На сьогодні у Житомирській області учасники бойових дій завершили процедуру оформлення у власність 6316 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів. Про це повідомляє Житомир-online.
Проєкти землеустрою затверджені на земельні ділянки загальною площею 10 045 гектарів. Переважну більшість ділянок військові отримали для ведення особистого селянського господарства – 5127 наділів загальною площею 9920 гектарів. Ще 1189 ділянок площею 125 гектарів використають для індивідуального садівництва.
Найбільшу кількість земельних ділянок передали у власність військовим у Чуднівському (1345 наділів площею 2686 га), Житомирському (1132 ділянки площею 508 га) та Андрушівському (1007 наділів площею 1980 га) районах Житомирської області.
Українська армія народилася в горнилі боїв за нашу землю тільки через 23 роки незалежності, до того вона виживала і існувала в умовах латентного, а моментами і нахабно відкритого її знищення п’ятою колоною в середині нашої держави. Тільки завдяки міцним історичним підвалинам вітчизняних воєнних традицій і духу воїна, який в крові наших захисників передавався з покоління до покоління, українська армія є непереможною і навіть в оточенні ворогів і зрадників продовжує захищати нашу землю.
Воєнні традиції українського воїнства беруть своє коріння ще з лицарських часів періоду України-Русі – дружина князів київських та галицьких, славетне козацьке товариство січовиків і реєстровців, гайдамаки, січове стрілецтво, армія УНР, повстанці УПА та українські бійці в складі червоної армії та інших іноземних армій – всі вони жили та помирали за Україну, відважно билися та перемагали ворогів нашої неньки.
Та навіть з найвідважнішими воїнами будь-яка армія потребує технічного оснащення за останнім словом техніки, адже чим краща техніка, тим менший ризик для життя військового і більший шанс знищити ворога. В арміях українських воїнів-захисників, в силу історичних обставин, зазвичай була скрутна ситуація з технічним оснащенням, проте після здобуття незалежності, Збройні Сили України отримали численний спадок озброєння та військової техніки. Як в складі діючих військових підрозділів, так і на складах ОВТ була величезна кількість танків радянського виробництва різних типів та модифікацій. Найбільшої кількості було танків зразка Т-64 та Т-72, проте був і третій, менш чисельний проте найдосконаліший на той момент зразок танків – Т-80. Станом на кінець 1991 – початок 1992 рр., коли Збройні сили СРСР були остаточно поділені, загальна кількість танків, яка залишилася в складі Збройних Сил України складала близько 4 тис. танків, з них танків зразка Т-80 було приблизно 300 одиниць.
Танки сімейства Т-80 були основним бойовим танком радянської армії на рівні із Т-72 та Т-64, хоча і були розроблені трошки пізніше. Т-80 – перший в світі серійний танк з єдиною газотурбінною силовою установкою. Перший в світі ОБТ з вбудованим динамічним захистом. На озброєнні армії СРСР з 1976 р. Т-80 являється покращеною та досконалішою версією танків Т-64, хоча і розроблялися окремим конструкторським бюро, та все таки розробки велися на основі роботи харківських інженерів.
Паралельно з процесом модернізації танків типу Т-64 і Т-72, на основі виявлених недоліків, та порівняння з розвідувальними даними по перспективних закордонних розробках в СРСР конструкторські бюро бронетанкових заводів вели проектні розробки нових танків. Так уже з кінця 60-х рр., в КБ “Кіровського заводу” в тодішньому Ленінграді було розроблено перші прототипи Т-80. Сімейство танків Т-80 стали першими на той час в світі серійними танками з єдиною газотурбінною силовою установкою. Перші серійні зразки були розроблені на базі танку Т-64 та випускалися на бронетанковому заводі в Ленінграді. На сьогоднішній день машини даної лінійки прийняті на озброєння Збройних сил України, Російської Федерації, Республіки Корея, Кіпру та Пакистану.
Перший дослідні зразки машин з газотурбінною силовою установкою нового покоління, “Об’єкт 219СП1”, були виготовлені 1969 р. На танк було встановлено двигун ГТД-1000Т потужністю 1000 к.с. Наступний “Об’єкт 219СП2” вирізнявся покращеними тактико-технічними характери стиками в порівнянні з машинами типу Т-64. Випробування перших прототипів показали, що встановлений новий двигун сприяв збільшенню масси. Також змінилися динамічні характеристики танка, які вимагали внесення суттєвих змін до ходової частини. Було розроблено нові ведучі і направляючі колеса, опорні і підтримуючі катки, гусениці з гумовими біговими доріжками, гідроамортизатори і торсіонні вали з поліпшеними характеристиками. Була змінена і форма башти. Гармата залишалася 125 мм 2А46-1 з теплозахисним кожухом, електро-механічною системою заряджання і оптичним прицілом-далекоміром ТПД-2-49.
Впродовж 1976–1978 рр. на “Кіровському заводі” велися роботи з модернізації та вдосконалення танків Т-80, так уже в 1978 р. було прийнято на озброєння танк “Об’єкт 219Р”, офіційна назва “основний бойовий танк Т-80Б”. На даному зразку було встановлено: ККРО 9ДО112-1 “Кобра”; СКВ 1А33; лазерний приціл-далекомір 1Г42 та БВ 1В517; стабілізатор 2Е26М; гладкоствольна гармата 2А46-2; система запуску димових гранат 902А “Хмара-2”, посилено бронювання башти; з 1980 р. встановлювався двигун ГТД-1000ТФ (1100 к.с.). З 1982 р. встановлювалася гарматно-пускова установка 2А46М-1. Бойова маса 42,5 т. В ході оснащення танків радянської армії системами динамічного захисту в першій половині 80-х рр., на озброєння було прийнято нову машину Об’єкт 219РВ – основний бойовий танк Т-80БВ. Модифікація Т-80Б з навісним динамічним захистом “Контакт-1” і посиленим бронюванням башти; бойова маса 43,7 т. Танк прийнято на озброєння в 1985 р.
Того ж 1985 р. було розроблено “Об’єкт 219АС”. На даний Об’єкт було встановлено ККРО 9ДО119 “Рефлекс” і систему керування вогнем 1А45 “Іртиш” (лазерний приціл-далекомір 1Г46, електронний балістичний обчислювач, стабілізатор 2Е42, ПРНК ТПН-4С, комбінований нічний приціл ТПН-4 “Буран-ПА”), гарматно-пускова установка 2А46М-1 система запуску
димових гранат 902А “Хмара-2”, ППО 3ЕЦ13 “Іній”, нова комбінована броня з вбудованим динамічним захистом, з 1990 р. встановлювався двигун ГТД-1250 (1250 к.с.) і КУВ 9К119М “Інвар”. Бойова маса 46 т. На озброєння даний танк був прийнятий того ж 1985 р. під маркуванням “основний бойовий танк Т-80У” Однак танк Т-80У виробляли недовго. Його нова силова установка ГТД-1250 раніше споживала занадто багато палива і була складною в обслуговуванні. Натомість почали виробляти дизельну модель Т-80УД.
З 1987 р. почали випускати Т-80УД з дизельним двигуном 6ТД потужністю 1000 к. с. замість газотурбінного. Цей танк був краще пристосований до бойових дій в пустелі, де повітря насичене пилом. На ранніх Т-80 двигуни мали малий ресурс в пустельних умовах через підвищений відсоток зносу від впливу піщаного пилу. Це був останній варіант танка Т-80 радянського виробництва.
У 1985 р. багато радянських танків отримали в маркуванні додаткову букву “В”, що говорило про встановлення на них системи динамічного захисту. Безліч прямокутних коробочок, що покривають башню, корпус і борти танка, містили невеликі заряди спеціального вибухової речовини. При попаданні в коробочку кумулятивного снаряда противника вона детонувала і зводила ефективність снаряда до нуля.
Разом з численними перевагами над Т-64 і Т-72, були у Т-80 і серйозні мінуси. Газотурбінна силова установка коштувала в 10 разів більше дизельного двигуна і вимагала серйозного догляду, а в разі виходу її з ладу ремонт був складним і дорогим. Витрата палива був вища, ніж у дизеля – 5,5 л/км, проти 3,8 л/км (дизельні силові установки), що негативно позначалося на дальності ходу, крім того, потрібно постійно чистити повітряні фільтри, тому що ГТД-1000ТФ засмоктує велику кількість повітря – до 6 м³ повітря в секунду. Був і ще один мінус – з прийняттям на озброєння Т-80, Радянська Армія отримала три типи основних бойових танків, з невеликими відмінностями в характеристиках, але з абсолютно не взаємозамінними вузлами, що робило їх експлуатацію, постачання запчастинами і обслуговування складним і вимагало великих витрат. Танки були уніфіковані в плані гармат, боєприпасів, частково по електроніці і системам управління вогнем. У листопаді 1975 р. тодішній міністром оборони Андрій Гречко заборонив подальше виробництво танків Т-80 через занадто великі витрати палива та незначне збільшення вогневої потужності в порівнянні з Т-64А. І тільки через п’ять місяців наступник Гречка Дмитро Устинов дозволив розпочати серійне виробництво нового танка.
На сьогоднішній день на озброєнні ЗСУ в наявності близько 91 одиниця танків Т-80, та близько 100 одиниць на зберіганні.
Танки сімейства Т-80 допомагали нашим захисникам на сході України захищати нашу незалежність і знищувати ворогів. На даний момент машини даного зразка є на озброєнні окремих танкових бригад і танкових батальйонів десантно-штурмових бригад. Танкісти, які мають досвід роботи на Т-80 дуже гарно відгукуються про машини даного зразка.
Зі слів ветерана бойових дій на сході України, досвідченого танкіста-навідника, старшого сержанта Олійника Олександра, най помітнішим плюсом танків Т-80 є плавність, та м’якість ходу даних машин, за рахунок прорезинених сегментів гусениць та прорезинених опорних катків. Так, старший сержант зазначив, що прикладу на Т-64 під час ходу по твердій місцевості, присутні дуже сильні вібрації, були випадки навіть розкалібрування регуляторів приладів спостереження через вібрації, проте у машинах Т-80 даний недолік відсутній, за рахунок м’якості та плавності ходу.
Також було відзначено переваги нового багатопаливного газо-турбінного двигуна ГТД-1000Т. Принцип роботи даного двигуна заснований на роботі турбін, схожий до авіаційних двигунів, навіть часто некомпетентні експерти заявляють, що силова установка Т-80 являється вертолітним двигуном, проте це фейкове твердження, так як на танку ідуть набагато сильніші навантаження на роботу силової установки, авіаційні зразки просто-на-просто не змогли б потягнути такі навантаження. Газо-турбінний двигун не тільки дає вищі обороти, та більшу потужність машині, навіть при роботі на різних типах палива, а і набагато краще проявляє себе в різних кліматичних умовах. Так за словами і старшого сержанта Олійника, та старшого лейтенанта Вовка, дизельні двигуни Т-64 дуже примхливі в умовах низьких температур, для дизельних силових установок – це характерний недолік, та в газо-турбінних двигунах даний недолік відсутній, вони набагато краще запускаються при низьких температурах. Проте даний двигун дуже високі апетити палива має – розхід на 100 км являється набагато вищим – результатом цього є набагато вища потужність двигуна в кінських силах (1000-1200), та в швидкості – 70 км/год. При більшому розході палива, ГТД споживає значно менше масла (в 16-20 разів). Що стосується участі газотурбінних машин в реальних бойових діях, то, за свідченням ветеранів, Т-80 показали себе з найкращого боку, вони часто витримували численні попадання різних протитанкових засобів.
Найбільш активно Т-80 використовувався в першу чеченську кампанію і був розкритикований багатьма експертами за низьку живучість. Хоча більшість втрат Т-80, скоріше, не на совісті розробників танка, а на совісті тих, хто безвідповідально використовував швидкісні і маневрені машини в тісноті вулиць Грозного, де вони взагалі не повинні були діяти. Хоча Т-80 добре захищені від прямих лобових влучень, багато танків було знищено в результаті критичних вибухів, а їхні башти відлітали після численних пострілів, здійснених чеченськими бойовиками із гранатометів РПГ-7В і РПГ-18. Також виявилося, що автомат заряджання Т-80 “Корзина” мав фатальний недолік у конструкції. У системі автоматичного заряджання готові снаряди зберігалися у вертикальному положенні, і їх тільки частково захищали опорні катки. Спрямований вище опорних катків у бік танка постріл з РПГ часто викликав детонацію боєкомплекту і призводив до зриву башти. Дані недоліки використання танків даного зразка були враховані також і українськими інженерами, які в наступному сімействі танків – Т-84, яке було розроблене з численними запозиченнями від Т-80, усунули вищеперераховані мінуси.
Збройні Сили України використовують танки Т-80 у складі ОТБр та танкових батальйонів ОДШБр в конфлікті на сході України, зі сторони незаконних збройних формувань та підрозділів армії Російської Федерації не було помічено використання Т-80 на Донбасі, на даний час основу танкових підрозділів окупанта складають машини Т-72, зрідка старі Т-64.
Нижче наведено порівняльний аналіз тактико-технічних характеристик танків сімейства Т-80:
Отже говорячи про зразки танків Збройних сил України, а саме про сімейство танків Т-80, можна зробити висновок, що машини даного зразка, як і Т-64 і Т-72 є спадком Збройних сил України від армії СРСР, це остання радянська танкова розробка. Танки Т-80 відмінно виконують бойові завдання в складі підрозділів Збройних сил України. Чисельність даних машин на озброєнні дуже мала, проте коефіцієнт корисної дії їхнього використання
являється дуже високим. Саме цю машину вибрали танкісти десантно-штурмових військ – це вагомий показник. Так дана машина має величезну кількість мінусів, як і будь-яка одиниця техніки створена людиною. Ідеальною техніку робить не конструкторська думка і не інженерне виконання, а досконале використання її професіоналом – саме таким професіоналом, якими являються наші танкісти і їхні командири, які у же шостий рік коров’ю і потом, не жаліючи свого життя і здоров’я захищають нашу землю.
Любомир Максимів, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС
Вчора відбулося чергове шоу «Весна прийде -…» під назвою «Справа Шеремета».
Суддя Писанець за клопотанням нових прокурорів обрав запобіжний захід у вигляді непомірної, як для звичайної людини, застави. Суд визначив, що Яна Дугарь має впродовж 5 днів має внести застави в розмірі 168160 гривень або сісти в тюрму.
Обґрунтування застави обраховувалося з того, що за останні ДЕВ’ЯТЬ років Яна отримала аж 508 тис грн. У перерахунку на місяць це щось близько 4500 гривень. 168160 гривень – це величезна сума для людини. Як живе на аку зарплату. А Яні за півроку домашнього арешту виплачували лише “голу” ставку – щось менше 2000 грн. на місяць.
На своїй сторінці у Facebook Vitaliy Kolomiets пише: «Ми створили окремий рахунок для Яни в нашому адвокатському об’єднанні. Реквізити Привату 5169330521077674.
В кого запитує код ЄДРПОУ 39548756 (обєднання Ореховський та Коломієць)
Майор ВСУ Роман Ковальов, якому раніше оголосили сувору догану за критику президента, повідомив, що проти нього відкрили кримінальну справу.
Підстава – нібито «непокора, вчинена в умовах особливого періоду». Однак на своїй сторінці в Facebook офіцер запевнив, що всі звинувачення проти нього є безпідставними.
За словами захисника, кримінальне провадження було зареєстровано ДБР на підставі офіційного повідомлення командувача Сухопутними військами ЗСУ Олександра Сирського (на фото).
А все почалося з того, що офіцеру ВСУ, майор Роман Ковальов у соцмережі висловив свої думки і бачення, стосовно деяких моментів діяльності влади, за що отримав «на службі» сувору догану.
Після цього Ковальов звернувся до суду, заявивши, що його обмежують у правах і свободах як громадянина. Позов стосувався порушення права на свободу слова командувачем Сухопутними військами, генерал-лейтенантом Олександром Сирським.
За словами майора, після цього скандалу командування Сухопутних військ ЗСУ посилило на нього тиск.
Крім того, Роман Ковальов опублікував у соцмережі документ, згідно з яким військовослужбовцям в Україні планують обмежити доступ до соцмереж.
Також він розповів, що після скандалу з доганою потрапив у госпіталь, де медики спробували підробити дані про його самопочуття і виписали завчасно.
На початку квітня, після того як майора вирішили перевести на нижчу посаду, майор ЗСУ Роман Ковальов написав рапорт про відставку.
І ось тепер маємо «продовження історії майора Ковальова»
” Я, корінний мешканець Севастополя, будучи цивільною особою, свідомо залишивши все, що в мене було, включно дружину та сина, яких з того часу більше не бачив, і весною 2014 року за покликом серця залишив рідне місто аби із зброєю в руках, як і належить справжньому чоловіку, поїхав захищати свою країну від кремлівської наволочі. “, – пише Ковальов.
” Шановні українці! Я, людина сталих цінностей та безмежної любові до своєї України, ні про що не жалкую! …Я, … як і обіцяв, гідно пройду всі випробування долі, які на мене чекають.
Вам не буде за мене соромно. Перемога буде за нами! Маю честь! Слава Україні!!” – додав офіцер.
Печерський районний суд Києва зобов’язав Офіс генерального прокурора відкрити справу на нардепів “Опозиційної платформи – За життя”.
Про це у Facebook повідомила нардеп від “Голосу” Соломія Бобровська.
За її словами, Офіс генпрокурора зобов’язаний внести відомості про вчинення представниками ОПЗЖ імовірної державної зради.
“Сподіваюся, всі пам’ятають, як ОПЗЖ каталися в Москву на особисті зустрічі з Путіним і депутатами Думи? Ну от, за 24 години очікуємо від ОГП номер провадження. Ну і звичайно, ефективного розслідування”, – зазначила Бобровська.
Бобровська додала, що слідча суддя в ухвалі зазначила, що наведені відомості “дійсно свідчать про ознаки злочину”.
Візит лідера партії “Опозиційна платформа – За життя” Віктора Медведчука до Москви відбувся ще 11 березня 2020 року. Заявленою метою візиту були перемовини про “парламентський вимір “нормандського формату” з президентом РФ Володимиром Путіним, який окупував український Крим і продовжує проти України війну на Донбасі.
Минулого року Медведчук кілька разів літав до Росії на зустріч зі своїм кумом Путіним та іншими російськими чиновниками. Медведчука в поїздках часто супроводжували Вадим Рабінович та Юрій Бойко.
Днями Націкорпус влаштував акцію протесту під офісом лідера ОПЗЖ Віктора Медведчука. Активісти вимагають від Мін’юсту звернутися з позовом до суду по факту вчинення партією ОПЗЖ державної зради та вимагають від СБУ розпочати провадження проти очільників цієї антиукраїнської сили. Відповідні документи були подані до СБУ та Мін’юсту лідером Нацкорпусу Андрієм Білецьким.
Російський військовий вертоліт Мі-8 ВКЗ розбився в аеропорту Анадиря на Чукотці. Зі слів представника влади Чукотки, вертоліт під час проведення контрольного «вивішування» впав з висоти 15 метрів. В результаті аварії загинули чотири людини, які знаходилися в кабіні вертольоту.
Після аварії на місці пригоди виникла пожежа, яку вдалося загасити.
Про це повідомляє RBC з посиланням на РІА Новості.
За інформацією Міноборони РФ, падіння літального апарата сталося рано вранці під час виконання навчально-тренувального польоту.
За попередньою версією, причиною жорсткої посадки могла стати технічна несправність. Чорні скриньки Мі-8 вже знайшли, їхній стан задовільний.
Це вже третій вертоліт, який російські військові розбили за цей місяць.
В окупованому Криму, 7 травня, сталася аварія військового вертольота Мі-35. Пілот помер у лікарні.
20 травня ще троє загинуло в результаті аварії військово-транспортного вертольота Мі-8 в Підмосков’ї.
Минулої доби збройні формування Російської Федерації 16 разів порушили режим припинення вогню.
В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід” зафіксовано 14 обстрілів.
– Неподалік Пісків та Оріхового окупанти вели вогонь по українських оборонних укріпленнях зі 120 мм мінометів.
– Тричі впродовж минулої доби під обстріли з гранатометів різних систем, кулеметів великого калібру і стрілецької зброї потрапили українські захисники неподалік Богданівки.
– Два рази рашисти обстріляли наших захисників воїнів у районі Павлополя використовуючи при цьому РПГ, великокаліберні кулемети, стрілецьку зброю та з озброєння БМП.
– Захисників Авдіївки російські найманці двічі обстріляли із гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї.
– Околиці Березового окупанти обстрілювали з гранатометів і великокаліберних кулеметів.
– Біля Мар’їнки у ранковий і вечірній час окупанти вели вогонь зі станкових протитанкових гранатометів.
– Поруч Красногорівки російські найманці трохи розім’ялися у бік позицій ЗСУ з великокаліберних кулеметів.
– У вечірній час вогнева активність рашистів спостерігалася у районі Водяного. Тут по позиціям ЗСУ гатили з 82 мм мінометів, БМП, АСГ, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
В районі відповідальності ОТУ “Північ” зафіксовано два обстріли неподалік населених пунктів Оріхове та Луганське, де противник вів вогонь зі 120 мм мінометів.
Для припинення вогню з боку окупаційних гібридних збройних формувань РФ наші захисники були змушені відкривати вогонь у відповідь, після чого загарбники щоразу відмовилися від подальшої активності і поверталися до виконання «мінських домовленостей». За даними розвідки минулої доби четверо окупантів було поранено.
Ситуація в районі проведення операції знаходиться під контролем Об’єднаних сил.
Втрат серед наших захисників внаслідок ворожих обстрілів не було.
Від початку поточної доби російські окупаційні війська активності не проявляли.
Ми від напрацювання концепції та написання драфту законопроекту, перейшли до найважливішого етапу – розгляду Комітетом національної безпеки, оборони та розвідки Проекту Закону «Про територіальну оборону України», та прийняття рішення про винесення його на розгляд Верховною Радою України.
Проект Закону був спільно підготовлений та напрацьований представниками міністерств та відомств ( РНБО України, Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗСУ, Національної гвардії, Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ України), експертами, що входили до робочої групи Комітету національної безпеки, оборони та розвідки під головуванням Веніславського Федора Володимировича.
Проект Закону України «Про територіальну оборону України» базується на сучасних світових моделях існуючої територіальної оборони наших стратегічних партнерів таких, як НАТО та країн Європейського союзу з урахуванням досвіду України в протидії російській агресії 2014 – 2020 років.
Проект Закону базується на концепції, яку розробили у робочій групі РНБО під моїм головуванням «Концепція удосконалення системи територіальної оборони України».
Я багато разів говорив, Україна має свій власний шлях, і ми не можемо, будь яку модель взяти та перейняти 100%. Ми маємо оцінити все наявне у нас, взяти краще у наших партнерів та побудувати ефективно працюючу систему територіальної оборони України, головними принципами якої є – масове залучення громадян, територіальність, миттєве реагування на загрози, що максимально підвищить обороноздатність нашої Держави.
Практична реалізація даного Закону забезпечить: стале функціонування державних органів, економіки, інфраструктури та життєдіяльність населення у випадку виникнення воєнної загрози, у воєнний час та під час виникнення кризових або надзвичайних ситуацій.
Надає можливість: розгортання підрозділів ТРО у максимально стислі строки, формування оборонної свідомості у громадян, які залучаються для здійснення заходів з підготовки, ведення територіальної оборони в мирний час та особливий період, розвиток військово-патріотичного виховання. Надає можливість громадянам, громадам швидко, ефективно діяти та запобігати будь яким кризовим ситуаціям (пожежі, паводки, техногенні, пандемії та інші ситуації).
Проектом Закону передбачено:
– створення Головного органу управління територіальною обороною, який є уповноваженим суб’єктом з управління територіальною обороною України, до складу, якого входять Війська територіальної оборони України, Загони територіальної оборони та безпеки громади та відповідні підрозділи Сил безпеки і Сил оборони, а також місцеве населення, які залучаються для здійснення заходів з підготовки та ведення територіальної оборони в мирний час та особливий період;
– закріплює правові засади, принципи, основи завдання територіальної оборони;
– закріплює перелік суб’єктів територіальної оборони та їх повноваження;
– встановлює заходи з підготовки та ведення територіальної оборони;
– затверджує структуру, порядок комплектування, проходження підготовки, обов’язки та права, мотивацію, формений одяг та знаки розрізнення, дислокацію, фінансування, підготовку підрозділів Військ територіальної оборони України та Загонів територіальної оборони та безпеки громад;
– створює можливість до проходження строкової служби у Військах територіальної оборони;
– передбачена участь громадських об’єднань в територіальній обороні, процедура проходження спеціальної процедури асоціювання та їх відповідальність:
Прийняття цього Закону вкрай важливе та має бути здійснено у найближчі місяці, щоб у бюджеті 2021 року вже були закладені кошти на розбудову системи територіальної оборони України.
Прийняття Закону стане основою реформи системи ТрО України, яка забезпечить:
– вдосконалення чинних нормативно-правових актів;
– створення сучасної міцної системи територіальної оборони України;
-створення постійно дієвої та ефективної системи управління територіальною обороною;
– створення чіткої системи управління, взаємодії, координації між силами територіальної оборони та органами місцевого управління;
– створення чіткого механізму комплексного забезпечення потреб територіальної оборони за рахунок державного та місцевого бюджетів;
– створення єдиної системи та мережі з підготовки членів територіальної оборони за єдиними програмами та стандартами, умов для сталого функціонування державних органів, економіки, об’єктів інфраструктури та життєдіяльності населення при введенні надзвичайної ситуації, особливого періоду та у воєнний час.
Хочу висловити свою щиру подяку та низький уклін за державне бачення та реформаторську позицію народним депутатам України, що входять до складу Комітету національної безпеки, оборони та розвідки, які підтримують Проект Закону « Про територіальну оборону України».
Спроби удосконалення діючої системи ТрО України мали місце у 2017-2018 роках у РНБО, але не були плідними. Були декілька різних Проектів Законів зареєстрованих за минулої каденції депутатами ВР, але не знайшли реалізації.
Саме сьогодні час, це здійснити!!
Завдяки пану Федору Веніславському, його чіткий державницькій позиції, професіоналізму та величезному досвіду – за короткий час, ми пройшли етап від концепції до Проекту Закону. Вдячний Вам пане Федор Володимирович!
Вдячний заступнику Міністра внутрішніх справ пану Антону Геращенко та Інституту Майбутнього, за професійну організацію насиченої поїздки експертів робочої групи для ознайомлення з передовим досвідом побудови ТрО Литви та Естонії. Неоціненний досвід, надихав експертів під час роботи над Проектом Закону.
Вдячний дружній команді патріотів, які працювали над концепцією і Проектом Закону та багато років є дійсним громадським локомотивом розбудови ефективної системи ТРО в Україні : Голубчику Олександру, Гордієнко Андрію, Дихановському Віктору, Лапіну Олексію, Майбороді Ганні та іншим. Вдячний команді юристів та помічників Комітету, які працювали над Проектом Закону.
Вдячний всім, хто підтримує мене та мої дії, направлені на підвищення обороноздатності та розбудову України!!
Ми не збавляємо темп роботи, а навпаки – переходимо до активної фази підтримки нашого Проекту Закону. Ми всі розуміємо, що саме його поява, дуже «бентежить та непокоїть» наших зовнішніх та внутрішніх ворогів.
У Черкасах розпочалося зведення меморіального комплексу пам’яті полеглих учасників бойових дій на Сході України. Виготовляти його будуть за унікальним ескізом під назвою «Незламні духом», який намалювала донька загиблого бійця-черкащанина Володимира Ложешнікова, – Дар’я. Дівчина перемогла в міському конкурсі з розробки проєкту меморіалу. Про це повідомило Armyinform з посиланням на Інформаційне видання Черкащини «Вичерпно».
За задумом спеціалістів меморіальний комплекс складатиметься із трьох скульптур. На передньому плані композиції – скульптура «Воїна-захисника». Це – образ сучасного воїна у військовому однострої. За його спиною – «Древо життя», що символізує безсмертя й структуру людського роду (коріння – це минуле, ствол – сучасне, крона – майбутнє покоління). Поруч із «древом» розташовані дві стели з червоного каменю. На зовнішніх сторонах пам’ятника будуть викарбувані імена воїнів, що віддали найдорожче, – своє життя за щасливе майбутнє нашої держави. З іншого боку «древа», згідно з проєктом авторки меморіалу, ще одна скульптура – «Воїн з мечем».
Наразі майданчик під зведення майбутнього меморіального комплексу вже повністю підготовлений і тривають роботи з виготовлення плит із червоного граніту для будівництва стел.
Водночас місцевий скульптор працює із формами для трьох фігур, які виготовлятимуть із міцного антивандального матеріалу.
Головний хірург Збройних Сил України полковник медичної служби Костянтин Гуменюк за неповних п’ять місяців року втретє відвідав лікувальні установи в районі проведення операції Об’єднаних сил. Підсумками та враженнями від поїздки Костянтин Віталійович поділився з кореспондентом АрміяInform.
– Найперше, що цікавило, за рахунок чого вдалося запобігти захворюванню військовослужбовців на COVID-19 у районі бойових дій.
Командування Медичних сил із самого початку розповсюдження пандемії визначило, що найефективнішим засобом запобігання захворюванню на коронавірус є дотримання ізоляції, – зазначив Костянтин Гуменюк. – Нам вдалося ефективно налагодити процес обсервації перед ротацією та значно обмежити контактування військовослужбовців із цивільним населенням регіону. Вважаю, що це просте рішення відіграло головну роль. По-друге, своєчасно було забезпечено контингент на передовій всіма засобами захисту: масками, комбінезонами, рукавичками, дезінфікуючими речовинами. Лікарі, які мають відбути на ротацію в район ООС, обов’язково проходять 14-денну обсервацію в оздоровницях Міноборони та здають аналізи на COVID-19.
Відомо, що військові медики все ж надавали й на сьогодні надають невідкладну допомогу цивільному населенню. Як це відбувається?
– Маємо непоодинокі випадки, коли лікарсько-сестринські бригади надавали допомогу цивільним пацієнтам Донецької та Луганської областей. Планові оперативні втручання тимчасово були припинені. Але коли люди звертались до військових медиків з проблемами, які потребували негайного реагування, лікарі та медсестри без вагань ставали до операційного столу. У деяких містечках у цивільних лікарнях бракує спеціалістів. Наприклад, у Станиці Луганській дефіцит фахівців-анестезіологів для надання екстреної медичної допомоги. Тому вважаємо обов’язком підставити плече цивільним колегам. Випадків, коли до наших мобільних госпіталів привозять пацієнтів із гострим апендицитом, кишковою непрохідністю, кровотечами, досить багато. Звичайно, операції відбуваються в умовах суворих заходів безпеки для нашого медичного персоналу.
Костянтине Віталійовичу, з чим пов’язано було ваше чергове відвідування лікувальних установ у районі ООС?
– Це була планова поїздка з метою вивчення стану справ у хірургічних підрозділах наших мобільних госпіталів і лікарсько-сестринських бригадах, які розташовані ближче до району бойових дій, та надання консультативної і практичної допомоги. До цих бригад у нас підвищена увага, адже це ланка, яка першою приймає наших поранених захисників. Але трапляються поїздки й позапланові, коли на фронті відбувається загострення, тоді, як головний хірург Збройних Сил, вважаю за доцільне виїхати на допомогу нашим лікарям. Буквально перед від’їздом із району ООС брав участь у проведенні оперативного втручання. Це не означає, що існує недовіра до тих спеціалістів, які туди направлені. Головний критерій під час відбору – досвід. Наприклад, на посаду провідного хірурга ООС призначають досвідченого лікаря не нижче посади начальника клініки Військово-медичного клінічного центру.
Дехто нам закидає, що в лікарсько-сестринських бригадах, а їх у нас на сьогодні 11, проходять службу молоді офіцери, які нещодавно закінчили Українську військово-медичну академію і нібито не мають необхідного досвіду надання кваліфікованої медичної допомоги на передовій. Хочу зауважити, що найважчих поранень останнім часом наші військові зазнають у районі Авдіївки, Попасної, Гірського та Волновахи. Так ось лікарсько-сестринські бригади, які надають нашим бійцям найпершу допомогу в районі цих населених пунктів, укомплектовані досвідченими лікарями-хірургами у званні не нижче ніж капітан. Вони всі виконують оперативні втручання, як на грудній клітині, так і черевній порожнині. У цих бригадах можуть бути й торішні або позаторішні випускники, але до самостійної роботи їх не долучають, вони працюють поки що як асистенти. А в разі, якщо військовий зазнав важкого поранення, у бригаду на допомогу негайно може виїхати провідний хірург або досвідчений лікар з мобільного госпіталю.
Мабуть, найважчим є для хірурга усвідомлювати, що іноді і його досвід та знання стають безсилі перед важким пораненням…
– Саме так. Минулого тижня до нашої лікарсько-сестринської бригади в Гірському було доставлено бійця з дуже важким пораненням. Куля ворожого снайпера пройшла нижче бронежилета і в тазу пошкодила великі кровоносні судини, спричинивши велику крововтрату. Бригада на чолі з капітаном, який має достатній досвід оперативних втручань, виконала всі належні реанімаційні заходи. Було ухвалено рішення оперативне втручання проводити в мобільному госпіталі. За сорок хвилин бійця доставили в Сєвєродонецьк і бригада медиків на чолі з судинним хірургом вищої категорії боролась за збереження йому життя. На превеликий жаль, всі намагання лікарів врятувати пораненого не мали успіху.
Я ретельно вивчив і проаналізував дії медиків бригади і госпіталю. Дійшов висновку, що вони все зробили, що було в їхніх силах. У мене, як головного хірурга, немає в чому їх дорікати. Світова статистика свідчить, що під час пошкодження однієї кровоносної судини, наприклад, здухвинної, летальність може сягати понад 56 відсотків. А коли ще зазнає пошкоджень вена, то летальність сягає від 68 до 100 відсотків.
Чи вивчають наші лікарі характер поранень від снайперських пострілів?
– Починаючи з 2014 року особисто веду спостереження і аналіз. Навіть вивчав снайперські поранення чеченських війн. Адже наші спецслужби вже ідентифікували чимало снайперів на Донбасі з числа російських спецпризначенців. Цілять вони здебільшого у скроню, шию та пах. Є один зі своїм «особливим почерком» – мітить людині під око. Маю фото випадку, коли ворог, швидше за все, цілив нашому бійцю в пах, але попав у кишеню з мобільним телефоном. Куля пробила трубку і застрягла в стегні, не пошкодивши вени і артерію. Є випадки, коли куля ворожого снайпера по дивній траєкторії залітає під кевларові пластини бронежилета. Трапляється, що ворожий снайпер за якихось причин не точно розрахував відстань або вплинули пориви вітру і куля ранить голову нашого бійця, залишає важкий слід, але, на щастя, обходиться без летального випадку.
Окрема тема – коли ворог застосовує експансивні кулі. Вони мають низьку пробивну дію, але під час влучення в незахищене тіло завдають великих пошкоджень у м’яких тканинах, через що даний вид боєприпасів визнано негуманним. Та хіба бойовиків це зупиняє? Відомо, що росіяни використовували ці кулі в Сирії, а тепер і на Донбасі. Доводилось не раз стикатися з пораненнями від таких куль і оперативні втручання даються вкрай важко. Але є приклади, коли військові хірурги рятували життя нашим бійцям після попадання експансивних куль у черевневу порожнину.
Костянтине Віталійовичу, хірургія – це любов з дитинства?
– Не зовсім так. Справжніми професіоналами у воєнно-польовій хірургії стають через випробування, це моє переконання. Сьогодні військового хірурга гартує війна та участь в оперативних втручаннях різної складності. На жаль, не всім молодим лікарям-офіцерам вдається пережити важкі фізичні навантаження, напругу, впоратися з непередбачуваними ситуаціями і навіть змиритися з відсутністю комфорту. Медицина – це наука, яка забирає і дарує життя одночасно. Дуже приємно, коли відчуваєш, що завдяки своїм знанням і досвіду рятуєш нашого захисника. Та коли трапляються летальні випадки, це вкрай важко психологічно. Не всі лікарі до цього бувають готові. Але залишаються все ж найкращі, найвитриваліші й безмежно віддані своїй хірургічній професії офіцери.
