяни. Журналістам наголошують, що про реальну ситуацію в “республіках” писати суворо заборонено. Закриття шахт, страйки, безгрошів’я, повальна корупція та беззаконня –  на ці теми в ОРДЛО накладено заборону. Крім того робітників ЗМІ відправляють до Ростова в Донський державний технічний університет де вони проходять курси підвищення кваліфікації з ведення інформаційної війни всередині країни. Росіяни від усіх «ЗМІ Новоросії» вимагають створювати сюжети про начебто жахливу ситуацію в Україні. Всі матеріали обов`язково затверджуються в «Мінінформі ДНР» кураторами з РФ.

Незгодних, а також людей, які можуть зашкодити репутації, бойовики тримають під пильним наглядом. Через постійний пресинг з ОРДЛО масово втікають як посадовці, так і пересічні громадяни. Багато з них звертаються за допомогою до Служби безпеки. СБУ документує інформаційну агресію іноземних спецслужб в ОРДЛО. Наразі всі зібрані українською спецслужбою свідчення долучені до величезної доказової бази про агресивну війну проти України та злочини окупантів у «Л/ДНР».

Українська армія народилася в горнилі боїв за нашу землю тільки через 23 роки незалежності, до того вона виживала і існувала в умовах латентного, а моментами і нахабно відкритого її знищення п’ятою колоною в середині нашої держави. Тільки завдяки міцним історичним підвалинам вітчизняних воєнних традицій і духу воїна, який в крові наших захисників передавався з покоління до покоління, українська армія є непереможною і навіть в оточенні ворогів і зрадників продовжує захищати нашу землю.

Воєнні традиції українського воїнства беруть своє коріння ще з лицарських часів періоду України-Русі – дружина князів київських та галицьких, славетне козацьке товариство січовиків і реєстровців, гайдамаки, січове стрілецтво, армія УНР, повстанці УПА та українські бійці в складі червоної армії та інших іноземних армій – всі вони жили та помирали за Україну, відважно билися та перемагали ворогів нашої неньки.

Та навіть з найвідважнішими воїнами будь-яка армія потребує технічного оснащення за останнім словом техніки, адже чим краща техніка, тим менший ризик для життя військового і більший шанс знищити ворога. В арміях українських воїнів-захисників, в силу історичних обставин, зазвичай була скрутна ситуація з технічним оснащенням, проте після здобуття незалежності, Збройні Сили України отримали численний спадок озброєння та військової техніки. Як в складі діючих військових підрозділів, так і на складах ОВТ була величезна кількість танків радянського виробництва різних типів та модифікацій. Найбільшої кількості було танків зразка Т-64 та Т-72, проте був і третій, менш чисельний проте найдосконаліший на той момент зразок танків – Т-80. Станом на кінець 1991 – початок 1992 рр., коли Збройні сили СРСР були остаточно поділені, загальна кількість танків, яка залишилася в складі Збройних Сил України складала близько 4 тис. танків, з них танків зразка Т-80 було приблизно 300 одиниць.

 Танки сімейства Т-80 були основним бойовим танком радянської армії на рівні із Т-72 та Т-64, хоча і були розроблені трошки пізніше. Т-80 – перший в світі серійний танк з єдиною газотурбінною силовою установкою. Перший в світі ОБТ з вбудованим динамічним захистом. На озброєнні армії СРСР з 1976 р. Т-80 являється покращеною та досконалішою версією танків Т-64, хоча і розроблялися окремим конструкторським бюро, та все таки розробки велися на основі роботи харківських інженерів.

Паралельно з процесом модернізації танків типу Т-64 і Т-72, на основі виявлених недоліків, та порівняння з розвідувальними даними по перспективних закордонних розробках в СРСР конструкторські бюро бронетанкових заводів вели проектні розробки нових танків. Так уже з кінця 60-х рр., в КБ “Кіровського заводу” в тодішньому Ленінграді було розроблено перші прототипи Т-80. Сімейство танків Т-80 стали першими на той час в світі серійними танками з єдиною газотурбінною силовою установкою. Перші серійні зразки були розроблені на базі танку Т-64 та випускалися на бронетанковому заводі в Ленінграді. На сьогоднішній день машини даної лінійки прийняті на озброєння Збройних сил України, Російської Федерації, Республіки Корея, Кіпру та Пакистану.

Перший дослідні зразки машин з газотурбінною силовою установкою нового покоління, “Об’єкт 219СП1”, були виготовлені 1969 р. На танк було встановлено двигун ГТД-1000Т потужністю 1000 к.с. Наступний “Об’єкт 219СП2” вирізнявся покращеними тактико-технічними характери стиками в порівнянні з машинами типу Т-64.  Випробування перших прототипів показали, що встановлений новий двигун сприяв збільшенню масси. Також змінилися динамічні характеристики танка, які вимагали внесення суттєвих змін до ходової частини. Було розроблено нові ведучі і направляючі колеса, опорні і підтримуючі катки, гусениці з гумовими біговими доріжками, гідроамортизатори і торсіонні вали  з поліпшеними характеристиками. Була змінена і форма башти. Гармата залишалася 125 мм 2А46-1 з теплозахисним кожухом, електро-механічною системою заряджання і оптичним прицілом-далекоміром ТПД-2-49.

Впродовж 1976–1978 рр. на “Кіровському заводі” велися роботи з модернізації та вдосконалення танків Т-80, так уже в 1978 р. було прийнято на озброєння танк “Об’єкт 219Р”, офіційна назва “основний бойовий танк Т-80Б”. На даному зразку було встановлено: ККРО 9ДО112-1 “Кобра”; СКВ 1А33; лазерний приціл-далекомір 1Г42 та БВ 1В517; стабілізатор 2Е26М; гладкоствольна гармата 2А46-2; система запуску димових гранат 902А “Хмара-2”, посилено бронювання башти; з 1980 р. встановлювався двигун ГТД-1000ТФ (1100 к.с.). З 1982 р. встановлювалася гарматно-пускова установка 2А46М-1. Бойова маса 42,5 т. В ході оснащення танків радянської армії системами динамічного захисту в першій половині 80-х рр., на озброєння було прийнято нову машину Об’єкт 219РВ – основний бойовий танк Т-80БВ. Модифікація Т-80Б з навісним динамічним захистом “Контакт-1” і посиленим бронюванням башти; бойова маса 43,7 т. Танк прийнято на озброєння в 1985 р.

Того ж 1985 р. було розроблено “Об’єкт 219АС”. На даний Об’єкт було встановлено ККРО 9ДО119 “Рефлекс” і систему керування вогнем 1А45 “Іртиш” (лазерний приціл-далекомір 1Г46, електронний балістичний обчислювач, стабілізатор 2Е42, ПРНК ТПН-4С, комбінований нічний приціл ТПН-4 “Буран-ПА”), гарматно-пускова установка 2А46М-1 система запуску

 

 

димових гранат 902А “Хмара-2”, ППО 3ЕЦ13 “Іній”, нова комбінована броня з вбудованим динамічним захистом, з 1990 р. встановлювався двигун ГТД-1250 (1250 к.с.) і КУВ 9К119М “Інвар”. Бойова маса 46 т. На озброєння даний танк був прийнятий того ж 1985 р. під маркуванням “основний бойовий танк Т-80У” Однак танк Т-80У виробляли недовго. Його нова силова установка ГТД-1250 раніше споживала занадто багато палива і була складною в обслуговуванні. Натомість почали виробляти дизельну модель Т-80УД.

З 1987 р. почали випускати Т-80УД з дизельним двигуном 6ТД потужністю 1000 к. с. замість газотурбінного. Цей танк був краще пристосований до бойових дій в пустелі, де повітря насичене пилом. На ранніх Т-80 двигуни мали малий ресурс в пустельних умовах через підвищений відсоток зносу від впливу піщаного пилу. Це був останній варіант танка Т-80 радянського виробництва.

У 1985 р. багато радянських танків отримали в маркуванні додаткову букву “В”, що говорило про встановлення на них системи динамічного захисту. Безліч прямокутних коробочок, що покривають башню, корпус і борти танка, містили невеликі заряди спеціального вибухової речовини. При попаданні в коробочку кумулятивного снаряда противника вона детонувала і зводила ефективність снаряда до нуля.

Разом з численними перевагами над Т-64 і Т-72, були у Т-80 і серйозні мінуси. Газотурбінна силова установка коштувала в 10 разів більше дизельного двигуна і вимагала серйозного догляду, а в разі виходу її з ладу ремонт був складним і дорогим. Витрата палива був вища, ніж у дизеля – 5,5 л/км, проти 3,8 л/км (дизельні силові установки), що негативно позначалося на дальності ходу, крім того, потрібно постійно чистити повітряні фільтри, тому що ГТД-1000ТФ засмоктує велику кількість повітря – до 6 м³ повітря в секунду. Був і ще один мінус – з прийняттям на озброєння Т-80, Радянська Армія отримала три типи основних бойових танків, з невеликими відмінностями в характеристиках, але з абсолютно не взаємозамінними вузлами, що робило їх експлуатацію, постачання запчастинами і обслуговування складним і вимагало великих витрат. Танки були уніфіковані в плані гармат, боєприпасів, частково по електроніці і системам управління вогнем. У листопаді 1975 р. тодішній міністром оборони Андрій Гречко заборонив подальше виробництво танків Т-80 через занадто великі витрати палива та незначне збільшення вогневої потужності в порівнянні з Т-64А. І тільки через п’ять місяців наступник Гречка Дмитро Устинов дозволив розпочати серійне виробництво нового танка.

 

 

На сьогоднішній день на озброєнні ЗСУ в наявності близько 91 одиниця танків Т-80, та близько 100 одиниць на зберіганні.

Танки сімейства Т-80 допомагали нашим захисникам на сході України захищати нашу незалежність і знищувати ворогів. На даний момент машини даного зразка є на озброєнні окремих танкових бригад і танкових батальйонів десантно-штурмових бригад. Танкісти, які мають досвід роботи на Т-80 дуже гарно відгукуються про машини даного зразка.

Зі слів ветерана бойових дій на сході України, досвідченого танкіста-навідника, старшого сержанта Олійника Олександра, най помітнішим плюсом танків Т-80 є плавність, та м’якість ходу даних машин, за рахунок прорезинених сегментів гусениць та прорезинених опорних катків. Так, старший сержант зазначив, що прикладу на Т-64 під час ходу по твердій місцевості, присутні дуже сильні вібрації, були випадки навіть розкалібрування регуляторів приладів спостереження через вібрації, проте у машинах Т-80 даний недолік відсутній, за рахунок м’якості та плавності ходу.

Також було відзначено переваги нового багатопаливного газо-турбінного двигуна ГТД-1000Т. Принцип роботи даного двигуна заснований на роботі турбін, схожий до авіаційних двигунів, навіть часто некомпетентні експерти заявляють, що силова установка Т-80 являється вертолітним двигуном, проте це фейкове твердження, так як на танку ідуть набагато сильніші навантаження на роботу силової установки, авіаційні зразки просто-на-просто не змогли б потягнути такі навантаження. Газо-турбінний двигун не тільки дає вищі обороти, та більшу потужність машині, навіть при роботі на різних типах палива, а і набагато краще проявляє себе в різних кліматичних умовах. Так за словами і старшого сержанта Олійника, та старшого лейтенанта Вовка, дизельні двигуни Т-64 дуже примхливі в умовах низьких температур, для дизельних силових установок – це характерний недолік, та в газо-турбінних двигунах даний недолік відсутній, вони набагато краще запускаються при низьких температурах. Проте даний двигун дуже високі апетити палива має – розхід на 100 км являється набагато вищим – результатом цього є набагато вища потужність двигуна в кінських силах (1000-1200), та в швидкості – 70 км/год. При більшому розході палива, ГТД споживає значно менше масла (в 16-20 разів). Що стосується участі газотурбінних машин в реальних бойових діях, то, за свідченням ветеранів, Т-80 показали себе з найкращого боку, вони часто витримували численні попадання різних протитанкових засобів.

Найбільш активно Т-80 використовувався в першу чеченську кампанію і був розкритикований багатьма експертами за низьку живучість. Хоча більшість втрат Т-80, скоріше, не на совісті розробників танка, а на совісті тих, хто безвідповідально використовував швидкісні і маневрені машини в тісноті вулиць Грозного, де вони взагалі не повинні були діяти. Хоча Т-80 добре захищені від прямих лобових влучень, багато танків було знищено в результаті критичних вибухів, а їхні башти відлітали після численних пострілів, здійснених чеченськими бойовиками із гранатометів РПГ-7В і РПГ-18. Також виявилося, що автомат заряджання Т-80 “Корзина” мав фатальний недолік у конструкції. У системі автоматичного заряджання готові снаряди зберігалися у вертикальному положенні, і їх тільки частково захищали опорні катки. Спрямований вище опорних катків у бік танка постріл з РПГ часто викликав детонацію боєкомплекту і призводив до зриву башти. Дані недоліки використання танків даного зразка були враховані також і українськими інженерами, які в наступному сімействі танків – Т-84, яке було розроблене з численними запозиченнями від Т-80, усунули вищеперераховані мінуси.

Збройні Сили України використовують танки Т-80 у складі ОТБр та танкових батальйонів ОДШБр в конфлікті на сході України, зі сторони незаконних збройних формувань та підрозділів армії Російської Федерації не було помічено використання Т-80 на Донбасі, на даний час основу танкових підрозділів окупанта складають машини Т-72, зрідка старі Т-64.

Нижче наведено порівняльний аналіз тактико-технічних характеристик танків сімейства Т-80:

Отже говорячи про зразки танків Збройних сил України, а саме про сімейство танків Т-80, можна зробити висновок, що машини даного зразка, як і Т-64 і Т-72 є спадком Збройних сил України від армії СРСР, це остання радянська танкова розробка. Танки Т-80 відмінно виконують бойові завдання в складі підрозділів Збройних сил України. Чисельність даних машин на озброєнні дуже мала, проте коефіцієнт корисної дії їхнього використання

 

являється дуже високим. Саме цю машину вибрали танкісти десантно-штурмових військ – це вагомий показник. Так дана машина має величезну кількість мінусів, як і будь-яка одиниця техніки створена людиною. Ідеальною техніку робить не конструкторська думка і не інженерне виконання, а досконале використання її професіоналом – саме таким професіоналом, якими являються наші танкісти і їхні командири, які у же шостий рік коров’ю і потом, не жаліючи свого життя і здоров’я захищають нашу землю.

 

Любомир Максимів, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС

 

 

Вчора відбулося чергове шоу «Весна прийде -…»  під назвою «Справа Шеремета».

Суддя Писанець за клопотанням нових прокурорів обрав запобіжний захід у вигляді непомірної, як для звичайної людини, застави. Суд визначив, що Яна Дугарь має впродовж 5 днів має внести застави в розмірі 168160  гривень або сісти в тюрму.

Обґрунтування застави обраховувалося з того, що за останні ДЕВ’ЯТЬ років Яна отримала аж 508 тис грн. У перерахунку на місяць це щось близько 4500 гривень. 168160 гривень –  це величезна сума для людини. Як живе на аку зарплату. А Яні за півроку домашнього арешту виплачували лише “голу” ставку – щось менше 2000 грн. на місяць.

На своїй сторінці у Facebook Vitaliy Kolomiets пише: «Ми створили окремий рахунок для Яни в нашому адвокатському об’єднанні. Реквізити Привату 5169330521077674.

В кого запитує код ЄДРПОУ 39548756 (обєднання Ореховський та Коломієць)

IBANUA623206490000026002052732662

Маємо 5 днів».