Приватизація державного майна – болюче питання її процесів вже не один рік стоїть на порядку денному і цим питанням опікується Фонд Держмайна. Приватизація, в першу чергу, – це залучення інвестицій та коштів до держбюджету, що дуже необхідно країні в стані повномасштабної війни.
Створення вільного ринку для великих підприємств позитивно вплине не лише на економіку, а й на соціологічні показники, зокрема умови праці для громадян країни.
Список об’єктів, що підлягають приватизації системно оновлюються на сайті Фонду Держмайна. Але в цьому є одне “але”. На утриманні держави досі знаходиться багато підприємств, що мають заборгованості. Їх утримання – це генерація тисяч, а й то мільйонів збитків, що стають збитками для всього українського народу.
Тому, звичайно, держава зацікавлена у продажі такого майна та залучення інвестицій. Повернемось до основного завдання приватизації, як великої ідеї та масштабного процесу в Україні: прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об’єктів приватизації ефективному приватному власнику.
Створення вільного ринку майна та об’єктів є ключем до економічного зростання.
Об’єкти, що підпадають під приватизацію та мають заборгованості, лише нарощують податкові та боргові зобов’язання, що своєю чергою лягає на державу та всіх її громадян в той час, коли ці ж підприємства в приватній власності створювали для громадян робочі місця, продукували продукцію або ж послуги та поповнювали держбюджет, що необхідно під час війни.
Все ж таки, незважаючи на війну, процес приватизації в Україні триває. Її призупинили після початку повномасштабного вторгнення, а у вересні 2022 року була відновлена мала приватизація. Зараз Фонд державного майна очікує умови для продовження процесів великої приватизації. Хоча в умовах повномасштабної війні шанси залучити саме стратегічних інвесторів для держави вкрай низькі.
Чи потрібно приватизувати все?
Основним рушієм та каталізатором приватизації має стати саме держава. “Який сенс просувати велику приватизацію, якщо в неї ніхто не прийде? Мета – створити вільний ринок, що побудований в демократичних країнах,” – прокоментував Тарас Кухарук.
Візьмемо до уваги досвід Великої Британії, уряд якої поступово імплементуючи дану реформу в державі, стимулював широке розповсюдження акцій, приділяв особливу увагу їх роздрібному продажу, встановленню знижок на пропоновану ціну, доступності завдяки посередництву банків і широкомасштабним рекламним кампаніям в засобах масової інформації, а також, за допомогою різних програм, стимулював покупки акцій співробітниками підприємств та структур.
“Держава повинна продати максимум підприємств, в свою чергу залишивши в своєму підпорядкуванні стратегічно важливі об’єкти. Стратегічні підприємства та об’єкти, очолювати які повинні грамотні та професійні менеджери, працюючи на ринкових умовах. Мета – уникати корупційних схем,” – Тарас Кухарук, колишній заступник директора Департаменту фінансів, начальник відділу фінансової діяльності господарських товариств Фонду Державного майна.
Фонд Державного майна – діяльність після початку війни
Виконуюча обов’язки голови Фонду Держмайна (в 2022 році – авт.) Ольга Батова прокоментувала доручення від 24.02.2022 – “відповідно до доручення утриматися від виставлення на продаж об’єктів малої приватизації, аукціонів від права оренди майна Фонду на період воєнного стану”.
А вже з вересня минулого року в Україні відновилася мала приватизація, що була призупинена на початку повномасштабного вторгнення російської федерації. Майже за чотири місяці до державного та місцевих бюджетів надійшло понад 1,4 мільярда гривень. Загалом у 2022 році приватизація поповнила державний бюджет на 1,7 млрд грн( при вказаній сумі у плані – 8 млрд грн).
Найпопулярнішими об’єктами малої приватизації є спиртзаводи, окремі майнові комплекси, рекреаційні об’єкти, майно та активи машинобудівних підприємств, нежитлові приміщення та будівельні об’єкти.
Серед великих лотів, які були продані у 2022 році є Марилівський спиртзавод у Тернопільській області(150 млн грн), Майно одного із підрозділів ДП «Укрспирт» у Тернопільській області, (70,3 млн грн), НДІ «Ероторн» у Львові(55 млн грн) та Ювелірний завод «Кристал» у Вінниці(45 млн грн).
“Плануємо відновити велику приватизацію. Команда над цим працює”, – саме таким був прогноз Фонду Держмайна на 2023 рік.
З початку 2023 року завдяки роботі ФДМУ держбюджет отримав майже 1,3 млрд грн. Перший заступник Голови ФДМУ Денис Шугалій прокоментував, що головним чином кошти, які вдалось залучити до бюджету, із продажу об’єктів малої приватизації. Зараз в управлінні Фонду знаходиться понад 2300 підприємств, що складає 65% усіх держкомпаній. На жаль, 85% із них збиткові та не працюють. “Наша мета – обʼєднати у фонді всі державні підприємства,” – Рустем Умєров, голова ФДМУ.
Що необхідно для відновлення та запуску процесів великої приватизації?
Відверто зараз в Україні працює лише мала приватизація, що приносить певні результати. Уже цього року Фонд чекає на ухвалення законопроєкту №8250, який спрямований на модернізацію управлінської структури ФДМ. У ньому є умова про розблокування великої приватизації, щоб в II-III кварталі поточного року її відновити. Наразі законопроєкт чекає другого читання із новими нормами, які по суті мають розблокувати глобальний процес великої приватизації.
Голова ФДМУ коментує: “У фонду на цей рік стоїть завдання – в бюджет-2023 залучити 6 млрд грн, але за умови, що буде ухвалено закон, який відкриває велику приватизацію”.
Поповнювати бюджет – архіважливо. Але якою ціною та яким чином це зробити?
“В загальному приватизація не може бути поганою чи хорошою, приватизація – це поштовх для розвитку, для надходження коштів. Якщо ми говоримо про ідеальні умови. Насправді зараз доволі просто провести приватизаційну компанію. Але як ми будемо її проводити?” – наголошує Павло Федоров, голова ГС “Консорціум ветеранських організацій Сходу”. “В інтересах держави та її громадян передати в приватну власність більше підприємств, прибуткових підприємств. Та їх потрібно продавати тоді, коли за них пропонуються найвищі ціни (тобто, вигідно для держави), а не за найнижчими, як це є зараз”
Знову ж таки повертаємось до складної глобальної ситуації – країна у війні. Війні, що не лише оголила внутрішні проблеми і збільшила потреби, а й принесла ще більше ризиків до існуючих механізмів та їх функціоналу в принципі.
“Якщо говорити про ту ж приватизацію, у нас дуже багато ризиків. Що ми можемо робити? Говорити про них, звертати на них увагу. Адже в інтересах суспільства імплементація процесів на максимально відкритих та прозорих умовах. Тут потрібно врахувати все: політичну складову, корупційну, умови створення чесної та природної конкуренції. Ми можемо казати багато “якщо”. Якщо буде конкуренція; якщо за відповідні вчинки буде відповідальність та покарання; якщо за процесами можна буде стежити відкрито. Оцих “якщо” так ж багато, як і питань. Але чи отримаємо ми на них відповіді?”
Та чи отримаємо ми на ці питання відповіді? Фонд Державного майна чекає ухвалення законопроєкту, а ми чекаємо результатів. Позитивний ефект буде змога оцінити не лише після продажу державних об’єктів та майна, а тоді, коли на основі приватизованих підприємств будуть створені якісні та комфортні робочі умови, в що війна внесла найвагоміші корективи.
Кравчук Вікторія, “НОВА: новини ветеранів”