Історія найкращий учитель, в якого найдорожчі уроки. Жоден договір, жодна організація, жодна обіцянка не може гарантувати безпеку і захист – історія України це підтверджує. Збройні Сили України – це головна і єдина гарантія незалежності нашої держави. Яка ж армія без лицарів, українська не виняток. Наші лицарі закуті в динамічну броню і їздять на гусеничних конях, а їхній 125 мм спис вражає ворога біль ніж на трьох кілометрах. За словами українського журналіста Віталя Гайдукевича: “Танк на полі бою – це потужна пробивна зброя, бронебійний сталевий кулак. Танкові підрозділи вважаються нащадками лицарської кавалерії”.
Ми уже говорили про Танкові війська Збройних сил України, зокрема про найчисельніший зразок техніки в їх складі – танк Т-64. Окрім лінійки танків сімейства Т-64, в спадок від армії СРСР Збройним силам України також залишилася лінійка танків зразка Т-72.
Так сімейство танків Т-72 було розроблене Уральським танковим заводом (“Уралвагонзавод” ім. Ф. Дзержинського, кодова назва “Завод №183”). Т-72 перебуває на озброєнні країн СНД, експортувався до країн соціалістичного блоку та на Близький Схід. Модифікації Т-72 випускалися за ліцензією в Югославії (M-84), Польщі (PT-91), Чехословаччини та Індії, які, в свою чергу, також їх експортували.
Конструктори, продовжували вдосконалення Т-64, в якого був ряд недоліків головним з яких була висока собівартість виробництва та довготривалий технологічний процес. Тому було прийнято рішення підготувати додатковий варіант перспективного танку виробництво якого вимагало було б дешевшим а технологічний процес швидшим. Також була вимова встановлення чотирьохтактного V-подібного дизельного двигуна В-45, виробництво якого було добре освоєне промисловістю, а також двигун був значно простіший і дешевший у виготовленні на той момент.
Новий танк повинен був бути черговою гілкою танків лінійки Т-64. Так на початку 70-х рр. ХХ ст. Уральським танковим заводом спільно з Харківським танковим заводом розпочалися роботи по вдосконаленню конструкції танку Т-64 для встановлення двигуна В-45. Проте нова машина багато в чому відрізнялася від попередньої, відмінності були настільки вагомі, що в даних танках навіть взаємозаміни основних компонентів не можна було провести. Так після відповідних доопрацювань і випробувань 7 серпня 1973 р. постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР на озброєння був прийнятий танк “Об’єкт 172М” виробництво якого почалося на “Уралвагонзаводі” під маркуваннм “Основний бойовий танк Т-72” (кодова назва “Урал”). Від Т-64 на ньому збереглися змінені компактні бортові коробки передач і комплекс озброєння. Гусениці Т-72 були уніфіковані з танками Т-55 і Т-62. У 1973 р. була випущена перша партія з 30 машин. У 1974 р. почалося серійне виробництво танку.
При тому, що на Т-72 залишилася значна маса компонентів танку Т-64, проте вони не були взаємозамінними, по суті, танк Т-72 був не наступною стадією розвитку лінійки Т-64, а зовсім новою машиною на основі запозичень із конструкції Т-64 та на основі власних розробок Уральського танкового заводу, які йшли паралельно з Харківськими.
На відміну від танків лінійки Т-64, в Т-72 для з’єднання коробок передач з двигуном довелося застосувати вертикальний редуктор, дане рішення в конструкторському плані являло собою певний регрес. Між собою коробки передач з’єднані поперечним валом. Привід вентилятора системи охолодження приводиться в рух редуктором через карданний вал. Через наявність вентилятора кормова частина корпусу Т-72 трохи подовжена, в порівнянні з танками сімейства Т-64, а кормовий бронелист має зворотний нахил. Конструкція системи охолодження не дозволяє ізолювати радіатори від моторно-трансмісійного відділення. В результаті чого подолання водних перешкод по дну є проблемним, так як вимагає додаткової герметизації даху МТВ, що обмежує час руху під водою через небезпеку перегріву двигуна.
З точки зору бойової потужності, системи керування вогнем і системи захисту танку Т-72 значно програвали танку Т-64, і по суті Т-72 був погіршеною версією танків лінійки Т-64. Конструктори розробляли Т-72, як дешевий мобілізаційний танк, який, варіантому Т-62 і Об’єкту 167, ніж серії Т-64. Всі новинки в області систем керування вогнем і комбінованого захисту насамперед реалізовувалися на Т-64 і на Т-80. Т-72 мав єдину перевагу – низьку ціну, обумовлену, насамперед його масовістю.
Уже в другій половині 70-х рр. розпочалася модернізація Т-72. Так уже 1979 р. було розроблено проект танку “Об’єкт 172м-1”. На машину було встановлено лазерний приціл-далекомір ТПДК-1, нічний приціл навідника ТПН-3-49 з освітлювачем Л-4, суцільні бортові протикумулятивні екрани, гармату 2А46 (замість гармати 2А26М2), система запуску димових гранат 902Б, система захисту від напалму, система дорожньої сигналізації, прилад нічного бачення механіка-водія ТВНЕ-4Б, збільшений динамічний хід катків, двигун В-46-6. На озброєння танк був прийнятий 1979 р., під назвою “Т-72А”.
На початку 80-х рр. ХХ ст. в армії СРСР почалася модернізація танків усіх зразків за рахунок монтування на них систем динамічного захисту. Так 1985 р. на танк типу Т-72А було встановлено елементи динамічного захисту “Контакт”, дослідний зразок мав робочу назву “Об’єкт 176В”, а на озброєння був прийнятий під назвою “Т-72АВ”.
Також паралельно велися розробки по встановленню на танки типу Т-72 комплексу керованого ракетного озброєння. Так в машині Об’єкт 184 було встановлено ККРО 9К120 “Свирь”. Встановлення ККРО вимагало заміни гармати, на гарматно-пускову установку 2А46М. Також було встановлено новий двигун В-84 і СУВ 1А40. Значно посилено бронювання лобової частини танку і застосована нова башта з наповнювачем нового типу. Танк прийнятий під маркуванням Т-72Б. Паралельно випускалися машини такої ж модернізації тільки без комплексу керованого ракетного озброєння, проте з покращеним нічним прицілом ТПН-3-49 “Кристал-ПА”, танки даного типу прийняті під маркуванням Т-72Б1.
Станом на кінець 1991 р. в складі ЗСУ було більше 1300 одиниць танків серії Т-72, в наступні роки ця цифра постійно скорочувалася.
Пі час агресії Російської Федерації на сході України, так само як і Т-64, танки сімейства Т-72 нашими захисниками використовувалися для захисту нашої землі. В Сухопутних військах більшість танкістів стали першокласними спеціалістами, які мали хороший досвід роботи на машинах даного зразка, так як в механізованих і танкових бригадах основна маса танків була зразка Т-64 та Т-72. Більшість танкістів мають досвід роботи як на одній, так і на іншій машині, тому часто характеризуючи одну із них порівнюють з іншою. Так ветерани порівнюючи машини в більшості віддають перевагу Т-64, перед Т-72, проте називають чимало переваг машини даного зразка.
За словами ветеранів – старшого лейтенанта, командира машини Павла Вовка, Т-72 в багатьох аспектах відрізняється від Т-64, це не наступна версія його гілки, а окрема гілка радянських танків. На думку танкістів, машини Т-72 являються в деякому плані простіші і навіть примітивніші.
Проте чимало ветеранів, говорять про те, що танки Т-72 набагато краще ніж Т-64 показують себе в умовах сухого клімату та твердого покриття. Зокрема ветеран війни на Донбасі, в даний час інструктор-механік-водій 184 навчального центру Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного Збройних сил України молодший сержант Степан Ноженко зазначає, що завдяки кращому дванадцятициліндровому двигуну з більшою потужністю і спрощеними гусеницями, без додаткових зацепів на траках, які не створюють зайвого щеплення з грунтом. Що не уповільнює машину, на відміну від Т-64, який краще в болотистих та важкопрохідних місцевостях себе показує. Також на суб’єктивну думку більшості машина Т-72 маневреніша. Також двигун Т-72 не має проблеми з охолодженням/прогрівом, як згадувалося в Т-64.
Часто механіки-водії жаліються на погану ергономіку в даній машині, в порівнянні з Т-64 набагато менше місця в відсіку водія. Навідники також в свою чергу виділяють недоліки системи управління вогнем, яка є менш продуманою.
В Т-72 присутні аналогічні проблеми зі зв’язком, про які зазначає ветеран війни на сході України, навідник 1 ОТБр старший сержант Олександр Олійник, як і в Т-64, причиною цьому також є застарілі радянські радіостанції, проте на модернізованих машинах цю проблему вирішують за рахунок встановлення сучасних цифрових радіостанцій іноземного та вітчизняного виробництва. Також часто під час бойових дій проблема зв’язку вирішувалася екіпажом за рахунок звичайних персональних радіостанцій Motorola типу DP-4400, DP-4800, що давало можливість командиру машини підтримувати зв’язок з іншими командирами та підрозділами.
Як у випадку з Т-64, так само із танками лінійки Т-72, з новим тисячоліттям постала потреба модернізації машин та підняття їхніх бойових показників до сучасного рівня. Досвід бойових дій на сході України показав, що зразки Т-72 вимагають суттєвого доопрацювання. Так в Збройних силах України було прийнято рішення розпочати розробку модернізаційних проектів для даного типу танків. В 2017 р. був представлений проект нового Т-72АМТ. Даний варіант був розроблений Київським бронетанковим заводом. Модернізація передбачала встановлення на машину приладів нічного бачення з електронно-оптичними перетворювачами третього покоління, нічного прицілу 1К13 з можливістю ведення вогню керованою ракетою “Комбат”, двигуна В-84-1. На Т-72АМТ було встановлено модифікацію вітчизняного комплексу ВДЗ “Ніж” – “Щит-72”. Систему зв’язку покращили за рахунок встановлення закордонних радіостанцій Aselsan. Навігацію забезпечувала вітчизняна система СН-3003 “Базальт”. Також проведено ряд змін в ходовій системі, зокрема встановлено ведучі колеса з гусеницями та відкидними щитками по типу Т-80.
Згідно з різними зведеними даними, всього на озброєнні ЗСУ на кінець 2017 р. перебуває близько 230 одиниць танків Т-72. Плюс ще близько 140 таких танків знаходиться на зберіганні. На початку цього року міністерству оборони було передано 31 одиницю машин даної модифікації. Також даним зразком зацікавилися й іноземні держави, зокрема Польща.
Нижче наведено порівняльний аналіз тактико-технічних характеристик танків сімейства Т-72:
Отже говорячи про броню Танкових військ Збройних сил України та про їхню другу за чисельністю одиниць машину – сімейство танків Т-72, можна зробити висновок, що машини даного зразка, як і Т-64 залишилися Збройним силам в спадок від Радянської імперії, та продовжують вдало служити нашим захисникам, знищуючи наших ворогів в боях на сході України. Хоча Т-72 є розробкою конструкторського бюро, яке після розпаду СРСР стало закордонним, а на сьогоднішній день проектує танки для ворожої нам держави, та українські конструктори змогли наладити проектування та виробництво необхідних комплектуючих деталей для даних машин. В порівнянні з танками харківських конструкторів, уральський танк багато в чому програє, як і по офіційних тактико-технічних даних, так і на думку експертів і досвідчених бойових ветеранів-танкістів. Сама причина розробки даної машини говорить сама про себе – танк “на випадок мобілізації”, танк з низькою собівартістю та коротким виробничим процесом, проте це ніяк не робить його дешевою підробкою, це повноцінна машина, зі своїми недоліками і перевагами, яка має як і прихильників, так і критиків. В будь-якому випадку, танк – це тільки механізм, це машина, війни виграють не машини і не механізми, а люди.
Любомир Максимів, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС