Жорстоке побиття ветерана на Тернопільщині

У Тернополі розпочалися підготовчі судові засідання в резонансній справі про подію, яка сталася у селі Настасів у серпні цього року. Громадськість боляче сприйняла цей випадок, адже потерпілий Ігор Бельдій – учасник війни, якому після важкого поранення у 2023 році лікарі давали небагато шансів на виживання.

Чи був це цілеспрямований напад на ветерана? Навіть якщо ні, й конфлікт стався з особистих причин, ця історія все одно набуває похмурих барв.

ХРОНІКА СЕРПНЕВОЇ СУТИЧКИ

17 серпня 2025 року, неділя. У селі Настасів раптом пролунали постріли, крики та лайка. Звуки доносилися з подвір’я, де мешкає 32-річний ветеран російсько-української війни Ігор Бельдій.

Місцеві жителі знали, що Ігор дивом вижив після серйозного поранення на Запорізькому напрямку. Він отримав кілька контузій, пережив клінічну смерть, 19 операцій, втратив 6 пальців на руках, частину внутрішніх органів, був посічений осколками. Ветеран проходив тривалу реабілітацію й має першу групу інвалідності.

Того дня на Ігоря напали двоє односельців. Вони жорстоко побили його: гамселили в живіт і голову, відібрали карабін, який ветеран узяв для самозахисту, і здійснили біля семи пострілів для залякування. Усе це відбувалося на очах матері – Ганни.

Поліція та КОРД затримали нападників того ж дня. Згодом з’ясувалося, що під час втечі зловмисники викрали карабін, який належав ветеранові. Через два дні після події, 19 серпня, правоохоронці опублікували офіційне зведення та уривок відео із камер спостереження. Ця інформація викликала найбільше питань: разом із нападниками були дружина і малолітній син одного із них…

РЕАКЦІЯ ГРОМАДСЬКОСТІ

Більшість опитаних журналістами людей, а також коментатори в місцевих пабліках, обурені тим, що сталося. Люди відчувають сором: ветеран, який мав би почуватися в безпеці після пережитого на фронті, зазнав приниження та зневаги від власних односельців.

Справедливе покарання є критично важливим, адже така неповага до воїна кидає тінь на всю громаду. У коментарях часто зустрічаються радикальні заклики: закопати заживо, посадити на довічне, або вже традиційне покарання службою: «А чому вони не на фронті? Відправити їх на «нуль». Хай стріляють у правильному напрямку».

Однак причина конфлікту достеменно невідома. Існує такий вираз – «таємниця слідства». І завдяки цій таємниці виникає певна недомовленість. А там, де бракує інформації, суспільство заповнює прогалину власними версіями.

Коментатори висувають припущення, що Ігор після реабілітації долучився до лав ТЦК й чоловіки прийшли до нього мститися за «пакування в бусики». Жодних підтверджень цієї версії немає, проте сама її поява є симптоматичною. Вона чітко ілюструє, як суспільна напруга навколо примусової мобілізації та недовіра до ТЦК переноситься на особу ветерана.

Багатьох турбує думка: «Хто ходить на розбійні напади із жінкою та дитиною?». Хтось припускає: «Можливо, в них дійсно були причини ненавидіти Ігоря? Може, він заслужив на таке ставлення?» Які саме причини дають моральний дозвіл на жорстоке побиття людини з інвалідністю, автор коментаря не уточнює.

ПРАВО НА САМОЗАХИСТ

Карабін на базі американської напівавтоматичної гвинтівки AR-15, який був у Ігоря Бельдія, офіційно зареєстрований і зберігався в сейфі. Сам Ігор розповів журналістам, що взяв його лише тоді, коли відчув загрозу собі та матері. Місцеві жителі та староста села Настасів, Дарія Блащак, позитивно характеризують ветерана та стверджують, що ніколи не помічали за ним якихось аморальних вчинків.

Коментарі пресі наразі дає лише сторона обвинувачення: потерпілий ветеран, його мати Ганна, яка теж визнана потерпілою за моральну шкоду та загрозу життю, і їхній адвокат Михайло Денисовський. Із відкритих джерел відомо, що після побиття здоров’я ветерана погіршилося: він вимушений був лікувати струс мозку та черепно-мозкову травму, проходив додаткове лікування нирок.

Мати й син заявили, що вимагають ув’язнення нападників, а також вимагають п’ять мільйонів гривень компенсації за матеріальну шкоду та 300 тисяч – за моральну. Мати розповіла, що того дня нападники були дуже розлючені й вимагали покликати сина: «Кличте негайно, маємо до нього питання. Кличте, або відкручу йому голову».

Ігор вийшов із карабіном і запитав, чого прийшли. Нападники стали підходити ближче, тоді ветеран зробив попереджувальний постріл у повітря. Його вдарили у шию, повалили на землю й відібрали зброю.

– Один бив у живіт, – згадує Ганна, – туди, де все зшито після поранення. Інший схопив зброю й почав хаотично стріляти. Я злякалася, почала кричати, кликати на допомогу… Бачу, що син у крові, скрізь плями. Не знала, чи він ще живий. Кричала, щоб вони відійшли від нього, що він ледь вижив від рук москалів. Але хлопців ніщо не зупиняло. Син прикривав руками живіт і голову, аби хоч трохи вберегтися».

Відбитися Ігор не міг, оскільки досі слабкий після поранень. Згодом кривдники покинули подвір’я, пошкодивши ще й авто ветерана. А після пережитого стресу захворіла й сама Ганна.

НАПАДНИКИ – НЕ ОСТАННІ ЛЮДИ

Інша сторона навідріз відмовляється коментувати події, заявляючи, що це спільна позиція як адвокатів, так і самих обвинувачених. Обвинувачені молодші за ветерана: одному – 27, іншому – 22 роки. Один із нападників притягувався до відповідальності за адміністративне правопорушення, а в кримінальному обвинуваченні був виправданий. Після побиття ветерана обоє спочатку перебували під вартою, однак згодом один із них вийшов на волю, бо вніс чималу заставу — 240 тисяч гривень.

Зважаючи на доволі велику суму, можна зробити висновок, що нападники за матеріальним статусом далеко не останні люди в селі. Потерпілий висловлював місцевим журналістам побоювання, що справу можуть злити, адже в його кривдників є впливові родичі. Адвокат потерпілого навіть назвав обвинувачених «настасівськими мажорами», хоча й не міг підтвердити, що хтось із їхніх рідних працює в силових структурах чи органах влади.

Тривогу викликає й той факт, що одну статтю в обвинуваченні змінили. Спочатку фігурувала частина 3 статті 262 Кримінального кодексу – розбій із метою викрадення. Але згодом вона була перекваліфікована на частину 2, яка передбачає м’якше покарання – від 5 до 10 років.

На думку прокуратури, шкода здоров’ю ветерана не була важкою. Речниця Тернопільської обласної прокуратури Леся Гурецька зазначила:

– Для кваліфікації розбою необхідно, щоб у потерпілого були зафіксовані легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. А під час допиту потерпілий сказав слідчим, що свідомості не втрачав і не було тяжких наслідків.

Наступне судове засідання відбудеться 19 листопада. Можливо воно проллє світло на причини конфлікту між односельцями.

ПРО ЖІНКУ З ДИТИНОЮ

Питання присутності дружини та дитини залишається відкритим і надає справі елементів абсурду. Невже нападники могли планувати побиття й узяти з собою родину?

Відомо, що потерпілий і нападники близько не спілкувалися. Лише нещодавно Ігор Бельдій розповів свою версію, яка дещо проливає світло на цей момент. За його словами, днем раніше він розборонив бійку між своєю племінницею та дружиною нападника:

– Сиділи в селі, відпочивали. Потім один із підозрюваних підійшов і підсів до нас в альтанку. Я від’їхав. Приїжджаю, а його дружина з моєю племінницею почали шарпатися, лаятися, була така наче бійка між дівчатами. Ми їх розборонили… А в неділю близько 14 години вони прийшли до мене додому…

Це пояснює, чому дружина одного з нападників була на місці події. Разом із сином, якому не більше 5–7 років, вона опинилася в самій гущі бійки. На опублікованому відео дружина нападника голосно кричала до свого чоловіка: «Перестань! Не стріляй!» І, разом із дитиною, бігла за чоловіком, коли він здійснював постріли й розмахував зарядженою зброєю. На щастя, ні жінка, ні дитина не постраждали.

Чи варто було агресивно погрожувати ветерану, який пережив пекло війни, мав право на зброю й самозахист? – питання риторичне.

Отож, сталася суміш факторів, яка зробила справу дуже складною – від побутової сварки до стрілянини із загрозою життю…

Марія БУРЛАК

Проєкт здійснюється за підтримки National Endowment for Democracy (NED)

Читайте також:

Останні записи

Зараз читають: