«Творча Криївка» – проект з реабілітації воїнів АТО. Почався він ще з часів Майдану Засновницями стали дві киянки – Євгенія Павлюк та Віталіна Маслова.
З того часу проект удосконалювався та допоміг сотням бійців, з якими працювали десятки психологів-волонтерів.. Так він став тим полігоном, на якому майже в бойових умовах “випробовувалися” новітні методи реабілітації наших солдатів та виховувалися нові покоління спеціалістів.
НЕ КОЛИШНІ ВОЇНИ
Страх, відчуття деморалізованості, ступор – всі ці ознаки нормальні для моменту потрапляння нормальної людини в ненормальні умови.
Це хвороба і не розлади адаптації. Навпаки,той, хто, потрапивши на війну, реагувати спокійно насправді має проблеми.
Так, усе це може стати хворобою, якщо солдату дійсно буде потрібна допомога, і він вчасно за нею не звернеться.
Не усім потрібна допомога, деякі бійці адаптуються самостійно. Решта потребує психолога, який допоможе їй повернутись з війни. З психологічної війни.
Сергій.
Був у Криївці двічі – у 2014 року та у 2015-му після виходу з Дебальцевого…
Ветеран АТО розповідає, що на першому заїзді вони малювали, ліпили з глини, ходили до річки, і найважливіше – спілкувалися з цікавими людьми з різних областей України.
Другого разу Сергій поїхав у Криворівню, Верховинський район Івано-Франківської області: “Програма дуже відрізнялась. Ходили у скелі Довбуша, збирали гірські лікувальні трави, нам розповідали про природу. Також малювали та спілкувалися з гуцулами. Вони розповідали про свої звичаї”.
Сергій каже, що у Криївці він морально відпочив, розслабився та “переключився”.
Сприяє й те, що на таких заходах домашня атмосфера, не акцентують увагу на негативі, багато приємних людей.
“Я зустрів бійця, з яким неподалік були біля Дебальцевого. Ми почули вибух, а згодом дізналися, що це підірвалася машина на фугасі. Так і не знали, що трапилося з людьми, які там були. А в “Криївці” зустрілися з чоловіком, який розповів, що теж там був. Неймовірна зустріч”, – усміхається Сергій.
Зараз чоловік рекомендує їхати в “Криївку” багатьом знайомим.
Каже, що спочатку люди насторожуються, коли чули слово “психолог”. Але він переконував колег: “поїдь подивися, там мозок не виносять”. “Вони їхали і поверталися окриленими – обіймали, ділились враженнями, показували фото”, – свідчить АТОвець.
Катерина.
Харківська волонтерка Катерина Бережна, війна для якої почалася ще на Майдані, стежить за проектом із 2016-го. Каже, що була вражена змінами, які помітила у своїх друзів-бійців після 10-денної реабілітації в «Творчій Криївці»: «Нічого такого досі я не бачила. Волонтерам проекту вдається перемкнути людей із тотальної війни на якісь абсолютно мирні речі на кшталт ліплення коників із сиру. Як можна змусити 40-річного чоловіка, що побував на війні, ліпити коників із сиру? Їм це якось вдається. Я не розумію, як усе те працює, просто бачу приголомшливі результати. Бачу людей, спустошених і змучених, які виходять звідти з очима, що знову горять. Цей досвід неодмінно треба розвивати в країні, де близько 100 тис. ветеранів дістали на війні травми різного ступеня тяжкості».
РОБОТА «ТВОРОЧОЇ КРИЇВКИ»
Коли в процесі реабілітації воїнів АТО спеціалісти програми вперше з ними зустрічаються,, то не знають, на якій стадії проживання стресу вони знаходяться.
А тому, в прошу чергу, забезпечують їх усім тим, що так необхідно їм в стадії гострого стресового розладу.
Той, кому це справді потрібно – той цим скористається. Кому не потрібно – тому не зашкодить. І це, до речі, стосується не тільки програм реабілітації, але й того, як зустрічати своїх воїнів вдома, у родині.
- Режим дня, регулярне харчування(бажано в одній і тій же порі дня)
Можливість помитися чи прийняти душ, можливість поїсти щось в період між основними прийомами їжі.
Бо коли людина зазнає впливу психотравмуючих подій, вона часто регресує в дитячий вік. Тоді їм потрібно поїсти щось смачне. До того ж, на фронті, в хлопців нічого такого не було, і вони за ним скучили. Ну і ще – багато позитивних нових вражень, здатних заглушити собою спогади про війну.
- Робота з тілом.
Вона необхідна також з цих самих причин: коли в ситуації загрози нашому життю ми регресуємо, то опускаємося зазвичай до рівня свого тіла, яке потім теж треба приводити в порядок.
Тіло потребує розслаблення, після постійного носіння зброї, бронежилетів воно потребує відпочинку.
Тому в проекті працюють масажисти або тілесні терапевти.
Тіло після війни, навіть непоранене, теж треба приводити в порядок.
- Психологічна допомога.
У проекті, звичайно ж, працюють психологи. Вони не лізуть в душу. Основне правило в роботі з бійцями – не випитувати насильно.Психолог потрібний для того, щоб вислухати бійця, коли він сам до того буде готовий.
- Творчість.
Важливою складовою роботи з бійцями є саме творчість.Є речі, які ми не можемо виразити словами, навіть психологу у безпечних умовах. Але їх можна виразити образно – творчістю.
Тому колишні бійці малюють картини. Живопис є однією з найважливіших складових процесу реабілітації.
Так працює наша психіка. Якщо якийсь психоемоційний вплив є надто тяжким для неї – то цей вплив записується в нашій підсвідомості одним-єдиним великим масивом в незмінному вигляді. І, часто, бійці малюють те, що відкладаються у їх підсвідомості.
Так і працює “Творча криївка”. Ще одним правилом кожного заїзду є сухий закон. Не модна пити навіть пиво, вийняток –лише безалкогольне. Алкоголь ніяким чином не допомагає психіці, лише руйнуючи її.
Під час кожного заїзду у «Криївці» перебуває 12 бійців. На них розраховані 4 спеціалісти з реабілітації. Тобто на 12-ть бійців потрібно, як мінімум, 4-5 спеціалістів – лише тоді від реабілітації є результат.
Так, санаторне лікування не може надати таких умов, адже в умовах санаторію на 100 військових припадає лише один психолог, у кращому випадку, та 2-3 лікаря.
Нашій державі необхідно зрозуміти, що бійці потребують не лише фізичної, але й психологічної реабілітації. Бо тіло і психіка –одне ціле і приводити їх до порядку необхідно одночасно.
Марія Сімоніченко, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС