Рівно сто років тому, у далекому 1920 році, народився майбутній видатний льотчик, двічі Герой Радянського Союзу Амет-Хан Султан. Він став одним із найвідоміших військових льотчиків-асів Другої світової війни.
КРИМСЬКИЙ ТАТАРИН ЧИ ДАГЕСТАНЕЦЬ-ЛАКЕЦЬ?
Амет-Хан Султан народився 1920 року за одними даними 20 жовтня, за іншими – 25 жовтня, в місті Алупка в сім’ї робітника. Його батько Султан, за національністю лакець, був родом за з аулу Цовкра, що в Дагестані, а мати – кримська татарка Насібе. Тому Амета вважають своїм національним героєм як дагестанці, так і кримські татари.
У радянському паспорті, та й у всіх інших документах, не зважаючи на «профілактичну роботу» НКВД, Амет-Хан вперто називав себе кримським татарином.
За словами радянського дагестанського поета Расула Гамзатова під час бесіди, на питання: «Чєй же ти?», – Амет-Хан відповів: “Я герой не татарський, і не лакський. Я – Герой Радянського Союзу. А чий син? Батька з матір’ю. Хіба можна їх відокремити один від одного?”
В 1937 році, після закінчення сьомого класу, вступив до залізничного фабрично-заводського училища (ФЗУ) в Сімферополі, після закінчення якого в 1938 році працював слюсарем в залізничному депо Сімферополя. Паралельно навчався в сімферопольському аероклубі.
З лютого 1939 року розпочалася служба у РККА. У 1940 році, після закінчення 1-ої Качинської військової авіашколи, в званні молодшого лейтенанта, розпочав службу пілотом у 122-му винищувальному авіаполку, а згодом був направлений молодшим льотчиком у 4-тий винищувальний авіаційний полк Одеського військового округу, який після «повернення Молдавії» Радянським Союзом, дислокувався під Кишиневом. Літав на літаках І-15 та І-153. Був призначений на посаду командира ланки, згодом – заступником командира та командиром авіаескадрильї. У цій посаді і застала його радянсько-німецька війна 1941-1945 років.
ЛЬОТЧИК – АС
22 червня 1941 року молодший льотчик 4-го винищувального авіаційного полку Амет-Хан Султан виконав декілька бойових вильотів на винищувачі І-153 «Чайка» на розвідку і штурмовку наступаючих румунських та німецьких військ.
Взимку 1942 року льотчики полка почали літати на британських одномісних винищувачах «Харрікейн».
З березня 1942 года 4-тий винищувальний авіаційний полк у складі ППО захищає небо міста Ярославль. 31 травня 1942 року, Амет-Хан Султан витративши весь боєкомплект, на «Харрікейні» таранив німецький бомбардувальник «Юнкерс-88». Під час удару «Харрікейн» Амет-Хана зчепився з «Юнкерсом», який загорівся. Льотчику вдалося вибратися з кабіни свого літака і приземлитися на парашуті. За кілька днів Амет-Хана запросили в Ярославль, де міський комітет оборони нагородив його іменним годинником та почесною грамотою при великому скупченні народу на Радянській площі, на якій був виставлений для загального огляду збитий «Юнкерс». За цей повітряний таран, здійснений в небі над Ярославлем, льотчик був нагороджений орденом Леніна.
Хоча за словами самого Амет-Хана, тоді під час атаки він зробив помилку, втративши свій літак. Більшість льотчиків виконували «таран», саджаючи свій винищувач зверху на ворожий літак і руйнуючи його за допомогою шасі.
Влітку 1942 року на літаку Як-1 Амет-Хан воює в небі над Воронежем, а з серпня 1942 року на літаку Як-7Б бере участь в Сталінградській битві. Тут він, як визнаний льотчик-ас, був включений до складу 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку. Це була свого роду збірна радянських льотчиків, яка мала протидіяти німецьким асам. До складу цієї групи крім нього увійшли визнані аси: майбутні двічі Герої Радянського Союзу Володимир Лавриненко, Олексій Рязанов, Іван Степаненко і майбутні Герої Радянського Союзу Іван Борисов і Борис Єрьомін. Під Сталінградом Амет-Хан був вдруге збитий але знову врятувався за допомогою парашута.
У жовтні 1942 року Амет-Хан Султан призначений командиром 3-ої авіаескадрильї 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку, в складі якого він воював до кінця війни. За тактику атаки противника з висоти командувач 8-ої повітряної армії генерал Т.Т.Хрюкин особисто дозволив Амет-хану Султану намалювати на фюзеляжі свого літака орла.
Після перенавчання на «Аерокобру» герой бере участь у боях над Ростовом-на-Дону, в небі Кубані, Таганрога, Мелітополя, Криму.
У січні 1944 року в парі зі своїм веденим, Героєм Радянського Союзу Іваном Борисовим, Амет-Хан примусив приземлитися на свій аеродром німецький зв’язковий літак «Шторх». Після короткого знайомства з кабіною незнайомої для нього машини він здійснив на ній самостійний політ.
Під час короткотермінової відпустки додому став свідком депортації в місті Алупка кримськотатарського народу 18-20 травня 1944 року. В присутності Амет-Хана співробітниками НКВД був заарештований його молодший брат Імран. Брат Амета постав перед військовим трибуналом за те, що служив у німецькій допоміжній охоронної поліції Schutzmannschaft.
Так як батько Амет-Хана був дагестанцем (лакцем), тому сім’я уникнула депортації. Не останню роль відіграло і ім’я самого героя, сім’ю якого вирішили “не чепати поки що…”. А «за свої дії» постраждав лише брат Імран.
Після відпустки Амет-Хан пересів на новий винищувач Ла-7, на якому воював у небі Східної Пруссії. Останній свій повітряний бій гвардії майор Амет-Хан Султан провів 29 квітня 1945 року в небі над Берліном в межах аеродрому «Темпельхоф», під час якого він збив свій останній «Фокке-Вульф 190».
Всього за час війни Амет-Хан Султан здійснив 603 бойових вильоти, з них 70 – на штурмовку живої сили і техніки противника, провів 150 повітряних боїв, в яких збив особисто 30 і в складі групи 19 ворожих літаків.
Звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 1136) командиру ескадрильї 9-го Одеського Червонопрапорного гвардійського винищувального авіаційного полку капітану Амет-хану Султану було присвоєно 24 серпня 1943 року. Другу медаль «Золота Зірка» гвардії майор Амет-Хан Султан отримав 29 червня 1945 року.
ЛЬОТЧИК – ВИПРОБУВАЧ
Після війни, за розпорядженням Верховного головнокомандувача, всіх льотчиків-асів відправили на навчання до академії. Але на початку 1946 року герой подає рапорт, в якому просить відрахувати його з академії. В квітні 1946 року його рапорт був задоволений, і майор Амет-Хан Султан був звільнений в запас.
Як справжній льотчик Амет-Хан не міг жити без неба. Тривалий час йому не вдавалося повернутися в авіацію, через що він впав у депресію, почав зловживати спиртним. Підтримку надали бойові друзі, за сприяння яких у лютому 1947 року Амет-Хан Султан стає льотчиком-випробувачем льотно-дослідницького інституту в Жуковському. У 1949 році він отримує третій клас льотчика-випробувача, в січні 1950 року – другий клас, а вже у вересні 1952 Амет-Хан Султан стає льотчиком-випробувачем 1-го класу.
У червні 1949 року спільно з І. Шелестом на літаку Ту-2 проводить першу в СРСР повністю автоматичну дозаправку літака в повітрі. В кінці 1949 року Я. І. Верников і Амет-Хан Султан виконали перший політ на дослідному всепогодному двомісному винищувачі-перехоплювачі ОКБ А.І.Мікояна “І-320” ( «Р-2»).
У 1951-1953 роках Амет-Ханом спільно з С. Н. Анохіним, Ф. І. Бурцевим і В. Г. Павловим брали участь у випробовуваннях пілотованого аналога літака-снаряда КС («Комета»). Це була пілотована модель радянської протикорабельної ракети. «Виріб» підвішувався під літаком Ту-4КС, літак-носій набирав 3000 метрів висоти, після чого «скидав» літак-аналог. Уже у вільному падінні автоматика вмикала двигун, і літак-снаряд летів до цілі. Після заходу на ціль льотчик-випробовувавч перебирав керування на себе і приземляв «виріб» на аеродром. В ході випробувань відпрацьовувалася і доводилася система автоматичного керування, яку пізніше використовували на радянських крилатих ракетах. Але поки система була недосконала в «виробі» мав знаходитися льотчик-випробувач.
В рамках випробовування Амет-хан виконав перший політ на “К”, стартувавши із землі, 04 січня 1951 року. Перше відчеплення у повітрі від літака-носія відбулося в травні 1951 року. Був випадок, коли після відчеплення двигун “літака-снаряда” запустився аж біля самої землі і то тільки завдяки витримці і вмінню Амет-Хана, який не покинув «дослідний зразок». За проведення цих випробувань Амет-хану Султану в 1953 році було присуджено Сталінську премію 2-го ступеня.
Безліч польотів були виконані Амет-Ханом для відпрацювання систем катапультування з різних літаків. 12 листопада 1958 року під час випробувань крісла катапульти для літаків Су-7 і Су-9 парашутистом-випробувачем В. І. Головіним, на літаку МіГ-15УТІ стався передчасний підрив порохового патрона механізму катапульти. Був пробитий паливний бак літака, обидві кабіни залило пальним, виникла загроза пожежі. Головін не зміг покинути літак через деформацію крісла катапульти. Тоді Амет-Хан Султан прийняв рішення садити літак. Посадка була виконана бездоганно, життя товариша і техніка були врятовані.
23 вересня 1961 Амет-хану Султану було присвоєно звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР» (номер знака – 38). За час льотної роботи він освоїв близько 100 типів літальних апаратів, його наліт склав 4237 годин.
У 1956 році, після 20-го з’їзду КПРС, разом із кількома колишніми партійними і радянськими працівниками Кримської АРСР, Амет-Хан Султан підписав лист в ЦК КПУ з проханням про реабілітацію кримських татар.
Загинув Амет-Хан Султан разом з екіпажем у авікатастрофі 01 лютого 1971 під час польоту на літаючій лабораторії Ту-16, призначеній для випробування нового реактивного двигуна.
Похований Амет-Хан Султан в Москві на Новодєвічому кладовищі.
Олійник Олександр, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Читайте також: