Як сказав один із наших співрозмовників: «Не зважаючи на війну та активні бойові дії, життя продовжується. І слід навчатися жити навіть у таких несприятливих умовах». А це означає, що під час війни так само треба дбати про дітей і батьків, будувати житло й господарчі споруди, освоювати нові навички та займатися бізнесом.
Саме ведення бізнесу під час воєнного стану стало головною темою розмови з нашими респондентами – членами ГО «Спілка ветеранів АТО», депутатом Харківської обласної ради Анатолієм Козловським і депутатом Харківської міської ради Юрієм Корсуновим. До цього слід додати, що Анатолій є директором сільськогосподарського кооперативу, а Юрій – підприємцем-будівельником.
– Свого часу, після масового отримання земельних ділянок, ініційованого нашою громадською організацією, ветерани об’єдналися й створили сільськогосподарський кооператив «Побратим Агро», – говорить Анатолій Козловський. – За кілька років нам удалося придбати пару одиниць техніки, без якої сьогодні неможливо обробляти землю. Але скоро зрозуміли, що такої кількості катастрофічно не вистачає. Значно успішніше можна вести бізнес, якби у нас був маніпулятор. Це такий потужний вантажний автомобіль, обладнаний підйомним краном. Він коштує достатньо дорого, власних коштів у нас не було, й ось тут на допомогу прийшов Український ветеранський фонд. Найцікавіше те, що грантовий проєкт на отримання фінансової допомоги ми писали тоді, коли знаходилися на фронті, тобто під час війни. І захищав я цей проєкт прямо з передової, використовуючи інтернет-зв’язок.
Так у ветеранського підприємства «Побратим Агро» з’явилася необхідна техніка. А оскільки на цій техніці треба було комусь працювати, тож знайшлася постійна робота ще для двох ветеранів. Вони недавно звільнилися з військової служби за станом здоров’я, дуже переживали, що тепер не зможуть знайти для себе гідної роботи, але доля розпорядилася так, що роботу запропонували їхні ж побратими.
Робота на землі є сезонною. Пізньою осінню і взимку земля має відпочивати, а техніка, як правило, простоює. Щоб цього не сталося, домовилися ветерани з Харківською військово-цивільною адміністрацією виконувати необхідні роботи на кордоні з країною-агресором.
– Зараз конче потрібно здійснювати будівництво фортифікаційних оборонних споруд вздовж лінії кордону на території Харківської області, – розповідає Юрій Корсунов. – Це достатньо небезпечні місця, оскільки там ведуться бойові дії. У багатьох підприємців і цивільних людей, які ніколи не були на війні, така робота не викликає великого захоплення. Тому хто, як не ветерани, зможуть працювати в цих достатньо складних і екстремальних умовах? Нам довелося створювати бригаду, яка займається будівництвом, а одночасно виявилися працевлаштованими ще кілька ветеранів.
Фінансується будівництво військово-цивільною адміністрацією за рахунок обласного бюджету. А споруди, які будуються, є сертифікованими, апробованими, відповідають умовам сучасного бою, а, разом із цим, підвищують обороноздатність області та захищеність наших земель від загарбника-московита. Це свідчить про те, що люди, зайняті на будівництві, за досить короткий термін стали висококваліфікованими фахівцями.
Наші співрозмовники вважають, що воєнні часи є непростими для виживання не лише на фронті, а й у тилу. Тут мешкають родини воїнів – діючих і загиблих, починають повертатися ветерани, а, повернувшись, стикаються з кричущою проблемою, як далі жити й чим займатися. Держава сьогодні не здатна забезпечити учорашніх захисників ні роботою, ні гідною зарплатою. У часи таких колапсів слід із подвійною енергією займатися господарською діяльністю та створювати робочі місця.
Тому Спілка ветеранів давно полишила сподівання, що знайдеться хтось у владних структурах і зробить це. Тут уважають, що справа працевлаштування колишніх воїнів і членів їхніх родин у руках самих ветеранів. У першу чергу Спілка намагаються вирішити проблеми членів організації, але вже не поодинокими є випадки, коли ветеран влаштовується на запропоновану роботу й лише потім стає членом Спілки.
У громадській організації переконані, що ветерани, як прошарок суспільства, як група його активних представників, мають стати провідною силою в державі, бо власним прикладом довели свій патріотизм і готовність захищати Україну зі зброєю в руках.
І ось у такий непростий час дуже доречною є діяльність Українського ветеранського фонду. Це допомога саме для тих, хто готовий займатися підприємницькою діяльністю, розвивати власний бізнес і створювати робочі місця для вчорашніх побратимів.
У декого може скластися хибна думка, що фонд надає фінансову допомогу всім організаціям, які опікуються проблемами ветеранів. Насправді це не так. Діяльність громадських організацій ніким не фінансується, кошти виділяються лише підприємствам ветеранського бізнесу під чітко прописані проєкти. Тоді виникає слушне питання: а чим займаються громадські організації й чому вони так зацікавлені, щоб фонд знайшов тих, чия підприємницька діяльність найбільше потребує фінансової допомоги?
– Спілка ветеранів АТО, – пояснює один з її співзасновників Юрій Корсунов, – лише розповсюджує інформацію щодо надання коштів від Українського ветеранського фонду підприємствам ветеранського бізнесу. Також ми намагаємося координувати цей процес. Так, на початку осені поточного року до Харкова приїжджали представники фонду і саме Спілка ветеранів стала організатором цього заходу. Ми запросили на зустріч представників інших ветеранських і волонтерських організацій, щоб вони також максимально розповсюджували інформацію про діяльність фонду та щоб якомога більше ветеранів могли скористатися наданими грантами.
Також ветерани й депутати Юрій і Анатолій переконані, що важливою умовою такої корисної діяльності є необхідність наповнення фонду з боку держави та здійснення контролю за цільовим використанням коштів. Усвідомлюючи повну бездіяльність Міністерства у справах ветеранів, можна було б побажати, щоб кошти, які марно витрачаються на утримання міністерських чиновників, були спрямовані до Українського ветеранського фонду. Від такого перерозподілу користі буде значно більше…
Олександр КУХАРЕНКО