Чорноморське місто корабелів, де постійну увагу приділяють соціальній і психологічній адаптації учасників АТО/ООС і їхніх родин, днями приєдналося до Всеукраїнського проекту «Рівний-рівному». У перші дні грудня в рамках проекту, котрий набуває популярності серед фронтовиків, розпочалися спілкування ветеранів, дружин військових, внутрішньо-переміщених осіб та підлітків в групах з координаторами заходу. На перший погляд здається, що ця подія не варта надмірної уваги, адже в деяких містах як, приміром, Києві і Дніпро, цей проект для фронтовиків було розпочато значно раніше.
Проте, самі миколаївські активісти зазначають, що вони пішли ще непроторенною їхніми колегами стежкою і згуртували в рамках проекту людей конкретних категорій, які мають спільний досвід і можуть на рівних і зацікавлено спілкуватися один з одним.
«Ми вивчили досвід реалізації проекту «Рівний-рівному» в інших містах, взяли найкращі напрацювання активістів і вирішили, що в себе започаткуємо деякі новації, котрі справді зроблять проект цікавим і потрібний фронтовикам, – розповів «НОВА» голова громадської організації «Асоціація учасників та інвалідів АТО» Ілля Шполянський. – Зустрічі ветеранів в рамках цього заходу, не звичайна робота з психологами. Це своєрідний клуб, тусовка тощо, в яких за певними правилами і за особливою методологією люди діляться своїми думками, набираються ресурсів і можливостей для подальшої реалізації себе в мирному житті…».
Родзинкою реалізації заходу в Миколаєві стало те, що учасники проекту «Рівний-рівному» вперше в Україні поділені на чотири категорії: ветеранів АТО/ООС, дружин військовослужбовців, внутрішньо-переміщених осіб та підлітків. З кожною групою працює свій координатор. Відхід від «гуртового» принципу роботи, переконаний І. Шполянський, її персоналізація збагачує духовно учасників проекту, позбавляє нальоту формалізму, допомагає їм здружитися, відкрити серця один одному тощо. Це, до речі, вже з перших зустрічей оцінили самі учасники проекту.
Координаторами проекту обрано досвідчених і авторитетних поміж учасників груп спеціалістів. Переважно тих, хто так само, як і їхні підопічні, мають бойовий досвід. Приміром, військовий психолог капітан Катерина Мельник. Як розповіла вона редакції «НОВА», сьогодні вона служить у складі 406 артилерійської бригади, яка дислокується в Миколаєві. А до того служила у ВМС України. Але з початком анексії Криму вийшла із Сімферополя на материкову Україну. Перш ніж взяти участь у проекті, жінка закінчила спеціальні курси, які для українських психологів проводили їхні колеги з Данії. Чималий досвід служби і щоденне спілкування з військовослужбовцями допомагають жінці-офіцеру впевнено находити контакт і з миколаївськими учасниками проекту «Рівний-рівному».
«До кабінетного психолога боєць не звертатиметься – даю майже 100-відсоткову гарантію. Також навряд чи він прийде спеціально у бліндаж по допомогу військового психолога. Вдалі для спілкування моменти доводиться створювати. Бойовий психолог із досвідом відчуває, де, коли і хто потребує підтримки», — розповіла К. Мельник. – В рамках проекту я обрала роботу з ветеранами. Це мені рідніше і ближче… Тільки такими групами підтримки ми можемо зберегти здоров’я військовослужбовців І ветеранів. Тобто, тих, хто вже не служить. Жінок ветеранів в ЗС сьогодні дуже багато. Так само й тих, які відслужили в добровольчих батальйонах, але й до цього часу не мають статусу учасника бойових дій, але вони брали участь у бойових діях. Чому б їм не прийти до нас і не поділитися своїм досвідом? Навіть в цих групах підтримки, де звучить слово «ветеран», однозначно тут буде і ветеранка…».
До речі, саме досвідченість координаторів проекту і добрі комунікативні навички дозволяють їм швидко встановлювати контакт з учасниками проекту, котрі приходять на зустрічі. Приміром, І. Шполянський – учасник бойових дій, проводить зустрічі в групі ветеранів. Його дружина ділиться досвідом з дружинами фронтовиків і ветеранів. До проекту родина «атовців» навіть залучила своїх дітей – 16-річного сина, який є координатором в групі підлітків, і 12-літню дочку, котра теж бере участь у зустрічах. Групою підлітків, яких згуртували в рамках проекту, миколаївські активісти пишаються найбільше. Їхнє «ноу-хау», кажуть організатори проекту, дозволяє активізувати виховну роботу з найуразливішою категорією, якою є підлітки і діти. В рамках проекту їх вчать умінню співіснувати один з одним, виховують толерантність, почуття доброти, милосердя, формують активну життєву позицію тощо. Тобто, все чого вимагатиме від них доросле життя, в яке слід вступати підготовленими.
На перших зустрічах в Миколаєві в рамках проекту «Рівний-рівному» брав участь і відомий військовий психолог із Києва, учасник бойових дій Андрій Козінчук. Він розповів, що подібні до миколаївських групи підтримки вже давно діють і інших містах. В Миколаєві, зокрема, намагалися запустити проект «Рівний-рівному» ще два роки тому. Але вдалося тільки зараз. Групи із учасників проекту працюють за певними правилами. Поміж яких, приміром, конфіденційність. Тобто під час спілкувань дискусії не записують на телефони, не критикують, не дають поради. Не прийнято на зустрічах говорити про політику. На думку А. Козінчука, це – відвертий деструктив, бо в групах можуть бути прихильники різних політичних сил…
«Буває, що навалило щось в житті і давить тебе. Плющить. Чавить. Здавлює і шкрябає всередині. А розказати нікому. Бо домашні не зрозуміють, чи просто не хочеш їх втягувати. А хто зрозуміє? Лише ті, в кого є подібний досвід, хто таке саме пережив, – написав психолог про сутність проекту «Рівний-рівному» на своїй сторінці у ФБ
https://www.facebook.com/andriy.kozinchuk
– В Миколаєві створили групи підтримки. Провели перші зустрічі. Ветерани, переселенці, дружини ветеранів, вдови, підлітки – діти дотичних до війни. За два дні ми провели чотири групи. Я вірю в те, що кожна людина має право на місце підтримки, хто б ти не був…».
Приміщення для проведення зустрічей учасникам проекту «Рівний-рівному» в Миколаєві виділив на третьому поверсі свого офісу, що на проспекті Центральному, 97, один з місцевих ветеранів. Організатори проекту склали графік проведення зустрічей бажаючих взяти участь у заході, про що сповіщають в соціальних мережах. Спілкування, як доводить практика перших занять, триває в середньому дві години – залежно від кількості учасників групи. А їх з кожним разом стає дедалі більше, адже миколаївці, котрі відчули на себе жах війни, їхні рідні та навіть діти, прагнуть спілкування між собою. Як рівні з рівними…
Олександр Брусенський, “НОВА – новини ветеранів: інформаційний портал для учасників АТО/ООС”
Нагадуємо: