Реальність того, що відбулося після 24 лютого 2022 року, має надовго змінити наше життя. Навіть можна сформулювати по іншому: ми зобов’язані підготувати наступні покоління українців, щоб цього не повторилося.
Фото: архів ГО «Спілка ветеранів АТО»
Заява міністра оборони України Олексія Резнікова про «розумну мілітаризацію», яку він зробив у своїй колонці в «Українській правді» 25.08.2022р., без сумніву натякає на те, що необхідні висновки з тієї катастрофи, яка відбулася, були зроблені. Окупація величезних територій була жахливо блискавичною та приголомшливою: за тиждень російські війська захопили українську територію, розмір якої більше площі всієї Чехії (біля 80 тис. кв. км.)
Підкреслимо: це відбулося відносно держави, яка знаходилася у стані неоголошеної війни з Росією (АТО/ООС) 8 років! І, звичайно, суспільство, яке поступово відходить від шоку, викликаного війною та втратами, все більш наполегливо ставить перед владою питання:
– Чому так сталося? Що робити далі?
Якщо відповіді на перше питання фактично відсутні, окрім загально відомого «Ми про**али», то бачення майбутнього нашої країни від сучасного уряду нарешті, здається, були озвучені.
Процитуємо запропоновану міністром оборони концепцію «розумної мілітаризації»:
«Наявність військової підготовки повинна стати однією з обов’язкових вимог для роботи на державній службі, а також для балотування на виборні посади в органах місцевого самоврядування, в парламент, суди тощо. Усі сфери мають бути проаналізовані крізь призму необхідності бути готовим до оборони…»
Це без сумніву крок вперед – на жаль, поки за повною відсутністю конкретики та якогось підтвердження озвученої ініціативи від найвищого політичного керівництва країни. Крок, який має повну підтримку тієї частини суспільства, яка познайомилася ближче з тим, що таке війна.
Для тих, хто ще в 2014 році став зі зброєю у руках на захист нашої країни, і потім, в 2022 році, знову із застосуванням ненормативної лексики та подивом виявили, що держава не готова до нападу РФ – це ті слова, котрі вони давно очікували. Держава не може кожні 8 чи 10 років сплачувати десятками тисяч людських життів та зруйнованими вщент регіонами за неспроможність її еліти йти на кроки, які значно звузять зону їхнього комфорту.
І порівняння теперішнього складу Верховної Ради із складом попереднього скликання – зовсім не на користь сучасного: в парламенті майже повністю відсутні ті, хто воював і мав уявлення про те, як виглядає війна не з телевізора. У ВР VII скликання було близько 30 депутатів – комбатантів, у цьому складі ВР – їх 3. І це у країні, що воює останні 8 років.
Тому ми не маємо дивуватися про наслідки.
Вони закономірні.
Логічним є те, що українські громадяни мають обов’язки боронити своє життя, майно та кордони держави – в першу чергу від відвічного північного ворога, який в чергове намагається нас повернути у «в’язницю народів». Позбавлені розуму, «браття-слов’яни» за наказом свого наступного кривавого тирана знову несуть смерть та руйнування Україні – відправляючись тисячами в наш чорнозем.
Так званий батальйон «Монако», скандальні герої ютуба – теж закономірний наслідок відсутності відповідальності еліт за скоєне. І моральної, і політичної. Без сумніву, більша частина цих людей повернеться до України і будуть далі руйнувати свідомість її громадян за рахунок своїх величезних фінансових можливостей, політичного впливу та роботи залежних від них ЗМІ. Вони будуть переконувати, що це абсолютно нормально: для багатих, розумних персон спостерігати з шезлонга своєї вілли біля Ніцци з екрану нотбука, як хтось віддає своє життя за незалежність нашої держави.
Це все вже було.
Існуючу ситуацію погодився нам прокоментувати голова громадської організації «Консорціум ветеранських організацій Сходу» Павло Федоров:
«Ми маємо сформувати здатність наших громадян до оборони – починаючи з патріотичного виховання у дитячому садку, начальної, середньої та вищої школи. Виховання у громадян позитивного відношення до зміцнення обороноздатності країни, престижності служби в війську, гордості за славне минуле, починаючи з давніх давен – як виявилося не просто слова. Людям краще осягнути те, що уявлення про могутніх героїв, які будуть захищати державу – хибне. Україну мають боронити всі ми: звичайні люди, що пройшли відповідну підготовку – те, що ми бачимо зараз в Швейцарії, в Ізраїлі.»
Тож зараз є впевненість у тому, що сотні тисяч ветеранів, коли повернуться з фронту не будуть легковажні по відношенню до шляхів розвитку країни. І план «розумної мілітаризації» міністра Резнікова не залишиться тільки порожніми обіцянками, про які згадають тільки напередодні чергових виборів.
При всьому цьому уряд, міністерство оборони, президент мають пояснити: хто винен у тому, що за 8 років війни в країні з величезним потенціалом аеро- та космо- промисловості не були створені а ні власні БПЛА, а ні засоби боротьби з ними?
Іранські «мопеди» (зовсім не вершина сучасних технологій) – це справедливе знущання над нами: адже і під час війни, як виявилося, ми зовсім не готувалися до неї. Українські ракетні програми – з урахуванням певних наявних досягнень у цій сфері, теж мали бути одними з домінантних напрямків в оборонної промисловості. Розрекламовані танки «Оплоти» – як вони себе проявили на фронті, чому стосовно них панує повне мовчання?
Країна потребує розумної мілітаризації. І ця мілітаризація в першу чергу повинна пройти в розумах українців. Нова, інша Україна має жити з осягненням того, що поруч з нею причаївся могутній ворог. Ворог, який поколіннями знову буде очікувати – коли ми забудемо цей урок, коли розслабимося.
На останок нагадаємо загально відомі слова одного ветерана:
“Нехай кожна нація, бажає вона нам добра чи зла, знає: ми заплатимо будь-яку ціну, понесемо будь-який тягар, зустрінемо будь-які труднощі, підтримаємо будь-якого друга, виступимо проти будь-якого ворога – щоб забезпечити своє виживання та успіх нашої свободи”.
Це був ветеран ІІ Світової Війни і звали його Джон Фіцджеральд Кеннеді.
Петрівець Дмитро
Матеріал підготовлено за підтримки International Media Support (IMS), Медіацентр “Схід” і ГС “Консорціум ветеранських організацій сходу”.
