Буквально під звуки вибухів та гул ракет відбувалось становлення Український ветеранський фонд Мінветеранів, який стартував у лютому 2022 року. Команда виростала, запускала перші проєкти з підтримки ветеранів: відшкодування у розмірі до 20 тисяч грн витрат на бізнес та гарячу лінію кризової підтримки.
5 вересня 2022 року рівно рік тому, Фонд запустив на той час найбільшу програму підтримки ветеранського бізнесу — “Варто”. Сума фінансування становила від 500 тисяч до 1 мільйона гривень.
Станом на 5 вересня 2023 року Український ветеранський фонд Мінветеранів провів уже 7 конкурсів. І зараз на рахунку УВФ — 361 підтриманий підприємницький проєкт, з них — 133 — це саме переможці програм “Варто”, що отримали наразі понад 73 млн грн підтримки та 228 бізнеси, що отримали відшкодування у сумі до 20 тисяч грн на загальну суму — 4,3 млн грн.
Від початку ми були впевнені, що ветерани можуть все. Зможуть не лише відновити чи розвинути свій бізнес, а й масштабувати його.
І вже в першому конкурсі перемогу дістали відразу 30 бізнесів ветеранів та їхніх родин. Це був направду успіх. Ще більше вразило те, хто саме переміг, і, які неймовірні історії в кожного.
Ветеранський бізнес — це далеко не про гроші. Це про місію, що змінює світ на краще.
Для глобальних висновків ще зарано, але системно бачимо, що ветеранський бізнес — стійкий, сміливий і гнучкий до змін. В тому числі це стосується релокації, виготовлення нової продукції для війська. А ще ветерани-бізнесмени не бояться ризикувати, масштабуватися, попри війну, попри всі інші виклики.
Ветеранка Катерину Приймак і Цех “Ветеранка” займаються пошиттям військової форми для жінок. Ветеран Олександр Красовський обробляє поля агродроном, тим самим він виконує свою важливу місію, оберігає життя людей, адже там, де працює агродрон, не проходитиме важка сільськогосподарська техніка і рівень потрапити на міну — відсутній. Ветеран Віталій Кучеренко розміновує території і робить їх безпечними.
Це все не просто бізнеси — це люди, родини, підприємства, що створюють робочі місця та допомагають війську.
І до всього у кожного переможця є своя важлива соціальна місія. Ветеран-видавець Марко Мельник хоче, щоб українську книгу читало якомога більше військових, саме тому він прагне забезпечити армію інтелектуальним підґрунтям, надсилаючи книги на передову. Володимир Скосогоренко через травми, отримані на війні раніше, не може воювати, але працює та створює робочі місця для своїх побратимів і посестер. Ветеран Сергій Пирогов заснував фірму ”Active Season”. Зараз він переформатувався та виготовляє речі, які забезпечують комфортніші умови військовим на лінії фронту та у полях, допомагають виспатися, захищають речі від вологи та бруду.
Всі разом, наші ветерани-підприємці формують позитивний образ ветерана.
Слово переможцям
Ветеран Василь Мартюк, за підтримки УВФ, створив фермерське господарство «ФАМА» та став одним з ініціаторів ягідного кооперативу «Файна поляна». Збудували з колегами цех заморожування, сортування, фасування та зберігання замороженої продукції.
“Про Ветеранський фонд я дізнався із соціальних мереж. Побачив, що є такий проєкт. Підготували заявку й набрали достатню кількість балів. Рекомендую всім, хто має бажання, теж спробувати. Необхідно просто детально описати, що ви хочете та як плануєте це робити”, — каже ветеран.
Оксана Довган — дружина ветерана АТО. Її чоловік Володимир майже все життя займається гончарною справою — ще з 1991 року. Завдяки перемозі у конкурсній програмі Варто від Українського ветеранського фонду Мінветеранів, подружжя планує перетворити невелику авторську майстерню на центр гончарного мистецтва.
Заявку подали на майже мільйон гривень. Гроші планували витратити на обладнання та розширення приміщення. Частину обладнання вже навіть отримали, хоча в плани втрутилася інфляція.
“Ми ризикнули, спробували й нам вдалося. Я готувала документи від ветерана, який є майстром і який дуже хоче розширити свою маленьку авторську майстерню… Коли ми почали говорити про цю суму, її мало б вистачити з головою. А вже на момент підписання угоди ціни дуже змінилися. І не тільки в Україні, а й в Європі, Америці. Подекуди втричі. Але ми не втрачаємо надію. Трошки скромніше, але все одно ми це зробимо. В одному фільмі була така класна фраза: «Не треба відмовлятися від планів. Можна просто приспустити колеса й стати трішки нижчими, але все-таки проїхати через цю арку».
Ветеран Денис Дудник відкрив хаб психологічної допомоги «Танто». Бо хоче підтримати військових, які, як і він, захищали державу. У хабі психологи допомагатимуть жінкам і чоловіками морально відновитись та отримати нові ментальні навички.
Денис Дудник став переможцем конкурсної програми Українського ветеранського фонду #Варто 2.0. Він отримав кошти на відкриття хабу психологічної допомоги. І вже 4 березня він відкрив двері «Танто».
У хабі чекають чоловік і жінок, які воювали, які втратили близьких під час війни. Професійні психологи допоможуть вам прожити свої емоції та навчитись «вивозити», як і Денис Дудник навчився це робити після складних бійнь.
«Після того, як я зміг самого себе «вивезти» зі складного стану після Ірпеня, я зрозумів, що хочу допомагати іншим», – каже ветеран.
Ветеран Тарас Лелюх допомагає ветеранам отримати безплатні земельні ділянки, а потім орендує у бійців землю та засіває зерновими. Таким чином захисники мають прибуток, а Тарас разом із партнерами — агробізнес «Деметра Агро-Груп». Сучасне обладнання: сівалку та польовий комп’ютер із GPS-приймачем — допоміг придбати Український ветеранський фонд Мінветеранів.
“Ветеранський фонд з моєї точки зору — це, перш за все, люди. Люди, які днями і ночами працюють для підтримки ветеранів.
Проводять дослідження потреб ветеранів, організовують гарячі лінії психологічної підтримки, безкоштовну допомогу фахових юристів, проектну підтримку ветеранських громадських організацій, а головне – їм вдалося на постійній основі запустити грантову підтримку ветеранського бізнесу!
Це – не роздача подачок, для створення красивої картинки, а конкурсний відбір проектів, де ветерани-підприємці змагаються між собою за отримання коштів для розвитку власної справи. Так, необхідно вміти писати проекти, подавати заявки, складати бізнес-плани, але цьому усьому Ветеранський фонд безкоштовно навчає на своїх заходах”.
Ветеран та підприємець Олексій Качко працює над релокацією ветеранського бізнесу: відновлює роботу кав’ярні Veterano Coffee з Маріуполя у Черкасах.
“Нам у цьому допомагає Український ветеранський фонд. Ми звикли все аналізувати та мати раціональний підхід. Дружина побачила результати першої програми Варто: гранти отримали люди з нашої сім’ї Veterano Group. Ми сформували заявку, подали вже на конкурс проєктів Варто 2.0 і отримали гарний результат та кошти на кав’ярню. Скажу відверто: ось так організовувати, відновлювати бізнес важко, — каже Олексій. — Я весь рік на війні і це складно. Багато інформації про виробників і про ціни зараз для мене недоступна. Є інші складнощі. Але дружина допомагає і ми впевнено йдемо до своєї мети: до відкриття затишної кав’ярні у Черкасах. Зараз у приміщенні триває ремонт, а дизайнери працюють над проєктом”.
Ветеран Тарас Якобчук працює над створенням функціональної, професійної кухні для проведення майстер-класів, презентацій, навчання та підвищення кваліфікації кухарів та барменів.
“У мене є побратим, друг Володимир Скосогоренко. Він теж залишився працювати, ми разом комунікували по волонтерці. У нас досить потужна ветеранська спільнота. І він розказав про свій досвід: виграв у конкурсі проєктів Варто та перетворює часник на український суперфуд. У той час для бізнесу були складні часи, постійні блекаути. Тож, мені потрібна була допомога. І ми подались та виграли у конкурсі Варто 2.0”, — пояснює Тарас.
Тетяна Купянська — з Маріуполя. І за кошти УВФ вона відкриє кафе у Хмельницькому.
Відкриття закладу дозволить створити сім — вісім нових робочих місць. За словами Тетяни, їй потрібно взяти три-чотири людини на кухню, два касири на лінію роздачі, а також адміністратора та прибиральницю.
«Бюджет фонду дає мільйон гривень. Але для повної реалізації потрібно набагато більше грошей. Будемо старатися приймати участь і в інших грантах. Сума не охоплює всього», — зауважує підприємниця.
Ветеран Ігор Чепіжко за кошти УВФ модернізовує виробничий процес ( заміна застарілого обладнання ) Veterano Pizza Lukyanivka. Суть проекту полягає в заміні застарілого обладнання,
“Це — нові робочі місця, які наразі є необхідністю, особливо для захисників, які повертаються з фронту. Тим самим ми допомагаємо державі. Чим більше бізнес працює, створює нові робочі місця, тим більше податків надходить до бюджету. Країна має жити, працювати навіть в умовах воєнного стану”.
Ветеран Олег Кашляк за кошти від УВФ підготував приміщення та закупив обладнання діагностично-лабораторного відділення ветеринарної клініки MERLION.
Тут надають постійну знижку для ВПО, волонтерів, учасників бойових дій, ветеранів війни, військовослужбовців 20% на послуги та 5% на медикаменти. Налагоджена тісна взаємодія з кінологічними та ветеринарними службами силових структур.
“Про #ВАРТО я почув від Юлії Лапутіної (Міністерки у справах ветеранів), яка приїжджала до мене в клініку. Я звернувся в Український ветеранський фонд. Заповнив заявку на конкурсну програму #ВАРТО. І став одним із тих, хто отримає фінансування. За кошти оплачу апарат УЗД і біохімічний гемоаналізатор”, — ділиться пан Олег.
А ветеран Антон Бростовський за кошт УВФ створив дитячий розважальний інтерактивно-пізнавальний парк «Земля драконів».
Фінансова підтримка переважно піде на будматеріали. Також втілення проєкту передбачає створення додаткових робочих місць.
«Подали ідею проєкту й перемогли. Уже мали досвід такого бізнесу. Антон як ФОП брав участь у державних закупівлях і тендерах. Головне було вкластися в суму, ретельно все розписати й заздалегідь домовитися з постачальниками, щоб ціни зафіксувати, бо вони швидко зростають», — каже мати ветерана, Ірина.
Наталія Гумба — мати загиблого воїна Астамура Гумби. Вона – переможниця першої конкурсної програми #ВАРТО від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.
За отримані від УВФ кошти планує виробництво візуального контенту, наприклад, соціальної реклами для Збройних Сил України. Йдеться про придбання і технічного оснащення, і про навчання щодо зйомок відео, монтажу тощо. Це має бути, за задумом пані Наталії, повноцінна продакшн-студія зі звуковим обладнанням, світлом тощо.
“Так, мій син загинув. Але його життя у віртуальному сенсі триває. Тому цей проєкт є і його проєктом теж. А ми маємо розвивати пам’ять про нього”, — говорить пані Наталя.
Представник Медичних сил ЗСУ надав роз’яснення змін у Переліку хвороб