З невідомих причин перестав працювати сайт одного з основних військових медіа України. Мова йде про офіційне інформаційне агенство України – “Армія-Inform”.
“На сайті проводяться технічні роботи. Просимо вибачення за тимчасові незручності” – пишуть на інтернет-сторінці медіа.
Пресцентр АрміяINFORM забезпечує професійну підготовку, проведення та комплексний медіасупровід пресконференцій, брифінгів, круглих столів, інтернет-конференцій, презентацій, семінарів, виставок. Серед постійних гостей пресцентру: державні діячі, воєначальники, вітчизняні та закордонні дипломати, лідери думок, видатні спортсмени, артисти, письменники і науковці, релігійні та громадські діячі, зірки шоу-бізнесу.
Заступник міністра у справах ветеранів Олексій Ілляшенко переконаний, що співпраця Мінветеранів та Мін’юсту сприятиме підвищенню рівня правової поінформованості ветеранів щодо захисту своїх законних прав та збільшить загальну кількість звернень за правовою допомогою.
Про це він заявив під час онлайн наради з заступницею міністра юстиції України Валерією Коломієць, яка відбулася за участі представників Координаційного центру з надання правової допомоги.
– Забезпечення правового захисту ветеранів – один з основних пріоритетів роботи Мінветеранів. Ветерани та учасники бойових дій – у трійці категорій, які найчастіше звертаються за правовою допомогою. Тому співпраця в цьому напрямку з Мін’юстом може стати ще одним кроком до покращення системи надання юридичних послуг ветеранам, – зазначив Олексій Ілляшенко.
Досить часто ветерани після звільнення з військової служби та повернення до мирного життя зіштовхуються з порушенням своїх прав, зокрема це стосується незаконного звільнення з місця роботи, яке залишалося на момент проходження служби, нарахування заробітної плати або компенсацій за невикористані відпустки при звільненні.
За словами Олексія Ілляшенка, важливо проводити просвітницьку роботу з учасниками бойових дій з питань їх правового захисту напередодні демобілізації. Це дозволить зменшити випадки порушень прав ветеранів та допоможе їм успішно адаптуватися до мирного життя.
У свою чергу, в.о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олександр Баранов, підтримав ідею проведення заходів з правого просвітництва серед ветеранів, та зазначив, що це покращить рівень обізнаності щодо їх прав.
Під час карантину можливе проведення спільних комунікативних заходів – конференцій, семінарів, «круглих столів» в онлайн форматі. Це допоможе підвищити кваліфікаційний рівень ветеранів війни в правовому полі та дозволить обмінюватися успішними практиками щодо захисту їх прав”, – зазначив Олександр Баранов.
За його словами, починаючи з 2015 року до центрів за вторинною правовою допомогою звернулися понад 38 тис. учасників бойових дій. З початку цього року таку допомогу вже отримали майже 5 тис. учасників АТО/ООС.
За результатами сьогоднішньої зустрічі, сторони домовилися продовжити консультації щодо створення успішної системи правової допомоги ветеранам та членам їх сімей.
У подальшому, після вивчення пропозицій та зауважень зацікавлених міністерств та відомств, планується підписання Меморандуму про співробітництво між Мінветеранів та Координаційним центром з надання правової допомоги при Мін’юсті.
Сьогодні, 13 листопада, на Івано-Франківщині підписано Меморандум про співпрацю між Івано-Франківським відділом Мінветеранів, територіальним управлінням Служби судової охорони Прикарпаття та Івано-Франківською обласною асоціацією учасників та ветеранів АТО.
Меморандум передбачає подальшу взаємодію сторін у наступних напрямках:
– збільшення рівня інформування учасників бойових дій щодо існуючих програм підтримки ветеранів війни та діючих законодавчих актів в сфері їх соціального захисту;
– проведення спільних спортивних заходів з метою популяризації здорового способу життя та залучення ветеранів до зайняття фізичною культурою та спортом;
– забезпечення формування у суспільстві позитивного образу ветерана;
– налагодження співпраці з районними ветеранськими організаціями з метою підтримки та реалізації місцевих програм та відповідних заходів.
Після обговорення підписання Меморандуму про співпрацю керівник Івано-Франківського відділу Мінветеранів Володимир Веркалець разом з начальником Служби судової охорони Андрієм Маланієм та очільником Івано-Франківської обласної асоціації учасників та ветеранів АТО Мирославом Крілем обговорили умови та можливості співпраці в регіоні.
Для деокупаціі Криму необхідна злагодженість і рішучість у діях всіх партнерів України і самої України. Про це на Львівському форумі з безпеки 2020 сказав адмірал Ігор Воронченко, командувач ВМС України в 2016-2019 рр., повідомляє Цензор.НЕТ.
Нагадаємо, Львівський безпековий форум 2020 проходить з 09 по 14 листопада 2020 року в онлайн-форматі. Вчора відбулося обговорення на тему “Безпечний і процвітаючий регіон Чорного моря: створення ефективної та всеохоплюючої системи колективної безпеки”.
На думку Ігоря Воронченка, Україна досі не виробила стратегію по деокупацію Криму. “За шість з половиною років так і не зробили її. Але я впевнений, що буде проведено аналіз для виявлення слабких сторін Російської Федерації. Без Криму” володаря в Кремлі “вже не буде. Без Криму не буде небезпеки для (дій Росії) в Сирії , Північній Африці та на Близькому Сході “, – сказав він.
Також Воронченко особливо підкреслив важливість скоординованих дій всіх партнерів України.
“Необхідно виключити плюралізм думок партнерів:” то знімаємо санкції, то не знімаємо, то будуємо другий “Північний потік”, то чи не будуємо “. Росію повинні визнати агресором”, – сказав він
Адмірал, підкресливши, що Крим важливий РФії для розширення впливу в Чорному морі та басейні Середземномор’я, навів слова з останнього інтерв’ю командувача ВМФ РФ про переоснащення та переозброєння російських військово-морських сил для посилення впливу на Чорному і Середземному морях: «У них амбітні плани. Слава Богу, що в ці плани втрутилася пандемія та ресурсне забезпечення у них було на 49%. Але настане час, коли будуть побудовані 4 корвета, 4 МРК і 6 патрульних катерів. Патрульні катери – це забезпечення своєї економічної зони в регіоні. корвети – забезпечення “сирійського експреса”. Ракетні кораблі – нанесення удару в будь-якій точці означеного регіону. Це підтверджує, що Росія і надалі буде продовжувати політику «повзучої окупації».
Ігор Воронченко нагадав про три важливі практиках російської колонізації Криму: утиски кримських татар, переселення з РФ на півострів росіян і мілітаризація молоді півострова.
У Департаменті стратегічних розслідувань Нацполіції викрили посадовця Коломийського військового комісаріату та старосту однієї із місцевих сільрад, вимагали 2 200$ від призовника за те, щоб “відкосити” від армії. Про це повідомляє офіційний телеграм-канал відомства.
“Викрили злочинну діяльність оперативники управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області з колегами-правоохоронцями. Зокрема, задокументовано передачу двох частин неправомірної вигоди: 500$ та 1 700$, які отримував староста сільради” – заявляють у Департаменті.
Правоохоронці затримали обох зловмисників у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України, старосту “взяли” одразу в його службовому кабінеті, де вилучили 700$, а майора воєнкому у його власному автомобілі – у чоловіка було решта 1 500$ неправомірної вигоди.
Військово-повітряні сили Швеції і Фінляндії провели транскордонні тренування з дозаправлення в повітрі на захід від Рованіємі. Про це повідомляють прес-служба Міноборони Фінляндії.
У тренуваннях взяли участь F-18С / D ВВС Фінляндії зі складу 11-ї винищувальної ескадрильї (Hävittäjälentolaivue 11) Лапландського воздуного командування і літак-заправник KC-130 Hercules ВПС Швеції. Тренування були націлені на навчання пілотів винищувачів заправці в повітрі з нового типу заправника – KC-130 і підтримки кваліфікації.
У свою чергу підтримка кваліфікації з дозаправлення в повітрі входить в підготовку бойових льотчиків. Технічна сумісність винищувачів F-18 Hornet ВПС Фінляндії і заправників ВПС Швеції KC-130 Hercules сертифікована випробуваннями на заправку повітря, проведеними в квітні 2016 року.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що буде особисто щодня розповідати про події в країні, тому що ЗМІ дають занадто багато негативних новин.
“Хороших новин на каналах наших різних бізнесменів і впливових політиків чи ні, чи позитив перетворюється в негатив. Всупереч традиціям, у мене, як у президента України, своїх телеканалів і своїх ЗМІ немає, а тому я вирішив, що буду сам розповідати вам про події робочого дня без посередників, без маніпуляцій і найголовніше – без брехні” – заявив Зеленський в своєму відеозверненні в четвер, яке опублікував в своєму Telegram-каналі.
Також президент додав, що хвороба хворобою, але “роботу ніхто припиняти не збирається”.
У 60-і роки в Радянському Союзі з’явилася потреба у вантажних автомобілях, здатних брати на борт до 8 тонн вантажу і стільки ж буксирувати в причепі. Мінський автомобільний завод та Завод імені Ліхачова взятися за новий проект з різних причин не могли. Тому було вирішено не розширювати і модернізувати існуюче виробництво, а створювати його на новому місці. Так почалася історія виникнення Камського заводу, на якому і було згодом вироблено КАМАЗ 4310.
Завод побудували у 1969 році в Набережних Челнах. Зауважимо, що спочатку СРСР не планував розробляти вантажівку з нуля і до самого початку 70-х років шукав партнера для цього проекту на заході. Одними з перших відбулися переговори з Daimler-Benz AG, але босів компанії не влаштували фінансові умови. До 1970 року в портфелі потенційних партнерів КамАЗа був ще і Ford Motor Co, але угоду з американцями не підписали з політичних причин.
Відтак, почалася розробка власного проекту КамАЗ-4310. Перші 12 машин 6 різних модифікацій були виготовлені все ж на заводі ЗІЛ в період з 1972 по 1975 роки чотирма послідовними невеликими серіями. А вже пізніше, з квітня 1976 року і до березня 1977, почалися міжвідомчі випробування.
КамАЗ-4310, який зрештою представили конструктори – це повнопривідний тривісний вантажний автомобіль підвищеної прохідності з безкапотною схемою компонування. Багато в чому ця машина відрізнялася від всіх інших всюдиходів, які вироблялися в СРСР, а найбільш оригінальним був пристрій приводу ведучих мостів.
Коробка передач автомобіля – механічна. Оскільки база вантажівки досить велика, при їзді по бездоріжжю часто виникали ситуації, при яких колеса машини рухалися кожне зі своєю власною швидкістю. Щоб зберегти керованість і забезпечити необхідний рівень прохідності, на автомобіль встановили механізм міжосьового диференціала.
Кабіна автомобіля КамАЗ-4310 кріпиться до несучої рами, безпосередньо над двигуном. Для доступу до двигуна вона зроблена поворотною, на передніх шарнірних опорах. «Перекидання» виконується за допомогою спеціального гідравлічного підйомника, максимальний кут нахилу може досягати 60 градусів при повній заміні мотора. Виготовлена кабіна повністю з металу методом зварювання.
Кузов базової моделі автомобіля КамАЗ-4310 був досить простим за своєю конструкцією. Він виготовлявся з металу і мав відкидний задній борт. Одночасно був створений варіант з трьома відкидними бортами; в кузові можна було встановити лавки для перевезення людей, допускалося використання високого брезентового верху, розтягнутого на спеціальних каркасних металевих дугах. Надалі на КамАЗ-4310 почали встановлювати закриті герметичні фургони (кунги). Крім того, на шасі цієї вантажівки робилися самоскиди і спеціальні автомобілі.
Спочатку силовою установкою був двигун КамАЗ-740.10, восьмициліндровий дизельний мотор V-подібної форми з робочим об’ємом в 10,85 літра. Але починаючи з 1989 року автомобіль стали обладнувати більш потужним мотором КамАЗ-740.10-20 – він давав 220 кінських сил.
Щойно почався серійний випуск КамАЗ-4310, його почали відправляти в радянську армію. Найбільше машин надійшло до складу «обмеженого контингенту радянських військ», що знаходився на території Афганістану.
У порівнянні з іншими видами транспорту, які використовувалися в умовах реальних бойових дій військовими СРСР, КамАЗ-4310 був набагато більш комфортабельним. У той же час експлуатація в таких жорстких умовах виявила і ряд недоробок. Нарікання викликали, наприклад, часті протікання системи охолодження, невелику динамічність автомобіля – розганяється він повільно, максимальна швидкість невисока, а витрата палива при цьому значна.
Військові, які проходили службу в Афганістані, відзначали і інші тонкощі експлуатації КамАЗ 4310, які ми також наводимо у матеріалі.
“Коли ми проходили службу в «обмеженому контингенті», а це була саме середина 80-их, в армії саме оновлювався автопарк. Тому нам, водіям, було що з чим порівняти – той же КамАЗ та ЗІЛ, зокрема… однією з причин, чому більше подобався КамАЗ, було кермо ЗІЛа. Крутити його було дуже важко, особливо повертати у початкове положення. При цьому гальмо навпаки, було дуже чутливим.
Були й інші «приємнощі» у ЗІЛа, зчеплення наприклад. Щоб його повністю вижати треба була або вжатися у сидіння всім тілом, або встати… дуже незручно, одним словом, КамАЗ перемагав саме у комфорті керування.
Ну й, звісно, двигун потужніший у КамАЗа і повний привід, тут все зрозуміло. Всі три мости обертаються одночасно, при чому постійно. Це дає можливість вмикати блокування лише у разі крайньої необхідності. В цілому автомобіль вийшов більш вдалим за своїх попередників, в цьому його успіх”.
Зі зрозумілих причин у наш час автопарк ЗСУ налічує певну кількість таких автомобілів, попри їх фізичну та моральну застарілість. Усі вони дістался у спадок від радянської армії. За даними з відкритих джерел, Збройні сили України наразі експлуатують 218 марок та моделей автомобілів, спеціальних колісних шасі, гусеничних машин, транспортерів, тягачів, тракторів, причепів та напівпричепів. І основою автопарку залишається техніка, виготовлена ще за радянських часів. Найбільш чисельними, крім КамАЗ 4310, є автомобілі УАЗ-3151 (469), ГАЗ-66, ЗіЛ-131, Урал-4320, та їхні модифікації. Деякі марки та моделі взагалі вже давно не існують (ЗіЛ) або не випускаються (ГАЗ-66), а інші виробляють на заводах у РФ.
“Аналіз стану та досвід застосування таких автомобілів у районі проведення АТО/ООС на Донбасі виявив їхню значну технічну недосконалість, застарілість, різномарочність, відсутність уніфікованих сімейств і невідповідність сучасним вимогам і світовим тенденціям розвитку військової авто техніки”, – відзначають у Центральному науково-дослідному інституті озброєння та військової техніки ЗСУ.
На жаль, мусимо констатувати, що раз і назавжди відмовитися від цих вантажівок ЗСУ поки не можуть. Про це свідчить хоча б той факт, що лише влітку 2019 року Центральне управління забезпечення тилу ЗСУ замовило ремонт партії автопаливомаслозаправників АТМЗ-5,5-4310 (на шасі КамАЗ-4310). Всього було замовлено ремонт 8 таких машин на суму у понад 5 мільйонів гривень.
Майбутнє автопарку Збройних сил, безумовно, за іншими автомобілями: так, за шість останніх років на озброєння взято 19 зразків військової автомобільної техніки: зокрема, бронеавтомобілі «БАРС-8», «КОЗАК-2», «КОЗАК-2М1», медичну машину МТ-ЛБ С.
Крім того, допущено до експлуатації спецбронеавтомобілі «ВАРТА» (нині проходить державні випробування), «НОВАТОР», броньований автофургон Renault Sherpa Light Scout, вантажівки КрАЗ-6322-WР та автомобільне шасі від нього, автомобілі «Богдан-6317» та багато інших. Але цього, на жаль, недостатньо. Основою для оновлення автопарку має стати проектування перспективного типу військової автомобільної техніки для ЗСУ. Найбільше армія потребує розробок легкого багатоцільового автомобіля для перевезення особового складу та дрібних вантажів; легкого сімейства авто колісної формули 4×4 і 6×6 вантажопідйомністю 2-4 т; сімейства автомобілів колісної формули 4×4, 6×6, 8×8 вантажопідйомністю 6-25 т; і, звісно, розроблення багатоцільового гусеничного тягача та єдиного автомобільного шасі.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Сушені яблука, малина, вишня, смородина, полуниця, дині, помідори, шовковиця, а також – хурма, банани, ківі та набори для узвару – це основний асортимент, який пропонує своїм клієнтам проєкт «MyFood»
Створене у 2016 році ветеранами Олександром Дейнегою (позивний «Чуб», батальйон «Донбас») та Сергієм Вікарчуком (56-та окрема мотопіхотна Маріупольська бригада) виробництво сьогодні вже має постійних клієнтів, які оцінили всі переваги натуральних снеків.
Важливо, що продукція «MyFood» створена без додавання будь-яких консервантів та цукру. Тобто споживачі отримують натуральний та екологічно чистий перекус.
За словами Олександра Дейнеги, абсолютний фаворит у клієнтів ветеранського бізнесу – сушені яблучка. Саме з них, власне, і почали бійці свою справу. Сьогодні чоловіки успішно дегідрують більшість сезонних фруктів та ягід, рибу та м’ясо. Окрім цього, найближчим часом планують сушити моркву та червоний буряк.
«Ми не обмежуємося, але свідомо віддаємо перевагу традиційним українським продуктам. Тому, наприклад, у нас ви не знайдете дегідрованих цитрусових. Але ми прагнемо, щоб наші перекуси були поживними та різноманітними. Отже, ми також сушимо ківі, хурму та банани, бо ці плоди мають відмінні корисні властивості», – розповідає захисник.
Варто відзначити, що після повернення з війни, боєць мав намір зайнятися кролівництвом. Він став на облік до центру зайнятості та захистив відповідний бізнес-план. Але реалії внесли корективи у життєві плани. Побратим «Чуба», переселенець Сергій Вікарчук, мав дегідратор, але у чоловіка не було потрібного приміщення для використання обладнання. Ретельно вивчивши питання, Олександр вирішив спробувати виготовляти снеки…і не шкодує.
«Про свою продукцію я розповідаю із задоволенням, – говорить ветеран. – Наприклад, з яблук ми знімаємо шкірку, слайсуємо і сушимо при температурі до 60 градусів, що дозволяє зберегти всі поживні речовини. Ківі «бриємо», тобто сушимо разом з суперкорисною шкіркою, але вже без ворсу. Також нашим клієнтам дуже подобається шовковиця, яка особливо припала до душі діабетикам».
Відомо, що ці люди через хворобу змушені обмежувати себе у солодощах, а тут можуть поласувати смачними натуральними ягодами, вирощеними на нашій рідній землі.
Помідори тут сушать з додаванням лише спецій, солі та олії. Такими ж пряними будуть сушені бурячки та морква. Корисні властивості цих овочів відомі нам ще з дитинства, але, на жаль, більшість малечі не дуже їх полюбляє. У «MyFood» намагатимуться це змінити.
До речі, за освітою «Чуб» – інженер сільського господарства. Народився і виріс у селі Софіївська Борщагівка на Київщині. Але з початком бойових дій на Донбасі Олександр Дейнега вирішив, що його місце зараз не біля землі, яку він любить, а у зоні бойових дій.
Захисник жартує, що на війну він фактично «втік» від молодої дружини – 4 травня 2014 одружився, а вже 1 липня був на фронті на посаді командира відділення першої роти батальйону «Донбас». Пішов добровольцем, бо соромно було лишатися вдома, коли маєш потрібні знання. Олександр мав досвід контрактної служби у внутрішніх військах. Рідним сказав, що його мобілізували.
Виїзд на бойове завдання, Іловайськ, 25 серпня 2014 року. Фото: Макс Левін
Нагадаємо, добровольчий батальйон «Донбас» визволив Бахмут та Попасну, першим увійшов у Лисичанськ, брав участь у визволенні Слов’янська. Особливо гірка сторінка для батальйону – це Іловайськ.
Олександру Дейнезі пощастило вижити при виході через, так званий, «зелений коридор», обіцяний Російською Федерацією. Але цей вихід закінчився для нього полоном. Чотири з половиною місяці він провів у нелюдських умовах у підвалі СБУ в Донецьку. Додому повернувся у грудні 2014 року. Пройшов реабілітацію і знову пішов на фронт, у рідний батальйон, який тоді стояв під Широкине.
Після полону, Васильків, грудень 2014 року. Фото: Макс Левін
З 2016 року Олександр – цивільна людина. Ветеран очолює громадську організацію «Софіївка-АТО», активно займається волонтерською діяльністю, розвиває свій невеликий бізнес.
Чоловік говорить, що саме власна справа врятувала його у найтяжчі часи, коли не вдавалося позбутися отруйних думок про побачене та пережите.
«Постійна занятість не є панацеєю у моїй ситуації, адже інколи минуле навалюється на тебе і тобі важко впоратися. Рятує тиша – риболовля і відключений телефон. А головне – розуміння рідних, особливо дружини, яка була тоді і є зараз моєю головною підтримкою», – ділиться Герой.
І цей епітет, напевно, найкраще характеризує «Чуба» та тих, хто був з ним пліч-о-пліч під час найжахливіших для сучасної України подій. Бо звання «Герой» – це не лише про державні нагороди, але, в першу чергу, про вчинки.
Олена Шаріпова, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС
Колона підрозділів 15-ї “миротворчої” бригади РФ-ії здійснила марш в місто Степанакерт. У складі колони прибули бронетранспортери, автомобільна техніка і засоби матеріально-технічного забезпечення. Про це повідомляє прес-служба Міноборони Росії.
В ході подолання маршруту довжиною в 100 кілометрів, російські миротворці розгорнули на шляху проходження з міста Горіс в Степанакерт чотири спостережні пункти. Всього уздовж лінії конфлікту буде встановлено 10 спостережних постів – військовослужбовці будуть стежити за ходом дотримання сторонами режиму припинення вогню. Також до завдань миротворців входить підтримка безпеки руху транспорту і забезпечення безпеки мирних жителів.
За заявами військкорів РФ, на місце перевезли 817 солдат і 119 одиниць військової техніки.Також в складі миротворчого контингенту виконують роботу підрозділи військової поліції – вони будуть виконувати роботи з патрулювання вздовж лінії конфлікту і супровід колон з вантажем.
