Ветеран відкрив власну справу: «Літаючий» бізнес працює виключно в небі. Але результати роботи проєкту чудово видно на землі. І вони досить переконливі.
Герой нашої сьогоднішньої розповіді – херсонець Олександр Роман, учасник російсько-української війни. Після повернення додому, у 2017 році, постало питання: «А що далі?». Обирати свою нішу захиснику довелося довго. Але він не схибив, і зараз працює у секторі, який розвивається в Україні шаленими темпами: надає послуги захисту рослин за допомогою агродронів.
«Моє підприємство «СКІФ АГРО ДРОН» – новачок на ринку, адже було зареєстровано лише наприкінці цього літа. Попри це, я вже можу робити перші висновки, – говорить ветеран, – майбутнє саме за такими сучасними технологіями обробітку. І надалі їхня популярність лише зростатиме».
У Олександра Романа з самого початку було бажання відкрити власну справу саме в аграрному секторі. Але цей бізнес потребував значних капіталовкладень. Так і з’явилася ідея надавати послуги агродронами, бо Україна – країна сільськогосподарська, тож цей сервіс матиме постійний попит.
Чому за дронами майбутнє? Бо їх використання дозволяє зекономити час і кошти, перейти до точного землеробства та суттєво знизити витрати на боротьбу зі шкідниками сільськогосподарських культур.
І хоча у сільському господарстві є певна сезонність, але роботи для безпілотників учасника бойових дій вистачає протягом всього року. Це і створення ортофотопланів, рішень для геодезичної зйомки, страхування, моніторингу об’єктів та контурного землеробства.
«Я багато чим займався у житті, був моряком далекого плавання, відвідав багато країн світу, але роки у лавах ЗСУ можу назвати кращими роками свого життя», – розповідає Олександр Роман, – бо не кожному випадає честь боронити свою землю від ворога зі зброєю в руках. Вважаю, якщо у тебе була така нагода, то ти недарма прожив своє життя».
Чоловік ніс службу у десантно-штурмовій роті 1-го окремого Феодосійського батальйону морської піхоти, який під час бойових дій базувався у секторі М. Зокрема, брав участь у Широкінській операції та боях за Водяне.
«Я прийшов до лав Збройних сил України восени 2014 року, у 2017 звільнився, коли почалися режими припинення вогню, – згадує військовий. – Звільнився, бо прийшов до армії не виконувати накази «рівняйсь-струнко», а захищати свою країну. Не шкодую ні про що, і якби мав змогу, то поставив би ці три роки свого життя в епіцентрі війни «на повтор».
Щодо особливостей саме ветеранського бізнесу, то тут Олександр Роман твердо переконаний, що власна справа для учасників бойових дій – це рятівне коло.
«Бути незалежним від інших людей, які, можливо, не розділяють твої погляди, – це лише одна з переваг особистого бізнесу, – зауважує ветеран. – А всім своїх побратимам, які ще вагаються створювати щось своє, чи ні, порадив би відкинути всі страхи й діяти. Якщо не у нас, то у кого тоді все має вийти?»
Олена Шаріпова, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”