Запеклі бойові дії між вірменськими та азербайджанськими військовослужбовцями безперервно ведуться з 6-ї години ранку 27 вересня2020 року. Бої в районі Нагірного Карабаху, стали найбільш масштабними і запеклими з моменту укладення перемир’я в 1994 році.
Баку і Єреван, як і в попередні роки, звинуватили один одного в провокаціях і початку бойових дій. В обох державах введений режим воєнного стану, а у Вірменії, до того ж, оголошена мобілізація, хоча «Республіка Арцах» (так називають Нагірний Карабах Вірменія) офіційно не входить до складу Вірменії.
Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян та президент Азербайджану Ільхам Алієв 27 вересня 2020 року виступили із вкрай войовничими заявами.
Лідер Азербайджану Алієв сказав, що нинішня операція азербайджанських військ в Нагірному Карабасі повинна привести до «звільнення краю від вірменської окупації».
Лідер Вірменії Пашинян звинуватив Азербайджан у «початку війни проти вірменського народу», підкреслив, що Єреван є гарантом безпеки самопроголошеної і невизнаної «Республіки Арцах» (так у Вірменії називають Нагірний Карабах – ред.). Він також закликав міжнародне співтовариство вплинути на Туреччину, щоб вона не втручалася в конфлікт, бо президент Туреччини Реджеп Ердоган звинуватив у ескалації конфлікту Вірменію, заявивши, що Анкара цілком підтримує Азербайджан.
Увечері 27 вересня 2020 року прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян зателефонував президенту РФії Володимиру Путіну. Подробиці їхньої розмови не були оприлюднені На сайті Кремля лише повідомили, що сторони «висловили серйозну занепокоєність у зв’язку з поновленням широкомасштабних бойових дій».
Президент Азербайджану Ільхам Алієв трохи раніше заявляв, що РФія, яка залишається стратегічним партнером Вірменії, має на її території свою велику військову базу, на яку останнім часом постачає «все більше нових озброєнь».
Конфлікт розпочався відразу після завершення переговорів між Москвою і Анкарою під час яких сторони не дійшли згоди по ряду ключових питань.
Російські і проросійські ЗМІ намагаються сформувати у світової спільноти уявлення про те, що це саме глава Туреччини Реджеп Ердоган, підштовхуючи азербайджанського президента Ільхама Алієва до війни з Вірменією, і в такий спосіб прагне відвернути увагу і Володимира Путіна, і багатьох інших лідерів провідних світових держав від своїх планів і дій в інших місцях, в Сирії, Лівії, а головне – на найбагатших газоносних шельфах сходу Середземного моря.
І правда тут лише в тім, що за останні півроку в нафто- газоносних районах Лівії та Сирії Туреччина досить серйозно «накрутила хвоста» Кремлю. Турки кілька разів продемонстрували якість озброєння Турецької, яке перевершує «російські аналоги».
І найголовніше – Туреччина вирішила побудувати канал із Середземного моря в Чорне. Введення в дію цього каналу відразу «помножить на ноль» весь московський Чорноморський флот і всі російські «хатєлкі» в Чорноморському басейні.
Загострення між Вірменією і Азербайджаном сьогодні вигідне, в першу чергу Кремлю. Це спроба «розтягнути» турецькі війська по «різним фрнтам», і, можливо, дасть РФії змогу завдати безпосереднього удару по Туреччині під виглядом «допомоги братнім поневоленим турками народам».
Це виглядає досить нереальним і тому, враховуючи психологію Путіна, цілком здійсненим.
Але ж Туреччина є членом НАТО…
Крім Росії Анкара перейшла дорогу в Сирії ще й Парижу, а в Східному Середземномор’ї – Афінам.
Навала біженців із Сирії до країн ЄС через територію Туреччини теж не збільшила любові і поваги з їхнього боку, особливо з боку Німеччини.
Спроби протиснутися на нафтовий ринок негативно були сприйняті Саудівською Аравією, яка через Єгипет теж намагалася втрутитися у «Лівійські справи». До того ж Туреччина закидає «зраду» Саудівській Аравії через її замирення з Ізраїлем.
За активізацією Анкари уважно та із занепокоєнням спостерігають США. Турецькі безпілотники з’явилися якраз через відмову США постачати Туреччині подібні види озброєння. Час від часу із США лунають негативні висловлювання політиків на адресу Анкари.
Зважаючи на небажання Туреччини купувати та постачати до Європи своєю територією “російський газ”, можна очікувати, що наступна неофіційна фаза російських військових навчань «Кавказ 2020» може бути переорієнтовано саме проти Туреччини. Росія ніколи не відмовлялася від своїх загарбницьких планів. Як відомо з історії, ще Катерина-2 сформулювала так зване «Східне питання» – необхідність захопити протоки, які з’єднують Чорне море із Середземним.
Враховуючи «непередбаченість Путіна», його бажання наслідувати “подвиги російських імепраторів”, цілком ймовірно, що він піде на такий крок саме через те, що всі вважають це абсолютним абсурдом. До того ж ситуація потроху сформувалася така, що Туреччину багато хто з впливових політичних гравців відверто або приховано “недолюблює”.
Отже, конфлікт між Азербайджаном і Вірменією через Нагорний Карабах/ Арцах – це лише початок чогось «набагато серйознішого», яке має розпочатися найближчим часом…
Олександр Вікторович, спеціально для “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Радимо також прочитати: