Президент Володимир Зеленський разом з послами західних країн – партнерів України побував на передових позиціях у зоні проведення Операції об’єднаних сил на Донбасі, повідомляє пресслужба ОПУ.
Разом з Володимиром Зеленським передову відвідали Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен, Посол Німеччини Анка Фельдгузен, Посол Великої Британії Мелінда Сіммонс, тимчасова повірена у справах США в Україні Крістіна Квін, Посол Канади Лариса Ґаладза, Посол Швеції Тобіас Тиберг.
“Дуже важливо, щоб посли дружніх і партнерських країн бачили на власні очі, що відбувається на Донбасі та які наслідки спричинила війна. Західні дипломати повинні отримати з перших вуст правдиву інформацію про те, як Україна виконує взяті на себе зобов’язання зі встановлення режиму припинення вогню, якого не дотримується протилежна сторона”, – наголосив Глава держави.
Володимир Зеленський визнав, що в останні тижні кількість обстрілів на Донбасі збільшилася, що пов’язано зі спробами тиснути на українську сторону в переговорах Тристоронньої контактної групи.
Президент України та дипломати ознайомилися з поточною ситуацією в зоні проведення ООС, умовами служби та проживання військових. Також В.Зеленський заявив про необхідність ротації вищого офіцерського складу.
Також глава держави також нагадав, що згідно з домовленостями, 27 липня 202 року був оголошений «режим тиші».
«Я вважаю, що це одна з найголовніших домовленостей, яка відбулася не на словах, тому що про режим припинення вогню говорять уже сім років. А 27 липня він дійсно був введений у дію», – сказав Зеленський.
Пресслужба Об’єднаних сил повідомляє, що 11 лютого 2021 року було зафіксовано п’ять порушень режиму припинення вогню.
Неподалік населеного пункту Зайцеве від пострілу снайпера загинув наш захисник.
Ще один наш захисник загинув біля Новомихайлівки, де російські загарбники обстрілювали позиції ЗСУ із великокаліберного кулемета.
Неподалік Водяного, що на Приазов’ї, російсько-окупаційні війська відкривали вогонь у бік наших позицій з ручного протитанкового гранатомета. А в районі населеного пункту Авдіївка ворог здійснив кілька пострілів з підствольного гранатомета.
Також, поблизу Луганського, окупанти вели вогонь з гранатометів різних систем та великокаліберного кулемета.
Від початку поточної доби, 12 лютого, порушень повного та всеохоплюючого режиму припинення вогню поки що не зафіксовано.
Про факти порушення режиму припинення вогню через Українську сторону СЦКК повідомлено представників ОБСЄ.
Загибель двох наших захисників співпала із візитом на Донбас президента України В.Зеленського у супроводі представників країн G-7.
Під час «Рісорджименто», боротьби за політичне об’єднання Італії в єдину централізовану державу, 20 вересня 1870 «Папську державу», володіння Папи Римського, було приєднано до Італійського королівства. Папа Римський і з ним вся Курія, перетворилися на звичайних підданих Королівства Італія. Вони як звичайні італійці також мали платити податки, а в разі виникнення суперечки відповідати в італійському суді. Статус папського нунція за кордоном став незрозумілим. Італійське громадянство Папи Римського підняло питання чи може Ватикан укладати договори (конкордати).
«Римське питання» майже шість десятиліть залишалось невирішеним. Але після приходу до влади в Італії фашистів, на чолі з Беніто Муссоліні, справу вдалося зрушити з місця. Муссоліні був зацікавлений у примиренні з католицькою церквою через те, щоб надати фашизму легітимності.
Франческо Пачеллі, брат покійного Папи Римського Пія XII протягом трьох місяців вів переговорів з Муссоліні. Результатом стало підписання укладені 11 лютого 1929 року Латеранських угод між Святим Престолом, в особі кардинала П’єтро Гаспаррі, державного секретаря, та королівством Італії в особі прем’єр-міністра Беніто Муссоліні.
Таким чином так зване «Римське питання», про статус Ватикану після розпаду Папської держави у 1870 році, нарешті було розв’язано.
Карта “Stato della Città del Vaticano”
За Латеранськими договорами Папа Римський визнає Рим як осідок італійського уряду. Італійський уряд гарантує при цьому, політичний і територіальний суверенітет Ватикану.
Офіційна назва «Ватикан» вперш з’являється в Латеранських угодах, які встановили статус сучасного міста-держави. Назву було взято від назви Ватиканського пагорба -. Monte Vaticano, на якому розташована держава. А назва ж Ватиканського пагорба, скоріше за все, з’явилося від етруського назви міста «Ватікум». За легендами, на цьому місці етруські віщуни, а пізніше – римські авгури, виголошували свої передбачення – «ватіцінаціі» («передбачення», «пророцтва»).
За античних часів територія Ватикану – Ager vaticanus, – не була заселена, бо в Стародавньому Римі це місце вважалося святим. Не зважаючи на це імператор Клавдій проводив на цьому місці циркові ігри. У 326 році, після впровадження християнства, над гробницею святого Петра була споруджена базиліка Костянтина, і з тих пір це місце стало заселятися.
На зорі Середньовіччя в середині VIII століття утворилася держава «Папська область», яка включила до свого складу значну частину земель Апеннінського півострова. І саме вона була ліквідована внаслідок приєднання до Італійського королівства в 1870 році.
Собор Святого Петра
Офіційна італійська назва Ватикану – Stato della Città del Vaticano, – означає в буквальному перекладі «Держава Міста Ватикан».
Держава-місто Ватикан сьогодні – це невеличка держава-анклав, розташована посеред території міста Рим. Статус Ватикану в міжнародному праві – допоміжна суверенна територія Святого Престолу, резиденції вищого духовного керівництва римсько-католицької церкви. Загальна довжина державного кордону складає 3,2 кілометра.
Ватикан – теократична держава, кероване Святим Престолом. Сувереном Святого Престолу, в руках якого зосереджені абсолютна законодавча, виконавча і судова влада, є Папа Римський, обирається кардиналами на довічний термін. Після смерті або зречення Папи і під час конклавa аж до інтронізації нового Папи його обов’язки (з істотними обмеженнями) виконує камерленго
Ватикан співпрацює з ООН з 1957 року є постійним спостерігачем при Організації Об’єднаних Націй з 1964 року. У липні 2004 року права місії Святого Престолу при ООН були розширені. Крім того, з серпня 2008 року Ватикан почав співпрацю з Інтерполом на постійній основі. Ватикан як унікальна держава не бере участі в більшості проектів ЄС, але використовує євро як валюту і випускає власні монети.
Все населення Ватикану є служителями Католицької Церкви. Паспорт № 1 традиційно видається чинному Папі. Громадянство у Ватикані не успадковується і не може бути придбано в силу народження в державі. Воно може бути отримано тільки на основі служіння Святому Престолу і анулюється в разі припинення трудової діяльності у Ватикані. Станом на 31 грудня 2011 з 594 підданих Святого Престолу 71 – кардинали, 307 осіб мають статус духовенства і є членами Папських представництв, 51 осіб – інші представники духовенства, 1 черниця, 109 – членів швейцарської гвардії, а решта 55 – миряни.
В 2005 році у Ватикані було зареєстровано 111 шлюбів. Але разом з тим Ватикан є єдиною державою в Світі з нульовою народжуваністю.
Палац уряду Ватикану
Ватикан має некомерційну планову економіку. Бюджет Ватикану складає 310 мільйонів доларів США. Ватикан має власний банк. Джерела доходів – в першу чергу пожертвування католиків усього світу. Частина коштів дає туризм: продаж поштових марок, ватиканських монет євро, сувенірів, плата за відвідування музеїв. Більшу частину робочої сили, обслуговуючий персонал музеїв, садівники, двірники і так далі, становлять громадяни Італії.
Ватикан має резервну електростанцію. C 2008 року ведеться будівництво сонячної електростанції проектною потужністю 100 мегават. У Ватикані немає аеропорту, але є вертолітний майданчик. Він з’явився в 1976 році і використовується для зв’язку Ватикану з міжнародними римськими аеропортами Фьюмічіно і Чампіно та заміської папською резиденцією в Кастель-Гандольфо. До того ж існує Ватиканська залізниця довжиною 852 метра і вокзал. Вона була збудована в 1932 році і входить до мережі італійських залізниць
У Ватикані розташовані всесвітньо відомі шедеври архітектури – Собор Святого Петра з внутрішнім оздобленням, ватиканські музеї, в числі яких Сикстинська капела, а також знаменита Ватиканська бібліотека.
Олександр Олійник, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Щоб не допустити перемоги на проміжних виборах в 87-му окрузі, проти Марусі Звіробій (Олени Біленької), яка прийняла запрошення балотуватися до Верховної Ради від партії “Європейська солідарність”, виставили: Василя Вірастюка від партії “Слуга народу”, Олександра Шевченка від партії “За майбутнє”, і щоб вже остаточно розтягнути проукраїнський електорат, як «вишеньку на торт», “Свобода” відрядила Руслана Кошулинського.
Спортсмена Василя Вірастюка кандидатом в народні депутати на проміжних виборах в окрузі № 87 Івано-Франківській області на з’їзді висунула Партія “Слуг народу”. Про це повідомила заступниця голови фракції “Слуга народу” Євгенія Кравчук на своїй сторінці у Facebook. Євгенія Кравчук зауважила, що Василь – відомий спортсмен та актор, він народився і виріс у Івано-Франківську, …
ЦВК призначила довибори у ВР на 28 березня 2021 року.
Діяльність Національної поліції України планують реорганізувати за новою моделлю. Про нововведення розповів голова відомства Ігор Клименко під час розширеного засідання колегії Міністерства внутрішніх справ, повідомляється на сайті Нацполіції.
“У нас з’явилося 132 районні підрозділи поліції – управління та відділи. Щоби максимально охопити населення поліцейським захистом, у їх складі ми створили відділи, відділення та сектори поліцейської діяльності”, – пояснив Клименко.
Відділення поліції поділять на два типи: одні матимуть у штаті слідчі підрозділи та карний розшук, а в інших залишиться лише дізнання та превентивні служби.
Це пояснюється тим, що злочини невеликої тяжкості тепер є кримінальними проступками, які можуть розслідувати поліцейські офіцери громади, дільничні та працівники ювенальної превенції. Тож не всі невеликі підрозділи потребують у своїй структурі кримінальну поліцію та слідство, бо населення на тій території обслуговування в принципі небагато і криміногенна ситуація спокійна.
Сектори поліцейської діяльності – це невеликі підрозділи поліції, де працюватиме лише превенція – тобто групи реагування, які оперативно виїжджають на виклики за 102, а також дільничні офіцери поліції, які безпосередньо працюють із населенням.
Одна з основних ідей реформування моделі управління – це створення на базі кожного району єдиного безпекового простору.
Якщо раніше всі територіальні підрозділи були окремими структурними одиницями й виконували завдання виключно на визначених окремих територіях управлінь, відділів чи відділень, то тепер основним залишився районний підрозділ, а всі інші структурні одиниці – в його підпорядкуванні.
У розпорядженні керівника районного підрозділу – усі наряди поліції та групи реагування на території району, тож він самостійно може визначати їхню дислокацію залежно від оперативної необхідності.
Водночас скорочення кількості територіальних підрозділів поліції та особового складу не відбудеться. Натомість скорочено 1000 керівників, а їхні посади передали у служби, які найчастіше комунікують із людьми.
Сьогодні в Україні створено 26 обласних головних управлінь Нацполіції, 646 територіальних підрозділів і 500 поліцейських станцій.
“Змінивши підхід до організації діяльності поліції, ми скорегували поліцейську присутність там, де її практично не було. Водночас посилили кримінальний блок та слідство там, де фіксували перенавантаження. Тож нова модель роботи поліції введена, аби в будь-якому населеному пункті країни люди могли отримати однаково якісний поліцейський сервіс і почувалися в безпеці”, – підвів підсумок голова відомства Ігор Клименко.
В одному з місцевих пабліків російського міста Дзержинськ мешканці виклали фото бродячих собак зафарбованих у голубий колір. Незвичні тварини помітили біля заводу “Оргскло” – в минулому одного з найбільших хімпідприємств регіону, що спеціалізувалося на випуску акрилового скла і синильної кислоти.
Російське видання Фонтанка з посланням на керівника підприємства повідомляє, що бродячі тварини могли зафарбуватися у незвичний колір на території заводу і що такий інцидент відбувається вже не вперше.
Підприємство “Оргскло” було визнано банкрутом у 2015 р. На території колишнього заводу дуже багато порожніх будівель серед яких вештаються дикі тварини.
Селище міського типу Новгородське Бахмутського району Донецької області мешканці хочуть перейменувати на Нью-Йорк. Бажання місцевих 3 лютого підтримали в профільному комітеті Верховної Ради з питань місцевого самоврядування.
Про відповідне рішення йдеться у повідомленні Інформаційного управління Апарату Верховної Ради України. Ідею перейменування селища місцевого типу підтримали 18 народних обранців.
Перейменування Новгородського у Нью-Йорк місцеві мешканці пояснюють тим, що це історична назва населеного пункту. Нью-Йорк було засновано німецькими колоністами-менонітами в 1846 р. На мапах того часу майбутнє Новгородське дійсно було позначено як Нью-Йорк. Свою історичну назву селище міського типу втратило за радянської влади в 1951 р.
Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков вручив нагороди п’ятьом працівникам системи МВС. Орденом “За мужність” ІІІ ступеня нагороджено такоє старшого сержанта Національної гвардії Віталія Марків, який минулого року повернувся із ув’язнення в Італії, передає кореспондент УНН.
Нацгвардієць нагороджений за видатні особисті досягнення у державній та суспільній діяльності, зразкове виконання службового та громадянського обов’язку, високу професійність і вагомий внесок у захист прав і свобод громадян та інтересів України на міжнародному рівні.
Указ № 563/2020 про нагородження старшого сержанта Віталія Марківа підписав Президент Володимир Зеленський ще у грудні 2020 року.
Попри позитивне для Марківа рішення суду варто наголосити, що апеляційний суд присяжних Мілану у вердикті про виправдання нацгвардійця не зняв відповідальність за “атаку на журналістів” з українських військових.
Відомий британський історик та журналіст Макс Гейстінґс у своїй статті “Американські університети оголошують війну військової історії” для агенції Bloomberg розмірковує, чому в сучасних США сталося так, що військову історію майже перестали вивчати в вищих навчальних закладах. Адже найкращий спосіб унеможливити потенціальний конфлікт – це його вивчити.
Макс Гейстінґс відомий журналіст, письменник, історик із Великої Британії
Без перебільшення, вже можна говорити, що американські університети фактично оголосили війну військовій історії. У той час, коли увага усього світу прикута до вчених-лікарів та пошуку вакцини від Covid-19, на думку Гейстінґса, не слід забувати й про історію військову. Він вважає, що війна також є безперечним тягарем для світового суспільства, яка призводить до насильства та смертей. Втім, якщо від коронавірусної пандемії шукають вакцину прискореними темпами, він пандемії іншої – війни, в американських вищих навчальних закладах вирішили ліків не шукати.
Макс Гейстінґс приводить просту статистику. На сьогодні на долю студентів, які отримали ступінь бакалавра, приходиться зовсім незначна частка дипломів з історії. І така статистика дійсно вражає. в 1970 році 6% американських студентів чоловіків і 5% студенток отримували дипломи з історичної спеціальності, як тепер відповідний відсоток становить менше ніж 2% для чоловіків і менше ніж 1% для жінок.
З огляду на вищеописану картину, американський історик Фредерік Логевол, автор біографії Джона Ф. Кеннеді та монографій про В’єтнамську війну, зазначає, що в США склалася доволі дивна картина. Не дивлячись на те, що сама Америка є безумовно наймогутнішою військовою державою у світі, до історії становлення цієї могутності в самих Сполучених Штатах відносяться прискіпливо.
Фредерік Логевол шведсько-американський історик і викладач Гарвардського університету
Відраза до військової історії може відбуватися не стільки через небажання студентів досліджувати жорстоке минуле, скільки через небажання вчених викладати або навіть дозволяти своїм університетам проводити такі курси. Дехто називає цю тему “військовою графоманією”, а така теза одразу може поширюватися і на вивчення міжнародних відносин. Менше половини всіх історичних факультетів зараз наймають істориків-міжнародників в порівнянні з 85% в 1975 році. Що стосується самого викладання військової історії, оскільки літні вчені йдуть з посад, на яких вони її вивчали, багатьох не замінюють: ролі міняються.
Британський історик також розповідає про цікавий випадок. Один молодий чоловік у Гарварді хотів вивчати військову історію, проте для нього знайшовся лише курс про історію співіснування людей і домашніх тварин. Багато факультетів того ж Гарварду приділяють пріоритетну увагу таким предметам, як культура, раса та етнічна приналежність.
Показова ситуація стала з дослідницею Маргарет Макміллан з Університету Торонто та університету Оксфорда. Вона була піддана жорсткій критиці через те, що зробила спостереження, звичайне для вчених, що займаються цим предметом, Вона дійшла думки, що конфлікти можуть принести людству наукову або соціальну користь. Після цих слів її прирівняли до прихильників війни.
Маргарет Макміллан канадський історик, професор Оксфордського університету; була проректором канадського Трініті-коледжу і професором історії в університеті Торонто
Тамі Девіс Біддл, професор Військового коледжу армії США, висловлює таку точку зору: “На жаль, багато хто в академічній спільноті вважає, що військова історія – це просто розповіді про могутніх людей, в основному білих, які борються один з одним і пригнічують вразливі групи”.
Деякі університети виправдовують себе тим, що вимушені допомагати своїм студентам у майбутньому працевлаштуванням. Їм рекомендується вивчати процеси зміни клімату або людські емоції, та перемети такі, які актуальні в сучасній системі пошуку роботи. Тем не менш, курс історика Фредеріка Логеволла про війну во В’єтнамі й досі залишається одним з найпопулярніших серед студентів істориків.
Макс Гейстінґс наголошує, що вивчати військову історію необхідно хоча б через той факт, що керівництво держави може прийняти необдумані рішення під час загострення ситуації. “Які наші цілі? І чи досяжні вони”, на думку історика саме такими питаннями мають керуватися у своїй політиці керівники держави.
Після засідки на бійців 173-ї повітряно-десантної бригади у В’єтнамі. 1965 рік.
Сталося так, що багато навчальних закладів просто перестають вивчати історію війни в Індокитаї. Хоча вивчення цього конфлікту б допомогло унеможливити інші.
“Мене турбує, що ми багато чому навчилися. Якби це було так, ми б не вторглися в Ірак”, – заявив генерал Морської піхоти Уолт Бумер, видатний ветеран В’єтнаму.
Багато, а насправді більшість академічних установ на континенті заражені інтелектуальним вірусом, який змушує їх відмовлятися від вивчення предметів, які деяким викладачам здаються неприємними. Це являє собою зраду принципів цікавості, строгості та відваги, які повинні лежати в основі будь-якої стоїть науки.
Дослідник з Єльського університету Пол Кеннеді розповідає, що він здивований відсутністю інтересу до військово-морських справ в університетах США, “оскільки ми, безумовно, найбільша військово-морська держава у світі, а світова військово-морська арена сильно розжарюється”.
Втім, у Великобританії інтерес до вивчення військової історії все ще залишається на високому рівні. Приблизно стільки ж студентів вступають на перший ступінь з цього предмету, що і вивчають право. Особливо популярна аспірантура. Близько 30 навчальних закладів пропонують програми вивчення війни. На європейському континенті особливо шановані студенти Стокгольмського і Лейденського університетів. Проблема проявляється в явному північноамериканському несприйнятті військової історії, де вважають її каталізатором та системою пропаганди війни
На думку Гейстінґса великі університети Північної Америки повинні соромитися своєї малодушності. Війна піде з нашої планети не більше ймовірно, ніж пандемії. Академіки, що відкидають військові дослідження, грають в страусів. Вони подібно цим створінням намагаються занурити свої голови у пісок.
Через майже сім місяців після запуску з поверхні Землі китайський зонд “Тяньвень-1” подолавши близько 470 млн км успішно вийшов на навколомарсову орбіту. Орбітальний марсіанський зонд знаходиться на висоті 400 км над поверхнею планети. Про це повідомило Китайське космічне агентство CNSA
До травня 2021 року станція буде проводити детальну зйомку поверхні Червоної планети для вибору найбільш зручного місця посадки. Потім від орбітального комплексу відділиться платформа з 240-кілограмовим марсоходом і здійснить посадку на поверхні Марса. Попереднім місцем контакту з ґрунтом обраний район південної частини рівнини Утопія в східній частині північної півкулі Марса. Вченні думають, що в цій частині планети на поверхню Марсу могли виходити ґрунтові води. Марсохід також розпочне дослідження ґрунту, іоносфери і клімату.
Зонд, який залишиться на орбіті, протягом марсіанського року (687 земних днів) забезпечуватиме зв’язок марсохода із Землею. Окрім функції ретранслятора сигналу від марсохода орбітальний зонд оснащено радаром для підповерхневого вивчення Марса, HD-камерою, аналізаторами для вловлювання нейтральних частинок та іонів, магнітометром і спектрометром для визначення складу мінералів.
