Думаю не для кого не секрет, що війна змінює людей ментально, фізично, емоційно…. Ті, хто ризикуючи власним життям і здоров’ям, захищали мир і спокій в нашій країні, аби «решта» людей, а особливо так сильно «змучених від війни», могли спокійно вести свій бізнес, ростити дітей в країні без війни і не прокидатись у підвалах та сховищах від вибухів….. Ми, пройшовши горнило війни, повертаємось додому, у цивільне життя, донедавна – таке звичне і буденне…. Але багато хто з нас повертається іншими! Із загостреними відчуттями справедливості , полохливими реакціями, неспокійним сном, з проблемами розслабитись, або просто відпочити… МИ зіштовхуємось з неготовністю цивільного суспільства сприйняти нас такими, прийняти нас після повернення з війни…, а іноді – з прямим нерозумінням, чи навіть навмисними знущаннями над ветеранами, тими, хто дорогою ціною дав ВАМ – ЦИВІЛЬНИМ, простим, пересічним громадянам, спокійно жити, АЖ так, щоб ВИ могли СТОМИТИСЬ від війни, якої переважна більшість навіть не бачила і не відчувала на собі … просто аж НІЯК!!!!
(Аби не накрило зараз емоціями, перейду до суті цього поста)
Хочу Вас познайомити з ветераном російсько – української війни, Загірним Андрієм Сергійовичем, який проходив службу в АТО в складі 24 омбр 24 ОМБр імені короля Данила, прес-служба.
Андрій звернувся до нас, ГО «Всеукраїнське об’єднання учасників АТО», з приводу неправомірних і обурливих дій проти нього.
Трохи передмови. Восени 2015року, повернувшись із зони бойових дій на Сході нашої країни, Андрій стикнувся з тим, що у підвалі будинку, де він проживає зі старенькими (поза 70 років) батьками, відкрився ресторанчик за назвою «Фраєрка» Кондитерська – Ресторан “Фраєрка”. І все б нічого, але власники, не рахуючись з мешканцями будинку, повиводили системи кондиціонування і комунікації витяжних систем просто попід вікна житлових квартир, а саме вікна спальні нашого побратима Загірного Андрія. Щодня майже безперервно від роботи витяжок та кондиціонерів в квартирі стоїть гул і гуркотіння, а по стінах і меблях валить вібрація, що призводить до шаленого дискомфорту і не дає ніякої можливості відпочивати чи спати, а після участі в бойових діях, навіть шорох може перервати сон чи сполохати!!! То ж можна собі лише уявити, як жахливо жити в таких умовах. Аби залагодити непорозуміння з порушенням права на відпочинок, Андрій спробував поговорити з власниками ресторану, на що отримав відповідь, мовляв, ніякі норми не порушено! Після чого, наш побратим звертався за допомогою у врегулюванні цього інциденту і до органів ЖКГ, місцевої влади, дільничного поліцейського…., але все марно. Хоча ні – звернення Андрія таки дали зрушення : до нього з погрозами прийшов чоловік власниці ресторану Лукович Назар Станіславович. Після словесних образ і погроз в сторону Андрія, останній звернувся знову ж таки до дільничного поліцейського, який знову ж таки не відреагував…принаймні не допоміг усунути причину конфлікту. Але постійні скарги та звертання до органів влади все ж таки тиснули на ведення бізнесу власників ресторану, адже Лукович Н.С. перейшов від словесної перепалки до погроз, намагався навіть проникнути у помешкання нашого побратима, а ще й не сам, а з трьома молодиками, певно для підтримки, а може щоб руки особисто не «бруднити», та нічого не вийшло, двері не відчинили, а все обійшлося лайкою, та грюканням кулаками по металевій оббивці балкона. Слід віддати належне ветерану, він не зірвався і втримав себе в руках, навіть тоді, коли Лукович Н.С. та ще троє з ним, ображали честь Андрія, як захисника Батьківщини, говорячи , що останній не служив і бреше, що потрібно ще перевірити в якому АТО той був, що його туди не посилали і ніц йому не винні, а ще й більше, пропонували здійснити самогубство шляхом стрибка з даху будівлі, аби від нього було менше турбот і т.д.
Та все на тому не скінчилося. Ввечері 22.06.2019 року, ветеран вийшов до магазину, що є поблизу, за адресою: вулиця Глибока, 20,м. Львів, де його вже очікували двоє з трьох молодиків, які нещодавно приходили з Луковичем Н.С. Андрій зайшовши в магазин, здійснивши покупку, зауважив, що ті двоє також зайшли за ним, він попросив, аби продавчиня натисла «тривожну кнопку». Жінка у відповідь спровадила всіх з магазину на вулицю, мовляв, натисла кнопку і зараз має приїхати поліція. Вийшовши на вулицю, Андрій зустрівся лицем до лиця з Луковичем Н.С. який, підійшовши впритул до нашого побратима промовив: «Ну шо!?»,- вдарив головою в обличчя Андрію. Так як Лукович Н.С. вищий на зріст і більший за масою, то від удару в обличчя Андрій на короткий час втратив свідомість і впав назад на землю. Подальших дій проти нього не чинили, адже під’їхало авто служби охорони та поліції. Отямившись лежачи на землі, ветеран зауважив, що нападник, Лукович Н.С. , тримався рукою за обличчя під оком. Після інциденту Андрія забрали у відділок поліції Франківського р-ну м. Львова для дачі показань, після чого наш побратим повернувся додому. Прокинувшись на ранок, Андрій відчув що йому зле, нудить, болить та крутиться голова . Він викликав швидку і був госпіталізований до 8-ї міської лікарні з діагнозом «Забій м’яких частин лобної ділянки, струс головного мозку та черепно-мозкова травма». Після цього був госпіталізований до шпиталю ветеранів війн та репресованих в м. Винники з 25.06 по 5.07.2019р.
Але виявилось, що постраждалим було визнано Луковича Н.С., а проти нашого товариша-ветерана Загірного Андрія було відкрито кримінальну справу, де спочатку він був звинувачений в умисному нанесенні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
А пізніше, коли ми, побратими і ветерани російсько-української війни, зацікавились справою Андрія, перекваліфікували та звинуватили його у хуліганстві, тобто в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, які вчиненні із застосуванням предмета спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Шановна громадо, любі друзі, побратими і цивільні співгромадяни, «шановна» наша владо та поліція…. Львівська обласна державна адміністрація, Львівська міська рада, Поліція Львівської області , Управління Служби безпеки України у Львівській області… Невже ми воювали за ТАКУ країну, де гроші вищі над правдою, за ВАС, тих, хто тут в тилу не може забезпечити порядок в мирі, а не під ворожими обстрілами!!!??? Схаменіться!!! Ганьба і осуд такому правосуддю!!!
Вірю, що ми воювали і захищали ВАС – наш народ не даремно! То ж прошу допомоги у наданні резонансу цій справі! Ми не вимагаємо нічого протизаконного, лише просимо про справедливість!