Пожежа на Луганщині виникла 06 липня 2020 року на території Борівського та Охтирського лісництв біля села Осколонівка. Площа займання становила близько 50 га.
Вранці 07 липня пожежу було локалізовано, проте через сильний поривчастий вітер швидкістю 20 м/с змінних напрямків та спеку відбулося поширення вогню на хвойні лісові квартали поблизу сіл Капітанове та Воронове, а також на територію села Смолянинове і дачний кооператив “Вовче озеро”. Через сильний вітер рятувальники не змогли впоратися з її локалізацією. За даними ДСНС, унаслідок надзвичайної події 5 людей загинули, ще дев’ятеро – госпіталізовані. Вогонь знищив близько 80 дачних і понад 30 житлових будинків у с. Смолянинове.
На фото – бійці 93-тя ОМБр Холодний Яр другу добу працюють на інженерній машині розгородження. Вони роблять просіки у лісовому масиві, локалізуючи ділянки, охоплені вогнем.
У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Північ», поблизу Новолуганського ворог п’ять разів відкривав вогонь по наших захисниках. Спочатку окупанти застосували 82 мм міномети та протитанковий ракетний комплекс, а згодом почали гатити із 122 мм артилерійських систем, які б давно мали бути відведеними від «лінії розмежування».
З ручних протитанкових гранатометів та великокаліберних кулеметів противник здійснював обстріли наших позиціях на підступах до Причепилівки.
Неподалік Мар’їнки загарбники вели вогонь з автоматичних станкових гранатометів (р.в.ОТУ «Схід»)
Від початку поточної доби окупаційні збройні формування РФ один раз порушили режим припинення вогню застосувавши заборонені Мінськими домовленостями міномети калібру 120 мм біля Причепилівки (р.в. ОТУ «Північ»).
Підрозділи Об’єднаних сил відповідали на ворожі збройні провокації та прицільним вогнем змушували окупантів щоразу відмовлятись від продовження агресивних дій.
Втрат за минулу та поточну добу серед українських захисників немає.
За даними розвідки, 9 липня наші оборонці поранили двох загарбників.
Ситуація в районі проведення операції Об’єднаних сил залишається контрольованою.
Минулого року небайдужі вінничани ініціювали встановлення пам’ятного знака «Борцям за волю України» на честь переможної битви, що відбулася поблизу села Вахнівка Липовецького району Вінниччини в 1920 році. Навіть більшу частину коштів вдалось знайти завдяки спонсорам. Однак у сільській раді не надали згоди на виділення земельної ділянки для спорудження монумента.
− Ще наприкінці минулого року направили офіційного листа до сільради щодо виділення земельної ділянки для спорудження монумента, − коментує Володимир Барцьось, один із ініціаторів. − Довго чекали на відповідь. Днями, після повторного звернення, сільрада надала відповідь: депутати не погодили виділення ділянки. Це дивно, адже попередньо ми мали усну домовленість. Звісно, не залишимо це питання просто так, адже мова йде про українських героїв.
У сільській раді відповідають, що з приводу виділення землі в селі виникало чимало суперечок, однак більшість місцевих депутатів проголосували проти рішення. Водночас у селі обіцяють продовжувати проводити просвітницькі заходи, розповідати школярам про легендарних земляків.
ДОВІДКА:
14 листопада 1920 року в містечку Вахнівці (нині це село в складі Липовецького району Вінницької області) гайдамаки Олександри Соколовської (псевдо – Маруся) ущент розтрощили продзагін 24-ї залізної дивізії.
Ліцеїсти Військово-морського ліцею імені віцеадмірала В. Безкоровайного отримали третє місце в одній з найбільших вітрильних регат в Україні – «Кубок портів Чорного моря − 2020».
Екіпаж Військово-морського ліцею виступив на яхті «Меркурій» та здобув третє місце серед усіх учасників. Також вихованці флотського навчального закладу отримали кубки й медалі за друге та третє місця в окремих залікових групах.
«І ось наш перший результат – підсумкове третє місце… Хлопці, великі молодці, впорались на відмінно, хоча часу на підготовку було обмаль. За ці дні були різні умови: і штиль, і досить сильний вітер, який підіймав справжні, морські, круті хвилі.» − говорить вчитель Військово-морського ліцею з фізичної і морської підготовки, капітан яхти «Меркурій» Олександр Павліщев.
Він додає, що лише командна робота та великий досвід дали екіпажу витримати всі можливі перешкоди, які чекали їх на шляху.
На Миколаївському суднобудівному заводі активно ремонтують доковий ремонт та технічне відновлення середнього десантного корабля національного флоту «Юрій Олефіренко».
Нагадаємо, що раніше на потужностях цього ж суднобудівного підприємства відремонтовано системи головного двигуна та дизель-генераторів, носової артилерійської установки АК-230, конструкцій і механізмів десантної апарелі.
Наразі корабель командування розмістило на стапель-палубі корабельного доку заводу. Триває ремонт гвинто-стернової та дейдвудної систем, а також донно-забортної арматури.
А от чищення, дефектацію, ремонту та фарбування зовнішньої обшивки й конструкцій корпусу десантного корабля робітники вже закінчили.
Ми вже писали, що Міністерство освіти і науки попросило Міністерство оборони врегулювати питання про надання випускникам відстрочки від весняного призову.
Роз’яснити, як саме отримати таку відсрочку може тимчасовий виконувач обов’язків начальника відділу комплектування рядовим, сержантським складом та призову управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ ЗС України підполковник Дмитро Вастьянов.
«Випускники закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти 2020 року, які хочуть отримати відстрочку, повинні звернутись із заявою до призовної комісії та надати довідку з вищого навчального закладу про намір вступити на обрану спеціальність» – заявив офіцер.
Коли документ додадуть до особової справи призовника, тоді він може отримати відстрочку від призову на строкову службу. При цьому, надання відсрочки є рекомендаційною нормою, а не обов’язком військкомату.
«Юнаки, які здобули освітній ступінь «бакалавр», на кілька місяців втрачають статус студента, тому їх цілком законно можуть призвати до армії. У такому разі вони також мають надати довідку з навчального закладу про намір вступу в магістратуру й написати заяву на ім’я голови призовної комісії про надання відстрочки» – додає Дмитро Вастьянов.
Голова ВГО “Об’єднані Війною. 90-й батальйон” Віталій Баранов під час круглого столу в Укрінформі заявив, що столиці України 24 серпня, в День Незалежності, відбудеться хода ветеранів.
«Ми стали на захист своєї Батьківщини з перших днів війни, прийшовши з мирних професій. Ми боронили Україну з першого дня і боронимо її зараз…закликаю прийти 24 серпня на ходу ветеранів, підтримати сильну незалежну Україну, український народ» – заявив чоловік.
Також Баранов додав, що просить тих ветеранів, які не зможуть приїхати до Києва, організовувати власну ходу на місцях. Проте у Києві збір відбудеться 24 серпня о 10:00 біля Червоного корпусу університету імені Тараса Шевченка. А з 14:00 до 17:30 хода переросте у віче на Майдані Незалежності.
У 1909 році, 9 липня, в селі Молодинче на Львівщині народився Петро Федорович Олійник (псевдонім – Еней), військовий діяч та один з керівників УПА.
В юності він був членом «Пласту» – 20 куреня імені гетьмана Пилипа Орлика та членом ОУН. Закінчив гімназію імені Володимира Великого в Рогатині. Потім навчався на факультеті права Львівського університету, звідки був виключений у 1934-му за націоналістичну діяльність.
Після цього Петро перебрався до Кракова, де одружився з окрасою місцевої української громади – красунею з Тернопільщини Марією Затірцею. Уже в 1938-му він став львівським окружним провідником ОУН, а незабаром польська поліція арештовує його і відправляє до в’язниці.
Звільнившись, Петро працював у підпіллі, згодом у складі похідних груп організовував роботу ОУН на теренах Східної України. За це його ув’язнила німецька влада, проте «Богун» зміг втекти з-під варти і включився в організацію підпільної армії – УПА.
Саме підрозділи УПА ВО «Богун» під командуванням Петра Олійника 3 жовтня 1943-го атакували німецький табір в Дубно, звільнивши кілька тисяч радянських військовополонених, частина з яких потім вступила до лав УПА.
Також чоловік брав участь у бою під Гурбами (21–25 квітня 1944-го) – найбільшого в історії УПА, де 5 тисяч повстанців гідно протистояли п’яти бригадам НКВС та окремим частинам Червоної армії, підсиленим бронепотягами, авіацією та легкими танками.
Загинув Петро Олійник у 1946-ому році в нерівному бою з НКВС.
Народний депутат Андрій Деркач представив нову порцію плівок, на яких записана розмова екс-президента Петра Порошенка з російським президентом Володимиром Путіним.
Деякі з фраз із цієї розмови вже розлетілися Інтернетом.
Справа в тому, що всіх вразив вельми «дружній» спосіб переговорів, який обрали президенти.
Проте насправді важливо оцінювати не емоційний фон самої розмови, а не різкий контраст між публічними звертаннями Петра Порошенка до Путіна і реальних перемовин.
Значно важливіше зрозуміти те, що означає сам факт публікації цих плівок. Справа в тому, що зовсім нещодавно депутат від «Слуги народу» Ірина Верещук нагадала Петру Порошенку про його привітання Путіну у 2014 році. Сам екс-президент ведьми швидко спростував цю інформацію, яка виявилася примітивним фейком російської пропаганди.
І от, буквально одразу після цього Деркач публікує плівки з записом телефонного привітання Порошенка до Путіна, але вже 2015 року. Вам це співпадіння не здається підозрілим?
Справа в тому, що на думку деяких політологів, Андрій Деркач пов’язаний з одіозним олігархом Ігорем Коломойським. Саме тому, вважають експери, Деркач приділяє таку увагу саме переговорам Порошенка і Байдена, намагаючись таким чином втрутитися у політику США, і таким чином вибити у американського істеблішменту захист від кримінального провадження, яке відкрито щодо нього в Америці.
Тож справжню небезпеку і сенсаційність цих плівок описує політолог Ярослав Божко: «. Як наслідок, це скоординовані дії і відношення до одного табору з Деркачем, Куликом, Портновим, Шарієм, Дубінським і іншими людьми сумнівної геополітичної орієнтації. А це означає і підкреслює річ, яку я кажу вже давно: щупальця проросійських сил, Коломойського і Медведчука значно далі виходять за трьох мушкетерів Куницького, Бужанського, Дубінського і вигнанця Полякова. Просто когось наймали як блазня, когось як снайпера, а когось як розвідника. І хтось наносить удари з криком монгольського улана, а хтось мовчки лежить на позиції кілька годин, чекаючи аби зробити постріл в голову. Ось і уся різниця.» .
А це значно небезпечніша річ, аніж просто сама по собі розмова двох політиків.
9 липня. УНН. У СБУ зібрали додаткові матеріали у справі про держзраду генерал-майора Валерія Шайтанова, що доводять причетність куратора з РФ – полковника Ігора Єгорова до організації терористичної діяльності на Донбасі. Про це повідомляє пресслужба СБУ, інформує УНН.
“Контррозвідка Служби безпеки України зібрала додаткові матеріали, які свідчать, що полковник ФСБ РФ Ігор Єгоров, який має відношення до вербування генерал-майора СБУ Валерія Шайтанова, водночас був одним із організаторів окупації та розгортання терористичної діяльності на Донбасі”, – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що з літа 2014 року Єгоров під позивним “Ельбрус” напряму координував діяльність незаконних збройних формувань на території Луганської області, доводив до бойовиків вказівки російського командування та організовував взаємодію різних угруповань.
“Полковник ФСБ називав себе “першим заступником командувача” військ так званої “Новоросії”. Важливим аспектом його діяльності було узгодження спільних дій з так званим “міністерством оборони ДНР”, забезпечення бойовиків озброєнням та боєприпасами. Він особисто був присутнім на окупованій території, перенаправляв групи проросійських бойовиків з Криму на Донбас”, – повідомляють у СБУ.
Вказується, контррозвідка СБУ зафіксувала, що Єгоров безпосередньо причетний до збиття російською стороною українських військових літаків улітку 2014 року та до ракетних обстрілів підрозділів Збройних сил України. Також полковник ФСБ РФ Єгоров займався збором розвідувальної інформації та координував диверсійні групи для протидії українським військовим.
Також у СБУ оприлюднили аудіо відповідних перемовин Єгорова.
