28 березня 2021 року о третій годині за київським часом Україна перейшла на літній час переведенням годинникової стрілки на одну годину вперед. Дане дійство відбувається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 року № 509 “Про порядок обчислення часу на території України”. Терміни дії літнього часу в Україні вводяться відповідно до рекомендацій Європейської економічної комісії ООН для гармонізації відліку часу на території всієї Європи і довколишніх країн.
Щорічно в останню неділю березня о третій годині годинникова стрілка переводиться на одну годину вперед, в останню неділю жовтня – о четвертій годині на одну годину назад. Таким чином влітку вся Україна з другого часового поясу (+2) пересувається в третій (+3), а восени знову повертається в свій часовий пояс.
Часовий пояс — це частина поверхні земної кулі, на якій ухвалено один стандартний час, який ще часто називають місцевим часом. Для зручності відліку поточного часу вся територія земної кулі поділена на 24 часові пояси шириною в середньому 15 градусів. В межах кожного такого поясу встановлюється свій єдиний поясний час.
Формування часових поясів пов’язане з прагненням, з одного боку, враховувати обертання Землі навколо своєї осі, а з другого боку, визначити території (часові зони) з приблизно однаковим місцевим часом таким чином, щоб відмінності в часі між ними були кратні одній годині. У результаті було досягнуто рішення, що повинно бути 24 часових пояси і кожен з них мати приблизно 15° у ширину (≈ 7,5° щодо відповідного середнього меридіана). Точкою відліку прийнятий гринвіцький меридіан, нульовий меридіан, середній меридіан нульового часового поясу.
Україна майже на 95% знаходиться в +2 часовому поясі. До того ж, середина нашого часовго поясу проходить посередині України неподалік Києва.
Одразу після впровадження «літнього часу» з’явилися як його палки прихильники, так і не менш запеклі противники. Але істина, як завжди знаходиться завжди десь посередині.
Аргументи “противників” полягають в тому, що переведення стрілки годинника порушує звичний ритм життя людини, що досить негативно впливає на здоров’я, на тривалий час вибиває людей із звичного графіку життя, що в свою чергу, має негативний вплив на продуктивність праці.
Головним аргументом “прихильників” є переконаність в тому, що літній час дозволяє зекономити електроенергію, прибрати ранкове пікове навантаження на електростанціях, що дозволяє суттєво зекономити паливо, викиди «парникових газів», особливо на теплових електростанціях. Правда, після широкого запровадження енергоощадних ламп на кількість спожитої електроенергії суттєвий вплив справляють тільки всілякі електроприлади. І цим аргументом активно користуються противники переведення. Але в Україні найголовнішим аргументом прихильників є те. Що «так роблять в усьому світі». Але, як видно на схемі, «в усьому світі роблять по-різному». Переведенню стрілок годинника приділяють увагу головним чином розвинуті країни світу. Країни «третього світу» цим просто не переймаються.
Існує також ще одна ідея, що переведення потрібно ще більш вдосконалити переведення стрілки годинники. Основний аргумент – максимальне використання світового періоду доби на широті 45 -55 градусів північної широти. Її прихильники пропонують переводити стрілки годинника не два, а чотири рази на рік. Тут також аргументами виступають економія електроенергії, зменшення викидів на ТЕС та економія на закупівлі палива для них.
Але найголовнішим аргументом даної групи є медичний. З тотальною комп’ютеризацією в рази зросло навантаження на очі. Щоб зберегти зір люди змушені максимально використовувати саме світлий період доби. Тому прихильники чотирикратного переведення стрілок годинника пропонують двічі переводити стрілки годинника вперед – в першому півріччі, і двічі повертати їх назад в другому півріччі, а взимку жити за «поясним часом».
Перше переведення на одну годину вперед пропонують здійснювати в перший тиждень березня. Воно пов’язане з тим, що весняне рівнодення, коли повний світовий день і ніч (без сутінок) становить рівно 12 годин, припадає на 20 березня. Це буде так званий весняно-осінній або «демісезонний» час.
Вдруге перевести годинникову стрілку на годину вперед на «літній час» пропонується з 01 по 10 травня.
Відповідно повернення «до свого часового поясу» має відбуватися теж в да етапи: в першу неділю вересня (з 1-го по 7-ме вересня) повертаємося в «демісезонний» час. А в останню неділю жовтня (з 24 по 31 жовтня) остаточно повертаємося в свій поясний час або в «зимовий час». Таким чином весь рік розбивається на три часові сезони загальною тривалість близько 120 днів кожен.
Прихильники «чотирикратного переведення стрілок годинника» стверджують, що для повної адаптації до життя після переведення стрілки годинника 99% людей потрібно максимум сім днів. Крім того, переведення стрілки годинника сприяє «стрясці» організму людини, що виконує такий же ефект, як і ранкові фізичні вправи у поєднанні з водними процедурами.
Олександр Вікторович, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: