31 жовтня в Києві відбувся неординарний захід. Його організатори, а це п’ять громадських організацій – «Принцип», «Veteran Hub», «Юридична сотня», «Простір Можливостей» і «Жіночий Ветеранський Рух», запросили представників влади та активних членів суспільства до обговорення Концепції державної ветеранської політики.
Цікаво, що організатори звернулися до громадськості через сторінку в Facebook, де зазначили зокрема таке: «Ми беремо на себе відповідальність розпочати цей фаховий та ґрунтовний діалог із владою та нашими бенефіціарами, спираючись на власний досвід роботи з ветеранами та ветеранками, військовослужбовцями, їхніми сім’ями, а також на узагальнений міжнародний досвід. Ми представимо свою концепцію підходів держави до взаємодії з ветеранами та родинами ветеранів, «дорожню карту» до визначення їхніх потреб та інструментів реалізації».
Цей день минув, гості долучилися, обговорення відбулося. Як це пройшло, чи отримали організатори бажані результати та що буде далі з Концепцією державної ветеранської політики? Із такими питаннями ми звернулися до Оксани Коляди, голови правління Громадської організації «Простір Можливостей», Міністерки у справах ветеранів 2019–2020 рр.
– Пані Оксано, ви обговорювали Концепцію ветеранської політики. Щоб обговорювати, треба таку концепцію мати. Чи можете ви коротко, тезисно, стисло розповісти, в чому вона полягає?
– Якщо загалом окреслити, то п’ять провідних громадських організацій, які займаються ветеранськими справами, зібралися й кілька місяців працювали над власним баченням того, як має здійснюватися державна ветеранська політика. Результатом роботи став документ, у якому детально все це викладено. У процесі заходу, проведеного спільно з представниками уряду, парламенту, інших громадських організацій, міжнародних партнерів, ми презентували наше бачення й закликали всіх до активного обговорення. Це має стати лише початком таких комунікацій. Важливо обговорити концепцію безпосередньо з самими ветеранами та їхніми родинами, владою, яка відповідає за розробку та реалізацію державної політики, а також партнерами, котрі мають долучитися до розробки та реалізації.
– Чи можна більш детально розповісти, які саме положення містить концепція?
– Якщо коротко окреслити, то там є визначення, що таке ветеранська політика на рівні держави, її мета, цільова аудиторія, хто такий ветеран. Ми вважаємо, що держава має ідентифікувати не лише ветерана, а його родину, як окремого бенефіціара. В основі підтримки ветеранів має знаходитися людиноцентричність, а не статуси. Окреслено найголовніші потреби ветерана на шляху його повернення з війни до цивільного життя, запропоновано рішення проблем щодо задоволення таких потреб, необхідну для цього структуру та певні ризики, які можуть виникати в процесі реалізації концепції.
– А що таке революційне пропонує презентована концепція, чого до цього часу не робилося й що має принести ефективніші результати?
– Ми пропонуємо повністю змінити парадигму ветеранської політики й нарешті відійти від застарілих основ нашого законодавства, які розроблялися для ветеранів Другої світової війни. Сьогоднішня політика має асоціюватися як політика національної безпеки та оборони, а засновуватися на відновленні людського капіталу. Ми вважаємо, що саме ветерани та члени їхніх родин є основною частиною людського капіталу України, а ветеранська політика має стати політикою соціально-економічного прориву нашої держави для формування модерної української нації. Також ми запропонували щодо статусу ветерана виокремити лише тих людей, які мають бойовий досвід, та відділити їх від ветеранів праці, ліквідаторів чорнобильської трагедії й т. і.
– Я вірно зрозумів, що базовою проблемою для вашої діяльності є те, що держава не готова до повернення ветеранів із війни та не здатна забезпечити їхнє повернення до цивільного життя?
– На презентації ми цілком відверто говорили, що державної політики щодо ветеранів, як такої, просто не існує. Держава зараз не декларує, хто для неї ветеран і яка мета діяльності підтримки ветеранів. Але саме держава має окреслити перспективи для тих людей, які ідуть воювати, які гарантії вони мають отримати після повернення з війни.
– Чи задоволені ви самим заходом обговорення? Чи приніс він ті результати, на які ви сподівалися?
– Скажу так: ми отримали готовність для подальшої співпраці від представників влади й міжнародних партнерів. На теперішньому етапі для нас це було головним. Нас запросили на засідання Комітету соціальної політики та захисту прав ветеранів, аби ми там презентували концепцію. Так трапилося, що ті, хто презентував концепцію, свого часу створював Міністерство у справах ветеранів. Тому впливовості нам вистачає. І те, що в залі були присутні особи на рівні віце-прем’єр-міністрів і голів комітетів, говорить про те, що вони готові до діалогу та подальшої роботи. Ситуація зараз така, що іншого виходу в них немає… Також варто сказати, що презентація тривала біля двох годин і за цей час ми змогли освітити лише найбільш принципові питання. Вона була не такою довгою, як би нам хотілося, бо сам документ нараховує 109 сторінок і ньому детально викладена Концепція ветеранської політики.
– Як ви співпрацюєте з Міністерством у справах ветеранів?
– На презентації був присутній перший заступник міністра. Але насправді з Міністерством досить складна комунікація. Нам не вдалося спільно попрацювати над концепцією, але сподіваємося, що вони будуть відкриті для діалогу в подальшому.
– Мені довелося говорити з представниками багатьох ветеранських організацій і практично всі стверджують, що на сьогоднішній день Міністерство у справах ветеранів є абсолютно бездіяльною структурою в державі. А як уважаєте ви?
– Цілком підтримую таку думку. Ми зазначаємо в документі, що Міністерство неефективне. Тому говорили про те, що його треба посилювати – інституційно, кадрово, посилювати посадою віце-прем’єр-міністра, звернути увагу на відсутність активної позиції зараз.
Спілкувався Олександр КУХАРЕНКО, “НОВА: новини ветеранів”