Я пам’ятаю …Того ранку люди в громадянській формі одягу, лежали у внутрішньому дворі Харківської ОДА, обличчами в асфальт та з руками за спиною.Недовготривалі активісти так званої та такої ж недовгої “ХНР”.
Але ввечері 7-го квітня Харків міг дуже просто приєднатись до невизнаних маріонеткових республік з вічною війною.Краще короткостроковий бій ніж затяжна війна!Бойова охорона, люди в чорній уніформі без знаків розрізнення та балаклавах навколо ОДА. Стара форма спецпідрозділів ВВ МВС, тобто новоутвореної Національної Гвардії України, особовий склад якої довго вагався, але все ж таки подолав образи та поневіряння в ситуації нової політичної ситуації,дуже загрозливої…
Вже 4 квітня ситуація почала діяти з незворотньої сторони, підкріплюючись саботажем місцевих силових структур.Площа Свободи була заповнена представниками проросійсько налаштованих мас(в більшості своїй завезених з РФ)
6 квітня проросійський натовп захопив будівлю ОДА.Допомогла кількість, але в тому, що в цьому натовпі харків’ян було найменший відсоток сумніву не було.
Зі слів тогочасного начальника Західного ТРК Національної Гвардії України генерал-майора Юрія Аллерова:”Головною проблемою був фактор часу – треба було діяти швидко.” Він особисто прибув у Калинівку Вінницької області о 2 годині ночі 7-го квітня .Особистий склад після недавніх подій на Майдані був на межі саботажу.
Після чого він звернувся з наступним зверненням: “Країна у нас одна, незалежно від уряду, який був, який прийшов, і який буде. Сьогодні на кону – існувати Україні чи ні”. Сказав, що вони захищають не уряд, а захищають державу, яку знищують зовні. І це найважливіший день, коли їх вміння необхідні Батьківщині, тому що хтось повинен навести порядок у хаосі. Ми повинні врятувати країну від загибелі – це наша відповідальність. Зрозуміло, нагадав і про військовий обов’язок, і – кримінальну відповідальність, із деякими елементами застосування ненормативної лексики. Поспілкувався і з командирами підрозділів та з бійцями. О 5 ранку 1, 2, 3, 4 роти полку “Ягуар” сіли в автобуси зі штатним озброєнням. Їх було 200 чоловік – так, це не дуже багато, але це були добре підготовлені люди, і тут якість мала велике значення. Але на виїзді нашу колону заблокували. Це були родичі військовослужбовців. У них теж було багато емоцій. Вони розуміли, що можуть стріляти, у них була гіркота, що їхні близькі виконували накази командування на Майдані, а тепер їх за це судять, у Вінниці бійців “Ягуара” намагалися ставити на коліна. Пообіцяв їм, що приведу назад усіх, хто виїхав на завдання. Було непросто – але через півтори години я все-таки вивів полк на маршрут.
Я прибув раніше колони – о 17.30. Навколо облдержадміністрації було понад 5 тисяч осіб, в натовпі перебували проросійські агітатори. Постійні провокації, перепалки, бійки. Турбувала поведінка харківського “Беркуту”. Вони кидали в натовп вибухові пакети, петарди, стоячи за спинами Нацгвардії. Провокували натовп. Усередині адміністрації перебували курсанти академії внутрішніх військ (Ред. – зараз Академія Національної гвардії України) і бійці частини 3005. Це був єдиний дієздатний заслін у величезному місті. Всі наші хлопці були не озброєні”.
7 квітня 2014 року, одночасно із створенням “ДНР”, було проголошено так звану “Харківську Народну республіку”.Ситуація набувала максимальної критичності.
“Ми чекали на прибуття спецпідрозділу ГРУ Збройних сил України, які мали разом із нами штурмувати Харківську ОДА. Вони дійсно прилетіли в Харківський аеропорт, з важким озброєнням. Але брати участь у цій спецоперації без пояснень відмовилися”, – розповідає підполковник полку “Ягуар” НГУ Сергій Крижанівський.
Юрій Аллеров:”Уже почало світати, почали двірники виходити на вулицю. Мені довелося зібрати командирів підрозділів і сказати, що будемо штурмувати – іншого варіанту немає. Довелося ці 200 чоловік перерозподілити. Нижні поверхи були заплутані пожежними рукавами. Попередньо проводили розвідку. Призначили групи, які розрізали рукава, потім визначили основний вхід – через технічні приміщення, туалети, розбивали склопакети і заходили через вікна”.
“Вони (загарбники будівлі) чекали штурму дуже довго. Думали, що він буде затемна. Вже після шостої ранку, коли поїхав громадський транспорт, ми включили сирени, зачитали попередження про протизаконність їхніх дій. Вони були дезорієнтовані і не встигли нічого зробити. Сама операція тривала хвилин 20 і пройшла без жодного пострілу”, – розповів про ту операцію Степан Полторак.
З першим промінням 8 квітня 2014 року було звільнено будівлю ОДА…Але можно сказати що не тільки її, а й увесь регіон, звільнено від утворення нової штучної республіки, а значить гарантія безпеки та миру та спасіння ще однієї області від капризів сусідньої держави-агресора.