Під час дискусії «Країна ветеранів: можливості і виклики», яка відбулася в рамках спільного проєкту LB.ua та EFI Group «Нова країна», народний депутат України від “Голосу”, секретар парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, ветеран АТО Роман Костенко озвучив своє бачення державної політики по відношенню до ветеранів війни.
Коли Верховна Рада ухвалить закон про мобілізацію з нормою про демобілізацію військовослужбовців, які відслужили 36 місяців, в Україні одномоментно додасться понад 200 тисяч ветеранів. І до цього треба вже сьогодні готуватися, – вважає Роман Костенко. – Правильна ветеранська політика, вважає він, здатна вирішити не тільки проблему з соціалізацією ветеранів, а й з мобілізацією.
“Якщо ми матимемо непомітну ветеранську політику, коли людина не розуміє, що буде, якщо вона отримає поранення, стане інвалідом, це відбиватиметься на тому, що ми зараз вирішуємо на рівні держави — як змотивувати людей йти захищати країну? Ми не можемо забути про ветеранську політику і говорити про мобілізацію. Ми не можемо говорити про мобілізацію, забувши за те, як солдати наші служать зараз. І тут має вибудовуватись новий суспільний договір”, – говорить Роман Костенко.
Цей суспільний договір, за його словами, крім тих ветеранів, що вже є, має стосуватися й тих людей, які йдуть в армію зараз, працювати на тих, хто призивається сьогодні.
“Коли ми говоримо про те, що маємо мотивувати солдат, це має бути фактом. Я твердо переконаний, що тим шляхом, яким ми йдемо — одними мобілізованими людьми, «виловленими», вибачте, на вулиці і відправленими в армію — цю війну, асиметричну війну, в якій використовуються сучасні технології, виграти буде досить складно. Для цього потрібні спеціальні люди зі спеціальними навичками і спеціальними вміннями. Маючи певний досвід, я бачу, що такі люди є, в принципі, у всіх вікових категоріях, але найбільше їх з 18 до 27 років, яких ми у більшості якраз не призиваємо.
Я зараз не про те, що ми маємо їх хапати і кидати буси, відправляти на війну. Але ми повинні створити таку політику, коли ці люди будуть самі хотіти йти в армію і виконувати завдання, потрібні для армії. Для цього суспільство має їх мотивувати”, — впевнений депутат.
Запропонований Романом Костенком суспільний договір умовно виглядає так: усі працюють на тих, хто воює.
“Моя теза проста. Нас 40 мільйонів, а воює один мільйон. На рівні вступу на військову службу, на рівні забезпечення під час служби і на рівні ветеранської політики ми маємо вже зараз закласти бачення і інформаційно проштовхувати, що оці 40 мільйонів мають турбуватися про цей мільйон на всіх етапах їх перебування на захисті держави.
Формати для цього можуть бути вибрані різні. Можливо, непопулярні, такі як підвищення військового податку або ще щось, що люди будуть сплачувати конкретно за те, що оцей мільйон бився за них, щоб, якщо з людиною щось станеться, вона мала пільги, а якщо отримає каліцтво, люди до кінця життя утримали б її.
Я не боюсь цих слів і я кажу, що у нас немає вибору, якщо ми не побудуємо цей суспільний договір між захисниками і тими, хто не бере безпосередньої участі [у війні], у нас між цими категоріями буде конфлікт. Тому над цим ми маємо працювати”, — запевняє ветеран АТО.
Ветеранська політика повинна базуватися на тому, як повернути ветерана у соціум.
“Військові, коли повернуться, це буде окрема каста, з якою потрібно буде комунікувати і у якої будуть свої запити. На мій погляд, ми, як суспільство, маємо турбуватись про наших ветеранів, але не робити акцент, що він після війни — ветеран і більше ніхто. Це важливо, щоб не створювати касту людей, яким не треба нічого робити — тобі все дається, бо ти ветеран.
Ми маємо допомагати, маємо робити все, щоб ці люди соціалізувались і далі йшли в життя. Оце має бути основою ветеранської політики, тому що я знаю багато ветеранів, які ветеранство роблять своєю професією після війни, навіть коли спроможні робити інші речі”, — розповів нардеп. Якщо цього не зробити, в суспільстві виникне прірва, додав Роман Костенко.
“Я знову повертаюсь до законопроєкту про мобілізацію. Ми розглянули практично всі питання, 16 блоків. Єдине, за яким ми в комітеті не дійшли згоди — питання демобілізації. В державі ще не має рішення, як це буде відбуватися. Звичайно, ми як парламентарі говоримо про те, що цих людей потрібно відпустити через 36 місяців, тому що вони виснажені, більшість їх безпосередньо беруть участь у бойових діях. І навіть ті, хто ні, є ж і інший етап виснаженості — відрив від сім’ї. Там же ж не всі ж військові, які все життя готувались до того, щоб битися.
І оцю категорію потрібно також мотивувати, і вже зараз готуватись і з нею працювати. А це велика кількість. Якщо буде ухвалено рішення, це за 200 тисяч людей (не буду казати точну цифру) одномоментно прийдуть і з ними потрібно буде говорити. І ми маємо зробити так, щоб вони пішли у соціум й змішалися з людьми, інакше вони будуть лякати людей. У нас буде прірва між ветеранами і людьми, які не воювали”, — резюмував нардеп.