Військово-повітряні України сили зовсім скоро мають визначитися із моделями літаків, якими будуть поповнювати авіапарк. Термін експлуатації більшості радянських МіГів та Су, які є на озброєнні української армії, спливає вже у 2025 році. Аби навчити пілотів та персонал користуванню новим апаратом, потрібно ще кілька років. А тому обирати, що і у кого купувати, потрібно вже зараз. За останній рік вітчизняні делегації відвідали кілька іноземних авіавиробництв – ми пропонуємо поглянути на один з останніх розглянутих варіантів.
Минулого тижня представники українських ВПС відвідали Пакистанський аеронавігаційний комплекс (PAC) в місті Камра. Корпорація PAC – підрядник, який розробляє повітряні системи для військового та цивільного використання. За повідомленням видання Ukrainian Military Pages, метою візиту було ознайомлення з багатоцільовими літаками JF-17.
JF-17 – одномоторний винищувач-бомбардувальник четвертого покоління. Його спільну розробку налагодили Пакистан і Китай – зусиллями компаній Pakistan Aeronautical Complex та Chengdu Aircraft Corporation відповідно. Під час проектування за основу були взяті радянський МіГ-21 та F-16 ВПС США. У останнього, зокрема, були запозичені рулі висоти. При цьому JF-17 має російський турбовентиляторний двигун RD-93, який також використовується на МіГах-29. Спроби китайців та пакистанців налагодити власне виробництво і обслуговування моторів були невдалими; як наслідок, співпраця з Москвою за цим напрямком триває і зараз. Також було запозичене у росіян і внутрішнє озброєння літака: це двоствольна гармата Грязєва-Шипунова ГШ-23-2.
Модель проектувалася з метою оновлення авіапарку ВПС Пакистану, а також у якості дешевого аналогу західних винищувачів на експорт. У результаті вийшов одномісний літак, який може виконувати функції штурмовика, винищувача, літака повітряної розвідки. На сьогодні існує чотири версії JF-17, серед яких базова, дві покращених та одна двомісна. За непідтвердженими даними, Україну цікавить найновіша модифікація одномісного варіанту – JF-17 Block III.
Одна з головних новацій, втілених у цій моделі – електрооптичний шолом з лазерним прицілом. Пристрій зчитує рухи очей та голови пілота і дозволяє наводити ракети на візуальну ціль. За заявленими можливостями, такий тип наведення можна інтегрувати і для використання лазерних бомб. Для них, до речі, літак має сім точок підвіски; дві на кінчиках крил, чотири під крилами і одну – під фюзеляжем. Усі вони об’єднані електронним інтерфейсом з системою керування боєзапасом. За твердженнями пакистанських розробників, система здатна розпізнати озброєння будь-якого походження. Загальна вага озброєння або корисного вантажу, який може підняти літак, складає 3629 кілограмів.
Країн, які взяли на озброєння JF-17, на даний момент лише 3. Найбільшу кількість (близько 100) має Пакистан; Нігерія замовила 3 апарати, М’янма – 16. Серед зацікавлених називають Іран, Аргентину, Уругвай, Алжир. Потенційних покупців приваблює порівняно невисока вартість: так, модифікація Block III вартує 32 мільйони доларів; якщо врахувати також витрати на обслуговування та навчання персоналу, сума зросте приблизно удвічі. Так, ВПС Нігерії витратили на один літак 61,5 мільйони доларів.
Якщо аналізувати сильні якості JF-17, то для українських ВПС у першу чергу привабливою є низька вартість. Іншим важливим фактором є актуальний бойовий досвід цих літаків. Як повідомляли світові ЗМІ, JF-17 були застосовані під час прикордонного конфлікту між Пакистаном та Індією у лютому 2019го року. Під час повітряного зіткнення один з пакистанських JF-17 збив Міг-29 індійських ВПС. Також, закупівля цих літаків потенційно надасть змогу Україні налагодити їх обслуговування, головним чином – двигунів.
На жаль, саме малопотужні російські двигуни RD-93 і є головним недоліком JF-17. Через це показник бойового навантаження літака складає лише 3,5 тони. І саме через низьку тягоозброєність кілька потенційних замовників – а саме, Єгипет та Саудівська Аравія – віддали перевагу іншим моделям. Вирішити цю проблему пакистанцям буде складно, адже конструктивно літак розрахований лише на один двигун, а допомогти зі збільшенням потужності за нинішньої геополітичної кон’юнктури Кремль навряд чи погодиться. Також невідомо, якою взагалі буде якісь цих апаратів за таку низьку ціну.
Висновок: JF-17 може стати лише тимчасовим рішенням для оновлення авіапарку українських ВПС. Головні недоліки цієї моделі найближчим часом виправлені не будуть, а тому є сенс придивитися до дорожчих, але перспективних літаків. Наприклад, один новий JAS 39 Gripen виробництва Швеції обійдеться у 60-65 мільйонів доларів, враховуючи витрати на обслуговування, підготовку персоналу і закупівлю ракет – у понад 210-220 мільйонів. Американський F-15 бюджетної версії Silent Eagle “потягне” на 100 мільйонів доларів, з супутніми витратами приблизно у 208 мільйонів. Ще одним варіантом може стати F-16 б/в: вартість такого літака, складе 50 мільйонів доларів. Чи розглядає такі варіанти командування військово-повітряних сил України, невідомо.
Насамкінець нагадаємо – бойову авіацію Україна використовувала на Донбасі лише у перший рік війни. За цей час, за офіційними даними, у боях було втрачено 11 літаків. Для уникнення таких великих втрат вимагає оновлення не лише військовий авіапарк України, а і інші підрозділи, які координують свої дії з авіацією. Наводимо уривок зі спогадів військового льотчика, кавалера ордена «За мужність» III ступеня, майора Владислава Волошина. У 2018 році він загинув за нез’ясованих обставин:
“З 29 січня 2015 року СУ-25 бойові завдання на сході не виконують. Російська Федерація переправила на окуповану територію занадто багато протиповітряних сил та засобів. Зараз виконувати там завдання нашими літаками немає жодного сенсу, це все одно що квиток в один кінець. Полетіли, виконали завдання – там і залишилися <…> Якість нашої підготовки доволі висока. Але на даний момент немає особливо нових розробок для нашої авіації. Єдине, чим покращили наші літаки – потужною системою скиду інфрачервоних піропатронів <…> Так, за даними розвідки, на окупованій території є «Панцирі» («Панцир-С1», комплекс протиповітряної оборони російського виробництва – прим. автора). Це нова система ППО, розроблена зовсім нещодавно, а наші літаки робилися ще у Союзі. І наші засоби навіть не визначають, що «Панцир» сканує твій літак <…> За останній рік (2014-2015рр – прим. автора) авіація використовувалася часто. Наприклад, при звільненні Слов’янська. Для знищення тих же блокпостів, або коли колони з технікою з Росії заходили – ми знищували ті колони”.
Дані щодо стану і кількості вітчизняного авіапарку не розголошуються. Невідомо і те, який бюджет закладається у реформування ВПС. Очевидно, що суттєвих якісних змін за останні роки відбутися не могло. Тому, у перспективі ймовірної ескалації військових дій, подальше ігнорування цієї проблеми може призвести до повної втрати бойового повітряного флоту, і, що найгірше – найбільш кваліфікованих кадрів у галузі військової авіації.
Андрій Артюх, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС