Про важливість психологічної складової у війні говорив ще один із засновників теорії ведення воєн – знаменитий китайський філософ Сунь Цзи. Його вислови «Війна – це шлях обману» та «Найкраща війна – розбити задуми противника» сьогодні трансформувалися в окремий вид бойових дій – інформаційно-психологічні спеціальні операції, скорочено – ІПСО.
Одним із важливих компонентів ведення таких операцій є робота в соціальних мережах. Війни останніх років показують, що без психологічної обробки населення не обходиться жодна серйозна кампанія – чи то операції НАТО в Іраку, Афганістані, чи то збройна агресія Росії на Донбасі.
Важливість впливу на солдатів і цивільне населення супротивної сторони не потребує пояснення.
Для протидії таким операціям розробляють спеціальні комплекси заходів, однією з компонент яких є обмеження на дії в соцмережах, які здійснюють командири окремих частин і армій в цілому.
Так, у ЗСУ існують рекомендації, що обмежують свободу спілкування військовиків у соцмережах, і це викликало буквально вибух обурення серед блогерів і «лідерів думок». Тим часом нічого нового чи екстраординарного у подібній практиці немає. Такі обмеження або прямі заборони на використання військовими соцмереж уведені в багатьох країнах, де порушників заборон чекають суворі покарання.
Для чого це робиться?
По-перше, обмеження доступу до соцмереж знижує ймовірність витоку інформації.
По-друге, знижує ймовірність вербування спецслужбами противника агентів серед військових та цивільних.
По-третє, не дозволяє створювати паніку серед цивільного населення.
Розглянемо ці аспекти детальніше.
1.) Не розповідай ворогові про себе!
Один із найяскравіших прикладів масового розповсюдження інформації у соцмережі – фотографії й відеоролики російських громадян і військовослужбовців, які воювали на території України і викладали свої фото та відео в соцмережах «ВКонтакте», «Однокласники». Саме ці зображення багато в чому допомагали нашим фахівцям ідентифікувати окупантів з Росії, а групі слідчих із Нідерландів у розслідуванні збиття літака рейсу МН17. Крім того, велика кількість фотографій російських військових із Сирії теж суттєво допомогла контррозвідникам. Так, відомі випадки прямого вербування солдатів ЗС РФ бойовиками терористичних організацій, на кшталт ІДІЛ, за допомогою фальшивих акаунтів у соцмережах.
Тому для боротьби з розповсюдженням інформації в Россі ухвалено спеціальний федеральний закон від 6 березня 2019 року N19-ФЗ «Про внесення змін до статті 7 і 285 Федерального закону «Про статус військовослужбовців»». Згідно з цим законом, військовослужбовцям та громадянам, яких долучають до військових зборів, «забороняється надавати засобам масової інформації або з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі Інтернет поширювати або надавати інформацію: що дозволяє визначити приналежність… військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на військові збори, до Збройних Сил Російської Федерації, інших військ, військових формувань і органів … а також інформацію, що дозволяє визначити місцеперебування зазначених осіб в певний період, іншим особам».
Покарання за порушення цього закону може бути досить суворим – аж до трибуналу і тюремного ув’язнення.
2) Чи були росіяни першопрохідцями?
У країнах НАТО цим питанням перейнялися давно. Небезпеку, яку становить для військових соцмережа, підтвердив проведений фахівцями Альянсу експеримент.
Як з’ясувалося, вистачить 60 доларів і кількох фейкових акаунтів у фейсбуці, щоб дослідники змогли ідентифікувати військових, відстежити їхнє пересування і навіть переконати не підкорятися наказам.
Ці фейкові сторінки, як і облікові записи, створені й експлуатувалися дослідниками з Центру стратегічних комунікацій Альянсу, і однією з дослідницьких груп, пов’язаних з командуванням НАТО. Вони діяли як «червона команда» під виглядом військових, щоб перевірити, наскільки сильно можуть вплинути на дії солдатів у реальному світі за допомогою маніпуляцій у соціальних мережах.
Група «спробувала відповісти на три питання», – розповіла інженер з програмного забезпечення Нора Бітеніс, одна з розробників проєкту.
«Перше питання: що ми можемо дізнатися про військові навчання тільки з відкритих джерел? Що можемо знайти в мережі про учасників з даних із відкритим вихідним кодом? І чи можемо використовувати ці дані, аби вплинути на поведінку учасників щодо відданих їм наказів?»
Результат приголомшив співробітників відділу стратегічних комунікацій. За 4 тижні групі дослідників вдалося ідентифікувати 150 солдатів НАТО, розкрити місце їхнього перебування, відстежити пересування військ і навіть переконати порушити прямі накази командування. Як пояснюють експерти, у кожної людини є вразливі точки. У когось це сім’я, у когось – фінанси… Соцмережі дають маніпулятору достатньо інформації для знаходження цих точок.
«Останньою краплею» стало те, що практично всі військові бази США, зокрема і закриті, які не видно навіть на онлайн-картах Google, потрапили в мережу на початку 2018-го завдяки… наручним фітнес-трекерам. Вдалося розгледіти на онлайн-картах Google десятки точок, зокрема в пустелях, де активно займалися спортом невідомі користувачі.
Тому наразі НАТО веде напружену роботу з регламентації і обмеження доступу до інтернету для військовослужбовців.
3) Два інциденти, що змусили армію США створити правила поведінки в соцмережах
Лідером у розробці відповідних нормативів виступила американська армія.
Перші інструкції Пентагону з поведінки у соцмережах з’явилися ще 2007-го і переважно містили перелік ресурсів, якими користуватися не рекомендувалося. Але 25 лютого 2010 року випущено нову версію мережевої політики Міноборони США, де вже офіційно вказано, як саме користуватися «інтернет-ресурсами, які непідконтрольні відомству», включаючи соцмережі.
У 2012 і 2014 роках Пентагон випустив оновлений перелік рекомендацій для військових із поведінки у соцмережах. Окремим службам відомства і родам військ ставилося завдання забезпечити доступ військових до мереж, але при цьому необхідно було детально описати ризики і впровадити відповідні обмеження та правила стеження.
Причиною створення цих документів послужили два інциденти. Перший – навесні 2010 року один із морпіхів написав критичний пост про президента США Обаму, за що дістав догану і згодом був звільнений. Другий – навесні 2012 року хакери зламали один із сайтів знайомств і злили в мережу базу персональних даних, серед яких – службові поштові адреси службовців Міноборони з домену mil.
Армія США опублікувала перші правила поведінки військових у соцмережах у січні 2011-го. У всіх інструкціях, що стосуються соцмереж і інтернету, підкреслюється, що головна проблема, окрім ризиків особистої безпеки військовослужбовця, є розповсюдження секретної інформації про поточні операції (тобто відомостей про розгортання і переміщення з’єднань). Відзначається особлива небезпека користування ресурсами з геотегуванням.
4) Принц Гаррі й війна з тероризмом
Британські військові в цілому наслідували американську політику регулювання. У січні 2009-го у Великій Британії ввели в дію наказ Міноборони «Про контакти з представниками відкритих комунікацій». Наказ був жорсткий, відповідно до нього для військових заблоковано доступ до соцмереж (зокрема Facebook і MySpace), а військових в Афганістані навіть позбавили можливості користуватися Skype.
Однією з причин такого жорсткого наказу стало те, що в соціальних мережах поширили інформацію про службу в Афганістані принца Генрі Чарльза Альберта Девіда, герцога Сассекського, онука королеви Великої Британії Єлизавети II (принца Гаррі – Ред.). Ці відомості наражали на серйозну небезпеку не тільки самого принца, а і його товаришів по службі.
Скандал призвів до того, що британське оборонне відомство підтвердило права військових на соцмережі, однак анонсувало і «деякі обмеження», обґрунтувавши їх «війною з тероризмом». Надалі інструкції переписали, але вони зберегли характер «обов’язкових рекомендацій», переданих на розсуд командного складу і спрямованих головним чином на обмеження розповсюдження інформації із районів операцій на Близькому Сході.
5) Соцмережі по-французьки і правильний німецький смартфон
Перший керівний документ «Належне використання соціальних мереж» від Міноборони Франції з’явився у 2012 році, а у 2016-му – вийшло друге видання. Мережу в ньому розглядають як джерело загроз для військовослужбовців та членів їхніх сімей. Тому в документі, крім розділу, що регламентує забезпечення секретності операцій та переліку кримінальних статей за розголошення державної і службової таємниці, основний упор зроблено на забезпеченні особистої безпеки військових та їхніх родичів.
У Бундесвері до соціальних мереж ставлення досить стримане. По суті, нормативи зводяться до витягів із військових статутів, які регламентують перелік заборонених до розголошення відомостей. Для службового користування військовим із минулого року видають смартфони, позбавлені можливості доступу до інтернету.
Німецьким військовим при публікаціях у соцмережах на належність до армії нікого приховувати не зобов’язують. Але попереджають про те,що статус військового накладає і певну відповідальність: «Якщо вас можна розпізнати в соцмережах як службовця Бундесверу, ви автоматично виступаєте як і його представник. Тому завжди спілкуйтеся чесно й відкрито. І в разі помилки відкрито її визнайте».
Отже, армії різних країн сьогодні приділяють значну увагу соцмережам.
Основна мета – забезпечення особистої (антитерористичної і кримінальної) безпеки військовиків, режиму таємності й нерозповсюдження службової інформації.
До 90% інформації розвідники одержують саме з відкритих джерел.
Тож, не втрачаймо пильності!
