За офіційною статистикою Мінвстерства оборони кількість самогубств у армії невисока. Якщо копнути глибше – виявляється, що всі матеріали,які стосуються цього питання засекречені і розголошення в ЗМІ не підлягають. То де правда?
Із початком конфлікту на Сході причин для таких розладів, а, відповідно, до фатальних наслідків, стало набагато більше, стверджують експерти.
Будь-яке зіткнення зі смертю (а війна – це смерть) – накладає відбиток на душу людини”, – каже кризовий психолог Андрій Полтавець.
Чоловік багато працює з бійцями і ветеранами, надає їм психологічну допомогу як волонтер, а також займається психологічною підготовкою мобілізованих. За його словами, дуже важливо вчасно помітити проблему, і почати з нею працювати.
Адже часом йдеться про серйозні психічні розлади, які можуть підштовхнути людину до думок про смерть.
ПІДСТАВИ ДЛЯ ХВИЛЮВАННЯ Є. НА ЦЕ НЕОБХІДНО ЗВЕРНУТИ УВАГУ.
Сьогодні в Україні новини про умисну смерть бійців на фронті чи вже вдома з’являються у пресі ледь не кожні кілька тижнів.
Головне управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ повідомляє, що сьогодні кожна п’ята небойова втрата серед український військових – суїцид, та, цей рівень не викликає тривоги.
Однак військовий психолог Андрій Козінчук з Всеукраїнського громадського об’єднання “Побратими” вважає, що підстав для хвилювання більш ніж достатньо.
На його думку, реальна статистика може бути вищою у кілька разів. Адже отримані представниками ЗМІ дані стосуються лише чинних військовослужбовців і не мають відношення до Нацполіції, Нацгвардії, Прикордонної службі, добровольчих батальйонах, і ветеранів, яких можна назвати “найбільшою групою ризику”.
Здогадатись, що людина хоче покінчити з життям, особливо, якщо ти не спеціаліст – дуже складно, каже психолог Андрій Козінчук.
Якщо людина готова до такого кроку, вона не буде розголошувати про свої наміри у соціальних мережах чи натякати іншим способом (роздавати речі,прощатись, говорити про смерть і т.д).
Навпаки, людина стає мовчазною, закритою, беземоційною, байдужою до всього. Не будує планів, нічого не хоче.
“Якщо поведінка бійця дивакувата, чимось насторожує – це вже є приводом звернутися до психолога навіть, якщо сам атошник” каже, що з ним все добре”, – радить спеціаліст.
Якщо говорити про групи ризику серед чинних військових, каже Андрій Козінчук, то, найперше це ті підрозділи, де командир не може впоратися зі своїми менеджерськими функціями, але причина суїциду – це завжди сукупність факторів.
Ще одна група ризику – ті, хто довго перебуває на ротації. За словами Козінчука, боєць, перебування якого на фронті перевищує 45 діб, більш схильний до стресу та психічних розладів.
Якщо робити ротації частіше, то є можливість відновлення”, – стверджує експерт.
На психологічний стан бійця, який перебуває на фронті, впливає ситуація вдома, стосунки з родиною, відсутність підтримки з боку рідних, кажуть психологи.
Насправді, проблеми, які хвилюють бійців, елементарні, але поділитися ними нема з ким.
“Не з тим же, з ким ти у бліндажі живеш. Не з командиром же, бо у нього і так голова забита. З ким? Із заступником командира по роботі з особовим складом? В кращому випадку він відправить в “больничку “. В гіршому скаже, що ти симулянт і що ти мені голову забиваєш!”, – ділиться психолог досвідом побаченого на фронті.
БЕРУТЬ ДЛЯ КІЛЬКОСТІ ЧИ ЯКОСТІ?
Часто на фронт потрапляють люди, які вже мають певні психологічні проблеми, або зловживають алкоголем, адже, воєнкомати “гребуть кого тільки можуть”. Немає належної перевірки, звертають увагу лише на фізичний стан, та і то не дуже уважно, що вже говорити про психологічні критерії.
Психологи наголошують, що необхідно слідкувати за людьми,які прагнуть потрапити на війну, звернути увагу на руки,чи не різав вен, чи розуміє всю серйозність свого кроку. Все це допомагає уникнути трагедії в подальшому.
Варто додати, що проблему нехватки психологів у військах також треба вирішувати. Психологи є, та їх мало, а кваліфікованих психологів ще менше. Частина просто сидить і створює видимість роботи. Не вистачає практичного досвіду.
На даний момент в час війни, більшість самогубств стається саме по причині перебування бійця в АТО. Але є відсоток військових,які скоюють самогубства навіть без досвіду перебування у зоні проведення військових дій.
Чому вони це роблять? Що підштовхує їх до цього кроку? Що заставляє з вигляду щасливого сім‘янина, капітана, який якісно виконує свої службові обов‘язки повіситись у гаражі? Що штовхає молоду дівчину, 24 років піти на спробу звести рахунки із життям? Про все це ми поговоримо у наступній статті.
Марія Сімоніченко, НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС