В буремні часи 2014 року, коли, здавалося, що вже втрачено нашу Незалежність, були люди які не готові були змиритися з агресією Росії. Саме вони давали нам надію та мотивацію продовжувати боротьбу, адже вони були першими.
Загальні події, які спричинили попередні очільники України, а простіше кажучи звичайна російська агентура, обумовили ситуацію, коли студенти, працівники IT, письменники та вчителі – вимушені біли зі зброєю в руках захищати свою батьківщину.
Добровольці були усюди: під Слов’янськом, в Іловайську, добровольці боронили Савур Могилу та Донецький Аеропорт, а в лютому 2015 року саме добровольці відвоювали у ворога Широкине. Вклад добровольців не можливо переоцінити, а їх святи жертви не дозволено забувати. Ми не маємо права зрадити тих, хто загинув за Україну та повинні зробити все, щоб їх загибель не стала даремною.
Шана живими та вічна пам’ять загиблим!