Прес-служба СБУ повідомляє про блокування міжнародного каналу постачання через територію України російських товарів військового призначення.
“Для приховування російського походження товарів та їх військового призначення під час митного оформлення вантажу, організатори надали документацію, в якій вказано неправдиві відомості. Також у відправників не було дозвільних документів, передбачених чинним законодавством, для експорту товарів такої категорії. Переправити військову продукцію зловмисники планували авіарейсом з Міжнародного аеропорту “Бориспіль” – заявили у повідомлення.
Виявилося, що менеджмент однієї з київський компаній планував незаконно постачати комплектуючі до вертолітної техніки в одну з країн Африки. Наразі розпочато кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 (порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають експортному контролю) Кримінального кодексу України.
Сьогодні легкі і швидкісні військові транспортні засоби набувають все більшого значення. Армії багатьох країн мають на озброєнні квадроцикли і баггі. Такі машини активно використовуються в арміях деяких держав, тому й українські військові зацікавилися їх можливостями в реаліях війни з Росією та її незаконними утвореннями на Донбасі.
Одними з найактивніших експлуатантів армійських багі є збройні сили США. Тут на озброєнні перебуває понад 20 моделей багі виробництва різних компаній. Спочатку основним їх призначенням було патрулювання кордонів США. Також дані автомобілі добре підходять для дій в пустелі, проведення диверсійних вилазок і ведення розвідки. Зазвичай на них стоїть легке озброєння, а екіпаж складається з 2-3 чоловік. Військові конфлікти в Афганістані та Іраку показали, що поліпшення бронезахисту позашляховиків неминуче веде до зростання їх маси і втрати можливості виконувати ряд розвідувальних завдань. У цій ситуації їм доводиться поступатися дорогою легким транспортним засобам з високою маневреністю, швидкістю, малою помітністю на місцевості і порівняно невеликою ціною.
Перші багі з’явилися в США в 1950-і роки. Для їх виготовлення використовували старі автомобілі Фольксваген Жук. Від зменшувальної форми назви «жука» – Volkswagen Bug і утворилося слово «buggy» – «жучок». В ході переробки з машин знімали кузов, крила, двері, а в якості несучої конструкції ставили полегшену раму або кузов зі скловолокна; в деяких випадках залишалася урізана версія штатного кузова Фольксвагена. Завдяки міцності шасі і прохідності «Жука», відсутності радіатора, а також розташуванню двигуна ззаду цей популярний донині легковик ідеально підходив для створення на його базі баггі.
В кінці 70-х років в США зрозуміли, що військові автомобілі не обов’язково повинні бути великими; вже тоді в армії відчули потребу в швидкому і легкому транспортному засобі, який підійшов би для патрулювання пустелі, і згадали про багі. Перші серійні баггі американським військовим поставила невелика каліфорнійська компанія Chenowth, що спеціалізується на випуску гоночних багі. Машини її конструкції успішно брали участь в знаменитих гонках Ралі «Дакар».
Уже в 1982 році на світ з’явився перший армійський багі, який пішов у серійне виробництво, FAV – Fast Attack Vehicle. Їх «дебютом» стали операції в Перській затоці. Вперше вони були використані в Кувейті. Під час операції «Буря в пустелі», саме багі FAV стали першими транспортними засобами, які увійшли в звільнену столицю Кувейту. При цьому пересувалися вони зовсім не по дорогах. В рамках операції «Буря в пустелі» багі використовувалися не тільки американськими військовими, а й силами спеціальних операцій Великобританії. Відтоді ці машини використовуються арміями всього світу, адже спектр їх використання дуже широкий.
Окремо автор відзначив би досвід ізраїльської армії: там зробили багі з ракетною установкою Spike NLOS на вісім ракет. Ракети встановлені по чотири в двох блоках, спрямованих в різні боки, які жорстко зафіксовані на рамі багі. Попередня наводка здійснюється за спрощеною схемою: екіпаж просто розгортає машину до супротивника потрібним боком, після чого наведення на ціль здійснюється в автоматичному режимі або під управлінням навідника. Також на машині є система дистанційного керування, що дозволяє екіпажу стріляти перебуваючи на відстані до 500 метрів від машини.
Установка керованих ракет Spike NLOS на легкий багі, за словами розробників, дасть ізраїльської армії мобільний і дешевий транспортний засіб, здатний знищувати ворожі цілі на відстані до 25 кілометрів.
Не залишилась осторонь і Україна, щоправда, багі, які є у наших військових частинах – це не серійні моделі, а фактично «авторські», імпровізовані та волонтерські машини. Лише одного разу багі запропонувала й промисловість: на виставці «Зброя та безпека – 2017», НВК «Техімпекс» представила легкий тактичний автомобіль (ЛТА) розроблений у співпраці із науковцями та студентами Вінницького національного технічного університету на замовлення Державної прикордонної служби України.
Це ЛТА з повною масою 1270 кілограмів, яка комплектується 2-літровим турбодизелем потужністю 240 «коней» та розвиває швидкість до 130 км/год; запас ходу до 570 кілометрів. Машина може долати підйоми крутизною у 45 градусів, оснащена лебідкою з тяговим зусиллям 2,5 тонни. Озброєння: 7,62 або 12,7-мм кулемет або 30/40-мм автоматичний гранатомет.
“Перший військовий баггі «Пегас» був виготовлений за кошти, зібрані волонтерами Вінниччини, ще 2015 року. Тоді я передав його на озброєння в один з підрозділів Сил спеціального призначення, і він гарно зарекомендував себе на передовій. Другий баггі «Пегас-2» також будували за волонтерські кошти, але вже за підтримки волонтерів, які опікуються спецпризначенцями. Тепер сконструювали третю машину — легкий тактичний автомобіль, виробником якої виступає НВК «Техімпекс» у співпраці з науковцями й студентами Вінницького національного технічного університету.Саме фахівці цієї компанії зацікавилися автомобілем, відео з яким я презентував на міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека-2016». Вони виділили фінансування на розробку та виготовлення цього зразка, і вже на виставці «Зброя та безпека-2017» ЛТА був презентований широкому загалу. У таких авто велика потреба на передовій, хлопці зацікавлені і чекають на маневрений багі.
Така техніка є на озброєнні в багатьох армій. Наш аналог, може, й не кращий за американський, але за скромних можливостей і скрутних умов — він ідеальний. Загальні показники приблизно однакові з тими, що є на озброєнні країн НАТО” — коментує розробник проекту Юрій Берко.
Ще один вітчизняний багі – розробка української інженерної команди і добровольчого полку «Азов» була продемонстрована у 2018 році. Машина може перевозити п’ять членів екіпажу і евакуювати двох важкопоранених.
“Машина має чудові показники подолання ділянок з пересіченою місцевістю завдяки незалежній підвісці 4х4 і високому кліренсу. При цьому сам автомобіль має відносно невелику висоту, що робить його менш помітним. Також він працює істотно тихіше інших наявних на озброєнні у нас автомобілів. Все це в сукупності робить його максимально бажаним для використання “на передку” по самому широкому функціоналу.
Нинішня українська система прийняття на озброєння нових розробок загубилася між старою радянською системою, і новою, по моделі країн Європи і НАТО, яка так і не була впроваджена в нас. З одного боку, ми вимушені подавати документацію за радянсько-українською системою, щоб багі був узятий на озброєння ЗСУ. З іншого боку, ми створюємо стандарт, який буде ратифікований у бібліотеці стандартів НАТО”, — розповів тоді командир АЗОВу Андрій Білецький.
Зауважимо, що просувається у напрямку освоєння багі і країна-агресор: не так давно в РФ був прийнятий на озброєння армійський мотовсюдихід АМ-1.
Завдання, для вирішення яких призначені подібні багі, залишаються незмінними: це проведення спецоперацій, швидка атака чи проникнення вглиб території противника, розвідувальні операції, коригування вогню по наземних цілях, використання в якості командного автомобіля. Для ЗСУ використання таких авто може бути дуже доречним, адже наші військові мають, зокрема, запит на мобільний транспорт для безпечного використання ПТРК, та й загалом на якомога більш повне оновлення автопарку.
Андрій Артюх, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Норвезьке судно комплексного постачання KNM «Maud» (A530) вперше увійшло в іноземний порт Den Helder в Нідерландах для технічного обслуговування і причина тому – коронавірус. Про це повідомляє прес-служба ВМС Норвегії.
Судно потребувало проведення пуско-налагоджувальних робіт на вантажних щоглах і чекало фахівців з Нідерландів, але обмеження, пов’язані з пандемією, змусили командування флоту змінити плани.
Судно знаходиться в дослідній експлуатації ВМС Норвегії та досягнення початкової операційної готовності тепер можливо не раніше початку 2021 року.
Пресслужба Об’єднаних сил повідомляє, що минулої доби, 25 листопада 2020 року, окупаційні збройні формування Російської Федерації та її найманці тричі порушили домовленості Тристоронньої контактної групи, що вступили в дію 27 липня 2020 року.
“Пострілами з гранатометів різних систем противник намагався спровокувати наших воїнів на ділянці у передмісті Авдіївки. Стрілецьку зброю та ручний протитанковий гранатомет російсько-окупаційні війська застосували неподалік Водяного. Окрім того, з боку тимчасово окупованої Ужівки у напрямку Водяного ворог здійснив дистанційне мінування позицій наших військ, використавши заборонені міни ПОМ-2. Про порушення режиму припинення вогню та використання збройними формуваннями Російської Федерації заборонених мін через Українську сторону СЦКК повідомлено представників ОБСЄ”, – повідомляє пресслужба Об’єднаних сил.
26 листопада 2020 року обстрілів позицій ЗСУ поки що не зафіксовано.
Бойових втрат і поранень серед особового складу Об’єднаних сил не було.Від початку поточної доби, повідомляє ресслужба Об’єднаних сил.
De Havilland Mosquito – багатоцільовий літак: винищувач-бомбардувальник, легкий бомбардувальник, нічний винищувач, штурмовик, розвідувальний літак. Завдяки особливостям своєї конструкції, яка складалась майже повністю з дерев’яних деталей, здобув прізвисько «Дерев’яне чудо» або «Моссі» .
Цільнодерев’яний Mosquito (в перекладі – “комар”) — один із небагатьох найвдаліших проектів в історії авіації взагалі. У багатофункціональності з «Дерев’яним чудом» міг змагатися хіба що німецький Ju-88. Конструктори створили літак, якому, внаслідок надзвичайно високої швидкості, фактично не потрібно було захисне озброєння.
Mosquito продемонстрував виключно чудові якості та поступово став використовуватись у всіх спектрах бойового застосування — в ролі середнього денного та висотного нічного бомбардувальників, денного і нічного винищувачів, винищувача-бомбардувальника, штурмовика, літака безпосередньої підтримки флоту, літака фоторозвідки, поштового літака перевезення VIP-пасажирів та доставляння цінних документів у небі над окупованою німцями Європою та ще для виконання безлічі різнорідних завдань.
Mosquito вперше піднявся в повітря 25 листопада 1940 р. Прийнятий на озброєння вже під час Другої Світової війни 15 листопада 1941 р. Використовувався Королівських ПС з 1942 по 1956 роки. Всього було побудовано 7781 літаків.
На час прийняття на озброєння Mosquito був найшвидшим серійним літаком у світі. Крейсерська швидкість «Моссі» становила 450 км/год. Максимальна швидкість зазначена, як 589 км/год, але під час випробувань вдалося розвинути швидкість 620 км/год. Бойова висота 8839 м. Але максимальна висота підйому літака сягала 11 км. Дальність польоту становила 1400 км.
De Havilland Mosquito мав довжину 13,57 м, розмах крил 16,52 м при площі крила в 42,18 м². Максимальна злітна вага становила 8549 кг. (порожній «Москіто» мав вагу 6058 кг.). Літак був оснащений двома 12-циліндровими V-подібними двигунами рідинного охолодження Rolls-Royce Merlin 21/21 або 23/23.
De Havilland Mosquito Mk19
На озброєнні «Дерев’яне чудо» мало чотири 20-мм авіаційні гармати Hispano-Suiza HS.404 та чотири авіаційні 7,7 мм кулемети Browning М1919
Так як літак був майже повністю виготовлений з «дерев’яних деталей», а металевими були лише елементи управління та двигуни, літак був малопомітним для радарів того часу.
На початку 30-х років 20 століття компанія британського інженера-авіаконструктора Джефрі Де Хевіленда («Де Хевілленд») займалася розробкою високошвидкісних спортивних літаків DH.88 Comet, які успішно виступали в числених змаганнях та перегонах літаків в першій половині 30-тих років 20 століття. Чотиримоторний транспортний Albatross, який було розроблено на заміну біпланам типу H.P.42, був спроектований цілком з композитного дерева. Саме цей принцип у подальшому і ліг в основу проектування та розробки багатоцільового «Москіто». Застосування дерев’яного монокока спочатку компенсувало без втрат для технічних характеристик літака наявність на літальному апараті малосильного двигуна Gipsy Twelve.
Фрагмент крила De Havilland Mosquito
08 вересня 1936 року, міністерство Повітряних сил Великої Британії видало замовлення P.13/36 на розробку двомоторного середнього бомбардувальника з наступними льотно-технічними характеристики: бомбове навантаження 1400 кг, політ на відстань 4800 км із максимальною швидкістю 443 км/год; стеля польоту — 4600 м.
У травні 1937 року, Джордж Волкерт, головний авіаконструктор компанії Handley Page, виступив з революційною концепцією розробки швидкісного, але неозброєного бомбардувальника. Маючи навантаження у 1400 кг авіаційних бомб за швидкісними параметрами він переважав навіть Supermarine Spitfire, найкращий винищувач Королівських Повітряних сил, який тежперебував на стадії випробувань. До того ж він пропонував з метою економії коштовних металів використовувати дерев’яні деталі та обшивку літака.
Однак, у Міністерстві цю ідею сприйняли доволі прохолодно. У Великій Британії вже розпочалося виробництво чотирьох типів двомоторних суцільнометалевих бомбардувальників: «Бленхейма», «Уїтли», «Веллінгтона» і «Гемпден». Всі наявні виробничі потужності були зосереджені на випуску саме цих моделей.
Після початку Другої Світової війни, у вересні 1939 року, конструктори фірми підготували три нових проекти невеликого цільнодерев’яного неозброєного бомбардувальника: два з моторами «Мерлін» і ще один з новітніми «Гріффонами». За розрахунками максимальна швидкість будь-якого з варіантів з вантажем 454 кг бомб перевершувала 640 км/год. На той час жоден із серійних винищувачів світу не міг розвинути швидкість в 600 км/год.
http:///merkava-boiova-kolisnytsia-tsakhalu/
Встановлення на літак оборонної турелі з двома кулеметами «Браунінг» та доукомплектування третім екіпажу пілотом, а також додаткової броні, збільшувала вагу більш ніж на тонну, а швидкість зменшувалася приблизно на 50 км/год. Тому в листопаді 1939 року Де Хевілленд і Джордж Волкер знову переконують маршала авіації В.Фрімена в тому, що без турелі літак буде настільки швидким, що без великих зусиль зможе відірватись від ворожих перехоплювачів. Вілфред Фрімен погодився з думкою конструкторів і дав неофіційну вказівку продовжувати розробку бомбардувального і розвідувального варіантів літака.
У березні 1940 року Міністерство авіації нарешті уклало з «Де Хевілленд» контракт на будівництво 50-ти бомбардувальників та розвідників. Та, вже у травні 1940 року через початок активних бойових дій у Північній Європі міністр авіаційної промисловості лорд Бівербрук заявив про припинення всіх розробок із занадто віддаленими термінами готовності серійних зразків. Фрімену довелося тричі вмовляти Бівербрука не поширювати це рішення на літак D.H.98 «Москіто» і той дозволив продовжити роботи над цим літаком. Однак, після трагедії під Дюнкерком і падіння Франції, Англія зосередила всі зусилля на виробництві вже існуючих винищувачів Хоукер «Харрікейн» і Супермарін «Спітфайр», а також бомбардувальників «Веллінгтон», «Уітлі» і «Бленхейм». У другу чергу кошти виділялися для доведення важких бомбардувальників Шорт «Стірлінг», Авро «Манчестер» і Хендлі «Пейдж Галіфакс». D.H.98. залишився без фінансування.
Тільки у липні 40-го року вдалося отримати дозвіл на фінансування робіт над проектом «Mosquito». Рівно вісімдесят років тому, 25 листопада 1940 року, Джеффрі Де Хевілленд-молодший здійснив перший політ на DH. 98 «Москіто», серійний номер W4050.
DH.98 « Mosquito», серійний номер W4050.
У відгуку зазначалося, що з удвічі більшими, ніж у «Спітфайра», потужністю моторів, площею крила і більш ніж удвічі більшою вагою «Mosquito» літав на 32 км/год швидше за «Спітфайр». У Міністерстві авіації цьому просто ніхто не повірив. А прототип, який проходив офіційні випробування в лютому 1941 року, продемонстрував швидкість в 631 км/год — більшу, ніж у будь-якого винищувача Королівської авіації.
В жовтні 1941 року на De Havilland Mosquito встановили двигуни «Мерлін» 61. І на перших же випробуваннях літак розвинув ще більшу швидкість – 689 км/год на висоті 8700 метрів зі “снігоутримувачами» я та 703 км/год на висоті 8900 метрів без “снігоутримувачів”.
Крім технічних характеристик в середині війни також важливу роль відіграв і матеріал, з якого виготовлявся фюзеляж літака. З необхідним для будівництва літаків металом в Англії в середині війни було «важкувато», а для виробництва Mosquito можна було використовувати навіть фабрики меблевої промисловості.
У бою « Mosquito» дебютували 31 травня 1942 року, коли 4 літака завдали удару по Кельну. 19 вересня 1942 року літаки ескадрильї зробили перший денний наліт на Берлін.
У листопаді 1942 р. Mosquito В Mk.IV отримала 139-та авіаескадрилья. Вони спеціалізувалися на завданні точкових ударів з малих висот на світанку або в сутінках. З червня 1943 року ці частини увійшли до складу 8-ої групи Бомбардувального командування, що об’єднувала ескадрильї літаків-целевказувачів. Літаки модифікації В Mk.lX в квітні 1943 р отримала 109- та авіаескадрилья, яка згодом також увійшла в 8-му групу.
На зламі 1943-1944 років літаками Де Хевілленд Москіто В Mk.IV були озброєні 627 та 692-та авіаескадрильї. Остання з них першою серед частин «Mosquito» застосувала 1814-кг бомби «Кукі», скинувши їх на Дюссельдорф в ніч на 24 лютого 1944 г.
З весни 1944 р. нічні дії стали домінуючими для «Mosquito», оскільки при денних операціях, незважаючи на високу швидкість літаків, втрати все-таки були досить відчутними. 8 авіаескадриль, включених до складу “Легких нічних ударних сил», експлуатували, головним чином, літаки модифікації В Mk.XVI, а також В Мк.ХХ і Мк.25 канадського виробництва. Аж до кінця війни вони діяли над територією Німеччини – наприклад, в березні 1945 р. Берлін 27 раз піддавався нальотам Легких нічних ударних сил, а в ніч на 22 березня над містом діяли всі 8 авіаескадриль – понад 130 літаків.
Останнім об’єктом масованого удару Mosquito стало місто Кіль. В ніч на 03 травня 1945 року його двома хвилями атакували 116 літаків.
Застосування важких бомб «Кукі» стало повсякденним: з січня 1945 р до кінця війни Mosquito скинули майже 3000 таких бомб, з них 1459 – на Берлін.
На Тихоокеанському театрі військових дій Mosquito-бомбардувальники не застосовувалися. Хоча в кінці 1944 р в Австралію прибула 628-я АЕ, чиї літаки були пристосовані для застосування протикорабельних обертових бомб «Хайболл», в бій її так і не ввели через відсутність відповідних цілей і побоювання, що нова зброя може бути захоплено і скопійовано супротивників.
Плаваючі на воді уламки британського винищувача «Mosquito»
Літаки DH.98 «Mosquito» В Мк.35 не встигли взяти участі в бойових діях. У повоєнний час їх експлуатували три авіаескадрильї, що дислокувалися в Німеччині до 1950 року, а також розміщені в метрополії 109-я і 139-я авіаескадрильї целевказувачів. Останні були переозброєні реактивними літаками «Канберра» лише в 1952-1953 роках.
Уламки британського нічного винищувача «Mosquito», збитого над Дюссельдорфом
«Mosquito» за роки війни виконали майже 40 тисяч бойових вильотів, втративши 254 машини. Таким чином, рівень втрат склав 0,63% – набагато нижче, ніж у будь-якого іншого типу бомбардувальників Королівських ВПС.
Концепція швидкісного неозброєного бомбардувальника повністю виправдала себе.
Олександр Олійник, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”.
Жителі острова Русскій в РФ хочуть перейменувати його в Навальний, щоб дочекатися допомоги від держави. Про це пишуть російські ЗМІ.
Приморці повідомили виданню “Readovka”, що готують петицію про перейменування острова Російський в Навальний, так як вони вже тиждень виживають без світла, води, тепла і не можуть дочекатися гуманітарної допомоги.
Кілька тисяч жителів острова виявилися відрізаними від цивілізації через крижаний дощ. Вони власними силами опалюють приміщення, налагоджують постачання їжі і розчищають дороги.
Набори палива людям почали видавати тільки на п’ятий день, в зоні лиха досі немає жодного вертольота з гуманітарною допомогою, або госпіталю, розгорнутого військовими або рятувальниками.
У щоденному звіті № 280/2020, оприлюдненому СММ ОБСЄ 24 листопада, заявили, що між населеними пунктами Петрівське та Стила з’явився знак з попередженням про мінне поле.
“За 3 метри на захід від тієї ж автодороги на відстані приблизно 2,4 км на північ від Петрівського спостерігачі вперше побачили червоний прямокутний знак з написом “Обережно! Міни!” російською мовою та зображенням білого черепа й перехрещених кісток посередині, за допомогою якого позначили відоме мінне поле” — повідомляється у звіті.
При цьому, відзначають спостерігачі виявлений раніше прозорий пластиковий пакет із приблизно 20 протипіхотними мінами було вилучено невідомими.
Британська компанія BAE Systems отримала контракт на суму 197,4$ млн на ремонт, технічне обслуговування та модернізацію американського універсального десантного корабля USS “Wasp” (LHD1). Про це повідомляє прес-служба ВМС США.
Роботи будуть виконані на верфі в Норфолку і мають завершитися травні 2022 року. Замовником виступило Командування кораблебудування ВМС США.
“BAE Systems” добре знайома з USS Wasp, адже вона виконувала серйозні роботи з модернізації на борту перед його відправкою до Японії три роки тому” – сказав Марк Уїтні, заступник генерального директора “BAE Systems Ship Repair” і генеральний менеджер “Norfolk Ship Repair”.
“Наша команда кваліфікованих робітників і субпідрядників з нетерпінням чекає можливості провести ще один капітальний ремонт на Wasp, щоб гарантувати, що корабель збереже свої бойові спроможності” – повідомляють у відомстві.
Австралійських військових звинувачують у вбивстві 39 афганців для посвячення в спецназ. Про це пише “The Canberra Times”.
В ході розслідування армії Австралії з’ясувалося, що військовослужбовці елітного підрозділу спецназу вбили 39 осіб під час війни в Афганістані. У тому числі вбивства могли організовувати для так званого посвячення в солдати, коли спецназівці-новачки повинні були проходити своєрідний ритал “хрещення кров’ю”.
Генерал-майор Пол Бреретон, помічник генерального інспектора Сил оборони Австралії, був у відчаї через те, що виявила його команда: “Це принижує всіх нас” – повідомляють журналісти.
Жертвами виявлялися військовополонені, селяни і цивільні. Австралійцям вдавалося приховати безпричинні вбивства, так як потім їм вдавалося видати тортури афганців за вбивство у ході військових дій. За міжнародним правом дії спецназу розцінюються як військові злочини.
“Графік вбивств датований періодом з 2006 по 2013 рік. Бреретон назвав кілька причин, через які злочини так довго залишалися невідомими для громадськості. Командири довіряли своїм підлеглим в польових умовах і захищали їх під час розслідувань. Солдати використовували це, щоб приховати інформацію” – пише “The Canberra Times”.
Головнокомандувач ЗС України генерал-полковник Руслан Хомчак під час зустрічі з представниками ЗМІ розказав скільки російських солдат знаходиться на території окупованого Донбасу.
“За даними розвідки, російських військовослужбовців в окремих районах Донецької та Луганської областей налічується близько трьох тисяч. Все постачання зброї, техніки та продовольства здійснюється виключно з території РФ” – заявив військовий.
Також генерал-полковник повідомив, що нещодавно на Донбас прибули 10-12 професійних груп снайперів з РФ, яких українські військовослужбовці бачили під Широкиним.
