Вітаємо, друзі.
Як відомо, Генеральний Штаб ЗСУ знову повернувся до ініціативи пакету змін до українського законодавства, який дозволить без оголошення військового стану чи мобілізації призвати до лав ЗСУ резервістів.
Як і будь-яка ініціатива, ця викликає суспільну увагу, тому хотіли б зупинитись на ній більш детально.
По-перше, в публічних ком’юніке зазвичай говориться про тих резервістів, які уклали контракт на проходження служби у військовому резерві, що створює спотворене враження що ОР-1 (тобто майже всіх військовослужбовців ЗСУ, які приймали участь в бойових діях) цей пакет не стосуватиметься. Водночас. передбачені прямі зміни до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, а саме введення в ст. 2 п.10, цитуємо “На військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань, без оголошення мобілізації, призиваються громадяни України, зараховані до військового оперативного резерву першої черги”, які стосуються виключно ОР-1. Говорити про це потрібно відкрито і прозоро, адже ніхто не боїться за потреби повернутись до лав ЗСУ.
По-друге, минулорічна спроба введення військового стану та цьогорічна спроба використання територіальної оборони з резервістів під час пандемії Covid19 продемонструвала: в першому випадку політичні ігри елементарно не дадуть реагувати оперативно, а в другому – система територіальної оборони так і залишилась існувати на папері та для отримання вислуги особами офіцерського складу, і не готова до розгортання навіть для здійснення соціальних функцій. Як вона буде розгортатись у випадку загострення на фронті та за умови бодай часткової втрати управління – уявляється з сумішшю жаху та сміху.
Відповідно, стає зрозуміло – єдина надія Української Держави оперативно відреагувати на загрозу, це поставити в стрій ветеранів з бойовим досвідом. І швидкість в цьому питанні – буде межею між життям та смертю. Усвідомлюючи це, Рух Ветеранів України півроку пропонував на рівні РНБО та Кабінету Міністрів реформувати службу в резерві, спираючись саме на ветеранів, але безуспішно.
Враховуючи вищевикладене, РВУ підтримує ці зміни до українського законодавства, як необхідні для підвищення мобілізаційної спроможності Збройних Сил України. Ті ж, хто вважають що з отриманням УБД їх війна сконцентрована на отриманні пільг, а російську збройну агресію нехай відбивають інші – були непотрібні тоді, і будуть непотрібні далі.
Але не можемо не висловити деяке побоювання. Як і завжди, армія – інструмент в руках політиків. І найгірший варіант – якщо подібні зміни розглядаються як можливість швидко прибрати з вулиць “ветеранський” компонент як рушійну силу громадянського протесту одним підписом Президента України. В такому разі наслідки будуть непередбачуваними.
В будь-якому разі, Рух Ветеранів України буде і далі пильно слідкувати як за долею цієї ініціативи, так і за її імплементацією в життя.
Слава Україні!